Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

13 лютого 2006 р.

за N 131/12005

Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) , Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 (641-2001-п) (із змінами), та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації захворювання птиці на хворобу Ньюкасла (додається).

2. Директору Державного центру ветеринарної медицини птахівництва подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначену Інструкцію до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Визнати такою, що втратила чинність, Інструкцію про заходи щодо боротьби з ньюкаслською хворобою птиці (z0058-94) , затверджену наказом Головного управління ветеринарної медицини з Державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України від 15 березня 1994 року N 5 (z0053-94) , зареєстровану в Міністерстві юстиції України 31 березня 1994 року за N 58/267.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на О.М.Вержиховського - заступника Голови Державного департаменту ветеринарної медицини.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного

департаменту ветеринарної

медицини

31.01.2006  N 6

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

13 лютого 2006 р.

за N 131/12005

1.1. Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання птиці та людей на хворобу Ньюкасла, ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби серед птиці у птахогосподарствах різних форм власності; ветеринарно-санітарні заходи у разі спалаху хвороби Ньюкасла серед птиці в птахогосподарствах різних форм власності, у т.ч. у приватному секторі; порядок використання продукції птахівництва, одержаної в неблагополучних птахогосподарствах щодо хвороби Ньюкасла, та є обов'язковою для виконання птахогосподарствами незалежно від форми власності і підпорядкування, та фізичними особами, які займаються розведенням птиці.

1.2. Ньюкаслська хвороба (псевдочума, азіатська чума курей, хвороба Філарет, хвороба Ранікхет) - Newcastle disease (Pseudopestis avium, Avian pneumoencephalitis) - це особливо небезпечне висококонтагіозне вірусне захворювання птиці родини курячих і характеризується ураженнями центральної нервової системи, респіраторних, вісцеральних органів та високою смертністю.

1.3. Збудником хвороби Ньюкасла є РНК-вмісний вірус, який належить до родини Paramyxoviridae, роду Avulavirus, типу Avian Paramyxovirus-1. Віріон сферичної або циліндричної форми, має оболонки. Вірус збудника має гемаглютинуючі властивості щодо еритроцитів птиці, амфібій та рептилій, а також еритроцитів людини, миші та морської свинки. Здатність аглютинувати еритроцити великої та дрібної рогатої худоби, свиней та коней варіює і залежить від штаму збудника. Вірус добре репродукується на 9-11-добових курячих ембріонах та на культурі клітин.

1.4. Збудник хвороби Ньюкасла стабільний у діапазоні рН середовища 2,0-10,0, чутливий до альдегідів, поверхнево-активних речовин, поліамінів, стійкий до хлороформу, ефіру.

Вірус термолабільний: гине при нагріванні до температури 60-75 град. С за 30 хвилин, у тушках курей при витримуванні їх у гарячій воді, температура якої сягає 90-95 град. С - за 40 хвилин, а при температурі 100 град. С - за кілька секунд. В тонких кірках пташиного посліду, під дією прямих сонячних променів, вірус гине за 48-72 години. У навколишньому середовищі при температурі плюс 18-21 град. С, вологості 64-76 % може зберігатися 15-75 діб. При температурі мінус 2-4 град. С в інфікованих тканинах вірус зберігається більше року, у заморожених тушках птиці - до 6 місяців. У пташниках при температурі від - 5 до + 19 град. С вірус життєздатний протягом 5 місяців. У висушених інфікованих органах птиці, при температурі + 18 град. С вірус активний протягом двох років. В інфікованих органах, які консервовані 50 % розчином гліцерину з рН 7,2 вірус зберігає свою активність при температурі плюс 4-8 град. С більше року.

Збудник хвороби не втрачає вірулентності при сублімаційному висушуванні, стійкий до багаторазових циклів "заморожування - розморожування" та висушування, що сприяє збереженню збудника у навколишньому середовищі.

В інкубаційних яйцях вірус вірулентний протягом усього періоду інкубації та викликає загибель інфікованих велогенними штамами ембріонів вже через 30-60 годин після зараження, мезогенними штамами - через 60-90 годин, лентогенними штамами вірусу - більше ніж 90 годин. Під дією парів формальдегіду на поверхні шкаралупи вірус гине протягом 1 години, 0,5 % їдкого натру - за 20 хвилин, у 2 % розчині хлорного вапна з 1 % активного хлору - за 10 хвилин.

