Начальникам регіональних

митниць

Начальникам митниць

Повідомляємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 N 521 (521-2009-п) змінено пункт 3 Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 N 80 (80-2006-п) .

На сьогодні, згідно із вищевказаними змінами, одним із обов'язкових для подання документів є зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (435-15) до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків віднесено, зокрема, договори та інші правочини. У зв'язку з цим повідомляємо наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до положень статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Застосування окремих договорів міжнародної купівлі продажу товарів регулюється Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (995_003) від 11.04.80, ратифікованою Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 23.08.89 N 7978 (7978-11) , із такою заявою "Українська Радянська Соціалістична Республіка відповідно до статей 12 та 96 Конвенції заявляє, що будь-яке положення статті 11, статті 29 або частини II Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювались не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне, якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській Радянській Соціалістичній Республіці".

Згідно зі статтею 9 Конституції України (254к/96-ВР) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України (435-15) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять:

умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положення щодо укладення, істотних умов і форми договору визначені статтями 638 - 647 Цивільного кодексу України (435-15) .

Окремі види зобов'язань регулюються розділом III книги п'ятої Цивільного кодексу України (435-15) , Законами України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" (351-14) , "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (327/95-ВР) , "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) тощо.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до пункту 3 статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), слід керуватись вищенаведеними положеннями законодавства.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про інформацію" (2657-12) документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу (стаття 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) ) .

Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством (стаття 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) ) .

Відповідно до пункту 1 статті 202 Цивільного кодексу України (435-15) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України (435-15) ) .

Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Вимоги до письмової форми правочину встановлено положеннями статті 207 Цивільного кодексу України (435-15) , якими, зокрема, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:

його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку;

він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, у разі подання декларантом до митного оформлення інших документів, у яких зафіксовано зміст правочину або інші установлені законодавством підстави для переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, такі документи (один або декілька) можуть бути прийняті митними органами замість зовнішньоекономічних договорів (контрактів) за умови наявності в них відомостей, достатніх для заповнення ВМД (za140-07, 910а-2007-п) .