Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

15 листопада 2010 р.

за N 1105/18400

Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) , Положення про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року N 1075 (1075-2007-п) , з метою забезпечення епізоотичного благополуччя в Україні НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію щодо профілактики та боротьби з сапом тварин, що додається.

2. Управлінню забезпечення протиепізоотичної роботи (Мороз Д.А.) подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання головним управлінням ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам головних управлінь ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначену Інструкцію до відома територіальних органів Державного комітету ветеринарної медицини та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Цей наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на начальника управління забезпечення протиепізоотичної роботи Держкомветмедицини Мороза Д.А.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету

ветеринарної медицини

України

21.10.2010  N 449

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

15 листопада 2010 рї

за N 1105/18400

1.1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання на сап тварин ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву хвороби серед тварин, оздоровлення їх від сапу та є обов'язковою для виконання всіма суб'єктами господарювання незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування, у тому числі фізичними особами-підприємцями, діяльність яких здійснюється у сфері тваринництва.

1.2. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні:

Сап (MALLEUS - лат.; Glanders end Farcy - англ.) - інфекційне захворювання непарнокопитих тварин - коней, віслюків, мулів, лошаків. Крім них, хворіють хижаки родини котячих (при поїданні м'яса хворих на сап тварин), верблюди і людина. У коней захворювання протікає хронічно, у віслюків, мулів, лошаків - гостро, у хижаків родини котячих - у вигляді септицемії і характеризується виразковим ураженням слизових оболонок і внутрішніх органів.

Збудник - Bacillus mallei (від грецького malis - дурний, злий) - нерухома грамнегативна паличка із закругленими краями довжиною 1-5 мкм і шириною 0,3-0,8 мкм, яка не утворює спор.

Під дією сонячних променів збудник гине протягом 24 год., при нагріванні до 55 град.С через 10 хв., при 80 град.С - через 5 хв., при кип'ятінні - миттєво, але стійкий до низьких температур. У висушених гнійних виділеннях виразок та виділеннях із носа збудник хвороби зберігається від 7-15 днів до 3 міс., у вологому середовищі - до 15-30 днів, в тканинах, що гниють, - 14-24 дні. У воді може зберігатись до місяця і більше. У заморожених продуктах збудник зберігається тривалий час.

Такі дезінфекційні засоби, як 3-5% розчин лугу, 5-10% розчин хлорного вапна, 3-5% розчин карболової кислоти вбивають збудник протягом 1 год.

Зараження в основному проходить аліментарним шляхом через забруднені корми, воду, підстилку. Можливе зараження аерогенним шляхом, контактним (через поранення, потертості шкіри, при використанні загальної упряжі, предметів догляду), статевим шляхом.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в статті 1 Закону України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) .

1.3. Профілактика сапу ґрунтується на попередженні заносу збудника в країну, систематичному контролі за благополуччям поголів'я коней, віслюків, мулів, лошаків, верблюдів, запобіганні поширенню хвороби і ліквідації її у випадку появи.

2.1. Діагноз на сап встановлюють на основі результатів клінічного огляду, серологічних, алергічних, патологоанатомічних, а також бактеріологічних і гістологічних досліджень з врахуванням епізоотологічних даних.

2.2. Діагноз на сап вважають встановленим в таких випадках:

виявлення характерних для сапу змін у внутрішніх органах і тканинах;

виділення культури із патологічного матеріалу з властивостями, характерними для збудника сапу;

отримання позитивних результатів біологічного дослідження, навіть якщо культури збудника із вихідного матеріалу не виділені.

2.3. Сап необхідно диференціювати від епізоотичного лімфангіту африканського сапу, бластомікозу, миту і меліоідозу.

Диференційними ознаками при виникненні цих хвороб вважають негативні результати малеїнізації тварин і серологічних досліджень на сап, а також виявлення криптококів (Cryptococcus farciminosus) у вмісті абсцесів при епізоотичному лімфангіті, наявності стрептококів (Streptococcus equi) в гної при миті і (Pseudomonas pseudomallei) в абсцесах при меліоідозі.