При дії 3 % розчину формальдегіду, 1 % водного розчину їдкого натру, 3-4% розчину фенолу, 1-2 % розчину віркону, 2 % розчину гіпохлориту натрію у пташниках вірус гине протягом 24 годин, а при використанні 2 % розчину формальдегіду або 3 % хлорного вапна - за 48 годин.

1.5. Хворобою Ньюкасла найчастіше хворіють свійські та дикі птахи родини курячих, але спалахи інфекції відмічають серед індиків, цесарок, перепілок, куріпок, фазанів, павичів, голубів, горобців, ворон, тетеруків, шпаків, страусів, папуг, чапель, сорок, філінів, орланів та у більше ніж 30 видів інших птахів. У людини вірус може викликати пригнічення, серозні кон'юнктивіти та риніти.

1.6. Джерелом інфекції є хвора, перехворіла та птиця в інкубаційному (прихованому) періоді хвороби, яка виділяє вірус з послідом, носовим та трахеальним слизом з видихуваним повітрям, через інфіковані трупи, не знезаражені тушки, боєнські відходи, відходи інкубації, пух, перо, інкубаційні та харчові яйця. Зараження відбувається при контакті хворої птиці зі здоровою та трансоваріально. Носіями збудника хвороби можуть бути пасивно імунні курчата, інфіковані в перші дні життя. Свійські гуси та качки при спільному утриманні з хворими курми клінічно не хворіють, але можуть бути прихованим джерелом інфекції - латентні вірусоносії.

Пластинчатодзьобі види птиці - лебеді, баклани, олуші, чаплі, дикі качки та гуси є природним резервуаром вірусу хвороби Ньюкасла.

Захворювання має горизонтальний та вертикальний шляхи передачі. Збудник хвороби Ньюкасла може розповсюджуватися через інфіковані повітря, воду, корм, пил, перо, пух, одяг обслуговувального персоналу, тару, транспорт, обладнання тощо. Механічними переносниками інфекції можуть бути синантропна птиця, коти, собаки, гризуни, клопи, мухи, перські кліщі та інші. Трансмісивний шлях передачі збудника здійснюється через клопів (у них вірус життєздатний до 12 діб), аргасових кліщів (Argas persicus - до 10 місяців), гамазових кліщів (до 8 місяців) тощо.

1.7. Інкубаційний період хвороби триває від 2-5 днів до 21 дня. Форма перебігу хвороби залежить від патогенності штаму вірусу, виду, віку та імунобіологічного стану птиці. Хвороба Ньюкасла може протікати в гострій, підгострій, латентній або безсимптомній формах.

Кожен штам вірусу викликає специфічний клінічний перебіг захворювання у інфікованої птиці:

вісцеротропні велогенні - викликають гострий перебіг з геморагічним ураженням внутрішніх органів та високою смертністю птиці;

нейротропні велогенні - гострий перебіг з ураженням нервової системи та органів дихання з високою смертністю;

мезогенні штами - респіраторні розлади з низькою смертністю птиці;

лентогенні - викликають субклінічне респіраторне захворювання;

асимптоматичні кишкові - субклінічне кишкове захворювання.

1.8. Вірус хвороби Ньюкасла може бути в усіх виділеннях хворої птиці, а також в органах, крові, яйцях тощо.

1.9. У невакцинованої групи курчат першого віку (1-30 днів) хвороба реєструється з 14-15 дня життя, коли дія материнського імунітету закінчується. Хвороба в них протікає переважно в гострій формі. Хвора птиця пригнічена, скупчується, не приймає корм та воду, температура тіла підвищується до 44 град. С, у курчат спостерігають паралічі кінцівок, скривлення шиї, кругові рухи голови, тремор. Птиця видає каркаючі звуки, дихання важке, в ротовій та носовій порожнинах накопичується багато слизистого ексудату, з'являється діарея, послід при цьому зеленого кольору, інколи з домішками крові. Загибель курчат спостерігається в перші 4-5 днів після зараження, смертність сягає 100 %. На 8-10 день захворювання падіж значно знижується.

У птиці старше 60-денного віку клінічний перебіг хвороби частіше буває підгострий. При цьому хвора птиця стає малорухливою, в'ялою, у неї спостерігається параліч кінцівок та шиї, респіраторні симптоми і діарея, знижується апетит, птиця не поїдає добової норми кормів. Несучки зменшують або зовсім припиняють відкладати яйця. У птиці 45-60 денного віку - смертність становить до 90 %, а у птиці старшого віку - 10-50 %.

Безсимптомна форма хвороби (у дорослої птиці) проходить без клінічних ознак, але супроводжується виділенням збудника в зовнішнє середовище; захворювання діагностується при серологічних і вірусологічних дослідженнях.

