Юридический Харьков плюс - приєднання (закон від 05.10.2006 N 227-V /227-16/) від 05.03.2011 N 995

будучи переконаними, що міжнародний документ, який містить викладені вище цілі та принципи, які Договірні Сторони зобов'язуються дотримуватися, дозволить забезпечити високий ступінь спрощення і гармонізації митних правил і процедур, що є однією з основних цілей Ради митного співробітництва, і в такий спосіб зробить істотний внесок у спрощення міжнародної торгівлі,

домовилися про таке:

Глава I

Визначення

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції:

а) "Стандартне правило" - положення, застосування якого визнається необхідним для досягнення гармонізації і спрощення митних правил і процедур;

b) "Стандартне правило з перехідним терміном" - Стандартне правило Загального додатку, для застосування якого допускається більш тривалий термін;

с) "Рекомендоване правило" - положення Спеціального додатку, визнане таким, що сприяє досягненню мети гармонізації і спрощення митних правил і процедур, можливо більш широке застосування якого вважається бажаним;

d) "Національне законодавство" - законодавчі, нормативно-правові та інші акти компетентного органу Договірної Сторони, що застосовуються на всій території відповідної Договірної Сторони, або чинні договори, щодо яких ця Сторона прийняла зобов'язання;

е) "Загальний додаток" - система положень, що застосовуються до усіх митних правил і процедур, згаданих у цій Конвенції;

f) "Спеціальний додаток" - система положень, що застосовуються до одного чи декількох митних правил та процедур, згаданих у цій Конвенції;

g) "Рекомендації" - система пояснень до положень Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів, що визначають ряд можливих способів застосування Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил і, зокрема, описують передовий досвід та приклади, рекомендовані для досягнення більшої ефективності;

h) "Постійний технічний комітет" - Постійний технічний комітет Ради;

ij) "Рада" - організація, заснована Конвенцією про створення Ради митного співробітництва (995_184) , укладеною у Брюсселі 15 грудня 1950 р.;

k) "Митний чи економічний союз" - союз, заснований державами, що до нього входять, який має право приймати обов'язкові для застосування цими державами власні нормативно-правові акти з питань, що регулюються цією Конвенцією, а також має повноваження щодо прийняття рішення про підписання, ратифікацію чи приєднання до цієї Конвенції відповідно до своїх внутрішніх процедур.

Глава II

Сфера застосування та структура Конвенції

Стаття 2

Кожна з Договірних Сторін приймає на себе зобов'язання сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур та з цією метою дотримуватися, відповідно до положень цієї Конвенції, Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил, що містяться у Додатках до цієї Конвенції. Однак ніщо не перешкоджає Договірній Стороні надавати умови більш сприятливі, ніж ті, що ними передбачені, і кожній з Договірних Сторін рекомендується по можливості ширше надавати такі більш сприятливі умови.

Стаття 3

Положення цієї Конвенції не перешкоджають застосуванню національного законодавства стосовно заборон або обмежень, які застосовуються до товарів, що підлягають митному контролю.

Стаття 4

1. Конвенція складається з Основної частини, Загального додатку та Спеціальних додатків.

2. Загальний додаток і кожний зі Спеціальних додатків до цієї Конвенції складається, як правило, із Розділів, на які поділяється відповідний Додаток, і які містять у собі:

а) визначення; та

b) Стандартні правила, деякі з яких у Загальному додатку є Стандартними правилами з перехідним терміном.

3. У кожному Спеціальному додатку містяться також Рекомендовані правила.

4. Кожний з Додатків супроводжується Рекомендаціями, що не є обов'язковими для Договірних Сторін.

Стаття 5

Для цілей цієї Конвенції кожний зі Спеціальних додатків чи кожна з їхніх Розділів, щодо яких Договірна Сторона прийняла на себе зобов'язання про їхнє застосування, вважаються невід'ємною частиною цієї Конвенції, і стосовно цієї Договірної Сторони будь-яке посилання на Конвенцію означає і посилання на такі Додатки чи їхні Розділи.

Глава III

Адміністрування Конвенції

Стаття 6

1. Для розгляду питань про забезпечення виконання Конвенції, прийняття заходів щодо її однакового тлумачення і застосування, а також підготовки пропозицій про внесення змін до неї створюється Керівний комітет.

2. Членами Керівного комітету є Договірні Сторони.

3. Уповноважений орган будь-якого суб'єкту міжнародного права, за яким відповідно до положень статті 8 цієї Конвенції визнається право участі у Конвенції як Договірної Сторони, чи будь-якого з членів Світової організації торгівлі, має право брати участь у засіданнях Керівного комітету як спостерігач. Статус та права такого спостерігача визначаються рішенням Ради. Згадане вище право не може бути використане до набуття чинності відповідним рішенням Ради.

4. Керівний комітет може запрошувати представників міжнародних урядових та неурядових організацій для участі у засіданнях Керівного комітету як спостерігачів.

5. Керівний комітет:

а) вносить на розгляд Договірних Сторін пропозиції:

(I) щодо внесення змін до Основної частини Конвенції;

(II) щодо внесення змін до Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів, а також про введення нових Розділів до Загального додатку; та

(III) щодо введення нових Спеціальних додатків та нових Розділів у Спеціальні додатки;

b) приймає рішення про внесення змін до Рекомендованих правил чи про введення нових Рекомендованих правил у Спеціальні додатки або їхні Розділи у порядку, передбаченому статтею 16;

c) розглядає виконання положень цієї Конвенції у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 13;

d) переглядає та оновлює Рекомендації;

e) розглядає будь-які інші питання, що мають відношення до цієї Конвенції та можуть бути передані на його розгляд;

f) інформує Постійний технічний комітет та Раду про свої рішення.

6. Уповноважені органи Договірних Сторін направляють свої пропозиції, що стосуються підпунктів "а", "b", "c" та "d" пункту 5 цієї статті на ім'я Генерального Секретаря Ради, з викладенням їхнього обґрунтування, а також проханням про включення питання до порядку денного засідань Керівного комітету. Генеральний Секретар Ради направляє пропозиції, що надійшли, на розгляд уповноважених органів Договірних Сторін та спостерігачів, згаданих у пунктах 2, 3 та 4 цієї статті.

7. Засідання Керівного комітету проводяться принаймні один раз на рік. Комітет щорічно обирає Голову та заступника Голови Комітету. Генеральний Секретар Ради розсилає уповноваженим органам Договірних Сторін та спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 та 4 цієї статті, запрошення взяти участь у засіданні та проект порядку денного не пізніше, ніж за шість тижнів до дати проведення засідання Керівного комітету.

8. У тих випадках, коли рішення не одержує загальної згоди учасників, питання, винесені на розгляд Керівного комітету, вирішуються шляхом голосування, проведеного між присутніми учасниками Договірних Сторін. Пропозиції згідно з пунктом 5 "а", "b" і "c" цієї статті приймаються більшістю, що складає дві третіх поданих голосів. З інших питань, рішення Керівного комітету приймаються більшістю поданих голосів.

9. У випадках застосування положень пункту 5 статті 8 цієї Конвенції, митні чи економічні союзи, що є Договірними Сторонами, при голосуванні мають тільки таку кількість голосів, яка дорівнює кількості голосів їхніх учасників, що є Договірними Сторонами.

10. Перед закриттям кожного засідання Керівний комітет затверджує звіт. Цей звіт направляється Раді та Договірним Сторонам, а також спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 і 4.

11. За відсутності у цій статті відповідних положень, застосовуються Правила процедури Ради, якщо Керівний комітет не прийме рішення про інше.

Стаття 7

Голосування на засіданнях Керівного комітету проводиться окремо по кожному Спеціальному додатку та кожному Розділі Спеціального додатку.

а) Кожна Договірна Сторона має право голосу з питань тлумачення, застосування чи внесення змін до Основної частини Конвенції та Загального додатку до Конвенції;

b) З питань, що стосуються будь-якого зі Спеціальних додатків або Розділів Спеціальних додатків, що набули чинності, право голосу мають лише ті Договірні Сторони, які прийняли відповідні Спеціальні додатки чи Розділи Спеціальних додатків;

с) Кожна Договірна Сторона має право голосувати з проектів нових Спеціальних додатків чи нових Розділів будь-якого Спеціального додатку.

Глава IV

Договірна Сторона

Стаття 8

1. Будь-який член Ради та будь-який член Організації Об'єднаних Націй або її спеціалізованих установ може стати Договірною Стороною цієї Конвенції шляхом:

а) її підписання без застереження про ратифікацію;

b) здачі на зберігання ратифікаційної грамоти після її підписання із застереженням про ратифікацію; або

c) приєднання до неї.

2. Ця Конвенція відкрита для підписання членами, згаданими у пункті 1 цієї статті, до 30 червня 1974 року у штаб-квартирі Ради в Брюсселі. Після закінчення цього терміну вона буде відкрита для приєднання до неї такими членами.

3. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції зазначає, які саме зі Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, якщо такі є, вона приймає. Згодом, вона може повідомити депозитарію про те, що нею приймається один чи більше Спеціальних додатків або їхніх Розділів.

4. Договірні Сторони, що приймають будь-який новий Спеціальний додаток чи будь-який новий Розділ будь-якого Спеціального додатку, повідомляють про це депозитарію відповідно до пункту 3 цієї статті.

5. (а) Будь-який митний чи економічний союз може стати Договірною Стороною відповідно до пунктів 1, 2 та 3 цієї статті. Такий митний чи економічний союз інформує депозитарій про свою компетенцію з питань, що регулюються цією Конвенцією. Такий митний чи економічний союз повинен також інформувати депозитарій про будь-які істотні зміни меж своєї компетенції.

(b) Будь-який митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною цієї Конвенції, з питань, що віднесені до його компетенції, користується від свого імені правами та виконує обов'язки, які Конвенція покладає на членів такого Союзу, що є Договірними Сторонами цієї Конвенції. У такому випадку члени такого Союзу не мають права індивідуально користуватися цими правами, у тому числі і правом голосу.

Стаття 9

1. Будь-яка Договірна Сторона, що ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї, приймає на себе зобов'язання щодо усіх змін до цієї Конвенції, включаючи зміни до Загального додатку, що набули чинності на момент передачі цією Договірною Стороною депозитарію ратифікаційної грамоти або документу про приєднання.

2. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає будь-який Спеціальний додаток або його Розділ, приймає на себе зобов'язання щодо усіх змін до Стандартних правил, що містяться у такому Спеціальному додатку чи його Розділах, і набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає Спеціальний додаток чи його Розділ, приймає на себе зобов'язання щодо будь-яких змін до Рекомендованих правил, що містяться в них та набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття, якщо вона не зробила застереження про незастосування одного або більше таких Рекомендованих правил відповідно до статті 12 цієї Конвенції.

Стаття 10

1. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання цієї Конвенції без застереження про ратифікацію або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документу про приєднання, або в будь-який час після цього, має право шляхом повідомлення депозитарію зробити заяву про те, що дія цієї Конвенції поширюється на всі або деякі з територій, за міжнародні відносини яких вона відповідає. Таке повідомлення набуває чинності через три місяці після дати його одержання депозитарієм. Однак ця Конвенція не застосовується щодо зазначених у повідомленні територій до моменту набуття нею чинності для відповідної Договірної Сторони.

2. Кожна Договірна Сторона, що зробила повідомлення, передбачене пунктом 1 цієї статті, про поширення дії цієї Конвенції на будь-яку територію, за міжнародні відносини якої вона відповідає, може, відповідно до порядку, встановленого у статті 19 цієї Конвенції, повідомити депозитарію, що на відповідній території ця Конвенція надалі застосовуватися не буде.

Стаття 11

Для цілей застосування цієї Конвенції митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною, повідомляє Генеральному Секретарю Ради про території, що утворюють цей митний чи економічний союз, і ці території розглядаються як єдина територія.

Стаття 12

1. Усі Договірні Сторони цим приймають на себе зобов'язання, що випливають з положень Загального додатку.

2. Договірна Сторона може прийняти один або більше Спеціальних додатків чи одну або більше їхніх Розділів. Договірна Сторона, що прийняла будь-який Спеціальний додаток або його Розділ (Розділи) вважається такою, що прийняла зобов'язання про дотримання усіх Стандартних правил, що містяться в них. Договірна Сторона, що прийняла Спеціальний додаток або його Розділ (Розділи) прийняла зобов'язання про дотримання усіх Рекомендованих правил, що містяться в них, якщо на момент прийняття, або у будь-який інший час після цього, вона не повідомила депозитарію про Рекомендоване правило (правила), щодо яких вона робить застереження, зазначаючи розбіжність між положеннями її національного законодавства та відповідним Рекомендованим правилом (правилами). Будь-яка Договірна Сторона, що зробила застереження, може у будь-який час відкликати їх повністю чи частково шляхом надсилання депозитарію повідомлення, у якому зазначається дата, коли таке відкликання набуває чинності.

3. Кожна Договірна Сторона, що прийняла на себе зобов'язання, що випливають з положень будь-якого Спеціального додатку або його Розділу (Розділів), вивчає можливість відкликання будь-яких своїх застережень до Рекомендованих правил, зроблених відповідно до пункту 2, і наприкінці кожного трирічного періоду, починаючи з дати набуття чинності цією Конвенцією для такої Договірної Сторони, повідомляє Генеральному Секретарю Ради про результати, зазначаючи ті положення її національного законодавства, які, на її погляд, не дозволяють відкликати ті чи інші застереження.

Стаття 13

1. Кожна Договірна Сторона повинна запровадити прийняті нею Стандартні правила Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набуття чинності такими Додатками або Розділами для такої Договірної Сторони.

2. Кожна Договірна Сторона впроваджує прийняті нею Стандартні правила з перехідним терміном Загального додатку не пізніше, ніж через 60 місяців з дати набуття Загальним додатком чинності для цієї Договірної Сторони.

3. Кожна Договірна Сторона впроваджує прийняті нею Рекомендовані правила Спеціальних додатків чи їхніх Розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набуття чинності цими Спеціальними додатками та їхніми Розділами для цієї Договірної Сторони, якщо не було зроблено застережень щодо одного або більше з цих Рекомендованих правил.

4. (а) У випадках, коли терміни, передбачені пунктами 1 чи 2 цієї статті, на практиці виявляться не достатніми для впровадження положень Загального Додатку Договірною Стороною, ця Договірна Сторона може, до закінчення терміну згаданого у пунктах 1 і 2 цієї статті, звернутися до Керівного комітету з проханням продовжити цей термін. У своєму зверненні ця Договірна Сторона зазначає, щодо якого (яких) положення Загального додатку запитується продовження терміну, а також причини такого звернення.

(b) У виняткових випадках Керівний комітет може прийняти рішення дозволити таке продовження. У будь-якому рішенні Керівного комітету, яким дозволяється продовжити термін, повинні бути зазначені ті виняткові обставини, що стали підставою для ухвалення рішення, а термін продовження у будь-якому випадку не може перевищувати одного року. Після закінчення терміну продовження Договірна Сторона повинна повідомити депозитарію про впровадження тих положень, щодо яких це продовження було дозволено.

Стаття 14

1. Будь-який спір між двома чи більше Договірними Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції вирішується, на скільки це можливо, шляхом переговорів між ними.

2. Будь-який спір, що не був вирішений під час переговорів, Договірні Сторони, між якими виник спір, передають до Керівного комітету, який після цього розглядає спір і дає рекомендації щодо його вирішення.

3. Договірні Сторони, між якими виник спір, можуть заздалегідь домовитися про те, що рекомендації Керівного комітету будуть для них обов'язковими.

Стаття 15

1. Текст будь-якої зміни, рекомендованої Договірним Сторонам Керівним комітетом відповідно до порядку, передбаченого пунктом 5(а)(i) та (а)(ii) статті 6, повідомляється Генеральним Секретарем Ради всім Договірним Сторонам та тим членам Ради, які не є Договірними Сторонами.

2. Зміни до Основного тексту Конвенції набувають чинності для всіх Договірних Сторін через дванадцять місяців після здачі на зберігання документів про прийняття всіма Договірними Сторонами присутніми на засіданні Керівного комітету, на якому було прийняте рішення рекомендувати ці зміни, за умови, що протягом дванадцяти місяців з дати направлення повідомлення про ці зміни, жодна з Договірних Сторін не подала своїх заперечень.

3. Будь-яка зміна, рекомендована для внесення до Загального додатку або до Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, вважається прийнятою після закінчення шести місяців з дати повідомлення Договірним Сторонам про цю зміну, якщо:

а) жодна з Договірних Сторін Конвенції або, у випадку внесення змін до Спеціального додатку чи його Розділів, жодна з Договірних Сторін, які взяли зобов'язання за цим Спеціальним додатком чи Розділом, не подає заперечень;

b) жодна з Договірних Сторін не поінформувала Генерального Секретаря Ради про те, що має намір прийняти рекомендовану зміну, але необхідні для цього умови ще не виконані.

4. Якщо будь-яка Договірна Сторонами направляє Генеральному Секретарю Ради повідомлення, передбачене пунктом 3(b) цієї статті, то, оскільки вона ще не сповіщала Генерального Секретаря Ради про прийняття рекомендованої зміни, ця Договірна Сторона впродовж вісімнадцяти місяців після закінчення шестимісячного терміну, згаданого у пункті 3 цієї статті, може подати свої заперечення з приводу цієї зміни.

5. Якщо було повідомлено про заперечення щодо рекомендованої зміни згідно з пунктом 3(а) чи пункту 4 цієї статті, зміна вважається неприйнятою і не набуває чинності.

6. Якщо будь-яка Договірна Сторона направила повідомлення, згідно з пунктом 3(b) цієї статті, зміна вважається прийнятою з настанням більш ранньої з двох таких дат:

а) дати, на яку всі Договірні Сторони, що направили такі повідомлення, поінформували Генерального Секретаря Ради про своє прийняття рекомендованої зміни, за умови, що всі повідомлення про прийняття надійшли до закінчення шестимісячного терміну згаданого у пункті 3 цієї статті, причому ця дата приймається за дату закінчення зазначеного шестимісячного терміну;

b) дати закінчення вісімнадцятимісячного терміну згаданого у пункті 4 цієї статті.

7. Будь-яка зміна до Загального додатку або Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, що вважається прийнятою, набуває чинності після закінчення шести місяців з дати, на яку вона вважається прийнятою, або, у випадках, коли в рекомендованій зміні встановлений інший термін, після закінчення цього терміну з дати, на яку вона вважається прийнятою.

8. Генеральний Секретар Ради у можливий найкоротший термін повідомляє Договірним Сторонам цієї Конвенції про будь-які заперечення щодо рекомендованої зміни, зроблені відповідно до пункту 3(а) цієї статті та про будь-які повідомлення, отримані згідно з пунктом 3(b) цієї статті. Генеральний Секретар Ради інформує надалі Договірні Сторони про те, що Договірна Сторона чи Сторони, які направили такі повідомлення, представили свої заперечення щодо рекомендованої зміни або повідомили про її прийняття.

Стаття 16

1. Незалежно від викладеного у статті 15 цієї Конвенції порядку внесення змін, Керівний комітет відповідно до статті 6 може прийняти рішення про внесення змін до будь-якого з Рекомендованих правил, або про введення нових Рекомендованих правил до будь-якого Спеціального додатку чи його Розділу. Кожна Договірна Сторона запрошується Загальним Секретарем Ради для участі у розгляді питань на засіданні Керівного комітету. Текст будь-якої зміни чи нових Рекомендованих правил, щодо яких було прийнято зазначене вище рішення, направляється Загальним Секретарем Ради Договірним Сторонам, а також тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами цієї Конвенції.

2. Будь-яка зміна чи нове Рекомендоване правило, що вводиться, рішення щодо яких було прийнято відповідно до пункту 1 цієї статті, набуває чинності після закінчення шести місяців з дати їхнього повідомлення Загальним Секретарем Ради. Вважається, що кожна Договірна Сторона, яка прийняла на себе зобов'язання, що випливають з положень Спеціального додатку чи його Розділи, до яких вносяться зміни чи вводиться нове Рекомендоване правило прийняла ці зміни чи нове Рекомендоване правило, якщо ця Сторона не зробить застереження відповідно до порядку, передбаченого статтею 12 цієї Конвенції.

Стаття 17

1. Ця Конвенція має необмежений термін дії, однак будь-яка Договірна Сторона може денонсувати її у будь-який час після дати набуття нею чинності відповідно до порядку, встановленого статтею 18 цієї Конвенції.

2. Заява про денонсацію оформлюється письмовим документом, який здається на зберігання депозитарію.

3. Денонсація набуває чинності після закінчення шести місяців з моменту одержання депозитарієм документу про денонсацію.

4. Положення пунктів 2 та 3 цієї статті, застосовуються також до Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, щодо яких будь-яка Договірна Сторона може відкликати своє прийняття у будь-який час з дати набуття ними чинності.

5. Договірна Сторона, яка відкликала свою згоду на застосування Загального додатку до Конвенції, розглядається як така, що денонсувала цю Конвенцію. У цьому випадку також застосовуються положення пунктів 2 та 3.

Глава V

Прикінцеві положення

Стаття 18

1. Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після того, як п'ять із суб'єктів, згаданих у пунктах 1 та 5 статті 8 цієї Конвенції, підпишуть її без застереження про ратифікацію чи здадуть на зберігання свої ратифікаційні грамоти чи документи про приєднання.

2. Ця Конвенція набуває чинності для будь-якої Договірної Сторони через три місяці після того як вона стає Договірною Стороною відповідно до положень статті 8.

3. Будь-який Спеціальний додаток до цієї Конвенції або його Розділ набуває чинності через три місяці з моменту прийняття відповідного Спеціального додатку чи відповідного Розділу п'ятьма Договірними Сторонами.

4. Після того, як будь-який Спеціальний додаток або його Розділ набуває чинності згідно з пунктом 3 цієї статті, цей Спеціальний додаток або його Розділ набуває чинності для будь-якої Договірної Сторони через три місяці після надходження від неї повідомлення про прийняття. Однак жоден зі Спеціальних додатків або їхніх Розділів не набувають чинності для будь-якої Договірної Сторони до набуття цією Конвенцією чинності для такої Договірної Сторони.

Стаття 19

1. Ця Конвенція, усі підписи із застереженнями або без застережень про ратифікацію, а також усі ратифікаційні грамоти або документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному Секретарю Ради.

2. Депозитарій виконує такі функції:

а) отримує та зберігає оригінали текстів цієї Конвенції;

b) готує завірені копії оригіналів текстів цієї Конвенції та передає їх Договірним Сторонам і тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами, а також Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй;

c) отримує всі підписи із застереженням про ратифікацію чи без такого, про ратифікацію або приєднання до цієї Конвенції, а також отримує та зберігає будь-які документи, інформування та повідомлення, що стосуються цієї Конвенції;

d) перевіряє дотримання порядку підписання або оформлення документів, інформувань та повідомлень, що стосуються цієї Конвенції та, якщо необхідно, вказує відповідній Договірній Стороні на недоліки;

e) повідомляє Договірним Сторонам, членам Ради, що не є Договірними Сторонами, та Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй про:

- підписання, ратифікацію, приєднання та прийняття Додатків та Розділів відповідно до статті 8 цієї Конвенції;

- нові Розділи Загального додатку та нові Спеціальні додатки або їхні Розділи, рекомендовані для включення до цієї Конвенції Керівним комітетом;

- дату набуття чинності цією Конвенцією, Загальним додатком та кожним зі Спеціальних додатків або їхніх Розділів відповідно до положень статті 18 цієї Конвенції;

- повідомлення, отримані відповідно до статей 8, 10, 11, 12 і 13 цієї Конвенції;

- повідомлення Договірних Сторін про відкликання своєї згоди на застосування Додатків або їхніх Розділів;

- денонсацію, передбачену статтею 17 цієї Конвенції;

- будь-яку зміну, прийняту відповідно до статті 15 цієї Конвенції, та дату набуття нею чинності.

3. У разі виникнення будь-яких розбіжностей між будь-якою з Договірних Сторін та депозитарієм щодо виконання останнім своїх функцій, депозитарій або така Договірна Сторона доводять це питання до відома інших Договірних Сторін та Сторін, що підписали цю Конвенцію, або, залежно від обставин - до відома Керівного Комітету або Ради.

