Про туристичний збір

Державна податкова адміністрація України (далі - ДПА України) у зв'язку з численними запитами, що надходять від платників податків і зборів, щодо по справляння туристичного збору повідомляє.

Статтею 10 Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПКУ) визначено, що до місцевих податків і зборів належить, зокрема, туристичний збір (далі - збір).

Відповідно до пункту 10.4 статті 10 ПКУ (2755-17) місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання щодо запровадження збору.

Згідно з підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПКУ (2755-17) при прийнятті рішення про встановлення збору обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платники збору, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 ПКУ (2755-17) , з дотриманням критеріїв, встановлених статтею 268 розділу XII ПКУ (2755-17) . Під час встановлення збору можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування (пункт 7.2 статті 7 ПКУ (2755-17) ) .

Слід зазначити, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПКУ (2755-17) ) .

Статтею 268 ПКУ (2755-17) визначено, що платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Справляння збору може здійснюватися, згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради, податковими агентами:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Особливістю справляння збору є зазначення податковими агентами суми сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею).

Платниками збору не можуть бути особи, які:

а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;

б) особи, які прибули у відрядження;

в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

г) ветерани війни;

ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

д) особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії та пансіонати.

Відповідно до статті 1 розділу І Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 N 959-XII (959-12) постійне місце проживання - це місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Статтею 759 параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) визначено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Підпунктом 1.1 пункту 1 розділу I інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (із змінами та доповненнями), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59 (z0218-98) , встановлено, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 листопада 2007 року N 612 (z1349-07) затверджено Порядок обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" (далі - Порядок), та затверджено додатком 1 до пункту 1.1 Порядку (z1349-07) форму та зміст такого посвідчення.

Статтею 4 розділу II Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551 (3551-12) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3551) визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна (стаття 18 Закону N 3551 (3551-12) ) . Зразки посвідчення, що видаються ветеранам війни, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року N 302 (302-94-п) "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів".

Статтею 9 розділу II Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII (796-12) "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами та доповненнями) визначено осіб - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - це громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановленого зразка, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року N 51 (51-97-п) "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами та доповненнями).

Путівка - це грошовий документ, який гарантує його власнику отримання послуг у санаторно-курортних закладах, пансіонатах, які реалізували цю путівку. Форму путівки затверджено постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року N 16 (z0394-09) .

Курсовка - це грошовий документ, який гарантує його власнику амбулаторно-курортне лікування безпосередньо на курорті, є різновидністю путівок, які дають право на проходження амбулаторно-курсового лікування і лікувальне харчування.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року N 385 (z0892-02) "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" санаторії віднесено до переліку видів санаторно-курортних закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року N 805 (805-2001-п) затверджено Загальне положення про санаторно-курортний заклад, в якому пунктом 1 визначено, що санаторно-курортний заклад - це заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 листопада 2009 року N 14264 (v4264563-09) визначено, що пансіонати віднесені до інших суб'єктів господарської діяльності, які надають послуги з тимчасового розміщення (або проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг.

Отже, постійне місце проживання може бути підтверджене паспортом громадянина України або паспортним документом, виданим уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документом, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави і визнаний Україною. А проживання на умовах договору найму - договором найму (оренди) житла.

Перебування особи у відрядженні підтверджується наказом або розпорядженням підприємства про направлення працівника у відрядження.

Особи, які належать до категорії інвалідів, дітей-інвалідів, ветеранів війни, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджують свій статус відповідним посвідченням, а особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого), - документом, що засвідчує таку особу.

Наявність путівки або курсівки є підставою для надання пільги по сплаті збору.

З метою підтвердження правомірності надання пільги податковий агент повинен мати копії відповідних документів, що підтверджують належність особи до пільгової категорії (путівки або курсовки можуть бути оригіналом).

Особи, які не надали відповідних документів, що засвідчують їх належність до пільгової категорії, є платниками збору.

Просимо зазначене довести до платників податків та підпорядкованих органів державної податкової служби для керівництва в роботі.