У вакцинованої птиці лентогенні штами вірусу викликають незначні ураження респіраторного тракту (кашель) та герминтативного (оворіти, сальпінгіти) із значним зниженням яйценоскості (до 50 %) на 22 день зараження.

Перехворіла птиця являється вірусоносієм.

1.10. При патолого-анатомічному розтині трупів птиці, у якої спостерігали захворювання в гострій формі, відмічають запалення слизових оболонок всіх внутрішніх органів, катарально-геморагічний ентерит, нефрит, трахеїт, набряк легенів, пневмонію, гіперплазію селезінки. Характерними ознаками є геморагічний провентрикуліт у вигляді крововиливів на слизовій оболонці на межі залозистого та м'язевого шлунків (геморагічний обідок) та дифтеритичне запалення залоз (бутони) на Баугінієвій заслонці в зоні біфуркації сліпих відростків. Стінка залозистого шлунку потовщена, вивідні протоки залоз набухлі. У тонкому відділі кишечнику вогнища некрозу та ерозії пеєрових бляшок, у товстому відділі - слизова оболонка геморагічно або дифтеритично запалена. Печінка, жовчний міхур, епікард мають крововиливи, у серцевій сорочці - накопичення серозно-геморагічного ексудату. У спинному та головному мозку - явища набряку та гіперемії.

Можна спостерігати крововиливи на поверхні та в товщі м'язів.

При респіраторній формі хвороби відмічають опухання шкіри голови, гіперемію та слиз у гортані, трахеї, пневмонію. При цьому характерні крововиливи на слизовій оболонці залозистого шлунку та бутони в сліпих відростках кишечнику птиці зустрічаються значно рідше.

При безсимптомній формі хвороби в дорослої птиці часто спостерігають жовтковий перитоніт, гепатит, аеросакуліт, сальпінгіт. Крововиливи на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту зустрічаються рідко.

2.1. Діагноз на хворобу Ньюкасла встановлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого-анатомічного розтину, серологічних та вірусологічних лабораторних досліджень, включаючи виділення та ідентифікацію збудника з наступним визначенням його патогенності.

2.2. Для дослідження у державну лабораторію ветмедицини направляють зразки внутрішніх органів (селезінку, печінку, нирки, легені з трахеєю, кишечник (включаючи вмістиме), серце), трахеальні та клоачні мазки, ексудат черевної порожнини, голову, головний мозок (в замороженому вигляді чи в 50 % розчині гліцерину), свіжі (не пізніше 10 годин після загибелі) трупи або клінічно хвору птицю (не менше 5 голів), та 25 проб сироваток крові хворої птиці з одного пташника. Крім того, направляють інкубаційні яйця та завмерлі ембріони.

Зразки патматеріалу відбирають з дотриманням правил асептики. Відібрані зразки повинні зберігатися при температурі не вище плюс 1-4 град. С, асептично, до моменту їх транспортування в лабораторію ветеринарної медицини.

Транспортують патматеріал у термосі (ємності) з льодом, в герметично закритій тарі.

2.3. Лабораторні дослідження на хворобу Ньюкасла включають:

виявлення специфічних антитіл у сироватках крові птиці - реакція гемаглютинації, імунно-ферментний аналіз, реакція затримки гемаглютинації, полімеразно-ланцюгова реакція, реакція нейтралізації, реакція імунофлюоресценції;

виділення збудника на курячих ембріонах або в культурах клітин з наступною ідентифікацією;

визначення інтрацеребрального індексу патогенності;

визначення індексу внутрішньовенної патогенності.

2.4. Основними методами діагностики є виділення вірусу та наступна його характеристика.

2.5. Діагноз вважається встановленим при виділенні вірусу хвороби Ньюкасла та визначенні його вірулентності.

3.1. З метою охорони птахогосподарств і територій населених пунктів від занесення збудника хвороби Ньюкасла птиці спеціалісти державної служби ветеринарної медицини, керівники та спеціалісти птахогосподарств, незалежно від форми власності, зобов'язані виконувати заходи, передбачені Законом України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) , Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 року N 53 (z0565-01) , зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 року за N 565/5756 та іншими нормативно-правовими актами в галузі птахівництва.