Стаття 20

Згідно зі статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй, ця Конвенція підлягає реєстрації у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй на підставі звернення Генерального Секретаря Ради.

На посвідчення чого нижчепідписані особи належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в місті Кіото, вісімнадцятого травня тисяча дев'ятсот сімдесят третього року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівно автентичними, в одному примірнику, який здається на зберігання Генеральному Секретарю Ради, який передає засвідчені копії всім суб'єктам, зазначеним у пункті 1 статті 8 цієї Конвенції.

ЗАГАЛЬНИЙ ДОДАТОК

Розділ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Стандартне правило

Визначення понять, Стандартні правила та Стандартні правила з перехідним терміном цього Додатку застосовуються до тих митних правил та процедур, що наведені у цьому Додатку, а також, у тій мірі, в якій це може бути застосовано до правил та процедур, що містяться у Спеціальних додатках.

1.2. Стандартне правило

Умови та порядок застосування митних правил і процедур цього Додатку, а також Спеціальних додатків визначаються національним законодавством та повинні бути гранично простими.

1.3. Стандартне правило

Митна служба встановлює та підтримує офіційні відносини консультативного характеру з учасниками зовнішньої торгівлі з метою розвитку співробітництва та сприяння їхній участі у впровадженні найбільш ефективних методів роботи, що узгоджуються з національним законодавством та міжнародними договорами.

Розділ 2

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Поняття, використовувані у цій Конвенції, означають:

Розділ 3

МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ ТА ІНШІ МИТНІ ФОРМАЛЬНОСТІ

3.1. Стандартне правило

Митна служба визначає митні органи, в яких можуть пред'являтися товари або може здійснюватися їхнє митне оформлення. При визначенні повноважень та місць розташування таких органів, графіку їхньої роботи враховуються певні фактори, зокрема потреби торгівлі.

3.2. Стандартне правило

За запитом відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, митна служба, за наявності необхідних умов, здійснює функції, необхідні для застосування митних правил та процедур поза встановленим місцем розташування митного органу та в його неробочий час. Усі платежі, які стягуються при цьому митною службою, обмежуються приблизною вартістю наданих послуг.

3.3. Стандартне правило

У випадках, коли митні органи розташовані на пункті перетину спільного кордону, відповідні митні служби узгоджують години роботи та повноваження таких митних органів.

3.4. Стандартне правило з перехідним терміном

На пунктах перетину спільного кордону відповідні митні служби у всіх випадках, коли це можливо, здійснюють спільний митний контроль.

3.5. Стандартне правило з перехідним терміном

Якщо одна митна служба планує створити новий митний орган або реорганізувати існуючий на пункті перетину спільного кордону, вона у всіх випадках, коли це можливо, взаємодіє із суміжною митною службою з метою створення спільного митного органу для спрощення спільного контролю.

а) Особи, які мають право виступати як декларант

3.6. Стандартне правило

Національне законодавство визначає умови, за яких особа може виступати як декларант.

3.7. Стандартне правило

Будь-яка особа, яка має право розпоряджатися товарами, має право виступати декларантом.

b) Відповідальність декларанта

3.8. Стандартне правило

Декларант несе відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених у декларації, а також за сплату мит та податків.

с) Права декларанта

3.9. Стандартне правило

Перед подачею декларації на товари декларанту дозволяється на умовах, які може визначити митна служба:

а) здійснювати огляд товарів;

b) брати зразки/проби

3.10. Стандартне правило

Митна служба не вимагає представлення окремої декларації на товари щодо зразків, взятих з дозволу та під контролем митної служби, за умови, що ці зразки включені до декларації на товари на відповідну партію товару.

а) Форма та зміст декларації на товари

3.11. Стандартне правило

Зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.

У разі застосування автоматизованого митного оформлення формат декларації на товари, яка подається електронним способом, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними, як це передбачено Рекомендаціями Ради митного співробітництва з інформаційних технологій.

3.12. Стандартне правило

Митна служба обмежує перелік даних, що підлягають внесенню до декларації на товари, лише тими даними, які визнані необхідними для цілей нарахування та стягнення мит та податків, формування статистики та застосування митного законодавства.

3.13. Стандартне правило

У випадках, коли з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, декларант не володіє всією необхідною для заповнення декларації на товари інформацією, дозволяється подача попередньої або неповної декларації на товари за умови, що вона містить дані, визнані митною службою необхідними, і що декларант приймає на себе зобов'язання щодо її повного заповнення у встановлений термін.

3.14. Стандартне правило

Якщо митна служба реєструє попередню або неповну декларацію на товари, застосовувані до цих товарів заходи митно-тарифного регулювання не повинні відрізнятися від тих, які застосовувалися б у разі, якщо із самого початку була подана повна і належним чином заповнена декларація на товари.

Випуск товарів не затримується за умови надання необхідних гарантій для забезпечення стягнення будь-яких мит та податків, що підлягають сплаті.

3.15. Стандартне правило

Митна служба вимагає представлення оригіналу декларації на товари і тільки мінімально необхідної кількості копій.

b) Документи, які додаються до декларації на товари

3.16. Стандартне правило

На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

3.17. Стандартне правило

У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

3.18. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє представлення підтверджуючих документів електронним способом.

3.19. Стандартне правило

Митна служба не вимагає перекладу даних, що містяться у підтверджуючих документах, за винятком випадків, коли це необхідно для обробки декларації на товари.

3.20. Стандартне правило

Митна служба дозволяє подачу декларації на товари в будь-якому уповноваженому митному органі.

3.21. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє подачу декларації на товари електронним способом.

3.22. Стандартне правило

Декларація на товари подається у встановлений митною службою робочий час.

3.23. Стандартне правило

У випадках, коли національним законодавством встановлені терміни для подання декларації на товари, ці терміни повинні бути достатніми для того, щоб декларант мав можливість заповнити декларацію на товари та одержати необхідні підтверджуючі документи.

3.24. Стандартне правило

На прохання декларанта та на підставах, визнаних митною службою обґрунтованими, остання продовжує терміни, передбачені для подачі декларації на товари.

3.25. Стандартне правило

У національному законодавстві передбачаються положення, які регулюють порядок подання та реєстрації або перевірки декларації на товари та підтверджуючих документів до прибуття товарів.

3.26. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба не може зареєструвати декларацію на товари, вона інформує декларанта про причини цього.

3.27. Стандартне правило

Митна служба дозволяє декларанту вносити зміни до поданої декларації на товари за умови, що до моменту одержання такого запиту, вона не почала перевірку декларації на товари чи перевірку товарів.

3.28. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє декларанту вносити зміни до поданої декларації на товари, якщо запит отриманий після початку перевірки декларації на товари, за умови, що причини, зазначені декларантом, визнані митною службою обґрунтованими.

3.29. Стандартне правило з перехідним терміном

Декларанту дозволяється відкликати декларацію на товари та звернутися з проханням про застосування іншого митного режиму за умови, що таке прохання подається до митної служби до того, як товари випущені, а причини подання визнані митною службою обґрунтованими.

3.30. Стандартне правило

Перевірка декларації на товари проводиться одночасно з реєстрацією декларації або в можливо короткий термін після цього.

3.31. Стандартне правило

Для перевірки декларації на товари митна служба вживає тільки ті дії, які вона вважає необхідними для того, щоб забезпечити дотримання митного законодавства.

3.32. Стандартне правило з перехідним терміном

Для уповноважених осіб, які відповідають встановленим митною службою критеріям, включаючи дотримання вимог митної служби та використання задовільної системи ведення комерційної документації, митна служба передбачає:

- випуск товарів по представленню мінімуму даних, що є необхідним для ідентифікації товарів та який у подальшому дозволить заповнити остаточну декларацію на товари;

- оформлення товарів на об'єктах декларанта або в іншому місці, дозволеному митною службою;

крім того, настільки, наскільки це можливо, інші спеціальні процедури, а саме:

- дозвіл на подання єдиної декларації на товари при їхньому ввозі або вивозі за період часу, протягом якого товари неодноразово ввозяться або вивозяться однією особою;

- використання такими уповноваженими особами даних їхньої комерційної документації для самостійного нарахування мит та податків, які підлягають сплаті цими особами, а також у деяких випадках, для забезпечення дотримання інших вимог митної служби;

- дозвіл на подання декларації на товари у формі внесення даних у комерційну документацію уповноваженої особи з наступним поданням додаткової декларації на товари.

а) Час, який надається на перевірку товарів

3.33. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба приймає рішення про те, що зазначені у декларації товари повинні бути перевірені, така перевірка проводиться у можливо короткий термін після реєстрації декларації на товари.

3.34. Стандартне правило

При плануванні перевірок пріоритет віддається перевірці живих тварин та швидкопсувних товарів, а також інших товарів, терміновий характер яких визнається митною службою.

3.35. Стандартне правило з перехідним терміном

У тих випадках, коли товари підлягають контролю іншими компетентними органами, а митна служба також планує перевірку, то митна служба забезпечує координацію таких перевірок та, настільки, наскільки це можливо, одночасне їхнє проведення.

b) Присутність декларанта при перевірці товарів

3.36. Стандартне правило

Митна служба розглядає прохання декларанта бути присутнім чи бути представленим при перевірці товарів. Такі прохання задовольняються, якщо не мають місце виняткові обставини.

3.37. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба вважає за доцільне, вона вимагає присутності декларанта або його представника при перевірці товарів для надання їй будь-якої необхідної допомоги з метою спрощення проведення перевірки.

c) Добір зразків/узяття проб митною службою

3.38. Стандартне правило

Зразки/проби відбираються тільки у випадках, коли це визнається митною службою необхідним для того, щоб встановити найменування тарифної позиції товарів та/або вартість товарів, що декларуються, або з метою забезпечення застосування інших положень національного законодавства. Відібрані зразки/проби повинні бути мінімальними.

3.39. Стандартне правило

Митна служба не застосовує істотних санкцій за помилки, якщо вона переконується в тому, що помилки не є навмисними та допущені не внаслідок умисного введення в оману або грубої недбалості. У випадках, коли митна служба вважає за необхідне попередити повторення таких помилок, санкції можуть застосовуватися в обсязі не більшому, ніж це необхідно для досягнення цієї мети.

3.40. Стандартне правило

Товари, зазначені у декларації на товари, випускаються безпосередньо після проведення їхньої перевірки митною службою або після прийняття рішення не проводити їхню перевірку, за умови, що:

- не було виявлено жодних правопорушень;

- представлені ліцензії на ввіз чи вивіз, або будь-які інші необхідні документи;

- представлені всі дозволи, що стосуються конкретної процедури;

- сплачені всі мита та податки або вжиті необхідні заходи для забезпечення їхньої сплати.

3.41. Стандартне правило

Якщо митна служба має достатньо підстав вважати, що згодом декларант виконає всі операції для завершення митного оформлення, вона випускає товари за умови, що декларант пред'являє комерційний або офіційний документ, який містить основні дані про відповідну партію товарів, і може бути прийнятий митною службою, та у разі необхідності, представляє гарантію, що забезпечує стягнення необхідних мит та податків.

3.42. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба приймає рішення про необхідність проведення лабораторного аналізу зразків/проб товарів, представлення докладної технічної документації або експертного висновку, вона випускає товари до одержання результатів відповідних досліджень за умови, що представлені всі необхідні гарантії та такі товари не підпадають під дію будь-яких заборон чи обмежень.

3.43. Стандартне правило

При виявленні правопорушення митна служба здійснює випуск товарів, не чекаючи завершення адміністративної чи судової процедури за умови, що товари не підлягають конфіскації та не будуть потрібні надалі в якості речового доказу, а також що декларант сплачує мита і податки та представляє гарантію, що забезпечує стягнення всіх додаткових мит та податків, а також сум штрафів, які можуть бути накладені.

3.44. Стандартне правило

У випадках, коли товари ще не випущені для вільного обігу або коли вони переміщені під інший митний режим та за умови, що не виявлено жодних правопорушень, відповідній особі не пред'являється вимога щодо сплати мит та податків або сплачені нею мита та податки підлягають поверненню у таких випадках:

- якщо на прохання відповідної особи такі товари під митним контролем та з дозволу митної служби передаються державі чи знищуються, або доводяться до стану втрати комерційної цінності, причому всі пов'язані з цим витрати відносяться на рахунок відповідної особи;

- якщо такі товари знищені або безповоротно втрачені у результаті аварії чи форс-мажорних обставин за умови, що таке знищення або втрата встановлені належним та визнаним митною службою способом;

- природного зносу чи втрати за умови, що природний знос чи втрата встановлені належним чином, задовільним для митної служби.

Будь-які відходи або залишки, що утворилися в результаті знищення товарів, у випадку їхнього використання на внутрішньому ринку чи при вивозі обкладаються митами та податками, застосовуваними до таких відходів чи залишків, ввезених або вивезених у цьому стані.

3.45. Стандартне правило з перехідним терміном

У випадках реалізації митною службою товарів, що не були задекларовані протягом встановленого терміну або які не могли бути випущені, хоча правопорушень не було виявлено, надходження від їхньої реалізації за вирахуванням відповідних мит та податків, а також інших витрат, перераховуються особам, що мають право на їхнє одержання, а у тих випадках, коли це неможливо, вони резервуються для цих осіб на певний строк.

Розділ 4

МИТА ТА ПОДАТКИ

4.1. Стандартне правило

Обставини за яких виникають зобов'язання щодо сплати мит та податків визначаються національним законодавством.

4.2. Стандартне правило

Термін, протягом якого провадиться нарахування застосовуваних мит та податків, встановлюється національним законодавством. Нарахування здійснюється у можливо короткий термін після подачі декларації на товари або іншого виникнення зобов'язань щодо сплати мит та податків.

4.3. Стандартне правило

Елементи, що слугують базою для нарахування сум мит та податків, а також умови їхнього визначення встановлюються національним законодавством.

4.4. Стандартне правило

Ставки мит та податків публікуються в офіційних виданнях.

4.5. Стандартне правило

Національне законодавство визначає момент часу, який повинен враховуватися для цілей встановлення ставок мит та податків.

4.6. Стандартне правило

Національне законодавство визначає методи, які можуть використовуватися для сплати мит та податків.

4.7. Стандартне правило

Національне законодавство визначає особу/осіб, відповідальних за сплату мит та податків.

4.8. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює термін і місце сплати мит та податків.

4.9. Стандартне правило

У випадках, коли національне законодавство передбачає можливість сплати мит та податків після випуску товарів, термін їхньої сплати повинен становити принаймні 10 днів після такого випуску. Відсотки протягом періоду часу з моменту випуску товарів і до встановленого терміну сплати не нараховуються.

4.10. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює термін, протягом якого митна служба може вжити правових заходів для стягнення мит та податків, не сплачених у встановлений термін.

4.11. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює процентні ставки для розрахунку платежів, стягнутих понад сум не сплачених вчасно мит та податків, а також умови їхнього застосування.

4.12. Стандартне правило

При сплаті мит та податків платнику видається документ про сплату, якщо факт сплати не може бути підтверджений іншим способом.

4.13. Стандартне правило з перехідним терміном

Національне законодавство визначає мінімальну вартість та/або мінімальну суму мит та податків, нижче яких мита та податки не стягуються.

4.14. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мит та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мит та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми. Проте, якщо сума менша за мінімальну, встановлену національним законодавством, митна служба не стягує або не призначає таку суму.

4.15. Стандартне правило

У випадках, коли національне законодавство передбачає можливість відстрочки сплати мит та податків, воно визначає умови, за яких така відстрочка надається.

4.16. Стандартне правило

При відстрочці стягнення мит та податків відсотки, по мірі можливості, не нараховуються.

4.17. Стандартне правило

Відстрочка по сплаті мит та податків складає не менше чотирнадцяти днів.

4.18. Стандартне правило

Повернення мит та податків здійснюється у випадках, коли встановлено, що відбулася зайва сплата мит та податків у результаті помилки при їхньому нарахуванні.

4.19. Стандартне правило

Повернення мит та податків здійснюється щодо товарів, що ввозяться або вивозяться, якщо встановлено, що на момент ввозу чи вивозу в них виявлені дефекти, або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, і що вони повернені постачальнику або іншій вказаній ним особі, з дотриманням таких умов:

- товари не використовувалися та не ремонтувалися в країні ввозу та реекспортовані у розумний термін;

- товари не використовувалися та не ремонтувалися в країні, в яку вони були експортовані, та реімпортовані в розумний термін.

Проте використання товарів не перешкоджає здійсненню повернення мит та податків за умови, що таке використання було необхідним для виявлення дефектів або інших обставин, які призвели до реекспорту або реімпорту.

Як альтернатива реекспорту або реімпорту, під митним контролем та з дозволу митної служби товари можуть передаватися у доход держави, знищуватися або приводитися до стану втрати комерційної цінності. Така передача або знищення не призводять до жодних витрат для держави.

4.20. Стандартне правило з перехідним терміном

У випадках зміни з дозволу митної служби раніше заявленого митного режиму здійснюється повернення мит та податків, що перевищують суми мит та податків, які підлягають сплаті при переміщенні товарів під новий встановлений митний режим.

4.21. Стандартне правило

Рішення по заявах про повернення приймаються та повідомляються у письмовій формі відповідним особам без непотрібних зволікань. Повернення надлишкових сплачених сум здійснюється у найкоротший термін після перевірки обґрунтованості заяви.

4.22.Стандартне правило

У випадках, коли митною службою встановлюється, що надлишкові сплачені суми є результатом помилки з боку митної служби при нарахуванні мит та податків, повернення здійснюється у пріоритетному порядку.

4.23. Стандартне правило

У випадку встановлення термінів, після закінчення яких заяви про повернення не можуть бути задоволені, такі терміни повинні бути достатніми для врахування специфічних обставин кожного випадку, коли може бути здійснене повернення мит та податків.

4.24. Стандартне правило

Повернення не здійснюється у випадках, коли його сума є меншою за мінімальну суму, встановлену національним законодавством.

Розділ 5

ГАРАНТІЇ

5.1. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, які вимагають надання гарантій, та встановлює форми їхнього представлення.

5.2. Стандартне правило

Митна служба визначає загальну суму гарантій.

5.3. Стандартне правило

Будь-якій особі, від якої вимагається представлення гарантій, дозволяється обрати будь-яку форму гарантій за умови, що вона є прийнятною для митної служби.

5.4. Стандартне правило

У випадках, коли це передбачено національним законодавством, митна служба не вимагає представлення гарантій, якщо вона переконується, що зобов'язання, узяте перед нею, буде виконано.

5.5. Стандартне правило

У випадках, коли потрібне представлення гарантій для забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з митної процедури, митна служба приймає генеральну гарантію, зокрема від декларантів, які регулярно декларують товари у різних митних органах на даній митній території.

5.6. Стандартне правило

У випадках, коли потрібне представлення гарантій, загальна сума цих гарантій є можливо мінімальною та, стосовно сплати мит та податків, не перевищує суму, що потенційно підлягає стягненню.

5.7. Стандартне правило

У випадках, коли гарантії представлені, звільнення від зобов'язань за цими гарантіями здійснюється в можливо короткий термін після того, як митна служба переконалася в належному виконанні зобов'язань, на забезпечення виконання яких ці гарантії надавалися.

Розділ 6

МИТНИЙ КОНТРОЛЬ

6.1. Стандартне правило

Усі товари, в тому числі транспортні засоби, які ввозяться на митну територію чи вивозяться з неї, незалежно від того, чи обкладаються вони митами та податками, підлягають митному контролю.

6.2. Стандартне правило

Митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

6.3. Стандартне правило

При застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками.

6.4. Стандартне правило

Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки.

6.5. Стандартне правило

Для підтримки системи управління ризиками, митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.

6.6. Стандартне правило

Система митного контролю містить у собі контроль на основі методів аудиту.

6.7. Стандартне правило

Митна служба прагне до співробітництва з іншими митними службами та укладення угод про взаємну допомогу з метою вдосконалення митного контролю.

6.8. Стандартне правило

Митна служба прагне до співробітництва з учасниками зовнішньої торгівлі та укладення меморандумів про взаєморозуміння з метою вдосконалення митного контролю.

6.9. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба, наскільки це максимально можливо, використовує інформаційні технології та засоби електронних комунікацій для вдосконалення митного контролю.

6.10. Стандартне правило

Митна служба оцінює системи електронних комунікацій учасників зовнішньої торгівлі, якщо такі системи впливають на проведення митних операцій, для забезпечення їхньої відповідності вимогам митної служби.

Розділ 7

ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

7.1. Стандартне правило

Для забезпечення митних операцій митна служба застосовує інформаційні технології у випадку, якщо вони є економічно вигідними та ефективними для митних служб та для торгівлі. Митна служба визначає умови їхнього застосування.

7.2. Стандартне правило

При впровадженні комп'ютерних систем митна служба застосовує відповідні міжнародні стандарти.

7.3. Стандартне правило

При впровадженні інформаційних технологій проводяться, наскільки це максимально можливо, консультації за участі усіх безпосередньо заінтересованих сторін.

7.4. Стандартне правило

Нові чи змінені норми національного законодавства повинні передбачати:

- електронні способи обміну інформацією як альтернативу вимозі представлення письмових документів;

- поєднання електронних та документарних методів посвідчення дійсності та ідентичності;

- право митної служби залишати в себе інформацію для використання у митних цілях та, у разі потреби, обмінюватися такою інформацією з іншими митними службами та з усіма іншими користувачами, якщо це допускається законом, за допомогою електронних способів обміну інформацією.

Розділ 8

ВІДНОСИНИ МІЖ МИТНОЮ СЛУЖБОЮ ТА ТРЕТІМИ СТОРОНАМИ

8.1. Стандартне правило

Відповідні особи взаємодіють з митною службою, за власним вибором, особисто або через уповноважену третю сторону, що діє від їхнього імені.

8.2. Стандартне правило

Національне законодавство визначає умови, за яких третя особа може діяти від імені та за дорученням іншої особи у взаєминах з митною службою, та встановлює відповідальність третіх сторін перед митною службою за сплату мит та податків, а також за будь-які порушення.

8.3. Стандартне правило

При проведенні митних операцій, які за вибором відповідної особи здійснюються нею від власного імені, не повинні встановлюватися менш сприятливі умови чи пред'являтися більш жорсткі вимоги, ніж ті, які встановлені та пред'являються при проведенні митних операцій, здійснюваних для цієї відповідної особи третьою стороною.

8.4. Стандартне правило

Уповноважена третя особа має ті ж самі права, що й особа, яка уповноважує її представляти свої інтереси у взаєминах з митною службою.

8.5. Стандартне правило

Митна служба передбачає можливість участі третіх сторін при проведенні офіційних консультацій з учасниками зовнішньої торгівлі.

8.6. Стандартне правило

Митна служба визначає умови, за яких третя сторона не допускається до участі у митних операціях.

8.7. Стандартне правило

Митна служба повідомляє у письмовому вигляді третю сторону про своє рішення щодо відмови їй в участі у митних операціях.

Розділ 9

ІНФОРМАЦІЯ, РІШЕННЯ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ

9.1. Стандартне правило

Митна служба забезпечує безперешкодний доступ будь-якої заінтересованої особи до всієї необхідної інформації загального характеру стосовно митного законодавства.

9.2. Стандартне правило

Якщо інформація, до якої був наданий доступ, має потребу в коректуванні внаслідок змін у митному законодавстві або адміністративних вимогах та розпорядженнях, митна служба до набуття чинності цих змін завчасно забезпечує безперешкодний доступ до уточненої інформації у терміни, які є достатніми для того, щоб заінтересовані особи мали можливість врахувати ці зміни, за винятком випадків, коли попереднє повідомлення є неприпустимим.

9.3. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба використовує інформаційні технології для полегшення надання інформації.

9.4. Стандартне правило

За запитом заінтересованої особи митна служба у можливо короткий термін надає по можливості найбільш точну інформацію з конкретних питань у сфері митного законодавства, поставлених заінтересованою особою.

9.5. Стандартне правило

Митна служба надає не тільки запитану інформацію, але і будь-яку іншу інформацію, яка стосується справи, якщо її доведення до відома заінтересованої особи вважається митною службою доцільним.

