1. Схвалити Концепцію розвитку системи національних рахунків (додається).

2. Держкомстату разом з Мінекономіки, Мінфіном, Державним казначейством, Державною податковою адміністрацією та Національним банком подати до 15 грудня 2002 р. Кабінетові Міністрів України проект Програми розвитку системи національних рахунків, підготовлений на підставі Концепції, схваленої цим розпорядженням.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 25 липня 2002 р. N 413-р

Ця Концепція визначає пріоритетні напрями удосконалення системи національних рахунків (далі - СНР), які повинні лягти в основу діяльності органів державної статистики. Водночас реалізація Концепції має сприяти трансформації макроекономічних показників, що використовуються іншими органами виконавчої влади, насамперед Мінекономіки, Мінфіном, а також Національним банком.

СНР - це комплексна, послідовна, узгоджена система оцінки економічних операцій і показників, які застосовуються для опису та аналізу макроекономічних процесів. Національні рахунки відображають наскрізний рух потоків товарів і послуг, доходів та фінансових ресурсів на всіх стадіях економічного відтворення - від виробництва до кінцевого споживання, нагромадження і формування національного багатства.

Сучасна система управління економікою на макрорівні не може функціонувати без СНР, яка дає змогу проводити моніторинг, здійснювати моделювання, прогнозування та регулювання розвитку економіки, оцінку результатів реалізації державної економічної політики, міжнародні макроекономічні зіставлення. Нині систему національних рахунків запроваджено у більшості країн світу.

За методологічну основу СНР в Україні взято Систему національних рахунків, прийняту в 1993 році Комісією Європейських співтовариств, Міжнародним валютним фондом, Організацією економічного співробітництва та розвитку, Організацією Об'єднаних Націй та Світовим банком. За змістом СНР повинна також відповідати вимогам Європейської системи національних та регіональних рахунків, прийнятої у 1995 році.

Перехід макроекономічної статистики на принципи СНР розпочато з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 727 (727-92-п) "Про впровадження системи національних рахунків". Сьогодні міжнародні стандарти національного рахівництва опановані в Україні у найістотніших елементах. Так, систематично здійснюються розрахунки головного показника СНР - валового внутрішнього продукту (далі - ВВП) виробничим методом і методом кінцевого використання. ВВП країни обчислюється на річній, квартальній і місячній основі, у фактичних і порівнянних цінах. Також здійснюються річні розрахунки валової доданої вартості за регіонами. Це дає змогу визначати роль регіонів в економіці, проводити комплексний аналіз їх економічного розвитку та зіставлення економічного потенціалу як усередині країни, так і за її межами.

Відбувся перехід від кумулятивної системи квартального обліку ВВП (наростаючим підсумком з початку року) до дискретних розрахунків. Специфічною і позитивною особливістю організації СНР в Україні є щомісячні оцінки ВВП, які стають доступними для органів управління та громадськості вже на 15-й день після завершення звітного періоду і дають змогу максимально оперативно відстежувати економічну динаміку.

З річною періодичністю складаються рахунки виробництва, утворення, розподілу та використання доходу, операцій з капіталом в інституційних секторах (групах економічних суб'єктів) - нефінансових і фінансових корпораціях, органах загального державного управління, домашніх господарствах, некомерційних організаціях, що обслуговують домашні господарства.

З 1994 року за стандартами СНР розробляються таблиці "витрати - випуск" (міжгалузеві баланси). Нині вони складаються за цінами споживачів і за так званими основними (базисними) цінами, що дає змогу аналізувати вплив на ціноутворення розподілу непрямих податків, торговельної і транспортної націнок як за видами економічної діяльності, де здійснюється виробництво відповідних товарів та послуг, так і за напрямами їх використання.

У 2001 році національне рахівництво, як і інші галузі статистики, одним з перших серед країн СНД перейшло на Класифікацію видів економічної діяльності (далі - КВЕД), яка гармонізована з аналогічною класифікацією Європейського Союзу. Завдяки цьому з'явилась можливість проведення безпосередніх структурних зіставлень макроекономічних показників в Україні та країнах ЄС, що полегшує аналіз інтеграційних процесів.

Скорочуються терміни складання національних рахунків. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. N 341 (341-2001-р) встановлено, що публікація даних національних рахунків і таблиць "витрати - випуск" повинна закінчуватися не пізніше грудня наступного за звітним року.

