Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо факторингу

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) статтю 350 Господарського кодексу України (436-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18-22, ст. 144) викласти в такій редакції:

"Стаття 350. Факторингові операції

1. Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.

2. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України (435-15) , цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг";

2) у Цивільному кодексі України (435-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356):

абзац перший частини першої статті 1077 після слів "за плату" доповнити словами "(у будь-який передбачений договором спосіб)";

частину третю статті 1079 викласти в такій редакції:

"3. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції";

3) пункти 5 і 6 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5-6, ст. 30; 2009 р., N 52, ст. 763) викласти в такій редакції:

"5) операції за грошовими вимогами, надання гарантій, порук за грошовими зобов'язаннями;

6) фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов'язане з цим ведення обліку грошових вимог клієнтів до боржників, пред'явлення до сплати грошових вимог від імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника";

4) у Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 1, ст. 1):

пункт 1 частини першої статті 1 викласти в такій редакції:

"1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг";

статтю 5 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

"5. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (435-15) та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника".

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.