9.6. Стандартне правило

У випадку надання інформації митна служба зобов'язана забезпечити нерозголошення даних приватного або конфіденційного характеру, які зачіпають інтереси митної служби або третіх сторін, за винятком випадків, коли таке розголошення вимагається або дозволяється національним законодавством.

9.7. Стандартне правило

Якщо митна служба не може надати інформацію безкоштовно, розмір плати обмежується приблизною вартістю наданих послуг.

9.8. Стандартне правило

За письмовим зверненням відповідної особи митна служба повідомляє про своє рішення у письмовій формі у терміни, встановлені національним законодавством. Якщо рішення не відповідає інтересам відповідної особи, останній повідомляються причини, з яких його було прийнято, та роз'яснюється право на оскарження.

9.9. Стандартне правило

На прохання заінтересованої особи митна служба видає обов'язкові для виконання розпорядження за умови, що митна служба володіє всією інформацією, яку вона вважає необхідною.

Розділ 10

ОСКАРЖЕННЯ З МИТНИХ ПИТАНЬ

10.1. Стандартне правило

Національне законодавство передбачає право на оскарження з митних питань.

10.2. Стандартне правило

Будь-яка особа, права та інтереси якої безпосередньо зачіпаються рішенням або бездіяльністю митної служби, має право на оскарження.

10.3. Стандартне правило

Особі, права та інтереси якої безпосередньо зачіпаються рішенням або бездіяльністю митної служби, після її запиту до митної служби та у терміни, встановлені національним законодавством, повідомляються причини такого рішення чи бездіяльності. Це може спричинити або не спричинити оскарження цією особою.

10.4. Стандартне правило

Національне законодавство передбачає право на подачу попередньої скарги митній службі.

10.5. Стандартне правило

У випадку, коли скарга не була задоволена митною службою, особа, яка подає скаргу, має право на подальше оскарження до органу, який є незалежним від митної служби.

10.6. Стандартне правило

В останній інстанції особа, яка подає скаргу, має право звернутися до судового органу.

10.7. Стандартне правило

Скарга подається у письмовій формі та повинна бути відповідним чином мотивована.

10.8. Стандартне правило

Для подачі скарги на рішення митної служби встановлюються такі терміни, що надають особі, яка подає скаргу, достатній час для вивчення рішення, що оскаржується, та підготовки скарги.

10.9. Стандартне правило

У випадках подачі скарги до митної служби, митна служба не вимагає обов'язкового одночасного представлення будь-яких підтверджуючих доказів, але при визначених обставинах відводить достатній час для представлення таких доказів.

10.10. Стандартне правило

Митна служба виносить рішення щодо скарги і направляє відповідне письмове повідомлення заявнику в можливо короткий термін.

10.11. Стандартне правило

Якщо митна служба відмовляє у задоволенні скарги, вона вказує причини у письмовій формі та інформує заявника про його право на подальше оскарження у відповідному адміністративному чи незалежному органі, а також про термін, який відведений для подачі такої скарги.

10.12. Стандартне правило

Якщо скарга задовольняється, митна служба у найкоротший термін виконує своє рішення або постанову незалежного або судового органу, за винятком випадків, коли митна служба оскаржить таку постанову.

Надходження товарів на митну територію

Розділ 1

Митні формальності, які передують представленню декларації на товари

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Митні формальності, що передують представленню декларації на товари, регулюються положеннями цього Розділу та, у тій мірі, в якій це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Рекомендоване правило

Митні формальності, що передують представленню декларації на товари, повинні однаково застосовуватися незалежно від країни походження товарів чи країни їхнього відправлення.

а) Місця ввозу товарів на митну територію

3. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює місця ввозу товарів на митну територію. Митна служба встановлює маршрути доставки товарів безпосередньо в митний орган або в інше місце, встановлене митною службою, тільки у тих випадках, коли вона вважає це необхідним для цілей контролю. При визначенні таких місць та маршрутів враховуються зокрема специфічні потреби торгівлі.

Це Стандартне правило не застосовується щодо товарів, які перевозяться морськими або повітряними судами, що перетинають митну територію без зупинки в порту або аеропорті, розташованих на цій митній території.

b) Обов'язки перевізника

4. Стандартне правило

Перевізник несе відповідальність перед митною службою за забезпечення зазначення всіх товарів у вантажній декларації або за надання інформації про них митній службі у будь-який інший дозволений спосіб.

5. Стандартне правило

Факт ввозу товарів на митну територію тягне за собою зобов'язання для перевізника доставити їх без зволікання безпосередньо до визначеного митного органу або в інше місце, встановлене митною службою, слідуючи, де це потрібно, по встановлених маршрутах. При цьому не допускаються зміни стану товарів або порушення їхнього упакування, а також ушкодження будь-яких пломб.

6. Стандартне правило

Якщо доставка товарів з місця їхнього ввозу на митну територію до визначеного митного органу або в інше встановлене місце припиняється в результаті аварії або форс-мажорних обставин, перевізник зобов'язаний вжити всіх доцільних запобіжних заходів для недопущення недозволеного використання товарів та для інформування митної служби або інших компетентних органів про характер аварії чи інших обставин, які є причиною припинення доставки товарів.

а) Документи

7. Рекомендоване правило

Якщо митний орган, в якому товари повинні бути представлені, розташований не у місці ввозу товарів на митну територію, митна служба повинна вимагати подачі документів у місці ввозу тільки у випадках, коли вона вважає це необхідним для цілей контролю.

8. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

9. Рекомендоване правило

Митна служба повинна обмежити запитувані дані до тих, які містяться у звичайних документах перевізника, та повинна керуватися у цих цілях вимогами, передбаченими у міжнародних угодах, які стосуються галузі транспортування.

10. Рекомендоване правило

Митна служба повинна зазвичай приймати вантажну декларацію як єдиний документ, необхідний для представлення товарів.

11. Рекомендоване правило

Митний орган, відповідальний за прийом документів, необхідних для представлення товарів, також повинний бути уповноваженим приймати декларацію на товари.

12. Рекомендоване правило

Якщо документи, які представляються митній службі, складені мовою, використання якої не обумовлено для цієї мети, або мовою, що не є мовою країни ввозу товарів, митна служба не повинна вимагати обов'язкового перекладу докладних даних, які містяться в цих документах.

b) Прибуття товарів у неробочий час

13. Стандартне правило

Митна служба визначає запобіжні заходи, які повинні бути вжиті перевізником для уникнення недозволеного використання товарів на митній території у разі їхнього прибуття до митного органу у неробочий час.

14. Рекомендоване правило

На прохання перевізника та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, вона зобов'язана, настільки, наскільки це можливо, дозволити виконання митних формальностей, які передують представленню декларації на товари, у неробочий час митного органу.

а) Місця розвантаження

15. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює місця, де дозволяється здійснювати розвантаження.

16. Рекомендоване правило

На прохання відповідної особи та з причин визнаних митною службою обґрунтованими митна служба зобов'язана дозволити здійснення розвантаження товарів в інших місцях, ніж ті, які призначені для цих цілей.

b) Початок розвантаження

17. Стандартне правило

Початок розвантаження дозволяється у найкоротший термін після прибуття транспортного засобу до місця розвантаження.

18. Рекомендоване правило

На прохання відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, вона зобов'язана, настільки, наскільки це можливо, дозволити здійснення розвантаження у неробочий час митного органу.

19. Стандартне правило

Збори, які стягуються митною службою у зв'язку з:

- виконанням митних формальностей, які передують представленню декларації на товари, та здійснюються у неробочий час митного органу;

- розвантаженням товарів в інших місцях, ніж ті, які призначені для цих цілей; або

- розвантаженням товарів у неробочий час митного органу,

обмежуються приблизною вартістю наданих послуг.

Розділ 2

Тимчасове зберігання товарів

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Тимчасове зберігання товарів регулюється положеннями цього Розділу та настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Митна служба дозволяє створення тимчасових складів у всіх випадках, коли вона вважає це необхідним для забезпечення задоволення потреб торгівлі.

3. Рекомендоване правило

Тимчасове зберігання повинне дозволятися стосовно всіх товарів, незалежно від їхньої кількості, країни походження чи країни відправлення. Проте небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам, чи товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, повинні допускатися до тимчасового зберігання лише на складах, спеціально обладнаних та призначених компетентними органами для прийняття таких товарів.

4. Стандартне правило

Єдиним документом, який потрібний для розміщення товарів на тимчасове зберігання, є документ, що містить опис цих товарів та використовується при їхньому представленні митній службі.

5. Рекомендоване правило

Митна служба зобов'язана приймати вантажну декларацію або інший комерційний документ як єдиний документ, необхідний для розміщення товарів на тимчасове зберігання, за умови, що всі товари, згадані в такій вантажній декларації чи іншому комерційному документі, зберігатимуться на тимчасовому складі.

6. Стандартне правило

Митна служба встановлює вимоги стосовно доцільності, структури та організації роботи тимчасових складів, а також умови для зберігання товарів, ведення складського обліку та звітності, та для здійснення митного контролю.

7. Стандартне правило

Щодо товарів, які знаходяться на тимчасовому зберіганні, дозволяється з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, здійснювати звичайні операції, необхідні для забезпечення їхнього збереження у незмінному вигляді.

8. Рекомендоване правило

Щодо товарів, які знаходяться на тимчасовому зберіганні, повинне дозволятися з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, здійснення звичайних операцій, необхідних для прискорення їхнього вивозу з тимчасового складу та подальшого транспортування.

9. Стандартне правило

Якщо національне законодавство встановлює обмежений термін тимчасового зберігання, цей термін повинен бути достатнім для того, щоб імпортер мав можливість цілком виконати необхідні формальності для переміщення товарів під будь-який інший митний режим.

10. Стандартне правило

На прохання відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, митна служба зобов'язана продовжити початковий встановлений термін.

11. Рекомендоване правило

Щодо товарів, які прийшли у непридатність, зіпсовані або ушкоджені у результаті аварії або форс-мажорних обставин до їхнього вивозу з тимчасового складу, повинне дозволятися таке митне оформлення, яке застосовується у разі ввезення товарів у непридатному, зіпсованому або ушкодженому стані, за умови, що непридатність, зіпсованість або ушкодження встановлені належним чином, задовільним для митної служби.

12. Стандартне правило

Будь-яка особа, що має право розпоряджатися товарами, має право вивезти їх з тимчасового складу, за умови дотримання умов та формальностей, які застосовуються у кожному випадку.

13. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює порядок, якого необхідно дотримуватися у випадках, коли товари не вивезені з тимчасового складу у встановлений термін.

Імпортування

Розділ 1

Випуск для вільного обігу

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Випуск для вільного обігу регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Рекомендоване правило

Національне законодавство повинне передбачати форми декларування товарів, альтернативні стандартній формі декларації на товари, за умови, що вони забезпечують надання необхідних даних про товари, які призначені для випуску у вільний обіг.

Розділ 2

Реімпорт в тому ж самому стані

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Реімпорт регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Реімпорт дозволяється навіть у тому випадку, якщо назад ввозиться тільки частина вивезених товарів.

3. Стандартне правило

Коли це виправдано обставинами, реімпорт дозволяється, навіть якщо зворотний ввіз товарів здійснюється іншою особою, ніж та, що їх вивезла.

4. Стандартне правило

У реімпорті не повинно бути відмовлено на тій підставі, що товари були використані чи ушкоджені або прийшли у непридатний стан під час їхнього перебування за кордоном.

5. Стандартне правило

У реімпорті не повинно бути відмовлено на тій підставі, що під час перебування товарів за кордоном вони піддавалися операціям, необхідним для забезпечення їхнього збереження або технічного обслуговування за умови, однак, що такі операції не призвели до збільшення їхньої вартості на момент вивозу.

6. Стандартне правило

Реімпорт не обмежується товарами, безпосередньо ввезеними з-за кордону, але також допускається для товарів, які є розміщеними під інший митний режим.

7. Стандартне правило

У реімпорті не повинно бути відмовлено на тій підставі, що товари вивозилися без повідомлення про їхній передбачуваний зворотний ввіз.

8. Стандартне правило

Якщо встановлений термін, після закінчення якого реімпорт не допускається, його тривалість повинна бути достатньою, щоб врахувати різні обставини, що стосуються кожного випадку.

9. Стандартне правило

Митна служба вимагає декларування реімпортованих товарів у тому ж митному органі, через який вони були вивезені, тільки у тих випадках, коли це полегшуватиме реімпорт.

10. Стандартне правило

Письмова декларація на товари не вимагається для реімпорту упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів, за умови підтвердження задовільним для митної служби способом того, що ці упаковки, контейнери, піддони та транспортні засоби комерційного призначення знаходилися у вільному обігу при вивозі.

11. Стандартне правило

За запитом декларанта митна служба дозволяє вивіз товарів з повідомленням про їхній передбачуваний зворотний ввіз та застосовує всі необхідні заходи, що сприяють їх реімпорту.

12. Стандартне правило

Митна служба встановлює вимоги, що стосуються ідентифікації товарів, що вивозяться з повідомленням про їхній передбачуваний зворотний ввіз. При цьому враховується характер товарів та важливість інтересів причетних сторін.

13. Рекомендоване правило

Стосовно товарів, що вивозяться з повідомленням про їхній передбачуваний зворотний ввіз, повинне надаватися умовне звільнення від застосовних вивізних мит та податків.

14. Стандартне правило

За запитом відповідної особи митна служба дозволяє замінити вивіз товарів з повідомленням про їхній передбачуваний зворотний ввіз на остаточний вивіз, якщо дотримуються відповідні умови та формальності.

15. Рекомендоване правило

Якщо той самий товар неодноразово вивозиться з повідомленням про передбачуваний зворотний ввіз, за запитом декларанта митна служба зобов'язана дозволити, щоб декларація на вивіз з повідомленням про зворотний ввіз, що подається при першому вивозі товару, була дійсна для наступних випадків реімпорту та вивозу цього товару протягом визначеного часу.

Розділ 3

Звільнення від ввізних мит та податків

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Звільнення від ввізних мит та податків стосовно товарів, заявлених для випуску у вільний обіг, регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, коли надається звільнення від ввізних мит та податків.

3. Стандартне правило

Звільнення від ввізних мит та податків не обмежується товарами, безпосередньо ввезеними з-за кордону, але також дозволяється для товарів, які вже є поміщеними під інший митний режим.

4. Рекомендоване правило

Звільнення від ввізних мит та податків повинне надаватися незалежно від країни походження товарів чи країни їхнього відправлення, за винятком випадків, коли таке звільнення надається на умовах взаємності відповідно до міжнародного договору.

5. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, коли для звільнення від ввізних мит та податків необхідне отримання попереднього дозволу, та визначає органи, уповноважені надавати такий дозвіл. Такі випадки повинні бути зведені до мінімуму.

6. Рекомендоване правило

При наданні звільнення від ввізних мит та податків стосовно товарів, визначених у міжнародних договорах, Договірні Сторони повинні приймати до уваги умови, закладені в них, а також ретельно вивчати можливість приєднання до таких міжнародних договорів.

7. Рекомендоване правило

Звільнення від ввізних мит та податків, а також заборон та обмежень економічного характеру повинне надаватися стосовно перерахованих нижче товарів на зазначених умовах, а також за дотримання всіх інших вимог, передбачених національним законодавством для надання такого звільнення:

а) лікувальні препарати людського походження, реактиви для визначення груп крові та тканини, у тих випадках, коли вони призначені для організацій або лабораторій, визначених компетентними органами;

b) зразки, що не мають комерційної вартості та розглядаються митною службою як такі, що мають мізерно малу вартість та які підлягають використанню тільки з метою одержання замовлень на товари одного з ними виду;

c) рухоме майно, крім установок або устаткування промислового, комерційного чи сільськогосподарського призначення, призначене для використання особою чи членами його родини в особистих та професійних цілях, яке ввозиться в країну разом з цією особою або окремо від неї, з метою її переїзду на постійне місце проживання в цю країну;

d) майно, успадковане особою, яка на момент смерті його попереднього власника, має основне постійне місце проживання в країні ввозу, за умови, що ці предмети особистого майна використовувалися померлим власником в особистих цілях;

e) особисті подарунки, за винятком спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, загальна вартість яких не перевищує розмір, встановлений національним законодавством на основі їхньої роздрібної ціни;

f) товари, такі, як продукти харчування, медикаменти, одяг та ковдри, що направляються в дарунок уповноваженій благодійній чи філантропічній організації для безкоштовної роздачі нужденним цією організацією чи під її контролем;

g) нагороди особам, що постійно проживають у країні ввозу, за умови пред'явлення підтверджуючих документів, запитуваних митною службою;

h) матеріали для будівництва, догляду або оформлення військових цвинтарів; домовини, похоронні урни та похоронні приналежності для оформлення, ввезені організаціями, уповноваженими на це компетентними органами;

ij) документи, бланки, публікації, звіти та інші предмети, що не мають комерційної цінності, визначені національним законодавством;

k) предмети релігійного культу; та

l) продукти, ввезені для тестування, за умови, що ввезена кількість таких продуктів не перевищує кількість, однозначно необхідну для тестування, та за умови повного використання цих продуктів у ході тестування або зворотного вивозу чи приведення продуктів, що залишилися, у комерційно непридатний стан під контролем митної служби.

Експортування

Для цілей цього Розділу:

1. Обов'язкове правило

Остаточний вивіз регулюється положеннями цього Розділу та, настільки наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Рекомендоване правило

Національне законодавство повинно передбачати форми декларування товарів, альтернативні стандартній формі декларації на товари, за умови, що вони забезпечують надання необхідних даних, що стосуються товарів, призначених для остаточного вивозу.

3. Обов'язкове правило

Митна служба не вимагає в обов'язковому порядку підтвердження факту прибуття товарів за кордон.

Митні склади та вільні зони

Розділ 1

Митні склади

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Режим митного складу регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Рекомендоване правило

Національне законодавство передбачає митні склади, доступні для будь-яких осіб, які мають право розпоряджатися товарами (відкриті митні склади).

3. Стандартне правило

Національне законодавство передбачає митні склади, призначені для використання тільки визначеними особами (закриті митні склади) у випадках, коли це необхідно для задоволення специфічних потреб торгівлі.

4. Стандартне правило

Митна служба встановлює вимоги відносно створення, облаштованості та організації роботи митних складів, а також заходів, які вживаються для митного контролю.

Заходи, що вживаються для зберігання товарів на митних складах, ведення обліку та звітності, підлягають затвердженню митною службою.

5. Рекомендоване правило

На відкритих митних складах повинно бути дозволене зберігання всіх видів ввезених товарів, оподатковуваних ввізними митами та податками або тих, що підпадають під заборони та обмеження, крім встановлених виходячи з міркувань:

- суспільних моралі або порядку, суспільної безпеки, суспільних гігієни чи здоров'я, або ветеринарних чи фітосанітарних правил; або

- захисту прав по патентах, торгових марок та авторських прав,

незалежно від кількості, країни походження, країни відправлення або призначення товарів.

Небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам, чи товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, повинні допускатися до зберігання лише на митних складах, які спеціально призначені для зберігання таких товарів.

6. Стандартне правило

Митна служба визначає види товарів, які можуть бути допущені до зберігання на закритих митних складах.

7. Рекомендоване правило

Товари, стосовно яких передбачається повернення ввізних мит та податків при їхньому вивозі, повинні допускатися на митні склади для того, щоб вони могли одразу одержати право на таке повернення за умови, що вони призначені до наступного вивозу.

8. Рекомендоване правило

Товари, які поміщені під режим тимчасового ввозу, можуть бути допущені на митні склади з призупиненням або завершенням зобов'язань за цим режимом з метою їхнього наступного вивозу або іншого дозволеного розпорядження ними.

9. Рекомендоване правило

Товари, призначені для вивозу, які підлягають обкладанню внутрішніми митами чи податками, або до яких були застосовані внутрішні мита чи податки, можуть бути допущені на митні склади з метою звільнення або одержання права на повернення таких внутрішніх мит та податків за умови, що вони призначені до наступного вивозу.

10. Стандартне правило

Будь-якій особі, що має право розпоряджатися товарами, що знаходяться на зберіганні, за наявності підстав, визнаних митною службою обґрунтованими, дозволяється:

a) перевіряти товари;

b) брати зразки/проби зі сплатою ввізних мит та податків, де це може бути застосовано;

c) здійснювати операції, необхідні для забезпечення збереження товарів; та

d) робити інші звичайні операції щодо обробки товарів, необхідні для поліпшення їхньої упаковки чи товарної якості, або для їхньої підготовки для відвантаження, такі як, дроблення партій, угруповання пакувальних місць, сортування, маркування та перепакування товарів.

11. Стандартне правило

Митна служба встановлює максимальний термін, дозволений для зберігання товарів на митному складі з урахуванням потреб торгівлі; стосовно не швидкопсувних товарів такий термін повинний бути не меншим за один рік.

12. Стандартне правило

Допускається передача прав власності на товари, що знаходяться на митному складі.

13. Стандартне правило

Товари, що прийшли в непридатність або зіпсовані у результаті аварії або форс-мажорних обставин під час їхнього перебування під режимом митного складу, дозволяється декларувати для вільного обігу так, ніби вони були завезені в непридатному чи зіпсованому стані за умови, що факт непридатності або зіпсованості встановлений належним чином, задовільним для митної служби.

14. Стандартне правило

Будь-якій особі, що має право розпоряджатися товарами, дозволяється забирати їх з митного складу повністю або частково, для подальшого переміщення товарів на інший митний склад або під інший митний режим при дотриманні умов та формальностей, які застосовуються у кожному випадку.

15. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює порядок, який має бути дотриманий у випадках, коли товари не вивезені з митного складу у встановлений термін.

16. Стандартне правило

У разі ліквідації митного складу відповідним особам повинен надаватися достатній час для того, щоб перемістити товари на інший митний склад або помістити їх під інший митний режим з дотриманням умов та формальностей, які застосовуються у кожному випадку.

Розділ 2

Вільні зони

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Митні правила, які застосовуються до вільних зон, регулюються положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Національне законодавство визначає умови, які стосуються створення вільних зон, а також категорії товарів, що можуть бути допущені в такі зони та передбачає характер операцій, які можуть здійснюватися з товарами під час їхнього перебування у вільних зонах.

3. Стандартне правило

Митна служба визначає умови здійснення митного контролю, в тому числі відповідні вимоги з точки зору доцільності, структури та плану вільних зон.

4. Стандартне правило

Митна служба має право в будь-який час здійснювати контроль товарів, які зберігаються у вільній зоні.

5. Стандартне правило

У вільну зону допускаються не тільки товари, які безпосередньо завезені з-за кордону, але також товари, які завезені з митної території відповідної Договірної Сторони.

6. Рекомендоване правило

У допуску у вільну зону товарів, завезених з-за кордону, не повинно бути відмовлено тільки на тій підставі, що товари підпадають під заборони або обмеження, крім тих, які встановлені виходячи з міркувань:

- суспільних моралі або порядку, суспільної безпеки, суспільних гігієни чи здоров'я, або ветеринарних чи фітосанітарних правил;

- захисту прав по патентах, торгових марок та авторських прав,

незалежно від країни походження, країни відправлення або призначення.

Небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, повинні допускатися до зберігання у вільних зонах, спеціально призначених для зберігання таких товарів.

7. Стандартне правило

Товари, які допускаються у вільну зону, та стосовно яких передбачається звільнення від ввізних мит та податків або їхнє повернення при вивозі цих товарів, одержують право на такі звільнення або повернення одразу після їхнього надходження до вільної зони.

8. Стандартне правило

Товари, які допускаються у вільну зону, та стосовно яких передбачається звільнення від внутрішніх мит та податків або їхнє повернення при вивозі цих товарів, одержують право на такі звільнення або повернення після їхнього надходження до вільної зони.

9. Рекомендоване правило

Митна служба не повинна вимагати декларації на товари стосовно товарів, завезених у вільну зону безпосередньо з-за кордону, якщо необхідні дані вже містяться у супровідних документах на товари.

10. Рекомендоване правило

Митна служба не повинна вимагати гарантій для допуску товарів у вільну зону.