3.2. Інкубаційні яйця та птицю завозять лише із птахогосподарств благополучних щодо інфекційних хвороб. Не допускається змішування в інкубаційних шафах та вивідних інкубаторах яєць, завезених з різних господарств. Інкубаційні яйця, які отримують у господарстві, дезінфікують двічі: не пізніше двох годин після знесення та безпосередньо перед закладкою в інкубатор. Для дезінфекції використовують метод аерозольної дезінфекції парами формальдегіду згідно з Інструкцією з проведення ветеринарної дезінфекції об'єктів тваринництва (n0017400-88) , затвердженою Державним агропромисловим комітетом СРСР від 25 серпня 1988 року (далі - Інструкція), або метод обробки шкаралупи яєць шляхом пульверизації чи імерсії дезінфекційних засобів згідно з настановами щодо їх застосування, зазначених виробником. Дезінфекційні засоби повинні бути зареєстрованими в установленому порядку в Україні.

3.3. Для вирощування використовують клінічно здоровий молодняк. Комплектують пташники птицею одного віку (різниця у віці птиці не повинна перевищувати 5 діб). Птицю різних вікових груп розміщують на територіально відокремлених зонах, дотримуючись необхідних зооветеринарних, санітарних норм розривів і щільності посадки птиці.

3.4. Завезену в птахогосподарство птицю ставлять на профілактичне карантинування.

3.5. Специфічна вакцинопрофілактика птиці та чітке дотримання ветеринарно-санітарних правил при її утриманні є основними заходами з профілактики хвороби Ньюкасла.

3.6. З метою профілактики сприйнятливу птицю благополучних, неблагополучних птахогосподарств різної форми власності, у тому числі птицю приватного сектору населених пунктів, щеплюють згідно з планом проведення протиепізоотичних заходів.

З метою створення імунної зони навколо птахогосподарств різної форми власності проводять щеплення птиці відповідно до плану протиепізоотичних заходів даного господарства.

Для специфічної профілактики захворювання використовують живі та інактивовані вакцини, які зареєстровані в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування.

3.7. Серологічний контроль напруги імунітету птиці щодо хвороби Ньюкасла в птахогосподарствах, птиці приватного сектору проводять державні лабораторії ветеринарної медицини на 14-21 день після проведення щеплень.

Надалі кожну вікову групу птиці досліджують на наявність групового імунітету через кожні два місяці, направляючи на дослідження 25 сироваток крові з кожного пташника.

Перше дослідження молодняку на наявність антитіл проводять не пізніше 14-денного віку, а також через 3 тижні після щеплення.

Контроль за напругою імунітету птиці в племінних птахогосподарствах проводять щомісяця.

3.8. Працівники птахогосподарств повинні виконувати всі ветеринарно-санітарні вимоги при утриманні птиці. У птахогосподарстві необхідно дотримуватися термінів міжциклових профілактичних перерв. Перед посадкою кожної наступної партії птиці проводять ретельне очищення, миття та дезінфекцію пташників, інкубаторіїв, предметів догляду за птицею, обладнання, інвентарю згідно з Інструкцією з проведення ветеринарної дезінфекції об'єктів тваринництва (n0017400-88) .

3.9. У птахогосподарстві необхідно постійно проводити заходи щодо знищення гризунів, ектопаразитів і недопущення попадання синантропної птиці (голубів, горобців, ворон тощо) у пташники, кормоцехи.

3.10. Трупи птиці, відходи інкубації та забою птиці утилізують методами, які забезпечують знезараження, під наглядом спеціалістів ветеринарної медицини, але продукти утилізації забороняється використовувати для годівлі птиці.

3.11. Послід від птиці складують на ізольованому майданчику для подальшого знезараження біотермічним методом.

3.12. Тару та транспорт, які використовували для перевезення м'яса, яєць, молодняку, дорослої птиці, кормів, відходів інкубації тощо, чистять, миють та дезінфікують після кожного використання.

3.13. Державна служба ветеринарної медицини організовує проведення моніторингових досліджень серед дикої, синантропної та птиці індивідуального сектору на наявність антитіл до збудника хвороби Ньюкасла в регіоні розміщення птахогосподарства.

3.14. Працівники птахогосподарств повинні дотримуватися вимог санітарного режиму на підприємстві та правил особистої гігієни.

4.1. При виникненні підозри на захворювання птиці хворобою Ньюкасла керівник птахогосподарства (фермер, орендар), лікар ветеринарної медицини, який обслуговує птахогосподарство, зобов'язані:

негайно сповістити державну службу ветеринарної медицини про виникнення підозри на захворювання птиці хворобою Ньюкасла, а власник птиці приватного сектору - про загибель птиці;

закрити доступ стороннім особам у птахогосподарство (двір), припинити переміщення і вивезення з птахогосподарства птиці, яєць та інших продуктів птахівництва, а також кормів, інвентарю, обладнання і посліду.

