Статтею 11 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) визначено, що власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором. Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

Тобто, чинне законодавство передбачає виплату одноразової допомоги в разі виникнення конкретного нещасного випадку або професійного захворювання і втрати при цьому потерпілим відсотка працездатності.

Тобто, в разі виникнення з однією і тією ж особою ще одного нещасного випадку, або іншого професійного захворювання, вона має право на одноразову допомогу за ту частину втраченої працездатності, яка виникла додатково внаслідок повторного ушкодження здоров'я.

За відсутності втрати професійної працездатності розмір одноразової допомоги регулюється колективним договором.

Відповідальність власника підприємства і права потерпілого щодо одноразової допомоги в разі підвищення ступеня втрати професійної працездатності за раніше отриману травму та професійне захворювання законодавством не врегульовано.