11. Стандартне правило

Стосовно товарів, допущених у вільну зону, дозволяється здійснювати операції, необхідні для забезпечення їхнього збереження, а також звичайні операції щодо обробки товарів з метою поліпшення їхньої упаковки або товарних якостей, або для підготовки товарів до відвантаження, такі як, дроблення партій, угруповання пакувальних місць, сортування, маркування та перепакування.

12. Стандартне правило

Якщо компетентні органи допускають можливість здійснення у вільній зоні операцій з переробки або виготовлення, ці органи у загальних рисах та/або детально визначають ті операції з переробки або виготовлення, яким можуть піддаватися товари, у правилах, які застосовуються на всій території вільної зони, або у вигляді дозволу, який видається організації, що здійснює ці операції.

13. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, коли товари, які споживаються у вільній зоні, можуть бути допущені у вільну зону зі звільненням від мит та податків, та встановлює вимоги, які повинні бути виконані.

14. Стандартне правило

Термін перебування товарів у вільній зоні обмежується тільки за виняткових обставин.

15. Стандартне правило

Допускається передача прав власності на товари, допущені у вільну зону.

16. Стандартне правило

Товари, допущені у вільну зону або вироблені в її межах, дозволяється вивозити повністю або частково в іншу вільну зону або поміщувати їх під митний режим з дотриманням умов та формальностей, які застосовуються у кожному випадку.

17. Стандартне правило

Єдиною декларацією, необхідною при вивозі товарів з вільної зони, є декларація на товари, яка зазвичай необхідна для того, щоб розмістити їх під визначений митний режим.

18. Рекомендоване правило

Якщо митній службі повинні представлятись документи стосовно товарів, які після вивозу з вільної зони відправляються безпосередньо за кордон, митна служба не повинна вимагати інформації більше, ніж та, що вже міститься у супровідних документах на товари.

19. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює момент часу, який враховується з метою визначення вартості та кількості товарів, що можуть випускатися для вільного обігу при вивозі з вільної зони, а також ставки застосовуваних відповідно ввізних чи внутрішніх мит та податків.

20. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює правила, застосовувані для визначення суми відповідно ввізних чи внутрішніх мит та податків, якими обкладаються товари, що випускаються для вільного обігу після операцій щодо переробки або виготовлення у вільній зоні.

21. Стандартне правило

У випадку ліквідації вільної зони відповідним особам повинен надаватися достатній час для вивозу товарів в іншу вільну зону або для розміщення їх під митний режим з дотриманням умов та формальностей, які застосовуються в кожному випадку.

Транзит

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Митний транзит регулюється положеннями цього розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Митна служба дозволяє транспортування товарів під режимом митного транзиту своєю територією:

а) від пункту ввозу до пункту вивозу;

b) від пункту ввозу до внутрішнього митного органу;

c) від внутрішнього митного органу до пункту вивозу;

d) від одного внутрішнього митного органу до іншого внутрішнього митного органу.

3. Стандартне правило

Товари, які перевозяться згідно з режимом митного транзиту, не обкладаються митами та податками при дотриманні встановлених митною службою умов та представленні всіх необхідних гарантій.

4. Стандартне правило

Національне законодавство визначає осіб, відповідальних перед митною службою за дотримання зобов'язань, що випливають з режиму митного транзиту, зокрема - за забезпечення представлення товарів у митний орган призначення у незмінному стані відповідно до умов, встановлених митною службою.

5. Рекомендоване правило

Митна служба визнає осіб як уповноважених вантажовідправників або уповноважених вантажоодержувачів, після того, як вона переконується, що дотримано умови встановлені митною службою.

а) Декларація на товари для митного транзиту

6. Стандартне правило

Будь-який комерційний або транспортний документ, в якому докладно представлені необхідні дані, приймається як описова частина декларації на товари для митного транзиту, і на документі робиться відмітка про це.

7. Рекомендоване правило

Митна служба повинна приймати як декларацію на товари для митного транзиту будь-який комерційний чи транспортний документ на відповідний вантаж, який відповідає усім вимогам митної служби. Факт цього прийняття повинен відмічатися на такому документі.

b) Пломбування та ідентифікація вантажу

8. Стандартне правило

Митна служба в митному органі відправлення здійснює всі необхідні заходи для того, щоб митний орган призначення мав можливість ідентифікувати вантаж та виявити будь-яке несанкціоноване втручання.

9. Рекомендоване правило

Якщо це не передбачено іншими міжнародними конвенціями, митна служба, як правило, не повинна вимагати попереднього допуску транспортних одиниць до транспортування товарів під митними пломбами.

10. Стандартне правило

У випадках, коли вантаж перевозиться у транспортній одиниці, та при цьому вантаж повинен бути опломбований митною службою, митні пломби накладаються безпосередньо на транспортну одиницю, якщо вона сконструйована й обладнана таким чином, що:

а) митні пломби можуть бути накладені простим та надійним способом;

b) жодні товари не можуть бути вилучені чи вкладені в опломбовану частину транспортної одиниці без залишення очевидних слідів розкриття або ушкодження митної пломби;

c) відсутні потайні місця, де можуть бути приховані товари;

d) усі місця, в яких можуть знаходитися товари, легко доступні для митного огляду.

Митна служба вирішує, чи може бути використана транспортна одиниця з метою митного транзиту.

11. Рекомендоване правило

Якщо супровідні документи дозволяють однозначно ідентифікувати товари, то їхнє транспортування, як правило, повинно здійснюватися без накладення митних пломб або кріпильних пристосувань. Однак, митна пломба або кріпильне пристосування може вимагатися, якщо:

- митний орган відправлення вважає це необхідним з огляду на управління ризиками;

- це сприяє полегшенню операції митного транзиту в цілому;

- це передбачено міжнародною угодою.

12. Стандартне правило

У разі, якщо вантаж, у принципі, повинен транспортуватися під митними пломбами, але транспортну одиницю неможливо надійно опломбувати, для забезпечення ідентифікації вантажу та швидкого виявлення несанкціонованого втручання використовуються такі способи:

- повний огляд товарів з докладним описом його результатів у транзитних документах;

- накладення митних пломб або кріпильних пристосувань на окремі упаковки;

- точний опис товарів з посиланням на зразки/проби, схеми, малюнки, фотографії та інші подібні засоби, які додаються до транзитних документів;

- встановлення жорстких маршрутів та термінів; або

- митне супроводження.

Рішення про нездійснення опломбування транспортної одиниці є, однак, прерогативою виключно митної служби.

13. Стандартне правило

Якщо митна служба встановлює термін для митного транзиту, він повинен бути достатнім для цілей транзитної операції.

14. Стандартне правило

На прохання відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, митна служба повинна продовжити будь-який встановлений спочатку термін.

15. Стандартне правило

Тільки у випадках, коли митна служба вважає такі заходи обов'язковими, вона вимагає:

а) транспортування товарів чітко визначеним маршрутом; або

b) транспортування товарів під митним супроводженням.

16. Стандартне правило

Митні пломби та кріпильні пристосування, які використовуються для митного транзиту, повинні відповідати обов'язковим мінімальним вимогам, наведеним у Додатку до цього Розділу.

17. Рекомендоване правило

Для цілей операції митного транзиту повинні визнаватися митні пломби та засоби ідентифікації закордонної митної служби крім випадків, коли:

- вони визнані недостатніми;

- вони вважаються ненадійними; або

- митна служба здійснює перевірку товарів.

У разі, коли митні пломби та кріпильні пристосування закордонної митної служби визнаються на митній території, їм повинен надаватися такий захист на цій території, як і національним пломбам та кріпильним пристосуванням.

18. Рекомендоване правило

Коли відповідні митні органи перевіряють митні пломби та кріпильні пристосування або здійснюють перевірку товарів, вони повинні фіксувати результати таких перевірок у транзитному документі.

19. Стандартне правило

Допускається зміна митного органу призначення без попереднього повідомлення, за винятком випадків, коли митною службою встановлено, що попереднє узгодження є необхідним.

20. Стандартне правило

Дозволяється перевантажувати товари з одного транспортного засобу в інший без дозволу митної служби за умови, що митні пломби та кріпильні пристосування не зламані та не порушені.

21. Рекомендоване правило

Митна служба повинна дозволити транспортування товарів у режимі митного транзиту в транспортній одиниці, яка одночасно перевозить інші товари, якщо вона переконається в можливості ідентифікації товарів у режимі митного транзиту, та у тому, що вимоги, встановлені митною службою, будуть дотримані.

22. Рекомендоване правило

Митна служба повинна вимагати від відповідної особи негайного інформування найближчого митного органу або інших компетентних органів про аварії або інші непередбачені обставини, які безпосередньо впливають на операцію митного транзиту.

23. Стандартне правило

Національне законодавство не передбачає ніяких інших умов для завершення митного транзиту, крім представлення товарів та відповідної декларації на товари митному органу призначення у будь-які встановлені терміни; при цьому товари не повинні піддаватися будь-яким змінам, не повинні використовуватися; митні пломби, кріпильні пристосування та засоби ідентифікації не повинні бути ушкоджені.

24. Стандартне правило

Після надходження товарів під контроль митного органу призначення, цей орган без затримки проводить завершення операцій митного транзиту після того, як переконається, що всі необхідні умови виконані.

25. Рекомендоване правило

Недотримання встановленого маршруту або термінів не повинно спричиняти стягнення мит та податків, які потенційно підлягають сплаті, за умови, що митна служба впевнилася у дотриманні всіх інших вимог.

26. Рекомендоване правило

Договірні Сторони повинні ретельно розглядати можливість приєднання до міжнародних угод, які стосуються митного транзиту. Якщо приєднання до таких міжнародних угод є неможливим, при розробці двосторонніх чи багатосторонніх угод для встановлення міжнародної схеми митного транзиту Договірні Сторони мають враховувати Стандартні правила та Рекомендовані правила викладені у цьому Розділі.

Мінімальні вимоги, які висуваються щодо митних пломб та кріпильних пристосувань

А. Митні пломби та кріпильні пристосування повинні відповідати таким мінімальним вимогам:

1. Загальні вимоги щодо пломб та кріпильним пристосувань:

Пломби та кріпильні пристосування повинні:

а) бути міцними і надійними;

b) забезпечувати можливість їхнього накладення легким та швидким способом;

c) забезпечувати їхню швидку перевірку та ідентифікацію;

d) забезпечувати неможливість їхнього зняття або розкріплення без залишення слідів злому або ушкодження;

e) бути одноразового використання, крім пломб, призначених для багаторазового використання (наприклад, електронних);

f) бути сконструйованими таким чином, щоб їхнє копіювання або підробка були максимально ускладненими.

2. Фізичні характеристики пломб:

а) форма та розмір пломби повинні уможливлювати швидке розрізнення будь-якого ідентифікаційного маркування;

b) всі отвори в пломбі за розміром повинні відповідати використовуваним кріпильним пристосуванням та повинні бути розміщені таким чином, щоб при накладенні пломби кріпильне пристосування було міцно зафіксоване;

c) використовуваний матеріал повинен бути досить міцним для запобігання можливості випадкового порушення пломби, передчасного зносу (під впливом погодних умов, хімікатів тощо) чи непомітного ушкодження;

d) матеріал, що використовується повинен вибиратися з урахуванням застосовуваної системи опломбування.

3. Фізичні характеристики кріпильних пристосувань:

а) кріпильне пристосування повинне бути міцним та стійким за будь-яких погодних умов та корозій;

b) довжина використовуваного кріпильного пристосування повинна забезпечувати неможливість повного чи часткового відкриття опломбованого запірного пристосування без ушкодження пломби або кріпильного пристосування чи інших очевидних слідів спроб відкриття;

c) використовуваний матеріал повинен вибиратися з урахуванням застосовуваної системи опломбування.

4. Ідентифікаційне маркування:

Пломба або кріпильне пристосування повинні мати маркування:

а) яке ідентифікує пломбу як митну, для чого на ній проставляється слово "Митниця", бажано однією з офіційних мов Ради (англійською чи французькою);

b) в якому зазначено країну, де була накладена пломба, бажано у вигляді знака, який використовується на автотранспортних засобах для позначення країни їхньої реєстрації при міжнародних перевезеннях;

c) яке забезпечує можливість ідентифікації митного органу, яким або під юрисдикцією якого було здійснено накладення пломби, наприклад, за допомогою кодового знаку чи номеру.

В. Пломби або кріпильні пристосування, які використовуються уповноваженими відправниками вантажу або іншими уповноваженими особами для забезпечення безпеки в інтересах митної служби для цілей митного транзиту, повинні забезпечувати порівняну з митними пломбами ступінь фізичного захисту та можливість ідентифікації особи, яка здійснювала накладення пломби по відповідних цифрових кодах, зазначених у транзитних документах.

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Перевантаження регулюється положеннями цього розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Товари, допущені до перевантаження, не обкладаються митами та податками, якщо дотримуються умови, встановлені митною службою.

3. Рекомендоване правило

У перевантаженні не повинно бути відмовлено тільки на підставі країни походження, відправлення або призначення товарів.

а) Декларація

4. Стандартне правило

Для цілей перевантаження вимагається лише одна декларація на товари.

5. Стандартне правило

Будь-який комерційний чи транспортний документ, в якому докладно представлені необхідні дані, приймається як описова частина декларації на товари для перевантаження, та це прийняття зазначається на такому документі.

6. Стандартне правило

Митна служба повинна приймати як декларацію на товари для перевантаження будь-який комерційний чи транспортний документ, який стосується відповідного вантажу, якщо цей документ відповідає всім вимогам митної служби. Про прийняття зазначається в такому документі.

b) Перевірка та ідентифікація товарів

7. Стандартне правило

Якщо митна служба вважатиме за потрібне, при ввозі вона вживає заходів для забезпечення можливості ідентифікації перевантажених товарів при їхньому вивозі та швидкого виявлення будь-якого несанкціонованого втручання.

c) Додаткові заходи контролю

8. Стандартне правило

Коли митна служба встановлює термін для вивозу товарів, що декларуються для перевантаження, цей термін повинен бути достатнім для здійснення перевантаження.

9. Рекомендоване правило

За запитом відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, митна служба продовжує встановлений спочатку термін.

10. Рекомендоване правило

Недотримання встановлених термінів не повинно спричиняти стягнення мита та податків, які потенційно підлягають стягненню за умови, що митна служба впевнилася в дотриманні всіх інших вимог.

d) Дозволені операції

11. Рекомендоване правило

За запитом відповідної особи та на умовах, які митна служба може встановити, митна служба в максимально можливому обсязі повинна дозволити здійснення з товарами, які перевантажуються, операцій, що можуть сприяти їхньому вивозу.

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Режим каботажного транспортування товарів регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатка.

2. Стандартне правило

Митна служба дозволяє перевезення товарів у режимі каботажного транспортування на борту морського (річкового) судна одночасно з іншими товарами за умови, що вона впевнилася в тому, що ці товари можуть бути ідентифіковані та, що інші вимоги будуть виконані.

3. Рекомендоване правило

Митна служба повинна вимагати, щоб товари, які знаходяться у вільному обігу, перевозилися в режимі каботажного транспортування окремо від інших товарів, що знаходяться на борту морського (річкового) судна, тільки якщо вона вважає це необхідним для цілей контролю.

4. Рекомендоване правило

За запитом відповідної особи та при дотриманні умов, визнаних митною службою необхідними, остання повинна дозволити перевезення товарів у режимі каботажного транспортування на борту морського (річкового) судна, яке під час каботажу робить зупинку в іноземному порту.

5. Рекомендоване правило

Якщо морському (річковому) судну, яке повинно зупинитися в одному чи декількох пунктах, що знаходяться за межами митної території, виданий дозвіл на перевезення товарів у режимі каботажного транспортування, на ці товари повинні бути накладені пломби лише за запитом відповідної особи або у разі, якщо митна служба вважає опломбування необхідним для забезпечення того, щоб неможливо було вилучити ці товари або додатково розмістити інші товари, таким чином, щоб це не можна було швидко виявити.

6. Рекомендоване правило

Якщо морське (річкове) судно, що перевозить товари в режимі каботажного транспортування, вимушене відхилитися від запланованого курсу і зробити зупинку в пункті за межами митної території, митна служба повинна розглядати ці товари як такі, що залишаються під режимом каботажного транспортування за умови, що вона впевнилася в тому, що це саме ті товари, які первинно були поміщені під цей режим.

7. Стандартне правило

Митне законодавство визначає місця, в яких дозволяється робити навантаження або розвантаження товарів, розміщених під режим каботажного транспортування, а також час, в який ці розвантаження або навантаження можуть здійснюватися.

8. Рекомендоване правило

У випадку, коли на борту морського (річкового) судна перевозяться тільки товари, які знаходяться у вільному обігу, за запитом відповідної особи митна служба повинна дозволити навантаження та розвантаження товарів, поміщених під режим каботажного транспортування, у будь-якому місці та у будь-який час.

9. Рекомендоване правило

За запитом відповідної особи митна служба повинна дозволити навантаження або розвантаження товарів, поміщених під режим каботажного транспортування, в іншому пункті, ніж той, який зазвичай дозволений для цих цілей, навіть якщо морське (річкове) судно перевозить також ввезені товари, що не декларувалися, або товари, поміщені під інший митний режим. Будь-які стягнуті при цьому збори обмежуються приблизною вартістю наданих послуг.

10. Рекомендоване правило

Якщо морське (річкове) судно, що перевозить товари під режимом каботажного транспортування, протягом свого рейсу відхиляється від курсу, митна служба за запитом відповідної особи повинна дозволити розвантаження таких товарів під режимом каботажного транспортування в іншому пункті, ніж той, який був спочатку запланований. Будь-які стягнуті при цьому збори обмежуються приблизною вартістю наданих послуг.

11. Стандартне правило

Коли перевезення товарів у режимі каботажного транспортування переривається внаслідок аварії або форс-мажорних обставин, митна служба вимагає від капітана або іншої відповідної особи вжиття всіх розумних запобіжних заходів для уникнення можливості несанкціонованого обігу товарів та для інформування митної служби або інших компетентних органів про характер такої аварії чи інших обставин, що перервали перевезення.

12. Стандартне правило

Якщо морське (річкове) судно, що перевозить товари в режимі каботажного транспортування, має на борту ввезені товари, що не декларувалися, чи товари, поміщені під інший митний режим, митна служба дозволяє навантаження або розвантаження товарів під режимом каботажного транспортування у найкоротший термін після прибуття судна в місце навантаження або розвантаження.

13. Стандартне правило

Митна служба вимагає від капітана або іншої відповідної особи пред'явлення тільки одного документа, який містить дані про судно, перелік товарів, які перевозяться під режимом каботажного транспортування, та назву порту або портів, які знаходяться на митній території, де повинно здійснюватися розвантаження товарів. Цей документ, після затвердження митною службою, є дозволом на перевезення товарів у режимі каботажного транспортування.

14. Рекомендоване правило

Митна служба зобов'язана видавати генеральний дозвіл на перевезення товарів під режимом каботажного транспортування морським (річковим) судам, які здійснюють регулярні торгові рейси між визначеними портами.

15. Рекомендоване правило

Перед навантаженням товарів на морське (річкове) судно, що має генеральний дозвіл, митна служба повинна вимагати представлення тільки переліку товарів, призначених для перевезення під режимом каботажного транспортування.

16. Рекомендоване правило

Стосовно товарів, які вивантажуються із судна, що має одноразовий дозвіл, митна служба повинна вимагати від капітана або іншої відповідної особи представлення тільки одного примірника копії дозволу, що містить перелік товарів, дозволених до розвантаження в даному порту. Стосовно суден, що мають генеральний дозвіл, повинен вимагатися тільки перелік товарів, що вивантажуються.

17. Стандартне правило

Тільки у випадку, коли митна служба вважає це необхідним, вона вимагає пред'явлення гарантій стосовно товарів, що перевозяться у режимі каботажного транспортування, знаходяться у вільному обігу, та при вивозі підлягають обкладанню вивізними митами та податками або підпадають під обмеження чи заборони на вивіз.

Спеціальний додаток F

Розділ 1

Переробка на митній території

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Переробка на митній території регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Товари, які є допущеними для переробки на митній території, підлягають повному умовному звільненню від ввізних мита та податків. Однак ввізні мита та податки можуть стягуватися з будь-яких продуктів, включаючи відходи, що утворилися в результаті переробки або виробництва товарів, допущених для переробки на митній території, що не вивезені або не приведені у комерційно непридатний стан.

3. Стандартне правило

Переробка на митній території не обмежується товарами, безпосередньо ввезеними з-за кордону, але також допускається стосовно товарів вже розміщених під інший митний режим.

4. Рекомендоване правило

У переробці на митній території не повинно бути відмовлено тільки на підставі країни походження товарів, країни відправлення або країни їхнього призначення.

5. Стандартне правило

Коло осіб, що користуються правом ввозу товарів для переробки на митній території, не обмежується власником ввезених товарів.

6. Рекомендоване правило

У тих випадках, коли в рамках виконання контракту, укладеного з іноземною особою, товари, які підлягають використанню, поставляються цією особою, у переробці на митній території не може бути відмовлено на тій підставі, що на митній території країни ввозу наявні товари, ідентичні за описом, якістю та технічними характеристиками.

7. Рекомендоване правило

Можливість встановлення наявності ввезених товарів у компенсаційних продуктах не повинна розглядатися як необхідна умова для переробки на митній території у випадках, коли:

а) товари можуть бути ідентифіковані:

- шляхом представлення докладних даних про витрачені ресурси та технології виробництва компенсаційних продуктів; або

- шляхом здійснення митного контролю під час проведення операцій з переробки; або

b) режим завершується вивозом отриманих у результаті переробки продуктів, ідентичних за описом, якістю та технічними характеристиками товарам, допущеним для переробки на митній території.

а) Дозвіл на переробку на митній території

8. Стандартне правило

Національне законодавство визначає обставини, за яких для здійснення переробки на митній території необхідний попередній дозвіл, та органи, уповноважені видавати такий дозвіл.

9. Стандартне правило

У дозволі на переробку на митній території вказується спосіб здійснення дозволених операцій під режимом переробки на митній території.

10. Рекомендоване правило

У випадку, якщо заява на переробку на митній території подана після ввозу товарів і вона відповідає критеріям для видачі відповідного дозволу, такий дозвіл повинний бути виданий заднім числом.

11. Рекомендоване правило

Особам, які здійснюють регулярні операції з переробки на митній території, на їхнє прохання повинен видаватися генеральний дозвіл на такі операції.

12. Стандартне правило

У тих випадках, коли товари, допущені для переробки на митній території, підлягають операціям з виробництва або переробки, компетентні органи встановлюють або погоджують норму виходу продукції в результаті такої операції посилаючись на фактичні умови, в яких вона здійснюється. Опис, якість та кількість різних компенсаційних продуктів точно визначаються після встановлення або узгодження норми виходу.

13. Рекомендоване правило

У тих випадках, коли операції з переробки на митній території:

- стосуються товарів, які мають практично постійні характеристики;

- зазвичай здійснюються відповідно до чітко визначених технічних умов; та

- призводять до випуску компенсаційних продуктів незмінної якості;

компетентні органи повинні встановлювати стандартні норми виходу, застосовні до таких операцій.

b) Заходи з ідентифікації

14. Стандартне правило

Вимоги щодо ідентифікації товарів для переробки на митній території встановлюються митною службою. При цьому належним чином враховуються характер товарів, операція, яку передбачається здійснити, та важливість інтересів причетних сторін.

15. Стандартне правило

Митна служба встановлює термін переробки товарів на митній території у кожному випадку.

16. Рекомендоване правило

На прохання відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, остання зобов'язана продовжити початковий встановлений термін.

17. Рекомендоване правило

Повинна бути передбачена можливість для продовження терміну переробки товарів на митній території у випадку передачі права власності на ввезені товари та компенсаційні продукти третій особі, якщо ця особа приймає на себе зобов'язання особи, якій виданий відповідний дозвіл.