Водночас процес запровадження в повному обсязі міжнародних стандартів національного рахівництва не можна вважати завершеним. Світовий досвід свідчить, що навіть у розвинутих країнах цей процес є досить тривалим. В Україні ще не розв'язано проблему адаптації методик розрахунку окремих показників СНР, впровадження нових рахунків, створення інтегрованих інформаційних ресурсів національного рахівництва із застосуванням сучасних комп'ютерних технологій.

Шляхи вирішення цих питань викладені у наступних розділах Концепції.

Якість і своєчасність оцінок ВВП є одним з вирішальних чинників для реалістичної оцінки економічних ресурсів суспільства та участі держави в їх розподілі.

З метою кращої синхронізації річних розрахунків ВВП з макроекономічним прогнозуванням та бюджетним процесом за прикладом розвинутих країн передбачається здійснити перехід від три- до чотириетапної актуалізації цих розрахунків за такою схемою:

1) оперативний - на 15-й день після звітного року на базі даних про динаміку обсягів виробництва за основними видами економічної діяльності та екстраполяційних оцінок;

2) попередній - у лютому наступного за звітним року за попередніми даними статистики виробництва та споживання, доходів і витрат бюджету та банківської системи, платіжного балансу;

3) уточнений - у квітні наступного за звітним року з урахуванням підсумків статистичних спостережень за IV квартал;

4) остаточний - у грудні наступного за звітним року на базі повного масиву річних статистичних спостережень, адміністративних даних та за результатами збалансування таблиці "витрати - випуск".

Важливим завданням є також удосконалення методів оцінки та включення до національних рахунків показників прихованої та неформальної економічної діяльності ("тіньової" економіки або економіки, яку важко охопити статистичними спостереженнями) з деталізацією цих показників за видами економічної діяльності, інстиіуційними секторами та складовими ВВП.

У розрахунках динамічних рядів ВВП передбачається поряд з поточними та порівнянними цінами (середніми цінами відповідного періоду попереднього року) застосування постійних цін (середніх цін базового року), які будуть незмінними протягом певного періоду часу.

Крім того, на виконання розпорядження Президента України від 19 листопада 2001 р. N 328 (328/2001-рп) "Про вдосконалення спостережень за цінами і тарифами" будуть переглянуті методики розрахунку цінових індексів (індексів-дефляторів) за окремими складовими ВВП, які поки що через об'єктивні причини розраховуються за допомогою спрощених методів.

Згідно з Указом Президента України від 19 листопада 2001 р. N 1097 (1097/2001) "Про Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки" передбачається визначення частки монопольного сектору у ВВП.

У зв'язку з переходом на КВЕД планується провести ретроспективні перерахунки складових ВВП за період з 1990 року.

З метою аналізу рівня розвитку національної економіки та визначення її місця в світі передбачається розширити участь України у Програмі міжнародних зіставлень ВВП за паритетами купівельної спроможності валют, яка проводиться міжнародними організаціями з трирічною періодичністю. У 2002 році Держкомстату належить здійснити першу вітчизняну публікацію підсумків останнього раунду цієї Програми (за 1999 рік) для України.

Річні національні рахунки дають найбільш повні та детальні дані про економіку держави, хоча їх складання потребує значних затрат часу та інформаційних ресурсів.

Першочерговим кроком у напрямі їх розвитку є запровадження фінансового рахунку, який відображає операції з грошовими активами і зобов'язаннями всіх інституційних секторів економіки, розкриває фінансові взаємовідносини між цими секторами, національною економікою в цілому та іншими країнами світу.

Необхідно опанувати балансовий рахунок національного багатства - економічних активів та їх джерел і змін, що відбуваються у них у зв'язку з нагромадженням капіталу, під впливом цін та інших економічних явищ.

Удосконалення річних рахунків інституційних секторів економіки передбачається здійснювати також шляхом поглиблення їх суб'єктної деталізації, переведення на підсекторний рівень. Відповідно до міжнародних стандартів ці рахунки розукрупнюватимуться за такими ознаками:

сектору нефінансових корпорацій (підприємств) - за способом утворення та національною належністю капіталу економічних одиниць (державні, національні приватні корпорації та корпорації, що знаходяться під іноземним контролем);

сектору фінансових корпорацій - за їх функціями (центральний банк; інші депозитні корпорації; інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів; допоміжні фінансові організації; страхові корпорації та пенсійні фонди);

сектору загального державного управління - за рівнями та функціями (центральні органи державного управління; місцеві органи державного управління; фонди соціального забезпечення);

сектору домашніх господарств - за основним джерелом їх доходу (роботодавці; самостійно зайняті працівники; наймані працівники; одержувачі доходів від власності та трансфертів).

