Протокол

до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами про Рамкову угоду між Україною та Європейським Співтовариством про загальні принципи участі України в програмах Співтовариства

( Додатково див. Лист МЗС (v1-98321-11) від 14.01.2011; Домовленість (994_a45) від 07.06.2011 ) ( Протокол ратифіковано Законом N 3764-VI (3764-17) від 21.09.2011 ) ( Про застосування Протоколу додатково див. Лист МЗС (v3250321-11) від 27.10.2011 )
УКРАЇНА,
з одного боку, та
ЄВРОПЕЙСЬКЕ СПІВТОВАРИСТВО (далі - Співтовариство),
з іншого боку,
беручи до уваги, що
1) Україна уклала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (998_012) , яка набрала чинності 1 березня 1998 р.;
2) на засіданні Європейської Ради в м. Брюссель 17 та 18 червня 2004 р. було підтримано пропозиції Комісії стосовно Європейської політики сусідства (ЄПС), а також схвалено висновки Ради від 14 червня 2004 р.;
3) Рада неодноразово приймала рішення на підтримку цієї політики;
4) Рада 5 березня 2007 р. висловила підтримку загальному та глобальному підходові, запропонованому в Повідомленні Комісії від 4 грудня 2006 р. про надання дозволу партнерам ЄПС брати участь в роботі агентств та програмах Співтовариства в межах своїх можливостей, а також у випадках, коли це дозволяють законодавчі бази;
5) Україна висловила своє бажання взяти участь у низці програм Співтовариства;
6) конкретні умови, у тому числі фінансовий внесок і процедури звітування та оцінки, що стосуються участі України в кожній відповідній програмі, повинні бути визначені в Меморандумі про взаєморозуміння між компетентними органами України та Комісією Європейських Співтовариств,
домовилися про таке:

Стаття 1

Україна може брати участь у всіх поточних та майбутніх програмах Співтовариства, які є відкритими для участі України відповідно до положень цих програм.

Стаття 2

Україна робить фінансові внески до загального бюджету Співтовариства відповідно до конкретних програм, в яких Україна бере участь.

Стаття 3

Представники України можуть брати участь у роботі адміністративних комітетів, відповідальних за моніторинг програм, у рамках яких Україна робить фінансові внески, як спостерігачі та з питань, які стосуються України.

Стаття 4

Проекти й ініціативи, представлені учасниками з України, настільки, наскільки це є можливим, стосовно відповідних програм підлягають таким самим умовам, правилам і процедурам, які застосовуються й до держав-членів.

Стаття 5

Конкретні умови стосовно участі України в кожній відповідній програмі, зокрема сплачуваний фінансовий внесок і процедури звітування та оцінки, визначатимуться в Меморандумі про взаєморозуміння між компетентними органами України та Комісією на базі критеріїв, встановлених цими програмами.
Якщо Україна звертається за зовнішньою допомогою Співтовариства для участі в певній програмі Співтовариства на підставі Регламенту N 1638/2006 Європейського Парламенту та Ради від 24 жовтня 2006 р., в якому визначено загальні положення про запровадження Європейського інструменту сусідства та партнерства, або на підставі іншого подібного Регламенту, що регулює питання надання зовнішньої допомоги Співтовариства Україні, який може бути прийнято в майбутньому, умови, що визначають використання допомоги Співтовариства Україною, визначаються в окремій угоді про фінансування, особливо з огляду на статтю 20 Регламенту N 1638/2006.

Стаття 6

Відповідно до Регламенту Ради (ЄС, Євроатом) N 1605/2002 від 25 червня 2002 р. про Фінансовий Регламент Співтовариства, що застосовується до загального бюджету Співтовариства, кожний Меморандум про взаєморозуміння, укладений відповідно до статті 5, встановлюватиме, що фінансовий контроль чи аудити виконуватимуться Європейською Комісією, Європейською службою боротьби проти шахрайства та Судом Аудиторів Європейського Співтовариства чи під їхнім керівництвом.
Повинні бути встановлені докладні положення про фінансовий контроль та аудит, адміністративні заходи, покарання та відшкодування збитків, які нададуть Європейській Комісії, Європейській службі боротьби проти шахрайства та Судові Аудиторів повноваження, аналогічні таким, які вони мають стосовно бенефіціарів та підрядчиків, що зареєстровані в Співтоваристві.

Стаття 7

Цей Протокол застосовуватиметься протягом строку дії Угоди (998_012) .
Цей Протокол підписується й затверджується Україною та Співтовариством згідно з їхніми відповідними процедурами.
Кожна Сторона може денонсувати цю Угоду (998_012) шляхом надіслання письмового повідомлення іншій Договірній Стороні. Ця Угода втрачає чинність через шість місяців після дати такого повідомлення.
Припинення дії Угоди (998_012) , що відбувається після її денонсування будь-якою зі Сторін, у разі необхідності не впливає на перевірки та контроль, що здійснюються відповідно до положень, викладених у статтях 5 і 6.

Стаття 8

Не пізніше ніж через три роки після дати набрання цим Протоколом чинності та кожні три роки після цього обидві Сторони можуть переглядати застосування цього Протоколу на основі фактичної участі України в одній чи більше програмах Співтовариства.

Стаття 9

Протокол застосовується з одного боку, до території України та, з іншого боку до територій, до яких застосовується Договір про заснування Європейського Співтовариства (або договір, що його замінює), і за умов, викладених в цьому Договорі.

Стаття 10

Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після дати, коли Сторони повідомлять одна одній дипломатичними каналами про закінчення процедур, необхідних для набрання ним чинності.
До набрання цим Протоколом чинності Сторони погоджуються тимчасово застосовувати цей Протокол з дати його підписання, за умови, що його буде укладено пізніше.

Стаття 11

Цей Протокол є невід'ємною частиною Угоди (998_012) .

Стаття 12

Цей Протокол укладається у двох примірниках українською, болгарською, чеською, датською, нідерландською, англійською, естонською, фінською, французькою, німецькою, грецькою, угорською, італійською, латвійською, литовською, мальтійською, польською, португальською, румунською, словацькою, словенською, іспанською та шведською мовами. Всі тексти є автентичними.
Вчинено в місті Брюссель
двадцять другого листопада
дві тисячі десятого року.