Кабінет Міністрів України постановляє:

Внести до Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. N 1218 (1218-2002-п) (Офіційний вісник України, 2002 р., N 34, ст. 1613; 2003 р., N 37, ст. 1981), зміни, виклавши його у редакції, що додається.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 19 серпня 2002 р. N 1218 ( 1218-2002-п )

(у редакції постанови Кабінету Міністрів України

від 24 вересня 2004 р. N 1273)

1. Державна санітарно-епідеміологічна служба України є системою органів, установ, закладів, частин і підрозділів, діяльність яких спрямовується на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їх здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров'я людини продукції та середовища життєдіяльності.

2. Державна санітарно-епідеміологічна служба України у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, положеннями про державну санітарно-епідеміологічну службу відповідних державних органів, наказами МОЗ та Держсанепідемслужби, наказами та постановами головного державного санітарного лікаря України, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями державної санітарно-епідеміологічної служби України є:

здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

визначення першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

аналіз причин і умов виникнення ситуацій санітарного та епідемічного неблагополуччя, підготовка пропозицій щодо запобіжних заходів і здійснення контролю за їх проведенням;

участь у координації діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

координація роботи з проведення гігієнічного виховання населення.

4. Державна санітарно-епідеміологічна служба України відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

проводить аналіз та оцінку ризику для здоров'я і життя людини, обґрунтування заходів з управління ризиком, державну санітарно-епідеміологічну експертизу, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інші види оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, проектної документації і видає висновок щодо їх відповідності вимогам санітарних норм;

проводить аналіз небезпечних для здоров'я людини факторів та здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд на усіх етапах виробництва та реалізації харчових продуктів; погоджує системи забезпечення безпеки виробництва харчових продуктів;

вивчає, оцінює і прогнозує показники здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності, визначає фактори, що шкідливо впливають на стан здоров'я людини;

аналізує санітарну та епідемічну ситуацію;

контролює застосування дезінфекційних засобів, проведення дезінфекційних заходів;

вносить в установленому порядку до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції стосовно проведення заходів із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, введення карантину;

забезпечує охорону території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб, здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль в пунктах пропуску через державний кордон;

погоджує санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи, що розробляються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, контролює їх здійснення;

видає обов'язкові для виконання постанови, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

подає в установленому порядку пропозиції щодо обмеження або заборони в'їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експору, імпорту, транзиту вантажів і товарів з держав або регіонів у зв'язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх території;

аналізує причини та умови виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян з питань охорони здоров'я і життя людини;

вживає заходів до розвитку міжнародного співробітництва у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

5. До системи державної санітарно-епідеміологічної служби України належать:

Державна санітарно-епідеміологічна служба - урядовий орган державного управління, який діє у складі МОЗ (Держсанепідемслужба);

регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби, установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, у містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи;

заклади Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, у містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи;

дезінфекційні станції;

спеціалізовані заклади Держсанепідемслужби, утворені для боротьби з особливо небезпечними (у тому числі карантинними) і небезпечними інфекційними хворобами;

установи, заклади, частини і підрозділи Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами;

наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю;

об'єднання, центри, лабораторії (наукові та науково-практичні, контрольні, експертні, проблемні);

Комітет з питань гігієнічного регламентування;

інші установи і заклади, утворені згідно із законодавством.

6. Для розгляду найважливіших питань щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення і організації діяльності утворюється колегія державної санітарно-епідеміологічної служби України, яку очолює головний державний санітарний лікар України.

Положення про колегію та її склад затверджує Кабінет Міністрів України за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення колегії проводяться в життя наказами головного державного санітарного лікаря України.

7. Для наукового та методичного забезпечення функціонування державної санітарно-епідеміологічної служби України головний державний санітарний лікар України утворює на правах консультативно-дорадчого органу наукову раду.

Положення про наукову раду та її склад затверджує головний державний санітарний лікар України.

8. На регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби, установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи покладаються функції органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідних адміністративних територіях, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи.

