Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій

Державна податкова адміністрація України в зв'язку з надходженням численних запитів від органів державної податкової служби про надання відповідних роз'яснень та за результатами аналізу складених працівниками підрозділів податкового контролю юридичних осіб актів планових та позапланових виїзних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб надає роз'яснення з окремих питань щодо застосування за результатами документальних перевірок платників податків штрафних (фінансових) санкцій.

1. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктами 17.1.1 та 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181).

1.1. Відповідно до підпункту "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181 (2181-14) податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

При цьому, у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) та підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, яка затверджена наказом ДПА України від 17.03.2001 р. N 110 (z0268-01) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за N 268/5459, із змінами та доповненнями (далі - Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, Інструкція N 110), до такого платника податків застосовується штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за неподання або затримку подання кожної декларації.

1.2. Якщо платник податків не подає декларацію і за результатами перевірки податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за вищенаведеними підставами, то за кожний звітний податковий період, в якому виникає податкове зобов'язання, згідно з підпунктом 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) та підпунктом 6.1.2 пункту 6.1 Інструкції N 110 (z0268-01) до такого платника податків додатково до штрафних санкцій, визначених підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181, застосовуються штрафні (фінансові) санкції у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки подання податкової декларації (незалежно від кількості установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу) податкових періодів, що минули), але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приклад

Проведеною перевіркою платника податків встановлено, що ним не подавались податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік при наявності та використанні пересувних джерел забруднення.

При цьому працівниками органу ДПС нараховано збору за викиди пересувними джерелами забруднення за 2008 рік в загальній сумі 1900,00 грн., в т.ч.:

- I квартал - 1000,00 грн.

- II квартал - 300,00 грн.

- III квартал - 500,00 грн.

- IV квартал - 100,00 грн.

Таким чином, у даному випадку за результатами перевірки сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягає застосуванню на підставі пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 (2181-14) , складає 680 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягає застосуванню на підставі пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181, складає 1090 грн., а сума нарахованого податку становить 1900 грн.

2. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктами 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) .

2.1. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України N 2181 (2181-14) .

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181 (2181-14) податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) та підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (z0268-01) , такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 Інструкції N 110 (z0268-01) визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

При цьому підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції N 110 (z0268-01) передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Отже, штрафні (фінансові) санкції відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань (недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань у інших базових податкових періодах (крім випадків, коли до початку перевірки платник податків самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181 відкоригував ці суми шляхом подання уточнюючого розрахунку або відображення коригувань у відповідних рядках декларацій за наступні податкові періоди).

Інструкцією N 110 (z0268-01) передбачена послідовність дій при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з метою дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) їх розміру, а саме:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

Приклад

За результатами перевірки платника податків, проведеної у жовтні 2008 року за період з 1 жовтня 2007-го до 1 вересня 2008 року, встановлено завищення ним суми податку на додану вартість, що підлягала нарахуванню та сплаті за травень 2008 року на 1500 грн., а також заниження ним суми податку на додану вартість у окремих податкових періодах, у т.ч.:

- за січень 2008 року - на 2000 грн.;

- за червень 2008 року - на 2241 грн.;

- за липень 2008 року - на 150 грн.;

- серпень 2008 року - на 210 грн.

Таким чином, у даному випадку сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню, складає 2300,50 грн., сума донарахованого податку за результатами перевірки складає 3101,00 грн.

2.2. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України N 2181 (2181-14) , відмічаємо наступне.

Підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-III (2181-14) передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України (2341-14) .

Зазначеною нормою визначаються підстави застосування і розміри додаткових штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, а також випадки, в яких вони застосовуються.

Так, вказані штрафні (фінансові) санкції застосовуються до платників податків у наступних випадках:

1) У разі, коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, тобто вина такої особи у вчиненні кримінально караного діяння вже встановлена та доведена в законодавчо визначеному судовому порядку.

У даному випадку свідченням настання першого юридичного факту є обвинувальний вирок суду, який вступив в законну силу, щодо визнання особи винною у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України (2341-14) , оскільки лише за вказаною статтею кваліфікуються злочинні дії щодо умисного ухилення від сплати податків.

Слід відмітити, що обмежень щодо розміру суми податків, щодо якої встановлено умисне ухилення від сплати, та наявності факту декларування платником податку об'єкта оподаткування у занижених розмірах у цьому випадку не встановлено.

2) У разі, якщо за результатами перевірки встановлено, що платник податків задекларував переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Виходячи із порядку, встановленого підпунктом 6.1.6 пункту 6 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (z0268-01) , декларуванням переоцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування завищених об'єктів оподаткування, а декларуванням недооцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування занижених об'єктів оподаткування.

Слід врахувати, що при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій до платників податків у другому випадку на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) та в порядку, встановленому підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 Інструкції N 110 (z0268-01) , обов'язковою обставиною є здійснення зазначеним платником декларування об'єкта оподаткування у занижених розмірах, а обов'язковою умовою для їх застосування мають бути наслідки такого декларування, які полягають у заниженні податкових зобов'язань та донарахуванні у зв'язку з цим за актом перевірки сукупно (із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) податкового зобов'язання з конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) у великих розмірах.

Штрафні санкції, визначені підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) , у цьому випадку не застосовуються, якщо податкове зобов'язання визначено податковим органом внаслідок неподання податкової декларації; або коли податковий орган, при декларуванні таким платником податків об'єкта оподаткування у належному розмірі, встановлює заниження податкового зобов'язання у зв'язку з застосуванням інших, ніж визначені законодавством, ставок оподаткування, порушенням порядку формування податкового кредиту з ПДВ тощо.

Одночасно слід звернути увагу, що у кожній конкретній ситуації при застосуванні зазначених штрафних (фінансових) санкцій необхідно враховувати визначення об'єкта оподаткування для кожного податку, який безпосередньо визначається нормою відповідного закону, що встановлює той чи інший вид податку або збору (обов'язкового платежу) в контексті самого закону.

Під великим розміром заниженого податкового зобов'язання слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів у розмірі, не меншому за розмір коштів, що визначений як кваліфікуюча ознака кримінально караного діяння, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України (2341-14) .

Згідно примітки до статті 212 Кримінального кодексу України (2341-14) під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При цьому відповідно до статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV (889-15) "Про податок з доходів фізичних осіб", із змінами та доповненнями (далі - Закон України N 889), для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень пункту 22.4 щодо встановлення на перехідний період розмірів податкової соціальної пільги.

В свою чергу підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України N 889 (889-15) встановлено, що соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, великі розміри заниження податкового зобов'язання змінюються кожного року, оскільки залежать від зміни мінімальної заробітної плати.

Інші роз'яснення діють в частині, що не суперечить цьому листу.