З метою однозначного розуміння окремих положень податкового законодавства, встановлення єдиного підходу при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій за виявлені під час проведення документальних невиїзних, планових та позапланових виїзних перевірок порушення податкового законодавства платниками податків - юридичними особами (їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами), обґрунтуванні органами державної податкової служби рішень під час проведення апеляційних процедур і використання платниками податків під час таких процедур та виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року N 86 (86-2010-п) "Про надання податкових та інших роз'яснень" і наказу ДПА України від 12.04.2003 N 176 (z0326-03) "Про затвердження Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2003 за N 326/7647, керуючись статтею 8 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII (509-12) "Про державну податкову службу в Україні", НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків - юридичними особами, що додається.

2. Відкликати з місць застосування листи ДПА України від 02.06.2005 N 10902/7/23-1117 (v1090225-05) , від 24.04.2008 N 8602/7/23-4017/111, від 13.05.2009 N 9842/7/23-4017/227 (v9842225-09) , від 25.12.2009 N 28911/7/23-4017/679, від 12.11.2009 N 25010/7/10-1017/3727 та Розділ IV "Щодо відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства" листа ДПА України від 06.07.2009 N 14082/7/23-4017/354 (v_354225-09) .

3. Департаменту масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян (Косарчук В.П.) забезпечити оприлюднення цього наказу через засоби масової інформації та розміщення на веб-сайті ДПА України.

4. Головам державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначене роз'яснення до відома платників податків і підпорядкованих органів державної податкової служби та забезпечити врахування при проведенні податкового контролю юридичних осіб та винесенні рішень у процесі апеляційних узгоджень.

5. Наказ набирає чинності з дня його опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Рубан Н.І.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ ДПА України

01.04.2010  N 210

1. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктами 17.1.1 та 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181).

1.1. Відповідно до підпункту "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181 (2181-14) податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) та підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 N 110 (z0268-01) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за N 268/5459, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція N 110), до такого платника податків за неподання або затримку подання кожної декларації застосовується штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1.2. Якщо платник податків не подає декларацію і за результатами перевірки податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника за вказаними підставами, то за кожний звітний податковий період, в якому виникає податкове зобов'язання, згідно з підпунктом 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) та підпунктом 6.1.2 пункту 6.1 Інструкції N 110 (z0268-01) до такого платника податків додатково до штрафних санкцій, визначених підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181, застосовуються штрафні (фінансові) санкції у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки подання податкової декларації (незалежно від кількості установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу) податкових періодів, що минули), але не більше п'ятдесяти відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приклад:

Перевіркою встановлено, що платником податків не подавались податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік при наявності та використанні пересувних джерел забруднення.

При цьому працівниками органу ДПС нараховано збору за викиди пересувними джерелами забруднення за 2008 рік у загальній сумі 1900,0 грн., у т. ч.:

I квартал - 1000,0 грн.

II квартал - 300,0 грн.

III квартал - 500,0 грн.

IV квартал - 100,0 грн.

Таким чином, у цьому випадку за результатами перевірки сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягає застосуванню на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) , складає 680 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягає застосуванню на підставі підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181, складає 1090 грн., сума нарахованого податку становить 1900 грн.

2. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктами 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) .

2.1 Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України N 2181 (2181-14) .

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181 (2181-14) податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) та підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції N 110 (z0268-01) такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 Інструкції N 110 (z0268-01) визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

При цьому, підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції N 110 (z0268-01) передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та розмірах, визначених цим пунктом.

Отже, штрафні (фінансові) санкції відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань (недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань в інших базових податкових періодах (крім випадків, коли до початку перевірки платник податків самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181 відкоригував ці суми шляхом подання уточнюючого розрахунку або відображення коригувань у відповідних рядках декларацій за наступні податкові періоди).

Інструкцією N 110 (z0268-01) передбачена послідовність дій при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з метою дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) їх розміру, а саме:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

Приклад:

За результатами проведеної у жовтні 2008 року за період з 1 жовтня 2007 до 1 вересня 2008 року перевірки встановлено завищення платником податків суми податку на додану вартість, що підлягала нарахуванню та сплаті за травень 2008 року, на 1500 грн., а також заниження суми податку на додану вартість в окремих податкових періодах, у т. ч:

за січень 2008 року - на 2000 грн.

за червень 2008 року - на 2241 грн.

за липень 2008 року - на 150 грн.

за серпень 2008 року - на 210 грн.

* сукупна сума недоплат;

** 170,0 < 2783,4 > 2300,5 (4601,0 х 50 %) = 2300,5 - розмір штрафних (фінансових) санкцій, розрахованих відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 (2181-14) ;

*** 3101,0 (4601,0 - 1500,0) - сума донарахованого податку за результатами перевірки.

Таким чином, сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню, складає 2300,5 грн., сума донарахованого податку за результатами перевірки - 3101,0 гривень.