3.1. На територію країни допускається ввіз тільки здорових коней, віслюків, мулів, лошаків, верблюдів з дотриманням Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14.06.2004 N 71 (z0768-04) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23.06.2004 за N 768/9367.

3.2. Імпортованих тварин в Україні ставлять на карантин терміном в 30 днів і обстежують на початку і в кінці строку карантинування шляхом клінічного огляду, діагностичних досліджень (очної малеїнової проби, дослідженням сироватки крові в реакції аглютинації (далі - РА)).

3.3. Усіх дорослих коней, віслюків, мулів, лошаків, верблюдів обстежують на сап один раз на рік шляхом клінічного огляду і дослідження сироваток крові в РА.

3.4. При переміщенні за межі господарства всіх сприйнятливих до сапу тварин піддають обов'язковому профілактичному карантинуванню протягом 30 днів, дослідженню сироваток крові в РА, а за 48 годин до відвантаження тварин державний інспектор ветеринарної медицини здійснює перевірку клінічного стану тварин та супровідної документації.

3.5. При негативних результатах цих досліджень тварин використовують без обмежень.

3.6. При позитивному результаті одного з досліджень таких тварин вважають підозрюваними в захворюванні на сап. У цьому випадку всіх коней, віслюків, мулів, лошаків, верблюдів досліджуваної групи ізолюють в приміщенні, в якому вони утримувались, або в спеціально виділеній конюшні. Тварин, підозрюваних в захворюванні, обстежують із застосуванням підшкірної малеїнової проби.

3.6.1. При негативному результаті підшкірної малеїнової проби тварин вважають благополучними по сапу.

3.6.2. При позитивному результаті підшкірної малеїнової проби з метою уточнення діагнозу реагуючих тварин забивають і піддають патолого-анатомічному дослідженню на сап без зняття шкіри із додержанням вимог, що запобігають поширенню збудника хвороби.

3.6.2.1. У випадку виявлення характерних для сапу змін у внутрішніх органах і тканинах забитих тварин діагноз на сап вважають встановленим. Туші тварин знищують спалюванням без зняття шкіри під наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах, а при їх відсутності - на місці забою (розтину). В господарстві проводять заходи відповідно до розділу IV цієї Інструкції.

3.6.2.2. При відсутності характерних для сапу змін у внутрішніх органах для проведення бактеріологічного дослідження відбирають проби матеріалу: підщелепові, бронхіальні, середостінні лімфатичні вузли, носову перегородку, гортань, глотку, трахею, а також змінені ділянки легень, печінки, селезінки, шкіри з підшкірною клітковиною.

Крім того, відбирають матеріал для гістологічного дослідження, (шматочки вищевказаних внутрішніх органів розміром 2 куб.см) складають в банку і заливають 10% розчином формаліну у співвідношенні 1:5.

Матеріал терміново направляють нарочно у регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини для дослідження на сап.

Приміщення, прилеглу територію, обладнання, вози, сани, упряж, предмети догляду за тваринами, одяг і взуття обслуговуючого персоналу дезінфікують відповідно до пункту 4.7 розділу IV цієї Інструкції, туші спалюють. Інших тварин досліджуваної групи утримують ізольовано до отримання результатів лабораторного дослідження. Розпорядженням головного державного інспектора ветеринарної медицини встановлюють карантинні обмеження до отримання результатів лабораторних досліджень.

3.6.2.3. При негативних результатах лабораторних досліджень карантинні обмеження скасовують.

3.6.3. У випадку підтвердження діагнозу на сап у вогнищі хвороби проводять заходи відповідно до розділу IV цієї Інструкції.