18. Рекомендоване правило

Компетентні органи повинні дозволяти здійснення операцій з переробки особою іншою, ніж та, якій виданий дозвіл на переробку на митній території. Передача права власності на товари, допущені до переробки на митній території, не є обов'язковою за умови, що особа, якій наданий дозвіл на переробку на митній території, залишається відповідальною перед митною службою за дотримання умов, викладених у дозволі, протягом усього терміну здійснення зазначених операцій.

19. Стандартне правило

Повинна бути передбачена можливість дозволяти вивезення компенсаційних продуктів через інший митний орган, ніж той, через який товари, поміщені під режим переробки на митній території, були ввезені.

20. Стандартне правило

Повинна бути передбачена можливість завершення режиму переробки на митній території шляхом вивозу компенсаційних продуктів однією чи декількома партіями.

21. Стандартне правило

На запит відповідної особи компетентні органи дозволяють зворотний вивіз товарів у тому ж стані, в якому вони були ввезені, завершуючи тим самим режим переробки на митній території.

b) Інші способи завершення режиму

22. Рекомендоване правило

Повинна бути передбачена можливість призупинення або завершення режиму переробки на митній території шляхом поміщення ввезених товарів або продуктів переробки під інший митний режим, якщо дотримані умови та формальності, застосовні у кожному випадку.

23. Рекомендоване правило

Національне законодавство повинне передбачати, що сума ввізних мит та податків, застосовних у випадку, коли компенсаційні продукти не вивезені, не перевищує суму ввізних мит та податків, застосовних щодо ввезених товарів допущених для переробки на митній території.

24. Стандартне правило

Повинна бути передбачена можливість завершення режиму переробки на митній території стосовно товарів, втрачених в результаті їхнього характеру, наскільки має місце вивіз компенсаційних продуктів, за умови, що факт такої втрати встановлений належним чином, задовільним для митної служби.

25. Рекомендоване правило

Продукти, отримані в результаті переробки еквівалентних товарів, повинні розглядатися як компенсаційні продукти для цілей цього Розділу (еквівалентна компенсація).

26. Рекомендоване правило

Якщо еквівалентна компенсація дозволяється, митна служба повинна дозволяти здійснення вивозу компенсаційних продуктів до ввозу товарів для переробки на митній території.

Розділ 2

Переробка поза митною територією

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Переробка поза митною територією регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Рекомендоване правило

У переробці поза митною територією не може бути відмовлено тільки на тій підставі, що товари підлягають виробництву, переробці або ремонту у визначеній країні.

3. Стандартне правило

Тимчасовий вивіз товарів для переробки поза митною територією може бути здійснений не лише особою, що є власником цих товарів.

а) Формальності, що передують тимчасовому вивозу товарів

4. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, коли для переробки поза митною територією потрібен попередній дозвіл, та визначає органи, уповноважені видавати такий дозвіл. Такі випадки повинні бути зведені до мінімуму.

5. Рекомендоване правило

Особам, які здійснюють регулярні операції з переробки поза митною територією, згідно з їхнім запитом повинен видаватися генеральний дозвіл на такі операції.

6. Рекомендоване правило

Компетентні органи повинні встановити норму виходу продукції в результаті операції з переробки поза митною територією, якщо вони вважатимуть це необхідним або у разі, коли це полегшує цю операцію. Опис, якість та кількість різних компенсаційних продуктів точно визначаються після встановлення норми виходу.

b) Заходи з ідентифікації

7. Стандартне правило

Вимоги щодо ідентифікації товарів для переробки поза митною територією встановлюються митною службою. При цьому належним чином враховуються характер товарів, операція, яку передбачається здійснити та важливість інтересів причетних сторін.

8. Стандартне правило

Митна служба встановлює термін переробки поза митною територією в кожному випадку.

9. Рекомендоване правило

Згідно з запитом відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, митна служба зобов'язана продовжити початковий встановлений термін.

10. Стандартне правило

Повинна бути передбачена можливість дозволяти ввезення компенсаційних продуктів через інший митний орган, ніж той, через який товари були тимчасово вивезені для переробки поза митною територією.

11. Стандартне правило

Повинна бути передбачена можливість дозволяти ввезення компенсаційних продуктів однією чи кількома партіями.

12. Стандартне правило

Згідно з запитом відповідної особи компетентні органи дозволяють зворотний ввіз товарів, тимчасово вивезених для переробки поза митною територією, зі звільненням від ввізних мита та податків, якщо ці товари повертаються у незмінному стані.

Це звільнення не застосовується щодо ввізних мита та податків, по яких були здійснені повернення або звільнення в зв'язку з тимчасовим вивозом товарів для переробки поза митною територією.

13. Стандартне правило

Повинна передбачатися можливість завершення режиму переробки поза митною територією декларуванням товарів для остаточного вивозу за винятком випадків, коли національне законодавство зобов'язує здійснювати зворотний ввіз товарів, тимчасово вивезених для переробки поза митною територією, при дотриманні умов та формальностей, застосовних у кожному випадку.

14. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює обсяг звільнення від ввізних мит та податків, що надається при випуску компенсаційних продуктів для вільного обігу та методи розрахунку такого звільнення.

15. Стандартне правило

Звільнення від ввізних мит та податків, передбачене для компенсаційних продуктів, не застосовується щодо мит та податків, по яких були надані відшкодування або звільнення у зв'язку з тимчасовим вивозом товарів для переробки поза митною територією.

16. Рекомендоване правило

Якщо товари, тимчасово вивезені для переробки поза митною територією, були безкоштовно відремонтовані за кордоном, повинна передбачатися можливість їхнього зворотного ввезення з повним звільненням від ввізних мита та податків на умовах, визначених національним законодавством.

17. Рекомендоване правило

Звільнення від ввізних мита та податків повинно надаватися у випадку, якщо компенсаційні продукти були поміщені під інший митний режим до їхнього декларування для вільного обігу.

18. Рекомендоване правило

Звільнення від ввізних мита та податків повинне надаватися у разі передачі права власності на компенсаційні продукти третій особі до їхнього допуску для вільного обігу.

Розділ 3

Повернення

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Режим повернення регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює перелік випадків, коли може вимагатися повернення.

3. Рекомендоване правило

Національне законодавство повинне передбачати умови застосування режиму повернення, коли товари, стосовно яких були сплачені ввізні мита і податки, заміняються еквівалентними товарами, використаними для виробництва товарів, що вивозяться. Умови, що підлягають виконанню.

4. Стандартне правило

Митна служба не припиняє виплату повернення тільки на тій підставі, що на момент ввозу товарів з метою допуску для вільного обігу імпортер не повідомив про свій намір вимагати повернення при вивозі. Таким самим чином вивіз товарів не є обов'язковим, коли така заява була зроблена на момент ввозу товарів.

5. Стандартне правило

Якщо для вивозу товарів встановлений термін, після закінчення якого повернення митних платежів не допускається, цей термін згідно з відповідним запитом повинен бути продовжений, якщо підстави будуть визнані митною службою обґрунтованими.

6. Рекомендоване правило

Якщо встановлений термін перевищує термін, протягом якого заява про повернення не приймається, повинна передбачатися можливість продовження цього терміну з комерційних або інших причин, визнаних митною службою обґрунтованими.

7. Стандартне правило

Повернення здійснюється у найкоротший термін після перевірки обґрунтованості заяви.

8. Рекомендоване правило

Національне законодавство повинне передбачати використання електронних засобів для здійснення повернення.

9. Рекомендоване правило

Повернення також повинне здійснюватися при поміщенні товарів на митний склад або у вільну зону за умови, що вони призначені для наступного вивозу.

10. Рекомендоване правило

Згідно з запитом митна служба зобов'язана періодично здійснювати повернення щодо товарів, вивезених протягом визначеного проміжку часу.

Розділ 4

Переробка товарів для вільного обігу

Для цілей цього розділу:

1. Стандартне правило

Переробка товарів для вільного обігу регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Режим переробки товарів для вільного обігу надається за умови, що:

- митна служба може впевнитися в тому, що продукти, які утворилися при переробці товарів для вільного обігу, були отримані з ввезених товарів; та

- після виготовлення, переробки або обробки товарів вони не можуть бути економічно вигідно відновлені у вихідному стані.

3. Стандартне правило

Національне законодавство визначає категорії товарів та операції, дозволені для переробки товарів для вільного обігу.

4. Стандартне правило

Переробка товарів для вільного обігу не обмежується товарами, безпосередньо ввезеними з-за кордону, але також дозволяється для товарів, вже поміщених під інший митний режим.

5. Стандартне правило

Коло осіб, що мають право переробляти товари для вільного обігу, не обмежується власником ввезених товарів.

6. Рекомендоване правило

Особам, що здійснюють регулярні операції з переробки товарів для вільного обігу, згідно з їхнім запитом повинен видаватися генеральний дозвіл на такі операції.

7. Стандартне правило

Операції з переробки товарів для вільного обігу завершуються митним оформленням для вільного обігу продуктів, що утворилися в результаті переробки.

8. Стандартне правило

Коли це виправдано обставинами та за запитом відповідної особи, митна служба погоджується з завершенням режиму після поміщення продуктів, що утворилися в результаті виготовлення, переробки або обробки, під інший митний режим з дотриманням умов та формальностей, застосовних у кожному випадку.

9. Стандартне правило

Будь-які відходи та залишки, що утворилися в результаті переробки товарів для вільного обігу, у випадку їхнього митного оформлення для вільного обігу, обкладаються ввізними митами та податками, застосовуваними до таких відходів та залишків, ввезених у цьому стані.

Переробка

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Тимчасовий ввіз регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, коли дозвіл на тимчасовий ввіз може бути наданий.

3. Стандартне правило

Тимчасово ввезені товари підлягають повному умовному звільненню від ввізних мита та податків, за винятком випадків, коли національним законодавством передбачено, що звільнення може бути тільки частковим.

4. Стандартне правило

Тимчасовий ввіз не обмежується товарами, безпосередньо ввезеними з-за кордону, але також дозволяється для товарів, вже поміщених під інший митний режим.

5. Рекомендоване правило

Дозвіл на тимчасовий ввіз повинен надаватися незалежно від країни походження товарів, країни відправлення або країни їхнього призначення.

6. Стандартне правило

Тимчасово ввезені товари можуть піддаватися операціям, необхідним для забезпечення їхнього збереження під час перебування на митній території.

7. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, коли для тимчасового ввозу потрібний попередній дозвіл, та визначає органи, уповноважені видавати такий дозвіл. Такі випадки повинні бути зведені до мінімуму.

8. Рекомендоване правило

Митна служба повинна вимагати представлення товарів у конкретному митному органі тільки у випадках, коли це може полегшувати тимчасовий ввіз.

9. Рекомендоване правило

Митна служба повинна дозволяти тимчасовий ввіз без письмової декларації на товари у випадках, коли відсутні сумніви щодо наступного зворотного вивозу цих товарів.

10. Рекомендоване правило

Договірні Сторони зобов'язані ретельно вивчати можливість приєднання до міжнародних договорів, які стосуються тимчасового ввозу, що дозволить їм приймати документи та гарантії, видані міжнародними організаціями, замість національних митних документів та гарантій.

11. Стандартне правило

Тимчасовий ввіз товарів допускається за умови, що митна служба переконується в тому, що вона зможе ідентифікувати ці товари на момент завершення тимчасового ввозу.

12. Рекомендоване правило

Для ідентифікації тимчасово ввезених товарів митна служба повинна вживати власних заходів з ідентифікації товарів тільки у тих випадках, коли комерційні способи ідентифікації є не достатніми.

13. Стандартне правило

Митна служба встановлює термін тимчасового ввозу в кожному випадку.

14. Рекомендоване правило

Згідно з запитом відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, остання зобов'язана продовжити початковий встановлений термін.

15. Рекомендоване правило

У тих випадках, коли товари, щодо яких виданий дозвіл на тимчасовий ввіз, не можуть бути зворотно вивезені внаслідок накладення арешту на них, за винятком випадків накладення арешту за позовом приватних осіб, зобов'язання про зворотний вивіз повинне бути призупинено на термін арешту.

16. Рекомендоване правило

Згідно з запитом митна служба зобов'язана видати дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввозу будь-якій іншій особі за умови, що ця особа:

а) відповідає встановленим умовам; та

b) приймає на себе зобов'язання особи, яка користувалася правом тимчасового ввозу.

17. Стандартне правило

Передбачається, що тимчасово ввезені товари можуть бути вивезені з митної території через інший митний орган, ніж той, через який ці товари були ввезені.

18. Стандартне правило

Передбачається, що тимчасово ввезені товари можуть бути вивезені з митної території однією чи декількома партіями.

19. Рекомендоване правило

Передбачається, що тимчасовий ввіз може бути призупинений або завершений шляхом поміщення ввезених товарів під інший митний режим, якщо дотримані умови та формальності, застосовні в кожному випадку.

20. Рекомендоване правило

Якщо заборони або обмеження, що діяли на момент тимчасового ввозу, скасовані протягом терміну дії документу тимчасового ввозу, митна служба зобов'язана задовольнити запит на завершення тимчасового ввозу товарів шляхом митного оформлення для вільного обігу.

21. Рекомендоване правило

Якщо гарантія надана у формі внесення на депозит коштів, повинна передбачатися можливість їхнього повернення в митному органі зворотного вивозу, навіть якщо товари не були ввезені через цей орган.

а) Повне умовне звільнення від ввізних мит та податків

22. Рекомендоване правило

Дозвіл на тимчасовий ввіз з повним умовним звільненням від мита та податків повинен надаватися щодо товарів, передбачених перерахованими нижче Додатками до Конвенції про тимчасовий ввіз ( Стамбульська Конвенція (995_472) ) від 26 червня 1990 року:

1) "Товари, призначені для показу чи використання на виставках, ярмарках, зустрічах чи подібних заходах", згадані в Додатку В.1;

2) "Професійне устаткування", згадане в Додатку В.2 ;

3) "Контейнери, піддони, упаковки, зразки та інші товари, що ввозяться в рамках торгової операції", згадані в Додатку В.3;

4) "Товари, які ввозяться з навчальною, науковою чи культурною метою", згадані в Додатку В.5;

5) "Особисті речі осіб, які подорожують, та товари, що ввозяться для спортивних цілей", згадані в Додатку В.6;

6) "Матеріали для пропаганди туризму", згадані в Додатку В.7;

7) "Товари, що ввозяться в рамках прикордонного обігу", згадані в Додатку В.8;

8) "Товари, які ввозяться з гуманітарною метою", згадані в Додатку В.9;

9) "Транспортні засоби", згадані в Додатку С;

10) "Тварини", згадані в Додатку D.

b) Часткове умовне звільнення від ввізних мит та податків

23. Рекомендоване правило

Щодо товарів, не передбачених у Рекомендованому правилі 22, та товарів, які передбачені у Рекомендованому правилі 22, але не відповідають всім умовам для повного умовного звільнення, повинен бути наданий дозвіл на тимчасовий ввіз як мінімум з частковим умовним звільненням від ввізних мита та податків.

Спеціальний додаток H

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Розслідування, встановлення та адміністративне врегулювання митних правопорушень митною службою регулюються положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Стандартне правило

Національне законодавство визначає митні правопорушення та встановлює умови, за яких вони можуть розслідуватися, встановлюватися та, у разі необхідності, бути об'єктом адміністративного врегулювання.

3. Стандартне правило

Національне законодавство визначає осіб, які можуть притягуватися до відповідальності у зв'язку зі здійсненням митного правопорушення.

4. Стандартне правило

Національне законодавство визначає термін, після закінчення якого процесуальні дії, пов'язані з митним порушенням, не можуть здійснюватись, та встановлює дату початку цього терміну.

5. Стандартне правило

Національне законодавство визначає умови, за яких митна служба правомочна:

- оглядати товари та транспортні засоби;

- вимагати пред'явлення документів або листування;

- вимагати доступу до комп'ютерних баз даних;

- проводити обшук осіб та приміщень; та

- добувати докази.

6. Стандартне правило

Особистий обшук для митних цілей проводиться тільки у випадках, коли маються обґрунтовані причини для підозри в контрабанді або здійсненні інших митних правопорушень, які вважаються серйозними.

7. Стандартне правило

Митна служба не проводить обшук приміщень, за винятком випадків, коли в неї маються обґрунтовані причини для підозри в контрабанді або здійсненні інших митних правопорушень, які вважаються серйозними.

8. Стандартне правило

Митна служба у найкоротший термін інформує відповідну особу про характер інкримінованого їй правопорушення, про положення законодавства, що могли бути порушені, та, у разі необхідності, про можливі санкції.

9. Стандартне правило

Національне законодавство визначає порядок дій митної служби після виявлення нею митного правопорушення та заходи, яких вона може вжити.

10. Рекомендоване правило

Подробиці щодо вчинених митних порушень і вжитих заходів митній службі потрібно зазначати в протоколах про вчинення правопорушень або в адміністративних протоколах.

11. Стандартне правило

Митна служба накладає арешт на товари та/або транспортні засоби тільки в тому випадку, коли:

- вони підлягають конфіскації в адміністративному або судовому порядку; або

- вони можуть бути потрібними як докази на якомусь подальшому етапі провадження.

12. Стандартне правило

Якщо митне правопорушення стосується тільки частини вантажу, то саме ця частина вантажу є об'єктом арешту або затримки за умови, що митна служба переконана, що решта вантажу не була прямо або опосередковано використана у здійсненні правопорушення.

13. Стандартне правило

У випадку накладення арешту на товари та/або транспортні засоби або у разі їхнього затримання митна служба видає відповідній особі документ, в якому викладено:

- опис та кількість товарів і транспортних засобів, які є об'єктом арешту або затримання;

- причина застосування арешту або затримання; та

- характер правопорушення.

14. Рекомендоване правило

Митна служба повинна звільнити від арешту або затримання товари під адекватну гарантію за умови, що ці товари не підпадають під будь-які заборони чи обмеження або не знадобляться як докази на якомусь подальшому етапі провадження.

15. Рекомендоване правило

Митна служба повинна звільняти від арешту або затримання транспортні засоби, що були використані під час здійснення митного правопорушення, у випадках, коли вона переконана в тому, що:

- транспортні засоби не були якимось чином сконструйовані, пристосовані, перероблені або обладнані якимось чином для приховування товарів;

- транспортні засоби не знадобляться для подання їх як докази на якомусь подальшому етапі провадження; та

- у разі необхідності, може бути надана адекватна гарантія.

16. Рекомендоване правило

Транспортні засоби потрібно конфісковувати в адміністративному чи судовому порядку тільки у випадках, коли:

- власник, оператор чи будь-яка інша особа, відповідальна за транспортний засіб, на момент порушення була причетна до митного правопорушення або інформована про нього, або не вжила всіх обґрунтованих заходів для запобігання здійсненню правопорушення;

- транспортний засіб був якимось чином спеціально сконструйований, пристосований, перероблений або обладнаний для приховування товарів; або

- відновити транспортний засіб, що був спеціально перероблений чи пристосований, не можливо.

17. Рекомендоване правило

Товари, на які накладений арешт, або затримані товари не повинні бути об'єктом продажу або розпорядження з боку митної служби іншим способом до моменту набуття чинності рішенням про їхню конфіскацію в адміністративному чи судовому порядку або про передачу їх державі, за винятком випадків, коли товари є швидкопсувними або митна служба не може забезпечити зберігання цих товарів через їхній характер.

18. Стандартне правило

Національне законодавство визначає повноваження митної служби щодо затримання осіб та умови такого затримання, зокрема термін, після закінчення якого рішення про затримання підлягає розгляду судовим органом.

19. Стандартне правило

Митна служба вживає необхідних заходів, щоб забезпечити, у відповідних випадках, у найкоротший термін після виявлення митного правопорушення:

- ініціювання адміністративного врегулювання цього правопорушення; та

- інформування відповідної особи про умови цього врегулювання, порядок оскарження та термін подачі скарги.

20. Рекомендоване правило

У випадку виявлення під час митного оформлення митного правопорушення, що вважається не значним, повинна бути надана можливість адміністративного врегулювання цього правопорушення митним органом, що його виявив.

21. Рекомендоване правило

У випадку здійснення пасажиром митного правопорушення, що вважається не значним, повинна бути надана можливість негайного адміністративного врегулювання цього правопорушення митним органом, що його виявив.

22. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює санкції, застосовувані щодо кожної категорії митних правопорушень, що можуть бути предметом адміністративного врегулювання, та визначає митні органи, уповноважені на застосування цих санкцій.

23. Стандартне правило

Ступінь суворості або обсяг санкцій, застосовуваних під час адміністративного врегулювання митного правопорушення, залежить від ступеня серйозності або значимості здійсненого митного правопорушення та від попередньої діяльності відповідної особи, пов'язаної з митною службою.

24. Стандартне правило

У випадках, коли в декларації на товари зазначені недостовірні дані та декларант може довести, що ним були вжиті всі необхідні заходи для зазначення точної і правильної інформації, митна служба бере цю обставину до уваги під час вирішення питання про застосування санкції.

25. Стандартне правило

У випадках, коли митне правопорушення відбулося в результаті форс-мажорних чи інших обставин, що не залежали від волі відповідної особи, та з її боку немає прояву недбалості або наміру здійснити обман, санкції не застосовуються, за умови, що ці факти встановлені належним чином задовільним для митної служби.

26. Стандартне правило

Товари, на які накладений арешт, або затримані товари, або виторг від їхнього продажу за винятком будь-яких мит та податків, а також всіх інших зборів та витрат, повинні бути:

- повернуті особі, що має право на одержання їх, у найкоротший термін після остаточного врегулювання митного правопорушення; або

- у випадках, коли це не можливо, зарезервовані на рахунок цих осіб на певний термін,

за умови, що стосовно цих товарів не було винесене рішення про конфіскацію їх в адміністративному чи судовому порядку або вони не були передані державі в результаті врегулювання.

27. Стандартне правило

Будь-яка особа, причетна до митного правопорушення, що підлягає адміністративному врегулюванню, має право на подачу скарги в орган, незалежний від митної служби, за винятком випадків, коли ця особа погодилася з врегулюванням на основі компромісу.

Спеціальний додаток J

Розділ 1

Пасажири

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Митні пільги, які застосовуються стосовно фізичних осіб, регулюються положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Стандартне правило

Митні пільги, передбачені у цьому Розділі, застосовуються до пасажирів, незалежно від їхніх громадянства/національності.

3. Стандартне правило

Митна служба визначає митні органи, в яких можуть виконуватися митні формальності, які стосуються пасажирів. Під час встановлення компетенції, місцезнаходження та годин роботи цих органів митна служба враховує, зокрема, географічне положення та існуючі обсяги пасажирських перевезень.

4. Стандартне правило

За умови дотримання відповідних процедур митного контролю пасажирам, які в'їжджають у країну або виїжджають з неї на своїх транспортних засобах особистого користування, дозволяється виконувати всі необхідні митні формальності, не залишаючи транспортні засоби, використовувані ними для пересування.

5. Рекомендоване правило

Потрібно, щоб пасажирам, які в'їжджають у країну чи виїжджають з неї на автотранспортному засобі комерційного призначення або потягом, було дозволено виконати всі необхідні митні формальності, не залишаючи транспортні засоби, використовувані ними для пересування.

6. Рекомендоване правило

Двоканальна система повинна використовуватися для митного контролю над пасажирами та для оформлення перевезених ними товарів, а також, у відповідних випадках, їхніх транспортних засобів особистого користування.

7. Рекомендоване правило

Митна служба не повинна вимагати для своїх цілей окремий перелік пасажирів або предметів багажу, що ними перевозиться, незалежно від використовуваного виду транспорту.

8. Рекомендоване правило

Митна служба у взаємодії з іншими службами та підприємцями повинна намагатись використовувати попередню інформацію про пасажирів, що відповідає уніфікованим міжнародним стандартам, у випадках, коли це можливо, для спрощення митного контролю над пасажирами та оформлення товарів, які вони перевозять.

9. Рекомендоване правило

Потрібно, щоб пасажирам було дозволено усно декларувати товари, які вони перевозять. Однак митна служба може вимагати письмову або оформлену в електронному вигляді декларацію на товари, які перевозяться пасажирами та є об'єктом ввозу або вивозу комерційного характеру, або вартість чи кількість яких перевищують обмеження, встановлені національним законодавством.