У стратегічній перспективі передбачається розроблення концептуальних підходів до застосування матричного аналізу взаємозв'язку виробничих та соціальних процесів, сателітних рахунків пріоритетних міжгалузевих сфер економічної діяльності, системи інтегрованого еколого-економічного обліку.

Протягом найближчих років необхідно зосередити зусилля на вирішенні питань підвищення надійності визначення квартальних показників виробництва, первинного розподілу та використання ВВП. Для розв'язання існуючих проблем передбачається:

запровадження сучасних математичних методів узгодження квартальних і річних розрахунків та досягнення безперервності динамічних рядів ВВП;

застосування методу товарних потоків для збалансування оцінок ВВП виробничим методом і методом кінцевого використання;

здійснення квартальних розрахунків ВВП у постійних цінах;

запровадження сезонно скоригованих оцінок ВВП у поточних та постійних цінах.

Наступним суттєвим кроком буде перехід до складання на квартальній основі більш широкого набору рахунків за інституційними секторами економіки.

Розвиток цієї галузі національного рахівництва повинен сприяти істотному поліпшенню варіантного обґрунтування державних прогнозів і програм економічного та соціального розвитку, особливо середньо- та довгострокових.

У зв'язку з цим передбачається:

розширення номенклатури видів економічної діяльності, які відображаються у таблицях "витрати - випуск", до рівня розділів КВЕД з подальшою деталізацією пріоритетних для економічного розвитку України комплексів - паливно-енергетичного та агропромислового, а також інвестиційної сфери;

виділення із сукупних оцінок потоків товарів і послуг аналітичних матриць вітчизняної та імпортної продукції, торговельної і транспортної націнок, податків і субсидій на виробництво та імпорт;

подальша дезагрегація напрямів використання ресурсів, де важливого значення набуває характеристика складу нагромадження основного капіталу та його активної частини - машин і устаткування;

розроблення таблиць "витрати - випуск" у порівнянних і постійних цінах.

Передбачається здійснити перехід до оцінки узагальнюючих результатів регіонального розвитку із застосуванням показника валового регіонального продукту (далі - ВРП) замість показника регіональної валової доданої вартості. Це потребує розв'язання проблеми розподілу між регіонами тих видів діяльності, які хоч і здійснюються на їх території, проте відносяться до сфери відповідальності та фінансування виключно держави в цілому. Потрібно також виділити у складі ВРП окремі елементи його дохідного складу та використання.

Нагальною потребою є започаткування двоетапного проведення розрахунків зазначених показників шляхом здійснення попередніх та остаточних оцінок, які будуть пов'язані у часі з термінами проведення аналогічних оцінок щодо України в цілому.

З метою розширення спектра аналітичних функцій національних рахунків найближчим часом передбачається запровадити такі міжнародні класифікації:

індивідуального споживання товарів і послуг за цілями;

витрат некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, за цілями;

витрат органів державного управління за функціями;

витрат виробників за цілями;

валового нагромадження основного капіталу за джерелами інвестування та функціональним призначенням.

Згідно із загальносвітовою практикою національне рахівництво не створює окремої системи збору даних для своїх потреб, а лише використовує інформацію інших сфер статистики та адміністративні дані органів виконавчої влади. Проте міжнародні вимоги до зіставності макроекономічних показників, що є продуктом національного рахівництва, повинні дотримуватися у всій системі економічної інформації країни. Тому необхідно гармонізувати з класифікаціями СНР вітчизняні класифікації, що застосовуються у:

грошово-кредитній статистиці та статистиці платіжного балансу (Національний банк);

статистиці державних фінансів (Мінфін);

фінансовій статистиці, яка ґрунтується на затверджуваних Мінфіном стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку.

Передбачаються такі зміни в системі публікації національних рахунків:

подання річних, квартальних, регіональних рахунків, у тому числі показників динаміки у поточних, порівнянних та постійних цінах, і відповідних індексів-дефляторів, як безперервні довгострокові ряди;

оприлюднення методик здійснення розрахунків і визначення показників;

застосування сучасних методів розповсюдження даних національних рахунків, у тому числі в електронній формі, через мережу Інтернет тощо.

Положення цієї Концепції передбачається деталізувати у Програмі розвитку системи національних рахунків на період до 2010 року з визначенням заходів її організаційного, наукового, технічного, фінансового та кадрового забезпечення.