4.1. При виявленні тварин, хворих на сап, спеціаліст ветеринарної медицини, який обслуговує господарство, населений пункт, зобов'язаний терміново інформувати про це головного державного інспектора ветеринарної медицини району і вжити заходів для виявлення джерела збудника інфекції.

Головний державний інспектор ветеринарної медицини міста, району подає до місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії (далі - ДНПК) відповідні матеріали для встановлення карантину в неблагополучному пункті, повідомляє головне управління ветеринарної медицини в області та головного державного санітарного лікаря відповідного району або міста. Місцева ДНПК приймає рішення про оголошення ферми, господарства, населеного пункту, району (залежно від епізоотичної ситуації) неблагополучними щодо сапу, встановлення карантину згідно з чинним законодавством, визначає межі епізоотичного осередку, затверджує план заходів з ліквідації хвороби.

4.2. Усіх коней, віслюків, мулів, лошаків і верблюдів в неблагополучному щодо сапу пункті кожні 7-8 діб піддають клінічному огляду і досліджують сироватку крові в РА.

4.3. У неблагополучному пункті всіх тварин з позитивним результатом будь-якого дослідження вважають хворими на сап і забивають. Туші спалюють під наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах, а при їх відсутності на місці забою без зняття шкіри і розтину. Інших коней, віслюків, мулів, лошаків, верблюдів, які були в контакті з хворими тваринами, забивають. Продукти забою використовують відповідно до Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07.06.2002 N 28 (z0524-02) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21.06.2002 за N 524/6812.

4.4. Приміщення, де утримувались коні, віслюки, мули, лошаки, верблюди, обладнання, автотранспорт після перевезення тварин, територію навколо приміщення, вози, сани, металеві предмети догляду за тваринами, одяг і взуття обслуговуючого персоналу дезінфікують відповідно до пункту 4.7 цього розділу, неметалеві предмети догляду, упряж спалюють. Грубі корми можуть бути використані для згодовування тільки несприйнятливим до сапу тваринам в межах неблагополучного пункту.

4.5. У неблагополучному пункті забороняється:

в'їзд і виїзд за межі населеного пункту тварин, людей, транспорту;

випас, перегрупування, введення і виведення тварин з стада господарства;

вивіз за межі пункту і згодовування коням, віслюкам, мулам, лошакам, верблюдам грубих кормів, при заготівлі яких використовувались хворі тварини або які були в контакті з ними.

4.6. На дорогах, що ведуть в неблагополучний населений пункт, встановлюють знаки, що повідомляють про карантин, та цілодобові карантинні ветеринарно-санітарні пости.

4.7. Для дезінфекції приміщень, обладнання, возів, саней, асфальтового, бетонного і земельного покриття, гною, залишків корму, металевих предметів догляду за тваринами застосовують розчин хлорного вапна, що містить не менше 3% активного хлору, 20% суспензію свіжогашеного вапна, або 4% гарячий розчин їдкого натру з розрахунку 0,5 л на 1 кв.м, експозиція 2 години, хлорантоїн у вигляді 2% водного розчину з розрахунку 1 л на 1 кв.м, експозиція 3 години, біоклін 1,5% розчин з розрахунку 0,3-0,5 л на 1 кв.м, експозиція 1 година, зоостерил з вмістом 0,5% надоцтової кислоти з розрахунку 0,3 л на 1 кв.м, експозиція 2 години. Рідкі стічні води засипають хлорним вапном із розрахунку 200 гр/куб.дм і перемішують.

Приміщення попередньо зрошують дезрозчином, потім піддають механічній очистці і дезінфекції. Гній, залишки корму після дезінфекції вивозять і спалюють. Приміщення після дезінфекції білять 20% розчином свіжогашеного вапна.

Ґрунт знезаражують 10% гарячим розчином їдкого натру або 5% освітленим розчином хлорного вапна з розрахунку 10 куб.дм/ 1 кв.м.