2.2. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) .

Підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі 50 відсотків суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України (2341-14) .

Зазначеною нормою визначаються підстави застосування і розміри додаткових штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, а також випадки, в яких вони застосовуються.

Вказані штрафні (фінансові) санкції застосовуються до платників податків у таких випадках:

1) У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, тобто вину такої особи у вчиненні кримінально караного діяння вже встановлено та доведено в законодавчо визначеному судовому порядку.

У цьому випадку свідченням настання першого юридичного факту є обвинувальний вирок суду, який набрав чинності, у частині визнання особи винною у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України (2341-14) , оскільки лише за вказаною статтею кваліфікуються злочинні дії щодо умисного ухилення від сплати податків.

Слід зазначити, що обмежень у частині розміру суми податків, щодо якої встановлено умисне ухилення від сплати, та наявності факту декларування платником податку об'єкта оподаткування у занижених розмірах у цьому випадку не встановлено.

Що стосується термінів застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному випадку, то прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень повинно відбуватись у разі надходження до органів державної податкової служби відповідних рішень (вироків) судових органів із врахуванням норми, встановленої підпунктом 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 Закону N 2181 (2181-14) щодо недотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

2) У разі якщо за результатами перевірки встановлено, що платник податків задекларував переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Виходячи із порядку, встановленого підпунктом 6.1.6 пункту 6 Інструкції N 110 (z0268-01) , декларуванням переоцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування завищених об'єктів оподаткування, а декларуванням недооцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування занижених об'єктів оподаткування.

Слід врахувати, що при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій до платників податків у другому випадку на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) та в порядку, встановленому підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 Інструкції N 110 (z0268-01) , обов'язковою обставиною є здійснення зазначеним платником декларування об'єкта оподаткування у занижених розмірах, а обов'язковою умовою для їх застосування - наслідки такого декларування, які полягають у заниженні податкових зобов'язань та донарахуванні у зв'язку з цим за актом перевірки сукупно (із урахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) податкового зобов'язання з конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) у великих розмірах.

Штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) , у цьому випадку не застосовуються якщо податкове зобов'язання визначено податковим органом внаслідок неподання податкової декларації; або коли податковий орган при декларуванні таким платником податків об'єкта оподаткування у належному розмірі встановлює заниження податкового зобов'язання у зв'язку із застосуванням інших, ніж визначених законодавством, ставок оподаткування, порушенням порядку формування податкового кредиту з ПДВ тощо.

Водночас у кожній конкретній ситуації при застосуванні зазначених штрафних (фінансових) санкцій необхідно враховувати визначення об'єкта оподаткування для кожного податку, який безпосередньо визначається нормою відповідного закону, що встановлює той чи інший вид податку або збору (обов'язкового платежу) в контексті самого закону.

Великий розмір заниженого податкового зобов'язання - це суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів у розмірі, не меншому за розмір коштів, що визначений як кваліфікуюча ознака кримінально караного діяння, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України (2341-14) .

Згідно з приміткою до статті 212 Кримінального кодексу України (2341-14) - великий розмір коштів - це суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При цьому, відповідно до статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV (889-15) "Про податок з доходів фізичних осіб", зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 889), для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень пункту 22.4 щодо встановлення на перехідний період розмірів податкової соціальної пільги.

Разом з тим, підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону N 889 (889-15) визначено, що соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Таким чином, великі розміри заниження податкового зобов'язання змінюються кожного року, оскільки залежать від зміни мінімальної заробітної плати.

3. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) .

Відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (334/94-ВР) "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР (283/97-ВР) (далі - Закон N 334), емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 Закону N 334 (334/94-ВР) ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Згідно з підпунктом 7.8.8 пункту 7.8 статті 7 Закону N 334 (334/94-ВР) авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку із нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 Закону N 334 або міжнародних договорів України.

Таким чином, при нарахуванні суми дивідендів, призначених для виплати власникам корпоративних прав, платник податків повинен нарахувати авансовий внесок на суму таких дивідендів за встановленою ставкою і внести його до бюджету до/або під час такої виплати.

У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) сплачує штраф у подвійному розмірі суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Сплата зазначених штрафів не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 (2181-14) , застосовуються до платників податків у порядку, передбаченому підпунктом 6.1.9 Інструкції N 110 (z0268-01) . При цьому згідно з підпунктом 6.1.10 Інструкції N 110 штрафні санкції (визначені підпунктами 6.1.1 - 6.1.6 та 6.1.9 пункту 6.1 Інструкції) застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податків із бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками (зборами, обов'язковими платежами).