10. Стандартне правило

Особистий огляд пасажирів для цілей митного контролю проводиться тільки у виключних випадках та у разі наявності обґрунтованих підстав для підозри в здійсненні контрабанді або вчиненні інших правопорушень.

11. Стандартне правило

Товари, які перевозяться пасажирами, підлягають складуванню або зберіганню на умовах, встановлюваних митною службою, до їхнього оформлення згідно з відповідним митним режимом, зворотного вивозу або розпорядження іншим способом відповідно до національного законодавства у таких випадках:

- на прохання пасажира;

- коли негайно оформити товари не можливо; або

- коли інші положення цього Розділу не можуть бути застосовані до таких товарів.

12. Стандартне правило

Оформлення несупроводжуваного багажу (багажу, який ввозиться або вивозиться до чи після приїзду або від'їзду пасажира) здійснюється відповідно до процедур, які застосовуються до супроводжуваного багажу, або відповідно до інших спрощених митних процедур.

13. Стандартне правило

Будь-якій уповноваженій особі дозволяється пред'являти несупроводжуваний багаж для оформлення від імені пасажира.

14. Рекомендоване правило

Стосовно товарів, які декларуються як такі, що призначені для вільного обігу, відповідно до митних пільг для пасажирів, повинна застосовуватися система нарахування мита та податків за єдиними ставками за умови, що ввіз товарів не має комерційного характеру та що загальна вартість або кількість цих товарів не перевищує обмежень, встановлених національним законодавством.

15. Рекомендоване правило

Потрібно, щоб у кожному випадку, коли це можливо, повинне було дозволено використання кредитних карток або банківських карток як засобу платежу за надані митною службою послуги, а також для сплати мита та податків.

16. Рекомендоване правило

Кількісні обмеження тютюнових виробів, вина, міцних спиртних напоїв та парфумів, які дозволяється ввозити пасажирам без сплати ввізних мита та податків, повинні бути не нижчими за:

а) 200 сигарет або 50 сигар чи 250 грамів тютюну, або ці вироби в наборі загальною вагою, що не перевищує 250 грамів;

b) 2 літри вина або 1 літр міцних спиртних напоїв;

c) 0,25 літра туалетної води та 50 грам парфумів.

Однак митні пільги, передбачені щодо тютюнових виробів та алкогольних напоїв, можуть надаватися особам, які досягли визначеного віку, та можуть не надаватися або надаватися лише в обмеженій кількості особам, які часто перетинають кордон або які були відсутні в країні менше, ніж 24 години.

17. Рекомендоване правило

Потрібно, щоб, крім споживчих товарів, які дозволяється ввозити в межах кількісних обмежень без сплати ввізних мита та податків, пасажирам було дозволено ввозити без сплати ввізних мита та податків товари виключно некомерційного характеру загальною вартістю не менше 75 Спеціальних прав запозичення (СПЗ). Ця сукупна вартість може бути зменшена для осіб, які є молодшими визначеного віку, та для осіб, що часто перетинають кордон або які були відсутні в країні менше, ніж 24 години.

18. Стандартне правило

Резидентам, які повертаються в країну, дозволяється ввозити без сплати ввізних мита та податків особисті речі та транспортні засоби особистого користування, які взяті ними під час виїзду з країни та які знаходилися у вільному обігу у цій країні.

19. Стандартне правило

Митна служба не вимагає митного документа або гарантії для тимчасового ввозу особистих речей нерезидентів за винятком випадків, коли:

- вартість або кількість цих речей не перевищує обмеження, встановлені національним законодавством;

- митна служба не вважає, що ці речі є ризиком для доходів державного бюджету.

20. Стандартне правило

Крім одягу, речей туалету та інших речей, які явно мають особистий характер, особистими речами нерезидентів, зокрема, вважаються такі:

- особисті ювелірні прикраси;

- фотоапарати, кіно- та відеокамери разом з обґрунтованою кількістю фото-, кіно-, відеоплівок та атрибутів до них;

- переносні діа- та кінопроектори і атрибути до них разом з обґрунтованою кількістю діапозитивів або кіноплівок;

- переносні музичні інструменти;

- переносні звуковідтворювальні пристрої, у тому числі магнітофони, програвачі компакт-дисків та диктофони з плівками, платівками та дисками;

- переносні радіоприймачі;

- стільникові, або мобільні, телефони;

- переносні телевізори;

- переносні друкарські машини;

- переносні персональні комп'ютери та приналежності;

- переносні калькулятори;

- звичайні та прогулянкові дитячі коляски;

- інвалідні коляски;

- спортивне спорядження.

21. Стандартне правило

У випадках, коли необхідно подати декларацію на тимчасовий ввіз щодо особистих речей нерезидентів, термін тимчасового ввозу встановлюється відповідно до тривалості перебування пасажира в країні за умови, що цей термін не перевищує обмежень, встановлених національним законодавством.

22. Стандартне правило

На прохання пасажира та на підставах, визнаних митною службою обґрунтованими, вона продовжує початковий встановлений термін тимчасового ввозу особистих речей нерезидента за умови, що цей термін не перевищує обмежень, встановлених національним законодавством.

23. Стандартне правило

Нерезиденти користаються правом на тимчасовий ввіз їхніх транспортних засобів особистого користування.

24. Стандартне правило

Паливо, що знаходиться у звичайних баках транспортного засобу для особистого користування ввозиться зі звільненням від ввізних мита та податків.

25. Стандартне правило

Пільги, надані стосовно транспортних засобів особистого користування, поширюються на транспортні засоби, які належать нерезидентам, орендовані ними або взяті ними для тимчасового користування та які ввезені одночасно з в'їздом пасажира або до чи після такого в'їзду.

26. Рекомендоване правило

Митна служба не повинна вимагати митного документа або гарантій на тимчасовий ввіз транспортних засобів особистого користування нерезидентів.

27. Рекомендоване правило

Коли для тимчасового ввозу транспортних засобів нерезидентів для особистого користування вимагаються митний документ або гарантія, митна служба повинна приймати стандартні міжнародні документи та гарантії.

28. Стандартне правило

У випадках, коли необхідно подати декларацію на тимчасовий ввіз транспортних засобів особистого користування нерезидентів, термін тимчасового ввозу встановлюється відповідно до тривалості перебування нерезидента в країні за умови, що цей термін не перевищує обмежень, встановлених національним законодавством.

29. Стандартне правило

На прохання відповідної особи та на підставах, визнаних митною службою обґрунтованими, вона продовжує початковий встановлений термін тимчасового ввозу транспортного засобу особистого користування нерезидента за умови, що цей термін не перевищує обмежень, встановлених національним законодавством.

30. Стандартне правило

Право на тимчасовий ввіз надається щодо замінних частин, необхідних для ремонту транспортного засобу особистого користування, що тимчасово знаходиться в країні.

31. Стандартне правило

Митна служба дозволяє зворотний вивіз тимчасово завезених товарів нерезидентів через інший митний орган, ніж той, через який вони були завезені.

32. Стандартне правило

Митна служба не вимагає зворотного вивозу транспортних засобів особистого користування нерезидентів або їхніх особистих речей, що були серйозно ушкоджені чи знищені в результаті аварії або форс-мажорних обставин.

33. Стандартне правило

Митні формальності, які застосовуються до пасажирів, що виїжджають, повинні бути максимально спрощеними.

34. Стандартне правило

Пасажирам дозволяється вивозити товари для комерційних цілей із дотриманням необхідних умов та формальностей та за умови сплати належних вивізних мита та податків.

35. Стандартне правило

На прохання резидентів, що виїжджають із країни, митна служба вживає заходів щодо ідентифікації окремих предметів у випадках, коли це сприятиме зворотному ввозу їх без сплати мита та податків.

36. Стандартне правило

Митна служба тільки у виключних випадках вимагає документ на тимчасовий вивіз особистих речей та транспортних засобів особистого користування, що належать резидентам, які виїжджають із країни.

37. Рекомендоване правило

Якщо гарантія була надана у формі грошового депозиту, необхідно передбачити умови для його повернення в митному органі зворотного вивозу, навіть якщо цей орган інший ніж той, через який здійснювався ввіз.

38. Стандартне правило

Стосовно транзитних пасажирів, що не залишають транзитної зони, митний контроль не проводиться. Однак митній службі дозволяється здійснювати загальне спостереження в транзитних зонах та вживати будь-яких необхідних заходів у випадку підозри здійснення митного правопорушення.

39. Рекомендоване правило

Інформація про митні пільги, застосовувані до пасажирів, повинна надаватися однією або декількома офіційними мовами відповідної країни та будь-якою іншою мовою, яка вважається доцільною.

Розділ 2

Поштові відправлення

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Митні формальності стосовно поштових відправлень регулюються положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює коло відповідальності та обов'язки митної служби та поштової служби у зв'язку з митною процедурою стосовно поштових відправлень.

3. Стандартне правило

Оформлення поштових відправлень провадиться у найкоротший термін.

а) Митний статус товарів

4. Стандартне правило

Вивіз товарів у поштових відправленнях дозволяється незалежно від того, чи знаходяться ці товари у вільному обігу або чи поширюється на них якийсь митний режим.

5. Стандартне правило

Ввіз товарів у поштових відправленнях дозволяється незалежно від того, чи призначені ці товари для випуску для вільного обігу або для поміщення під який-небудь інший митний режим.

b) Пред'явлення митній службі

6. Стандартне правило

Митна служба сповіщає поштову службу про поштові відправлення, які повинні бути пред'явлені їй для цілей митного контролю, а також про способи такого пред'явлення.

7. Стандартне правило

Митна служба не вимагає пред'явлення їй поштових відправлень, що вивозяться, для цілей митного контролю, якщо ці відправлення не містять:

- товарів, вивіз яких повинний бути підтверджений;

- товарів, що підпадають під заборони або обмеження на вивіз, або які обкладаються вивізними митами та податками;

- товарів, вартість яких перевищує суму, встановлену національним законодавством; або

- товари, відібрані для митного контролю на підставі вибіркових або випадкових перевірок.

8. Рекомендоване правило

Митна служба зазвичай не повинна вимагати пред'явлення їй таких категорій ввезених поштових відправлень:

а) поштових листівок та листів суто особистого характеру;

b) літератури для сліпих;

c) друкованих матеріалів, не оподатковуваних ввізними митами та податками.

с) Оформлення з використанням форм CN22 чи CN23 або декларації на товари

9. Стандартне правило

Якщо всі дані, запитувані митною службою, містяться у формі CN22 або CN23 та у підтверджуючих документах, форма CN22 або CN23 вважається декларацією на товари, за винятком таких випадків:

- вартість товарів перевищує суму, встановлену національним законодавством;

- товари підпадають під заборони або обмеження, або обкладаються вивізними митом та податками;

- вивіз товарів повинен бути підтверджений;

- ввезені товари призначені до поміщення під інший митний режим, ніж випуск для вільного обігу.

У цих випадках потрібна окрема декларація на товари.

10. Стандартне правило

Митні формальності не застосовуються до транзитних поштових відправлень.

11. Стандартне правило

Митна служба передбачає заходи для максимально можливого спрощення процедури стягнення мита та податків стосовно товарів, які містяться в поштових відправленнях.

Розділ 3

Транспортні засоби комерційного призначення

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Митні формальності, які застосовуються до транспортних засобів комерційного призначення, регулюються положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Рекомендоване правило

Митні формальності, застосовувані до транспортних засобів комерційного призначення, повинні рівно застосовуватися, незалежно від країни реєстрації цих транспортних засобів комерційного призначення, місцезнаходження їхнього власника, країни відправлення або країни призначення.

3. Рекомендоване правило

Транспортні засоби комерційного призначення, навантажені чи порожні, повинні допускатися до тимчасового ввозу на митну територію з умовним звільненням від ввізних мита та податків за умови, що ці транспортні засоби комерційного призначення не будуть використовуватися для внутрішніх перевезень на митній території країни тимчасового ввозу. Вони повинні бути призначені для зворотного вивозу, без зазнання будь-яких змін, крім звичайного зносу в результаті експлуатації, звичайного споживання мастил та палива, а також здійснення необхідного ремонту.

4. Стандартне правило

Гарантія або документ про тимчасовий ввіз транспортних засобів комерційного призначення, належним чином зареєстрованих за кордоном, запитуються митною службою тільки у випадках, коли вона вважає це суттєво необхідним для цілей митного контролю.

5. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба встановлює термін для зворотного вивозу транспортних засобів комерційного призначення, вона бере до уваги всі обставини, пов'язані зі здійсненням запланованих транспортних операцій.

6. Рекомендоване правило

7. Рекомендоване правило

Спеціальне устаткування для навантаження, розвантаження, обробки та захисту вантажів, яке ввозиться разом з цими транспортними засобами комерційного призначення та призначається для зворотного вивозу з ними незалежно від того, може воно використовуватися окремо від транспортних засобів комерційного призначення чи повинно бути допущене до тимчасового ввозу на митну територію з умовним звільненням від ввізних мита та податків.

8. Рекомендоване правило

Потрібно, щоб запасні частини та устаткування, призначені для використання під час ремонту або технічного обслуговування для заміни частин та устаткування, вбудованих у транспортний засіб комерційного призначення чи використовуваних у ньому, що вже тимчасово завезені на митну територію, дозволялося тимчасово ввозити на цю територію з умовним звільненням від ввізних мита та податків.

9. Стандартне правило

Якщо необхідною є подача митній службі в'їзної декларації під час в'їзду транспортного засобу комерційного призначення, інформація, то інформація, яка повинна бути зазначена в цій декларації, обмежується мінімумом даних, необхідних для забезпечення дотримання митного законодавства.

10. Стандартне правило

Митна служба скорочує, наскільки це можливо кількість, кількість примірників в'їзної декларації, що повинні бути їй подані.

11. Стандартне правило

Не вимагаються легалізація, підтвердження, посвідчення дійсності або попередній розгляд документів, які представляються або подаються митній службі у зв'язку з в'їздом транспортних засобів комерційного призначення, закордонними представниками країни в'їзду транспортних засобів комерційного призначення.

12. Стандартне правило

Коли транспортні засоби комерційного призначення здійснюють зупинки в подальших пунктах на митній території без проміжних зупинок в іншій країні, застосовувані митні формальності повинні бути максимально спрощеними з урахуванням уже вжитих заходів митного контролю.

13. Стандартне правило

Митні формальності, які застосовуються під час виїзду транспортних засобів комерційного призначення з митної території, обмежуються заходами, що забезпечують:

а) у разі потреби - подання виїзної декларації до вповноваженого митного органу в установленому порядку;

b) у відповідних випадках - накладання митних пломб;

c) проходження визначеними митною службою маршрутами у випадках, коли це необхідно для цілей контролю; та

d) виїзду транспортних засобів комерційного призначення без несанкціонованих затримок.

14. Рекомендоване правило

Митна служба зобов'язана дозволити використання форм виїзної декларації, ідентичних формам, запропонованим для в'їзної декларації, за умови чіткого зазначення, що вони використовуються для виїзду.

15. Стандартне правило

Дозволяється виїзд транспортних засобів комерційного призначення з митної території через інший митний орган, не той, через який вони в'їхали.

Розділ 4

Припаси

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Митна процедура стосовно припасів регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Рекомендоване правило

Митна процедура стосовно припасів повинна застосовуватися однаково, незалежно від країни реєстрації або національної приналежності морських (річкових) та повітряних суден або потягів.

а) Звільнення від ввізних мита та податків

3. Стандартне правило

Припаси, які знаходяться на борту морського (річкового) чи повітряного судна, що прибувають на митну територію, звільняються від ввізних мита та податків за умови, що вони залишаються на борту.

4. Рекомендоване правило

Припаси, що призначені для споживання пасажирами й членами екіпажу та ввезені як продукти харчування на міжнародних експрес-потягах, повинні звільнятися від ввізних мит та податків за умови:

(а) що ці товари придбані тільки в країнах, територію яких перетинав відповідний міжнародний потяг;

(b) що належні мита та податки стосовно цих товарів сплачені в країні, де вони були придбані.

5. Стандартне правило

Припаси, які призначені для споживання та необхідні для експлуатації та технічного обслуговування морських (річкових) та повітряних суден і потягів, які знаходяться на борту цих транспортних засобів, які прибувають на митну територію, звільняються від ввізних мита та податків за умови, що вони залишаються на борту цих суден чи у потягах під час перебування цих транспортних засобів на митній території.

b) Документи

6. Стандартне правило

У випадку, коли митна служба вимагає декларацію на припаси, які знаходяться на борту морських (річкових) суден, що прибувають на митну територію, передбачувана інформація, обмежується мінімумом даних, необхідних для митного контролю.

7. Рекомендоване правило

У декларації на припаси, яка подається митній службі під прибуття морського (річкового) судна на митну територію, повинна враховуватися кількість припасів, які видаються з дозволу митної служби з припасів, що знаходяться на борту судна, при цьому подання митній службі окремої форми стосовно цих припасів не вимагається.

8. Рекомендоване правило

У будь-якій декларації на припаси, подання якої вимагає митна служба, повинна бути вказана кількість припасів, доставлених на судна під час їхнього перебування на митній території.

9. Стандартне правило

Митна служба не вимагає подання окремої декларації на припаси, які залишаються на борту повітряних суден.

c) Видача припасів для споживання

10. Стандартне правило

Митна служба дозволяє видачу припасів, які знаходяться на борту, для споживання під час перебування морського (річкового) судна на митній території в такій кількості, яка визнається митною службою обґрунтованою з погляду чисельності пасажирів та членів екіпажу, а також тривалості перебування морського (річкового) судна на митній території.

11. Рекомендоване правило

Митна служба повинна дозволити видачу припасів, що знаходяться на борту, для споживання членами екіпажу під час ремонту морського (річкового) судна у доці або на верфі за умови, що тривалість його перебування у доці або на верфі визнана обґрунтованою.

12. Стандартне правило

У випадку запланованого приземлення повітряного судна в одному чи декількох аеропортах на митній території митна служба повинна дозволити видачу припасів, які знаходяться на борту, для споживання під час стоянки повітряного судна в таких проміжних аеропортах та під час перельоту між ними.

d) Митний контроль

13. Стандартне правило

Митна служба вимагає від перевізника вжити необхідних заходів для запобігання будь-якому недозволеному використанню припасів, у тому числі в разі потреби опечатування їх.

14. Стандартне правило

Митна служба вимагає вилучення припасів з морського (річкового) чи повітряного судна або з потяга для зберігання в іншому місці під час перебування транспортних засобів на митній території тільки у випадках, коли вона вважає цей захід необхідним.

15. Стандартне правило

Морським (річковим) та повітряним суднам, що відбувають у кінцевий пункт призначення за кордоном, дозволяється приймати на борт зі звільненням від мита та податків:

а) припаси в кількості, яку митна служба вважає обґрунтованою з погляду чисельності пасажирів та членів екіпажу, тривалості рейсу або польоту, а також кількості таких припасів, що вже є на борту;

b) припаси для споживання, необхідні для забезпечення їхньої експлуатації та технічного обслуговування, у кількості, визнаній обґрунтованою, для експлуатації та технічного обслуговування під час рейсу або польоту, а також з урахуванням кількості таких припасів, що вже є на борту.

16. Стандартне правило

Поповнення припасів морськими (річковими) та повітряними судами, які прибули на митну територію та потребують поповнення своїх припасів для відбуття у кінцевий пункт призначення на митній території, допускається зі звільненням від мита та податків.

17. Стандартне правило

Митна служба дозволяє видачу припасів для споживання, доставлених на морські (річкові) та повітряні судна під час їхнього перебування на митній території, на тих самих умовах, що застосовуються в цьому Розділі до припасів для споживання, які вже знаходиться на борту морських (річкових) та повітряних суден під час їхнього прибуття.

18. Рекомендоване правило

Під час від'їзду морського (річкового) судна з митної території окрема декларація на припаси не вимагається.

19. Стандартне правило

Коли митна служба вимагає декларацію на припаси, завантажені на борт морських (річкових) або повітряних суден, що відбувають з митної території, інформація, передбачувана декларацією, обмежується мінімумом даних, необхідних для здійснення митного контролю.

20. Стандартне правило

Припаси, що знаходяться на борту морських (річкових) та повітряних суден, а також у потягах, що прибули на митну територію, дозволяється:

а) випускати для вільного обігу на митній території або розміщувати під інший митний режим, якщо дотримані умови та формальності, застосовні в кожному випадку;

b) з попереднього дозволу митної служби перевантажувати відповідно на інші морські (річкові) та повітряні судна або потяги, використовувані для міжнародних перевезень.

Розділ 5

Вантажі з допомогою

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Митне оформлення вантажів з допомогою регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Стандартне правило

Митне оформлення вантажів з допомогою для вивозу, транзиту, тимчасового ввозу та ввозу повинно здійснюватися в пріоритетному порядку.

3. Стандартне правило

Стосовно вантажів з допомогою митна служба передбачає:

- подання спрощеної декларації на товари або тимчасової чи неповної декларації на товари за умови доповнення декларації протягом визначеного терміну;

- подання, реєстрацію або перевірку декларації на товари та супровідні документи до прибуття товарів та випуск їх після прибуття;

- митне оформлення у неробочий час або поза місцями перебування митних органів зі звільненням від усіх пов'язаних з цим зборів;

- огляд товарів та/або взяття зразків/проб тільки за виключних обставин.

4. Рекомендоване правило

Митне оформлення вантажів із допомогою повинно здійснюватися незалежно від країни походження, відправлення або призначення.

5. Рекомендоване правило

Стосовно вантажів з допомогою не повинні застосовуватися заборони або обмеження щодо вивозу економічного характеру, а також вивізні мита чи податки, що підлягають сплаті в інших випадках.

6. Рекомендоване правило

Вантажі з допомогою, отримані в дарунок уповноваженими організаціями та призначені для використання цими організаціями чи під їхнім наглядом, або для безоплатного розповсюдження ними чи під їхнім наглядом, повинні пропускатися без ввізних мита та податків та звільнятися від заборон чи обмежень щодо ввозу економічного характеру.

Спеціальний додаток К

Розділ 1

Правила визначення походження товарів

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Правила визначення походження товарів, необхідні для здійснення заходів, які митна служба зобов'язана застосовувати під час ввозу та вивозу товарів, встановлюються відповідно до положень цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Стандартне правило

Товари, які повністю зроблені у певній країні, вважаються такими, що мають місце походження у цій країні. Тільки наведені нижче товари вважаються такими, що повністю зроблені в певній країні:

(а) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;

(b) продукція рослинного походження, вирощена чи зібрана в цій країні;

(с) тварини, що з'явилися на світ та вирощені у цій країні;

(d) продукція тваринного походження, отримана у цій країні;

(e) продукція мисливського або рибальського промислу в цій країні;

(f) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського походження, отримана в результаті промислу судном цієї країни;

(g) продукція, отримана на борту рибопереробного судна цієї країни виключно з видів продукції, яка підпадає під наведений вище пункт "f";

(h) продукція, отримана з морського дна або надр за межами територіальних вод цієї країни, за умови, що зазначена країна має виключні права на освоєння такого морського дна або надр;

(ij) брухт і відходи виробництва та переробки, а також використані вироби, які зібрані в цій країні та придатні лише для переробки на сировину;

(k) товари, виготовлені в цій країні виключно з продукції, зазначеної в наведених вище пунктах "a"-"ij".

3. Рекомендоване правило

У випадках, коли у виробництві товарів взяли участь дві чи більше країн, походження цих товарів повинно визначатися відповідно до критерію суттєвої переробки.

4. Рекомендоване правило

Під час застосування критерію суттєвої переробки необхідно використовувати Міжнародну конвенцію про гармонізовану систему опису та кодування товарів (995_079) .

5. Рекомендоване правило

У випадках, коли критерій суттєвої переробки виражається у процентному відношенні до загальної вартості товарів, значення вартості, які необхідно враховувати, містять у собі таке:

- у випадку з ввезеними матеріалами - оподатковувана митом ціна на момент ввозу, або, у випадку з матеріалами невстановленого походження, - перша документально підтверджена ціна, сплачена за них на території країни, в якій вони були виготовлені;

- у випадку з виготовленими товарами - ціна франко-завод або ціна на момент вивозу, відповідно до положень національного законодавства.