4.8. Спеціальний одяг, рушники знезаражують кип'ятінням протягом 15 хвилин в 2% розчині соди. Гумові рукавички, фартухи кладуть на годину в 1-3% розчин хлораміну.

Чоботи, калоші, упряж протирають двічі з інтервалом в 15 хвилин серветкою, змоченою 1-3% розчином хлораміну або 2% розчином хлорантоїну.

Особистий одяг обслуговуючого персоналу дезінфікують в параформаліновій камері.

4.9. Відкриті частини тіла дезінфікують 0,5-1% розчином хлораміну, 70 град. спиртом.

4.10. Транспорт дезінфікують 1-3% розчином хлораміну з розрахунку 300 куб.см/кв.м або 2% розчином хлорантоїну. Застосовують і інші дезінфектанти, дозволені для застосування в Україні, відповідно до настанови з їх застосування.

4.11. У випадку знищення у господарстві не всіх схильних до захворювання тварин забороняється вивозити з господарства тварин протягом 6 місяців, починаючи з дня знищення постраждалих від сапу тварин. У випадку знищення всіх хворих на сап тварин у господарстві та дезінфекції приміщень такий період становить 30 днів, починаючи з дня знищення тварин та дезінфекції приміщень.

5.1. При проведенні карантинних, санаційних заходів у неблагополучних щодо сапу господарствах (відділеннях, фермах, дворах), інших робіт, пов'язаних з контактом із заразним матеріалом, необхідно дотримуватися правил техніки безпеки.

5.2. Ізолятор встановлюють на відстані не менше 200 м від конюшні, місць напування та випасання тварин. Тварин переводять в ізолятор із закріпленими за ними предметами догляду і розміщують в окремому деннику.

5.3. До ізолятора допускається лише персонал, що обслуговує ізольованих тварин.

5.4. Персонал, що обслуговує ізольованих тварин, повинен бути проінструктований спеціалістами ветеринарної медицини з техніки безпеки при сапі і забезпечений мийними та дезінфекційними засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіратори, окуляри, рукавички, спеціальний одяг, спеціальне взуття), які мають попереджувати інфікування. Додатково проводиться роз'яснювальна робота щодо дотримання правил особистої гігієни.

5.5. Особи, які мають механічні ушкодження шкіри на відкритих частинах тіла, до роботи в ізоляторі не допускаються.

5.6. При роботі в ізоляторі забороняється приймати їжу, пити і палити. Кожний раз після виконання тієї чи іншої роботи дезінфікують руки і інші відкриті частини тіла.

5.7. Розтин тварин необхідно проводити обов'язково в захисному спеціальному одязі (захисних окулярах, ватно-марлевій масці, цератовому фартусі і гумових рукавичках).

5.8. Спеціальний одяг дозволяється виносити з ізолятора для прання лише після попередньої його дезінфекції.

Спеціальний одяг та спеціальне взуття після кожної зміни знезаражують у пароформаліновій камері, разовий одяг спалюють.

5.9. Особи, що працюють з дезінфектантами, повинні чітко дотримуватись правил особистої гігієни. Під час використання препаратів, що подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а при контакті з концентрованими розчинами необхідно користуватися гумовими рукавичками.

5.10. В аптечках першої допомоги повинні бути нейтралізуючі розчини дезінфекційних речовин, що використовуються в кожному окремому випадку.

5.11. Після проведення дезінфекції необхідно вимити обличчя та руки теплою водою з милом.

5.12. Приміщення для обслуговуючого персоналу, приміщення ізолятора та всі предмети догляду за ізольованими тваринами дезінфікують щоденно. Гній спалюють.

6. Населений пункт оголошують благополучним щодо сапу в установленому порядку через шість місяців після останнього випадку виявлення і забою хворих тварин та тих, які були з ними в контакті при отриманні за цей період негативних результатів клінічного огляду і досліджень сироваток крові в РА і виконанні комплексу заключних заходів зі знищення збудника хвороби в зовнішньому середовищі.