У разі надання працівникам щорічної відпустки в календарних днях шляхом її поділу на частини відповідно до статті 79 Кодексу законів про працю України (322-08) , повинно забезпечуватись збереження загальної тривалості відпустки, передбаченої законодавством для тієї чи іншої категорії працівників, та кількості робочих днів, що припадають на період відпустки за умови її одноразового використання.

Для виконання цієї умови треба надавати працівникам щорічну відпустку частинами, кратними 7, за винятком її залишкової частини, або ж надавати невикористану частину відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

У практиці використання працівниками щорічної відпустки, що надається в календарних днях, шляхом її поділу на частини у відповідності зі статтею 79 Кодексу законів про працю України трапляються випадки, коли на прохання працівника вона надається повністю або частково фактично в робочих днях без урахування вихідних днів. При цьому загальна тривалість відпустки не перевищує її норми, передбаченої законодавством для тієї чи іншої категорії працівників. Разом з тим це призводить до зменшення річної норми робочого часу порівняно з використанням працівником цієї відпустки одноразово.

Приклад 1. Загальна тривалість відпустки державного службовця, який не має 10-річного стажу роботи в державних органах, відповідно до статті 35 Закону України "Про державну службу" (3723-12) становить 30 календарних днів.

Першу частину відпустки державний службовець використав з понеділка 12 червня до п'ятниці 16 червня 1995 року тобто 5 календарних, а фактично 5 робочих днів.

Другу, невикористану частину відпустки тривалістю 25 календарних днів він просить керівника державного органу, в якому працює, надати з понеділка 24 липня до четверга 17 серпня цього ж року.

За такого поділу відпустки працівник перебував би у відпустці 30 календарних днів або ж 24 робочі дні за календарем п'ятиденного робочого тижня.

У разі ж одноразового надання йому відпустки повної тривалості (30 календарних днів) з 12 червня до 11 липня, він би не працював тільки 22 дні.

Приклад 2. Державний службовець використовує у 1995 році щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів частинами:

з 12 до 16 червня - 5 календарних днів;

з 21 серпня до 1 вересня - 11 календарних днів;

з 2 до 6 жовтня - 5 календарних днів;

з 18 до 26 грудня - 9 календарних днів.

За такого поділу відпустки державний службовець не працював би 26 днів, тоді як при одноразовому її використанні з 12 червня до 11 липня, на період відпустки припаде 22 робочі дні. Тобто державний службовець за рік додатково не відпрацює 4 робочі дні.

Отже, у разі поділу на прохання працівника щорічної відпустки, що надається в календарних днях, на частини, загальна тривалість її не тільки не повинна перевищувати норми, передбаченої законодавством для тієї чи іншої категорії працівників, але й повинно забезпечуватись збереження річної норми робочого часу з урахуванням тривалості відпустки за її одноразове надання.