9. На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами покладаються функції органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.

10. Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі, їх заступники, лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи та помічники лікарів, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд на засадах єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та підзвітності головному державному санітарному лікарю установи Держсанепідемслужби вищого рівня.

11. Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України, яким за посадою є перший заступник Міністра охорони здоров'я. Призначення на посаду і звільнення з посади головного державного санітарного лікаря України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Повноваження головного державного санітарного лікаря України визначаються Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) , Положенням про Держсанепідемслужбу.

12. Державну санітарно-епідеміологічну службу Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами очолюють головні державні санітарні лікарі цих органів, які призначаються на посаду і звільняються з посади керівником відповідного державного органу за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.

13. Головні державні санітарні лікарі Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами підпорядковуються керівникові відповідного державного органу, а з питань здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду - головному державному санітарному лікарю України.

14. Регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби, установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи очолюють головні державні санітарні лікарі.

15. Головні державні санітарні лікарі координують на відповідних адміністративних територіях діяльність розташованих на них установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України незалежно від їх підпорядкування.

16. Головний державний санітарний лікар України та його заступники мають бланки та печатку із зображенням Державного Герба України і назвою посади.

17. Посадові особи та інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним головним державним санітарним лікарем України.

18. Постанови, розпорядження, висновки, приписи, що видаються головними державними санітарними лікарями та іншими посадовими особами з метою усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб, обов'язкові для виконання усіма юридичними та фізичними особами.

19. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби України:

самостійно приймають в межах своїх повноважень рішення і несуть відповідальність згідно із законодавством за протиправні дії або бездіяльність;

здійснюють свої повноваження на відповідних адміністративних територіях, водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи, а посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами - на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.

20. Посадові особи та інші працівники закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України провадять свою діяльність відповідно до законодавства та посадових інструкцій, що затверджуються в установленому порядку.

21. Керівники закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України здійснюють свої повноваження на засадах єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та підзвітності керівнику вищестоящого закладу державної санітарно-епідеміологічної служби.

22. Посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби України видається службове посвідчення за зразком, затвердженим головним державним санітарним лікарем України.

23. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби України підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок каліцтва або професійного захворювання під час виконання службових обов'язків і мають право на пільги і компенсацію у порядку, встановленому законодавством. Зазначеним особам гарантується згідно із законодавством захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна від протиправних дій, а також правовий та соціальний захист.

24. Межі адміністративної території, на яку поширюється сфера діяльності регіональних установ Держсанепідемслужби, установ і закладів Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим, областях, у містах, районах, на водному, залізничному та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи, їх мережа та структура визначаються головним державним санітарним лікарем України.

Мережа та структура установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами визначаються відповідними головними державними санітарними лікарями за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.

25. Типові положення про підрозділи установ і закладів Держсанепідемслужби та нормативи їх матеріально-технічного забезпечення затверджуються головним державним санітарним лікарем України.

Типові положення про підрозділи установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами та нормативи їх матеріально-технічного забезпечення затверджуються відповідними головними державними санітарними лікарями за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.

26. Будівлі, приміщення, обладнання, транспортні засоби, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, та інше майно, що використовується установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України для виконання своїх завдань, перебувають у державній власності та надаються їм в порядку і на умовах, визначених законодавством.

27. Фінансування установ і закладів Держсанепідемслужби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Кошти, отримані закладами Держсанепідемслужби за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не належать до медичної допомоги населенню, згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) зараховуються до спеціального фонду державного бюджету.

28. Фінансування установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного управління справами здійснюється за рахунок коштів на охорону здоров'я, що виділяються зазначеним державним органам з державного бюджету.

29. Структуру, чисельність працівників, штатні розписи, кошториси установ і закладів Держсанепідемслужби затверджує головний державний санітарний лікар України у порядку, встановленому законодавством.

30. Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби України є юридичними особами, мають самостійний баланс, печатку із своїм найменуванням, бланки та штампи.