6. Рекомендоване правило

Операції, які не забезпечують одержання основних характеристик або властивостей товарів або забезпечують їх лише в незначній мірі, та, зокрема, операції, що включають у себе одну або кілька операцій з наведеного нижче переліку, не повинні розглядатись як суттєві операції з виробництва або переробки товарів:

(а) операції, необхідні для забезпечення збереження товарів під час транспортування або зберігання;

(b) операції щодо поліпшення упакування або комерційної придатності товарів або їхньої підготовки до транспортування, що включають в себе дроблення сипучих вантажів, групування упакувань, сортування та класифікацію, повторне пакування;

(с) найпростіші операції зі зборки;

(d) змішування товарів різного походження, за умови, що характеристики отриманої продукції в основному не відрізняються від характеристик товарів, що змішуються.

7. Рекомендоване правило

Приналежності, запасні частини та приладдя, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, повинні вважатися такими, що мають те саме походження, що і зазначені машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їхнього ввозу та продажу в сукупності з зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами та їхньої відповідності з погляду комплектації та кількості звичайно використовуваним атрибутам, запасним частинам та приладам.

8. Рекомендоване правило

Незмонтований або демонтований товарний виріб, ввезений як мінімум двома партіями вантажу через недоцільність його ввозу однією партією з причин транспортного чи виробничого характеру, за запитом імпортера повинен розглядатися як один виріб для цілей визначення його походження.

9. Рекомендоване правило

Для цілей визначення походження упакування повинні вважатися такими, що мають те саме походження, що і товари, які містяться в них, за винятком випадків, коли національне законодавство країни ввозу передбачає їх окреме декларування для тарифних цілей. У цьому випадку походження упакування повинно визначатися окремо від походження товарів.

10. Рекомендоване правило

Для цілей визначення походження товарів у випадках, коли упакування вважаються такими, що мають те ж саме походження, що і товари, необхідно враховувати лише ті упакування, в яких ці товари зазвичай реалізуються підприємствами роздрібної торгівлі, особливо у випадках, коли застосовується метод визначення процентного співвідношення.

11. Стандартне правило

Для цілей визначення походження товарів не враховується походження енергії, машин та приладдя, використовуваних для виробництва або переробки товарів.

12. Рекомендоване правило

У випадках, коли існують установлені правила прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, дозволяється відступати від них, зокрема з географічних причин (наприклад, у випадку з країнами, оточеними з усіх боків сушею), а також у випадку з товарами, що знаходяться під Митним контролем в третіх країнах (наприклад, у випадку з товарами, які демонструються на ярмарках або на виставках чи є поміщеними на Митні склади).

13. Стандартне правило

Зміни до правил визначення походження товарів чи до порядку застосування їх набирають чинності лише після направлення відповідного повідомлення, яке дає можливість заінтересованим особам як на експортних ринках, так і в країнах - постачальниках товарів ознайомитися з новими положеннями.

Розділ 2

Документи, які підтверджують походження товарів

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Порядок оформлення запитів щодо документів, які підтверджують походження товарів, складання та видачі таких документів, регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Рекомендоване правило

Представлення документів, які підтверджують походження товарів, є обов'язковим лише у випадках, коли це необхідно для застосування пільгових мита, заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх угод, або заходів, які здійснюються для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку.

3. Рекомендоване правило

Представлення документів, які підтверджують походження товарів, не є обов'язковим для таких категорій товарів:

(а) товарів, що направляються дрібними партіями на адресу приватних осіб або провозяться в багажі фізичних осіб, за умови що ці ввезені товари мають некомерційний характер, а їхня сукупна вартість не перевищує суми, що становить не менше 100 доларів США;

(b) партій товарів комерційного призначення, сукупна вартість яких не перевищує суми, що становить не менше 60 доларів США;

(с) товарів, що є об'єктом тимчасового ввозу;

(d) товарів, які провозяться у режимі Митного транзиту;

(е) товарів, які супроводжуються свідоцтвом про регіональне найменування, а також певних товарів, у випадках, коли умови, яких повинні дотримуватися країни-постачальники відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх угод стосовно цих товарів, не вимагають представлення документів, що підтверджують їхнє походження.

У випадках відправлення декількох партій товарів, перерахованих у пунктах "а" чи "b", у той самий час, у той самий спосіб, тому самому товароодержувачу, тим самим відправником товару їхня сукупна вартість приймається рівною загальній вартості цих партій товарів.

4. Рекомендоване правило

У випадках, коли правила, що визначають необхідність представлення документів, які підтверджують походження товарів, були встановлені в односторонньому порядку, їх необхідно переглядати не рідше одного разу на три роки для визначення ступеня їхньої адекватності у світлі змін в умовах господарської та комерційної діяльності, в яких вони були введені.

5. Рекомендоване правило

Представлення документів, які підтверджують походження товарів, компетентними органами країни походження цих товарів є обов'язковим лише у випадках, коли митна служба країни ввозу має підстави для підозр у шахрайстві.

(а) Свідоцтво про походження товарів

Форма та зміст

6. Рекомендоване правило

Під час перегляду чинних бланків або під час розробки нових бланків свідоцтв про походження товарів Договірні сторони повинні використовувати зразок, наведений у Додатку I до цього Розділу, відповідно до Приміток у Додатку II та з урахуванням Правил у Додатку III.

Договірні сторони, що оформили свої бланки свідоцтва про походження товарів відповідно до зразка, наведеного у Додатку I до цього Розділу, повинні повідомити про це Генерального секретаря Ради.

Використовувані мови

7. Рекомендоване правило

Бланки свідоцтва про походження товарів повинні бути надруковані мовою (мовами) країни вивозу та, у випадку, також ні англійська, ні французька мови не є мовами цієї країни, також англійською або французькою мовами.

8. Рекомендоване правило

У випадках, коли свідоцтво про походження товарів оформляється мовою, що не є мовою країни ввозу, митна служба цієї країни, як правило, не повинна вимагати перекладу даних, наведених у свідоцтві про походження товарів.

Державні організації та інші органи, уповноважені видавати свідоцтва про походження товарів

9. Стандартне правило

Договірні сторони, що зобов'язуються дотримуватися положень цього Розділу, повинні зазначити державні організації або органи, уповноважені видавати свідоцтва про походження товарів, у своєму повідомленні про зобов'язання дотримуватися положень цього Розділу або у подальшому.

10. Рекомендоване правило

У випадках, коли товари не є об'єктом прямого ввозу з країни їхнього походження, а переправляються через територію третьої країни, повинно бути дозволено оформлення свідоцтв про походження цих товарів державними організаціями або органами, уповноваженими видавати такі свідоцтва в зазначеній третій країні, на основі свідоцтв про походження цих товарів, раніше виданих у країні їхнього походження.

11. Рекомендоване правило

Державні організації або органи, уповноважені видавати свідоцтва про походження товарів, повинні зберігати заяви на видані ними свідоцтва про походження товарів або контрольні примірники зазначених свідоцтв протягом принаймні двох років.

(b) Документи, що підтверджують походження товарів, відмінні від свідоцтв про походження товарів

12. Рекомендоване правило

У випадках, коли представлення документів, які підтверджують походження товарів, є обов'язковим, декларація про походження товарів повинна прийматися стосовно таких категорій товарів:

(а) товарів, які направляються дрібними партіями на адресу приватних осіб чи провозяться в багажі фізичних осіб, за умови, що ці ввезені товари мають некомерційний характер, а їхня сукупна вартість не перевищує суми, що становить не менше 500 доларів США;

(b) партій товарів комерційного призначення, сукупна вартість яких не перевищує суми, що складає не менше 300 доларів США.

13. Стандартне правило

Необхідно, щоб були передбачені умови для застосування санкцій стосовно будь-якої особи, яка готує документ, що містить недостовірну інформацію, для одержання документа, який підтверджує походження товарів, або організує підготовку такого документа.

Примітки

1. Свідоцтво повинно мати формат A4, установлений Міжнародною організацією стандартизації (МОС) (210 х 297 мм, 8,27 х 11,69 дюйма). Бланк повинен мати верхнє поле 10 мм та ліве поле 20 мм, яке залишається для підшивки. Інтервал між рядками повинен бути кратним 4,24 мм (1/6 дюйма), а проміжок між словами - 2,54 мм (1/10 дюйма). Виклад матеріалу повинен відповідати типовому зразку Європейської комісії для Європи (ЕКЄ), наведеному в Додатку I. Незначні відхилення від стандартного розміру граф припускаються, якщо вони викликані специфічними умовами в країні, яка оформлює бланк, наприклад існуванням систем мір, відмінних від метричної системи, особливостями діючими в країні уніфікованих систем оформлення документів тощо.

2. У випадках, коли необхідно забезпечити оформлення запитів щодо свідоцтва про походження товарів, бланк запиту та бланк свідоцтва повинні відповідати один одному для забезпечення оформлення їх за один раз.

3. Країни можуть встановлювати стандарти ваги одного квадратного метра паперу, використовуваного для виготовлення бланків, та наносити на нього спеціальний фон для запобігання підробкам.

4. Для інформування користувачів правила оформлення свідоцтв про походження товарів можуть бути надруковані на звороті свідоцтва.

5. У випадках подання запитів щодо проведення перевірок апостеріорі відповідно до угоди про надання взаємного адміністративного сприяння на звороті свідоцтва може бути залишене місце для відповідних позначок.

6. Коментарі щодо граф типового бланка наведено нижче:

Графа N 1: Термін "експортер" може бути замінений на термінами "відправник товару", "виробник", "постачальник" тощо.

Графа N 2: Свідоцтво про походження товарів повинно бути оформлене тільки в єдиному оригінальному примірнику, в якому поруч із заголовком документа вказується слово "Оригінал". Якщо свідоцтво про походження товарів видається замість його втраченого оригіналу, на новому свідоцтві поруч із заголовком вказується слово "Дублікат". На копіях оригіналу або дубліката свідоцтва поруч із заголовком вказується слово "копія".

Ця графа також призначена для зазначення назви (логотипа, емблеми тощо) державної організації, яка видає свідоцтво, та повинна мати місце для внесення інших даних офіційного характеру.

Графа N 3: Інформація, виклад якої передбачено в цій графі, може бути замінена написом "зробити запит" і, можливо, зазначенням країни призначення.

Графа N 4: Ця графа може використовуватися для внесення додаткової інформації про транспортний засіб, маршрут тощо, яка може бути зазначена, наприклад, на розсуд державної організації, яка оформляє свідоцтво.

Графа N 5: Якщо необхідно вказати "Номер виробу", він може бути зазначений, бажано на полях графи або на початку кожного рядка графи. Стовпчик "Оцінки та нумерація" може бути відокремлений від стовпчиків "Кількість та вид упакувань" та "Опис товарів" вертикальною лінією. У разі відсутності такої лінії ці дані повинні бути розділені відповідними інтервалами. Опис товарів може бути доповнений посиланням на номер застосовного пункту Брюссельської конвенції про номенклатуру товарів (995_079) , бажано у правій частині стовпчика. Дані про критерії визначення походження товарів, у разі необхідності, повинні бути зазначені в цій графі та відокремлені від іншої інформації вертикальною лінією.

Графа N 6: Зазвичай зазначення ваги брутто повинно бути достатнім для ідентифікації товарів.

Графа N 7: Ця графа не заповнюється та призначена для внесення будь-яких додаткових даних, які можуть знадобитися, наприклад габаритів, або для посилань на інші документі (наприклад, комерційні рахунки).

Графи N 6 і 7: Інші кількісні показники, які експортер може зазначити для сприяння ідентифікації товарів, наводяться в графі 6 або графі 7, залежно від обставин.

Графа N 8: Ця графа залишається для даних про посвідчення свідоцтв уповноваженим органом (засвідчувальних написів, штампів, підписів, дати та місця видачі тощо). Точні формулювання тексту тощо залишаються на розсуд державної організації, яка оформляє свідоцтво. Формулювання, використовувані в типовому бланку, наводяться лише як приклад. Ця графа також може використовуватися для письмової заяви експортера (або постачальника чи виробника).

Правила оформлення свідоцтв про походження товарів

Правила оформлення свідоцтв про походження товарів (та, у разі необхідності, запитів щодо оформлення таких свідоцтв) установлюються на розсуд національних державних органів із відповідним врахуванням наведених вище Приміток. Однак може виникнути необхідність у забезпеченні дотримання, зокрема, таких положень:

1. Бланки можуть заповнюватися будь-яким способом, при цьому записи повинні бути розбірливими та такими, що не стираються.

2. Ні підчистки, ні виправлення у свідоцтвах (чи запитах) не допускаються. Для внесення змін необхідно спочатку викреслити неправильні дані, а потім внести необхідні доповнення. Такі зміни повинні бути затверджені особою, яка їх зробила, та засвідчені відповідною державною організацією або органом.

3. У незаповнених графах необхідно ставити прочерк для уникнення внесення до них подальших додаткових записів.

4. На додаток до оригіналу можуть бути оформлені один чи кілька примірників, якщо це зумовлено вимогами зовнішньоторговельних операцій.

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Порядок надання адміністративного сприяння під час перевірки документів, які підтверджують походження товарів, регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатка.

2. Стандартне правило

Компетентна державна організація Договірної сторони, яка одержала запит щодо проведення перевірки, не повинна його виконувати, якщо компетентна державна організація Договірної сторони, що направила цей запит, не змогла б надати відповідне сприяння, якби Договірні сторони помінялися місцями.

3. Рекомендоване правило

Митна служба Договірної сторони, яка зобов'язалася дотримуватися положень цього Розділу, може звернутися з запитом до компетентної державної організації Договірної сторони, яка зобов'язалася дотримуватися положень цього Розділу й на території якої був оформлений документ, що підтверджує походження товарів, на проведення перевірки цього документа в таких випадках:

(а) якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності документа;

(b) якщо наявні достатні підстави для того, щоб сумніватися у вірогідності даних, наведених у зазначеному документі;

(с) для проведення вибіркової перевірки.

4. Стандартне правило

Запити щодо проведення вибіркових перевірок, передбачених у наведеному вище Рекомендованому правилі 3 (с), повинні містити відповідні вказівки та зводитися до мінімуму, необхідного для забезпечення відповідної перевірки.

5. Стандартне правило

Запити щодо проведення перевірки повинні:

(а) містити виклад причин, з яких митна служба, що направила такий запит, сумнівається в дійсності представленого документа або у вірогідності наведених у ньому даних, за винятком випадків направлення запитів щодо проведення вибіркової перевірки;

(b) містити посилання (у відповідних випадках) на правила визначення походження товарів, застосовні щодо товарів у країні ввозу, та на будь-яку додаткову інформацію, запитувану в цій країні;

(с) супроводжуватися документом, який підлягає перевірці та підтверджує походження товарів, або його ксерокопією та (у відповідних випадках) будь-якими іншими документами, такими, як рахунки, кореспонденція тощо, що можуть сприяти проведенню перевірки.

6. Стандартне правило

Будь-яка компетентна державна організація, яка одержала запит щодо проведення перевірки від Договірної сторони, що зобов'язалася дотримуватися положень цього Розділу, повинна дати відповідь на цей запит після самостійного проведення необхідних перевірок або після проведення необхідних перевірок іншими державними адміністративними організаціями або органами, наділеними відповідними повноваженнями.

7. Стандартне правило

Державна організація, яка одержала запит щодо проведення перевірки, повинна дати відповіді на запитання, поставлені митною службою, що направила цей запит, та надати будь-яку іншу інформацію, яку вона може вважати такою, що стосується зазначеного запиту.

8. Стандартне правило

Відповіді на запити щодо проведення перевірки повинні бути надані протягом установленого терміну тривалістю не більше шести місяців. Якщо державна організація, яка одержала запит, не може дати на нього відповідь протягом шести місяців, то вона зобов'язана поінформувати про це митну службу, яка направила запит.

9. Стандартне правило

Запити щодо проведення перевірки повинні направлятися протягом установленого терміну, який, за винятком надзвичайних обставин, не повинен перевищувати одного року починаючи з дати представлення запитуваного документа до митного органу Договірної сторони, яка направила запит.

10. Стандартне правило

Запит щодо проведення перевірки не повинен перешкоджати випуску товарів, за умови, що вони не вважаються такими, які підпадають під заборони або обмеження на ввіз товарів, та за умови відсутності підозр у шахрайстві.

11. Стандартне правило

Будь-яка інформація, яка повідомляється відповідно до положень цього Розділу, повинна розглядатися як конфіденційна та використовуватися лише для цілей митної служби.

12. Стандартне правило

Документи, які необхідні для перевірки документів, що підтверджують походження товарів, видані компетентними державними організаціями або уповноваженими органами, можуть зберігатися в них протягом відповідного терміну, який повинен становити не менше двох років починаючи з дати видачі документів, що підтверджують походження товарів.

13. Стандартне правило

Договірні сторони, які зобов'язуються дотримуватися положень цього Розділу, повинні вказати державні організації, уповноважені приймати запити щодо проведення перевірок, та повідомити їхні адреси Генеральному секретареві Ради, який доведе цю інформацію до відома інших Договірних сторін, що зобов'язалися дотримуватися положень цього Розділу.

Международная конвенция

об упрощении и гармонизации таможенных процедур (Конвенция Киото) (в измененной редакции)

Договаривающиеся Стороны настоящей Конвенции, разработанной под эгидой Совета таможенного сотрудничества,

В ЦЕЛЯХ устранения расхождений в таможенных правилах и процедурах Договаривающихся Сторон, которые могут препятствовать развитию международной торговли и других видов международного обмена,

ЖЕЛАЯ внести действенный вклад в развитие таких торговли и обмена путем упрощения и гармонизации таможенных правил и процедур, а также стимулирования международного сотрудничества,

ОТМЕЧАЯ, что значительные преимущества, получаемые благодаря облегчению условий международной торговли, могут быть достигнуты без ущерба для соответствующих правил таможенного контроля,

ПРИЗНАВАЯ, что такие упрощение и гармонизация могут быть достигнуты, в том числе благодаря применению следующих принципов:

- осуществления программ, направленных на постоянное совершенствование и повышение эффективности таможенных правил и процедур;

- предсказуемость, последовательность и открытость при применении таможенных правил и процедур;

- предоставление заинтересованным сторонам всей необходимой информации, относительно законов, нормативных правовых и административных актов по таможенному делу, таможенных правил и процедур;

- применение современных методов работы, таких как контроль на основе управления рисками и методов аудита и максимальное практическое использование информационных технологий;

- сотрудничество с другими национальными органами власти, таможенными службами других государств и торговыми сообществами, во всех случаях, где это необходимо;

- внедрение соответствующих международных стандартов;

- обеспечение беспрепятственного доступа заинтересованных сторон к процедурам рассмотрения в административном и судебном порядке;

БУДУЧИ УБЕЖДЕННЫМИ, что международный документ, основанный на вышеизложенных целях и принципах, которые Договаривающиеся Стороны обязуются соблюдать, позволит обеспечить высокую степень упрощения и гармонизации таможенных правил и процедур, что является одной из главных целей Совета таможенного сотрудничества, и таким образом внести существенный вклад в создание благоприятных условий для международной торговли,

согласились о нижеследующем:

Глава I

Определение понятий

Статья 1

Понятия, используемые в настоящей Конвенции, означают:

а) "Стандартное правило" - положение, применение которого признается необходимым для достижения гармонизации и упрощения таможенных правил и процедур;

б) "Стандартное правило с переходным сроком" - Стандартное правило Генерального приложения (976_007) , для применения которого допускается более длительный срок введения в действие;

в) "Рекомендуемое правило" - положение Специального приложения (976_008) , признаваемое содействующим достижению цели гармонизации и упрощения таможенных правил и процедур, возможно более широкое применение которого считается желательным;

г) "национальное законодательство" - законодательные, нормативные правовые и иные акты компетентных органов Договаривающейся Стороны, подлежащие применению на территории этой Договаривающейся Стороны, включая вступившие в силу для этой Стороны международные договоры;

д) "Генеральное приложение" (976_007) - свод положений, подлежащих применению ко всем таможенным правилам и процедурам, отнесенным к регулированию настоящей Конвенцией;

е) "Специальное приложение" (976_008) - свод положений, подлежащих применению к одному или нескольким таможенным правилам и процедурам, отнесенным к регулированию настоящей Конвенцией;

ж) "Рекомендации" - пояснения к положениям Генерального приложения (976_007) , Специальных приложений (976_008) и их Глав, указывающие ряд возможных способов применения Стандартных правил, Стандартных правил с переходным сроком и Рекомендуемых правил и, в частности, описывающие передовой опыт и примеры, рекомендуемые для достижения большей эффективности;

з) "Постоянный технический комитет" - Постоянный технический комитет Совета;

и) "Совет" - организация, учрежденная Конвенцией о создании Совета таможенного сотрудничества, совершенной в Брюсселе 15 декабря 1950 г. (995_184) ;

к) "таможенный или экономический союз" - союз, учрежденный состоящими в нем государствами, который правомочен принимать обязательные для применения этими государствами собственные нормативные правовые акты по вопросам, регулируемым настоящей Конвенцией, а также имеет полномочия принимать решение о подписании, ратификации или присоединении к настоящей Конвенции в соответствии со своими внутренними процедурами.

Глава II

Сфера действия и структура Конвенции

Статья 2

Каждая из Договаривающихся Сторон принимает на себя обязательства способствовать упрощению и гармонизации таможенных процедур и с этой целью соблюдать в соответствии с положениями настоящей Конвенции Стандартные правила, Стандартные правила с переходным сроком и Рекомендуемые правила, содержащиеся в приложениях к настоящей Конвенции. Однако ничто не препятствует Договаривающейся Стороне предоставлять более благоприятные условия, чем это в них предусмотрено, и каждой из Договаривающихся Сторон рекомендуется по возможности шире предоставлять такие благоприятные условия.

Статья 3

Положения настоящей Конвенции не препятствуют применению национального законодательства в отношении запретов и ограничений, применяемых к товарам, подлежащим таможенному контролю.

Статья 4

1. Конвенция включает в себя Основной текст, Генеральное приложение (976_007) и Специальные приложения (976_008) .

2. Генеральное приложение (976_007) и каждое из Специальных приложений (976_008) к настоящей Конвенции состоит, как правило, из Глав, на которые подразделяется соответствующее Приложение, и которые включают в себя:

а) определения понятий;

б) Стандартные правила, некоторые из которых в Генеральном приложении (976_007) являются Стандартными правилами с переходным сроком.

3. В каждом Специальном приложении (976_008) содержатся также Рекомендуемые правила.

4. Каждое из Приложений снабжается Рекомендациями, которые не являются обязательными для Договаривающихся Сторон.

Статья 5

Для целей настоящей Конвенции любое из Специальных приложений (976_008) или любая из их Глав, в отношении которых Договаривающаяся Сторона приняла на себя обязательства об их применении, считаются неотъемлемой частью настоящей Конвенции, и применительно к этой Договаривающейся Стороне любая ссылка на Конвенцию означает и ссылку на Приложения или их Главы.

Глава III

Управление применением Конвенции

Статья 6

1. Для рассмотрения вопросов обеспечения выполнения Конвенции, принятия мер по ее единообразному толкованию и применению, а также подготовки предложений по внесению в нее изменений создается Управляющий комитет.

2. Членами Управляющего комитета являются Договаривающиеся Стороны.

3. Уполномоченный орган любого субъекта международного права, за которым в соответствии с положениями Статьи 8 настоящей Конвенции признается право участия в Конвенции в качестве Договаривающейся Стороны, или любого из участников Всемирной торговой организации правомочен участвовать в заседаниях Управляющего комитета в качестве наблюдателя. Статус и права такого наблюдателя определяются решением Совета. Вышеупомянутое право не может быть использовано, прежде чем соответствующее решение Совета не вступит в силу.

4. Управляющий комитет может приглашать представителей международных правительственных и неправительственных организаций для участия в заседаниях Управляющего комитета в качестве наблюдателей.

