Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 23 січня 2001 р. N 35 (35/2001) "Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Програму розвитку краєзнавства на період до 2010 року (далі - Програма), що додається.

2. Установити, що виконання визначених Програмою заходів здійснюється в межах видатків Державного бюджету України, передбачених Міністерству освіти і науки, Міністерству культури і мистецтв, іншим центральним органам виконавчої влади та Національній академії наук у відповідних бюджетних програмах.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям затвердити регіональні програми розвитку краєзнавства, залучивши кошти відповідних бюджетів до їх фінансування, сприяти діяльності місцевих осередків Всеукраїнської спілки краєзнавців, краєзнавчих музеїв, історико-культурних заповідників.

4. Міністерству освіти і науки, Міністерству фінансів, Національній академії наук внести пропозиції про видання енциклопедичного багатотомного зібрання "Історія міст і сіл України" у новій редакції.

5. Покласти координацію краєзнавчої роботи на Національну академію наук.

6. Національній академії наук разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади, громадськими організаціями утворити міжвідомчу координаційну раду з питань краєзнавства та у двомісячний термін подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо положення про зазначену раду та її склад.

7. Міністерству культури і мистецтв, Міністерству юстиції України розглянути в установленому порядку питання щодо віднесення Всеукраїнської спілки краєзнавців до числа творчих спілок.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 10 червня 2002 р. N 789

На сучасному етапі духовного відродження незалежної України невід'ємною складовою громадського руху та наукових досліджень є історичне краєзнавство, спрямоване на відродження духовності, історичної пам'яті, формування у громадян і передусім у молоді любові до рідного краю, національного патріотизму, поваги до людини, відповідальності за збереження історико-культурного надбання.

Краєзнавство як самодіяльний громадський рух українських учених-краєзнавців виникло в кінці XIX - на початку XX століття. У 20-х роках XX століття українське краєзнавство починає розвиватися як наука. Цьому сприяє утворення при історичній секції Всеукраїнської Академії наук Українського комітету краєзнавства декількох краєзнавчих комісій порайонного дослідження історії України. Досягнення краєзнавства 20-30-х рр., національно-культурні ініціативи кінця 50 - 60-х років створили передумови для відновлення в 1990 році діяльності Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Останнім часом спостерігається активізація краєзнавчої роботи - з'явилися видання з різних проблем регіонального краєзнавства, посилено увагу до цих проблем з боку музеїв, окремих дослідників, академічних інститутів, проведено кілька загальноукраїнських конференцій з історичного краєзнавства та ряд регіональних конференцій тощо. Інститут історії України, Інститут археології, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського Національної академії наук ведуть велику науково-дослідницьку роботу в галузі краєзнавства. Велике значення для подальшого розвитку краєзнавства мав досвід видання багатотомного зібрання (26 томів) "Історія міст і сіл України", яке започаткувало новий напрямок вітчизняної історіографії.

МОН та Академією педагогічних наук проводиться робота з розроблення основ науково-методичного забезпечення викладання краєзнавства у вищих, професійно-технічних та загальноосвітніх навчальних закладах. На природничому, історичному, філологічному, музично-педагогічному факультетах педагогічних університетів ведеться підготовка педагогічних фахівців з набуттям одночасно спеціальності вчителя-предметника та педагога-організатора позакласної роботи за туристсько-краєзнавчими напрямами.

Водночас краєзнавство залишається недостатньо розвинутою галуззю науки, про що свідчить відсутність загальнотеоретичних розробок у цій сфері, а також узагальнюючих праць з окремих напрямів краєзнавства. Не відповідає сучасним вимогам інформаційне забезпечення. Не налагоджено належної координації діяльності осередків Всеукраїнської спілки краєзнавців, залучених до краєзнавчої роботи установ, окремих дослідників.

З метою сприяння розвиткові краєзнавчого руху необхідно забезпечити видання ґрунтовних дослідницьких робіт з історії українського краєзнавства, розроблення термінології у цій сфері, визначення історико-культурних регіонів України, складання бібліографії краєзнавства тощо.

Програма визначає шляхи поліпшення краєзнавчої роботи, координації діяльності всіх організацій, установ і закладів, залучених до цієї роботи.

Метою Програми є активізація наукової діяльності, спрямованої на забезпечення розвитку краєзнавства, популяризація краєзнавчих досліджень, залучення широких кіл громадськості до національної культурної спадщини.

Завданнями Програми є:

удосконалення науково-методичної бази краєзнавства, посилення наукової обґрунтованості, забезпечення неупередженості краєзнавчої літератури;

сприяння формуванню у громадян усвідомлення своєї відповідальності за збереження і примноження духовних скарбів;

перевидання багатотомної енциклопедії "Історія міст і сіл України", енциклопедичного довідника "Історичні міста України", інших довідників, путівників у цій сфері.

Виконання Програми передбачає здійснення науково-організаційних заходів, а також заходів у сфері видавничої діяльності.