5. Управляющий комитет:

а) вносит на рассмотрение Договаривающихся Сторон предложения:

(I) по внесению изменений в Основной текст Конвенции;

(II) по внесению изменений в Генеральное приложение (976_007) , Специальные приложения (976_008) и их Главы, а также по введению новых Глав в Генеральное приложение;

(III) по введению новых Специальных приложений (976_008) и новых Глав в Специальные приложения;

б) принимает решения о внесении изменений в Рекомендуемые правила или о введении новых Рекомендуемых правил в Специальные приложения (976_008) или их Главы в порядке, предусмотренном Статьей 16 настоящей Конвенции;

в) рассматривает исполнение положений настоящей Конвенции в порядке, предусмотренном пунктом 4 Статьи 13 настоящей Конвенции;

г) пересматривает и обновляет текст Рекомендаций;

д) рассматривает любые другие вопросы, имеющие отношение к настоящей Конвенции, которые могут быть переданы на его рассмотрение;

е) информирует Постоянный технический комитет и Совет о своих решениях.

6. Уполномоченные органы Договаривающихся Сторон направляют свои предложения, касающиеся подпунктов "а", "б", "в" и "г" пункта 5 настоящей Статьи на имя Генерального секретаря Совета, с изложением их обоснования, а также просьбой о включении вопроса в повестку заседания Управляющего комитета. Генеральный секретарь Совета направляет поступившие предложения для рассмотрения уполномоченным органам Договаривающихся Сторон и наблюдателям, упомянутым в пунктах 2, 3 и 4 настоящей Статьи.

7. Заседания Управляющего комитета проводятся не реже одного раза в год. Комитет ежегодно избирает своего Председателя и заместителя Председателя. Генеральный Секретарь Совета рассылает уполномоченным органам Договаривающихся Сторон и наблюдателям, упомянутым в пунктах 2, 3 и 4 настоящей Статьи, приглашения для участия в заседании и проект повестки дня не позднее чем за шесть недель до даты заседания Управляющего комитета.

8. В тех случаях, когда решение не получает общего согласия участников, вопросы, вынесенные на рассмотрение Управляющего комитета, решаются путем голосования, проведенного между присутствующими участниками Договаривающихся Сторон. Для принятия решения по вопросам, предусмотренным подпунктами "а", "б" и "в" пункта 5 настоящей Статьи, необходимо большинство в две трети голосов участников заседания, обладающих правом голоса. По остальным вопросам решения Управляющего комитета принимаются простым большинством голосов.

9. В случаях применения положений пункта 5 Статьи 8 настоящей Конвенции, таможенные или экономические союзы, являющиеся Договаривающимися Сторонами, при голосовании обладают только таким количеством голосов, которое равно количеству голосов государств - участников союза, являющихся Договаривающимися Сторонами.

10. Перед закрытием каждого заседания Управляющий комитет утверждает отчет. Этот отчет направляется Совету и всем Договаривающимся Сторонам, а также наблюдателям, упомянутым в пунктах 2, 3 и 4.

11. При отсутствии в настоящей Статье соответствующих положений, применяются Правила процедуры Совета, если иное не будет установлено решениями Управляющего комитета.

Статья 7

Голосование на заседаниях Управляющего комитета проводится раздельно по каждому Специальному приложению (976_008) и каждой Главе Специального приложения.

а) Каждая Договаривающаяся Сторона имеет право голоса по вопросам толкования, применения или внесения изменений в Основной текст Конвенции и Генеральное приложение (976_007) к Конвенции;

б) По вопросам, касающимся положений какого-либо из вступивших в силу Специальных приложений (976_008) или Глав Специальных приложений, правом голоса обладают только те Договаривающиеся Стороны, которые приняли соответствующие Специальные приложения или Главы Специальных приложений;

в) Каждая Договаривающаяся Сторона имеет право голоса по проектам новых Специальных приложений или новых Глав любого Специального приложения (976_008) .

Глава IV

Договаривающиеся Стороны

Статья 8

1. Любой член Совета и любой член Организации Объединенных Наций или ее специализированных учреждений может стать Договаривающейся Стороной настоящей Конвенции путем:

а) ее подписания без оговорки о ратификации;

б) передачи на хранение документа о ратификации после ее подписания с оговоркой о ратификации;

в) присоединения к ней.

2. Настоящая Конвенция открыта для подписания субъектами, упомянутыми в пункте 1 настоящей Статьи, до 30 июня 1974 года в штаб-квартире Совета в Брюсселе. По истечении этого срока она будет открыта для присоединения к ней таких субъектов.

3. Любая из Договаривающихся Сторон при подписании, ратификации или присоединении к Конвенции оговаривает, принимает ли она какие-либо из Специальных приложений (976_008) или их Глав. Впоследствии, она может уведомить депозитария о том, что ею принимается одно или более Специальных приложений или их Глав.

4. Договаривающиеся Стороны, принимающие любое новое Специальное приложение или любую новую Главу какого-либо Специального приложения (976_008) , уведомляют об этом депозитария в соответствии с пунктом 3 настоящей Статьи.

5. (а) Любой таможенный или экономический союз может стать Договаривающейся Стороной в соответствии с пунктами 1, 2 и 3 настоящей статьи. Такой таможенный или экономический союз информирует депозитария о своей компетенции по вопросам, регулируемым настоящей Конвенцией. Такой таможенный или экономический союз должен также информировать депозитария о любых существенных изменениях пределов своей компетенции.

(б) Любой таможенный или экономический союз, являющийся Договаривающейся Стороной настоящей Конвенции, по вопросам, входящим в его компетенцию, приобретает от своего имени права и становится обязанным в той степени, в которой Конвенция предоставляет права и налагает обязанности на государства-участники такого Союза, являющиеся Договаривающимися Сторонами настоящей Конвенции. В этом случае, государства-участники такого Союза не правомочны индивидуально пользоваться этими правами, в том числе и правом голоса.

Статья 9

1. Любая Договаривающаяся Сторона, которая ратифицирует настоящую Конвенцию или присоединяется к ней, принимает на себя обязательства по всем изменениям к настоящей Конвенции, включая изменения к Генеральному приложению (976_007) , которые вступили в силу на момент сдачи этой Договаривающейся Стороной депозитарию документа о ратификации или о присоединении.

2. Любая Договаривающаяся Сторона, которая принимает любое Специальное приложение или его Главу, принимает на себя обязательства по всем изменениям к Стандартным правилам, содержащимся в этом Специальном приложении (976_008) или его Главе, которые вступили в силу на момент уведомления депозитария об их принятии. Любая Договаривающаяся Сторона, которая принимает Специальное приложение или его Главу, принимает на себя обязательства по любым изменениям к содержащимся в них Рекомендуемым правилам, которые вступили в силу на момент уведомления депозитария об их принятии, если только она не сделала оговорки о неприменении одного или более из таких Рекомендуемых правил в соответствии со Статьей 12 настоящей Конвенции.

Статья 10

1. Любая Договаривающаяся Сторона при подписании настоящей Конвенции без оговорки о ратификации или при передаче депозитарию документа о ратификации или о присоединении, либо в любое время после этого имеет право путем уведомления депозитария сделать заявление, что действие настоящей Конвенции распространяется на все или отдельные территории, подпадающие под ее юрисдикцию в области международных отношений. Такое уведомление вступает в силу через три месяца с даты его получения депозитарием. Однако настоящая Конвенция не будет применяться для указанных в уведомлении территорий до ее вступления в силу для соответствующей Договаривающейся Стороны.

2. Каждая Договаривающаяся Сторона, которая представила уведомление, предусмотренное пунктом 1 настоящей Статьи, о распространении действия настоящей Конвенции на какую-либо территорию, подпадающую под ее юрисдикцию в области международных отношений, может в соответствии с порядком, установленным в Статье 19 настоящей Конвенции, уведомить депозитария, что на данной территории настоящая Конвенция в дальнейшем применяться не будет.

Статья 11

Для целей применения настоящей Конвенции таможенному или экономическому союзу, являющемуся Договаривающейся Стороной, надлежит уведомить Генерального Секретаря Совета о территориях, которые образуют этот таможенный или экономический союз, и эти территории будут рассматриваться как единая территория.

Статья 12

1. Все Договаривающиеся Стороны настоящим принимают на себя обязательства по соблюдению Генерального приложения (976_007) .

2. Договаривающаяся Сторона может принять одно или более Специальных приложений или одну или более их Глав. Договаривающаяся Сторона, которая приняла любое Специальное приложение (976_008) или его Главу (Главы) считается принявшей обязательства о соблюдении всех содержащихся в них Стандартных правил. Договаривающаяся Сторона, которая приняла Специальное приложение или его Главу (Главы) считается принявшей обязательства о соблюдении всех содержащихся в них Рекомендуемых правил, если только в момент принятия или в любое иное время после этого она не уведомила депозитария о Рекомендуемом правиле (правилах), в отношении которых она делает оговорки, с указанием о расхождении между положениями ее национального законодательства и соответствующим Рекомендуемым правилом (правилами). Любая Договаривающаяся Сторона, сделавшая оговорки, может в любое время отозвать их полностью или частично путем уведомления депозитария, в котором указывается, с какой даты такой отзыв вступает в силу.

3. Любая Договаривающаяся Сторона, принявшая на себя обязательства в соответствии с тем или иным Специальным приложением (976_008) или его Главой (Главами), изучает возможность отзыва любых своих оговорок к Рекомендуемым правилам, сделанных в соответствии с пунктом 2 настоящей Статьи, и в конце каждого трехлетнего периода, исчисляемого с даты вступления в силу для этой Договаривающейся Стороны настоящей Конвенции, уведомляет Генерального Секретаря Совета о результатах с указанием тех положений ее национального законодательства, которые, по ее мнению, не позволяют отозвать те или иные оговорки.

Статья 13

1. Каждая Договаривающаяся Сторона должна приступить к применению принятых ею Стандартных правил Генерального приложения (976_007) , Специальных приложений (976_008) и их Глав не позднее чем через 36 месяцев после вступления этих Приложений и Глав в силу для этой Договаривающейся Стороны.

2. Каждая Договаривающаяся Сторона должна приступить к применению принятых ею Стандартных правил с переходным сроком Генерального приложения не позднее чем через 60 месяцев с даты вступления в силу для этой Договаривающейся Стороны Генерального приложения.

3. Каждая Договаривающаяся Сторона должна приступить к применению принятых ею Рекомендуемых правил Специальных приложений или их Глав не позднее чем через 36 месяцев после вступления этих Специальных приложений и их Глав в силу для этой Договаривающейся Стороны, если только не было сделано оговорок в отношении одного или более из этих Рекомендуемых правил.

4. (а) В случаях, когда сроки, предусмотренные положениями пунктов 1 или 2 настоящей Статьи, окажутся практически не достаточными для введения в действие положений Генерального Приложения (976_007) какой-либо Договаривающейся Стороной, эта Договаривающаяся Сторона может, до истечения установленных пунктами 1 и 2 настоящей Статьи сроков, обратиться в Управляющий комитет за продлением этих сроков. В своем обращении эта Договаривающаяся Сторона указывает, в отношении какого (каких) из положений Генерального приложения испрашивается продление, а также причины такого обращения.

(б) В исключительных случаях Управляющий комитет может принять решение о предоставлении такого продления. Любое решение Управляющего комитета о предоставлении продления должно содержать ссылку на те исключительные обстоятельства, которые явились основанием для принятия решения, а срок продления в любом случае не может превышать одного года. По истечении срока продления Договаривающаяся Сторона должна уведомить депозитария о введении в действие тех положений, в отношении которых это продление было предоставлено.

Статья 14

1. Любые споры между двумя или более Договаривающимися Сторонами по поводу толкования или применения настоящей Конвенции подлежат, по возможности, разрешению путем переговоров между ними.

2. Любые споры, не нашедшие разрешения в процессе переговоров, спорящие Договаривающиеся Стороны передают в Управляющий комитет, который рассматривает спор и дает рекомендации по его разрешению.

3. Спорящие Договаривающиеся Стороны могут заранее прийти к соглашению, что рекомендации Управляющего комитета будут для них обязательными.

Статья 15

1. Текст любого изменения, рекомендованного Договаривающимся Сторонам решением Управляющего комитета, принятым в соответствии с порядком, предусмотренным подпунктами "а"(I) и "а"(II) пункта 5 Статьи 6, Генеральный Секретарь Совета доводит до всех Договаривающихся Сторон и тех членов Совета, которые не являются Договаривающимися Сторонами.

2. Изменения к Основному тексту Конвенции вступают в силу для всех Договаривающихся Сторон по истечении двенадцати месяцев после передачи депозитарию документов о принятии всеми Договаривающимися Сторонами, присутствовавшими на заседании Управляющего комитета, на котором было принято решение рекомендовать эти изменения, при условии, что в течение двенадцати месяцев с момента направления уведомления об этих изменениях, ни одна из Договаривающихся Сторон не представила своих возражений.

3. Любое изменение, рекомендованное для внесения в Генеральное приложение (976_007) или Специальные приложения (976_008) или их Главы, считается принятым по истечении шести месяцев с даты направления Договаривающимся Сторонам этого изменения при условии, что:

а) ни одна из Договаривающихся Сторон Конвенции или в случае внесения изменений в Специальное приложение (976_008) или его Главу, ни одна из Договаривающихся Сторон, применяющих это Специальное приложение или Главу, не представила возражений;

б) ни одна из Договаривающихся Сторон не проинформировала Генерального Секретаря Совета о том, что имеет намерение принять рекомендуемые изменения, но необходимые для этого условия еще не выполнены.

4. Если какая-либо Договаривающаяся Сторона направляет Генеральному Секретарю Совета уведомление, предусмотренное подпунктом "б" пункта 3 настоящей Статьи, то, поскольку она еще не извещала Генерального Секретаря Совета о принятии рекомендуемых изменений, эта Договаривающаяся Сторона в течение восемнадцати месяцев после истечения шестимесячного срока, установленного в пункте 3 настоящей Статьи, может заявить свои возражения по поводу этих изменений.

5. При наличии хотя бы одного уведомления о возражениях по поводу рекомендованного изменения, сделанного в соответствии с подпунктом "а" пункта 3 или пунктом 4 настоящей Статьи, соответствующее изменение считается не принятым и не имеет силы.

6. Если хотя бы одна из Договаривающихся Сторон направила уведомление, предусмотренное подпунктом "б" пункта 3 настоящей Статьи, то соответствующее изменение будет считаться принятым на более раннюю из двух следующих дат:

а) даты, к которой все Договаривающиеся Стороны, направившие такие уведомления, сообщили Генеральному Секретарю Совета о своем принятии рекомендованного изменения, при том условии, что все указанные сообщения поступили до истечения установленного в пункте 3 настоящей Статьи шестимесячного срока, причем эта дата принимается за дату истечения указанного шестимесячного срока;

б) даты истечения установленного в пункте 4 настоящей Статьи восемнадцатимесячного срока.

7. Любое изменение к Генеральному приложению (976_007) или Специальным приложениям (976_008) и их Главам вступает в силу по истечении либо шести месяцев после даты, на которую они считаются принятыми, либо, в случаях, когда в рекомендованных изменениях установлен иной срок, по истечении этого срока, начиная с даты, на которую они считаются принятыми.

8. Генеральный Секретарь Совета в возможно кратчайшие сроки уведомляет Договаривающиеся Стороны настоящей Конвенции о любых возражениях по поводу рекомендованного изменения, сделанного в соответствии с подпунктом "а" пункта 3 настоящей Статьи и о любых сообщениях, полученных по основаниям, предусмотренным в подпункте "б" пункта 3 настоящей Статьи. Генеральный Секретарь Совета информирует в дальнейшем Договаривающиеся Стороны, что Договаривающаяся Сторона или Стороны, которые направили такие сообщения, представили возражения по поводу рекомендованного изменения или сообщили об их принятии.

Статья 16

1. Независимо от изложенного в Статье 15 настоящей Конвенции порядка внесения изменений, Управляющий комитет в соответствии со Статьей 6 настоящей Конвенции может принять решение о внесении изменений в любое из Рекомендуемых правил или о введении новых Рекомендуемых правил в любое Специальное приложение (976_008) или его Главу. Каждая Договаривающаяся Сторона приглашается Генеральным Секретарем Совета для участия в рассмотрении вопросов на заседании Управляющего комитета. Текст любых изменений или новых Рекомендуемых правил, по которым было принято вышеуказанное решение, направляется Генеральным Секретарем Совета Договаривающимся Сторонам и тем членам Совета, которые не являются Договаривающимися Сторонами настоящей Конвенции.

2. Любое изменение или вводимое новое Рекомендуемое правило, решение по которым было принято в соответствии с пунктом 1 настоящей Статьи, вступает в силу по истечении шести месяцев с даты их направления Генеральным Секретарем Совета. Каждая Договаривающаяся Сторона, принявшая на себя обязательства по тому же Специальному приложению (976_008) или той его Главе, в которые вносятся изменения или новое Рекомендуемое правило, считается обязанной принять эти изменения или новое Рекомендованное правило, если только эта Сторона не сделает оговорки в соответствии с порядком, предусмотренным Статьей 12 настоящей Конвенции.

Статья 17

1. Настоящая Конвенция имеет неограниченный срок действия, однако любая Договаривающаяся Сторона вправе заявить о своем отказе от участия в ней в любое время после ее вступления в силу в соответствии с порядком, установленным Статьей 18 настоящей Конвенции.

2. Заявление о денонсации оформляется письменным документом, который направляется депозитарию.

3. Денонсация вступает в силу по истечении шести месяцев с момента получения депозитарием соответствующего документа о денонсации.

4. Порядок, установленный в пунктах 2 и 3 настоящей Статьи, применяется также в отношении Специальных приложений (976_008) или их Глав, по которым любая Договаривающаяся Сторона вправе отозвать свое согласие на их применение в любое время после их вступления в силу.

5. Договаривающаяся Сторона, которая отозвала свое согласие на применение Генерального приложения (976_007) к Конвенции, рассматривается как денонсировавшая настоящую Конвенцию. В этом случае также применяется порядок, установленный в пунктах 2 и 3 настоящей Статьи.

Глава V

Заключительные положения

Статья 18

1. Настоящая Конвенция вступает в силу по истечении трех месяцев, после того как пять из субъектов, упомянутых в пунктах 1 и 5 Статьи 8 этой Конвенции, подпишут ее без оговорки о ратификации или передадут на хранение свои документы о ратификации или о присоединении.

2. Настоящая Конвенция вступает в силу для любой Договаривающейся Стороны по истечении трех месяцев после того момента, когда она становится Договаривающейся Стороной в соответствии с порядком, предусмотренным Статьей 8 настоящей Конвенции.

3. Любое Специальное приложение к настоящей Конвенции или его Глава вступает в силу по истечении трех месяцев с момента принятия соответствующего Специального приложения (976_008) или соответствующей Главы пятью Договаривающимися Сторонами.

4. После того как любое Специальное приложение (976_008) или его Глава вступит в силу в соответствии с положениями пункта 3 настоящей Статьи, это Специальное приложение или его Глава вступает в силу для любой Договаривающейся Стороны по истечении трех месяцев после поступления от нее уведомления о его принятии. Однако ни одно из Специальных приложений или их Глав не вступают в силу для какой либо из Договаривающихся Сторон до того момента, пока настоящая Конвенция не вступит в силу для этой Договаривающейся Стороны.

Статья 19

1. Настоящая Конвенция, все подписи с оговорками или без оговорок о ратификации, а также все документы о ратификации или о присоединении находятся на хранении у Генерального Секретаря Совета.

2. Депозитарий выполняет следующие функции:

а) получает и принимает на хранение оригиналы текстов настоящей Конвенции;

б) подготавливает заверенные копии оригиналов настоящей Конвенции и передает их Договаривающимся Сторонам и тем членам Совета, которые не являются Договаривающимися Сторонами, а также Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций;

в) получает все подписи с оговоркой о ратификации или без таковой, о ратификации или присоединении к настоящей Конвенции, а также получает и принимает на хранение любые документы, уведомления и сообщения, касающиеся принятия настоящей Конвенции;

г) проверяет соблюдение порядка подписания или оформления документов, уведомлений и сообщений, касающихся настоящей Конвенции и в случае необходимости указывает Договаривающейся Стороне на имеющиеся нарушения;

д) уведомляет Договаривающиеся Стороны, членов Совета, не являющихся Договаривающимися Сторонами, и Генерального Секретаря Организации Объединенных Наций о:

- подписании, ратификации, присоединении и принятии Приложений и Глав в соответствии со Статьей 8 настоящей Конвенции;

- новых Главах Генерального приложения (976_007) и новых Специальных приложениях (976_008) или их Главах, которые Управляющий комитет рекомендовал включить в настоящую Конвенцию;

- дате вступления в силу настоящей Конвенции, Генерального приложения (976_007) и каждого Специального приложения (976_008) или его Главы в соответствии с положениями Статьи 18 настоящей Конвенции;

- уведомлениях, полученных по основаниям, предусмотренным в Статьях 8, 10, 11, 12 и 13 настоящей Конвенции;

- уведомлениях Договаривающихся Сторон об отзыве своего согласия на применение Приложений или их Глав;

- отказе от участия в порядке, предусмотренном Статьей 17 настоящей Конвенции;

- любом изменении, принятом в соответствии со Статьей 15 настоящей Конвенции, и дате его вступления в силу.

3. При возникновении любых разногласий между какой-либо из Договаривающихся Сторон и депозитарием по поводу исполнения последним своих функций, депозитарий или такая Договаривающаяся Сторона доводят этот вопрос до сведения других Договаривающихся Сторон и Сторон, подписавших настоящую Конвенцию, или в зависимости от обстоятельств - до сведения Управляющего комитета или Совета.

Статья 20

В соответствии со Статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций (995_010) , настоящая Конвенция подлежит регистрации в Секретариате Организации Объединенных Наций по обращению Генерального Секретаря Совета.

В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то уполномоченные, подписали настоящую Конвенцию.

Совершено в Киото, сего восемнадцатого мая тысяча девятьсот семьдесят третьего года на английском и французском языках, причем оба текста равно аутентичны, в одном экземпляре, подлежащем сдаче на хранение Генеральному Секретарю Совета, который передает заверенные копии всем субъектам, указанным в пункте 1 Статьи 8 настоящей Конвенции.

Міжнародна конвенція

про спрощення і гармонізацію митних процедур (укр/рос) (у зміненій редакції)

Глава I

Визначення

Стаття 1

Глава II

Сфера застосування та структура Конвенції

Стаття 2

Стаття 3

Стаття 4

Стаття 5

Глава III

Адміністрування Конвенції

Стаття 6

Стаття 7

Глава IV

Договірна Сторона

Стаття 8

Стаття 9

Стаття 10

Стаття 11

Стаття 12

Стаття 13

Стаття 14

Стаття 15

Стаття 16

Стаття 17

Глава V

Прикінцеві положення

Стаття 18

Стаття 19

Стаття 20

ЗАГАЛЬНИЙ ДОДАТОК

Розділ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ 2

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Розділ 3

МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ ТА ІНШІ МИТНІ ФОРМАЛЬНОСТІ

Розділ 4

МИТА ТА ПОДАТКИ

Розділ 5

ГАРАНТІЇ

Розділ 6

МИТНИЙ КОНТРОЛЬ

Розділ 7

ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Розділ 8

ВІДНОСИНИ МІЖ МИТНОЮ СЛУЖБОЮ ТА ТРЕТІМИ СТОРОНАМИ

Розділ 9

ІНФОРМАЦІЯ, РІШЕННЯ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ

Розділ 10

ОСКАРЖЕННЯ З МИТНИХ ПИТАНЬ

Надходження товарів на митну територію

Розділ 1

Митні формальності, які передують представленню декларації на товари

Розділ 2

Тимчасове зберігання товарів

Імпортування

Розділ 1

Випуск для вільного обігу

Розділ 2

Реімпорт в тому ж самому стані

Розділ 3

Звільнення від ввізних мит та податків

Експортування

Митні склади та вільні зони

Розділ 1

Митні склади

Розділ 2

Вільні зони

Транзит

Мінімальні вимоги, які висуваються щодо митних пломб та кріпильних пристосувань

Спеціальний додаток F

Розділ 1

Переробка на митній території

Розділ 2

Переробка поза митною територією

Розділ 3

Повернення