4.2. Спеціалісти ветеринарної медицини при підозрі захворювання птиці на хворобу Ньюкасла (значна загибель птиці, різке зниження продуктивності, поява клінічних ознак) для уточнення діагнозу проводять огляд всього поголів'я птиці, розтин трупів у спеціально відведених місцях і направляють патматеріал до державної лабораторії ветеринарної медицини та приймають першочергові заходи щодо недопущення розповсюдження інфекції.

5.1. При встановленні діагнозу на хворобу Ньюкасла птиці власник птахогосподарства, спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують дане птахогосподарство, негайно інформують головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області про виникнення захворювання.

5.2. Головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району в місті при встановленні хвороби Ньюкасла зобов'язаний:

а) негайно виїхати в неблагополучне господарство, населений пункт для з'ясування джерела інфекції, організації заходів щодо ліквідації епізоотичного вогнища та недопущення його поширення;

б) призначити відповідального лікаря ветеринарної медицини (епізоотолога) за організацію і проведення всіх заходів у неблагополучному пункті, зоні;

в) протягом доби надіслати подання місцевим органам державної влади про введення карантину в неблагополучному птахогосподарстві (населеному пункті, зоні);

г) представити план основних заходів стосовно ліквідації захворювання, недопущення його поширення;

ґ) терміново повідомити державну ветеринарну службу сусідніх районів (регіонів) про появу хвороби Ньюкасла.

5.3. Птахогосподарство (птахофабрику, ферму), у якому встановлено хворобу Ньюкасла, за поданням головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області рішенням державної адміністрації району, міста, області оголошують неблагополучним і вводять карантин.

5.3.1. З метою здійснення оперативного контролю, керівництва і координації діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і громадян, пов'язаних із ліквідацією хвороби Ньюкасла птиці, скликається засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії (далі - ДНПК).

5.3.2. ДНПК вживає оперативні заходи, направлені на локалізацію та ліквідацію хвороби Ньюкасла птиці в неблагополучному пункті (зоні).

5.3.3. Уся хвора та підозрювана в захворюванні птиця забивається безкровним методом та спалюється. У залежності від епізоотичної ситуації, перебігу хвороби, щільності птахопоголів'я та інших факторів застосовують стемпінг-аут (знищення (спалювання) усього поголів'я птиці у визначеній ДНПК зоні) у птахогосподарствах незалежно від їх форм власності.

Облік птиці, яка захворіла, загинула та була знищена, ведеться у епізоотичному журналі птахогосподарства. За кожним фактом знищення птиці складаються відповідні акти.

5.3.4. У загрозливій зоні проводиться термінова вакцинація птиці проти хвороби Ньюкасла.

5.4. У випадку виникнення хвороби в міській зоні вводять карантин в залежності від ступеню поширення інфекції на окремі вулиці, квартали, місто.

5.5. При виникненні хвороби Ньюкасла на м'ясопереробних підприємствах вводиться карантин в установленому порядку на термін, протягом якого буде проведено забій всього сприйнятливого до даної хвороби поголів'я птиці, що знаходиться на території підприємства, спеціальної переробки всієї продукції птахівництва та проведення санації виробничих приміщень і території підприємства (механічне очищення, дезінфекція, дезінсекція, дератизація). Забій птиці та вивезення тушок проводять з дотриманням правил, передбачених у пункті 5.7 "а" даної Інструкції. Спеціалісти ветеринарної медицини, що обслуговують птахопереробні підприємства, зобов'язані негайно повідомити про появу хвороби Ньюкасла птахогосподарствам-постачальникам, чия птиця протягом останніх 10 днів надійшла для забою на дане птахопереробне підприємство та ін., птахогосподарствам-постачальникам про припинення роботи птахопереробного підприємства.

5.6. У карантинованих та загрозливих щодо хвороби Ньюкасла птахогосподарствах та населених пунктах забороняється:

вигул птиці за межами пташників;

переміщення птиці всередині пташника;

переміщення птиці з неблагополучних пташників всередині птахогосподарства (ферми, відділення, зони);

використання для інкубації яєць з неблагополучних ферм, відділень, зон та одержання чи завезення птиці для вирощування в неблагополучному птахогосподарстві;

вивезення інкубаційних яєць та птиці в інші птахогосподарства;

вивезення і реалізація птиці та птахопродукції у вільній торговельній мережі;

вивезення недезінфікованої тари з неблагополучних пташників;

вивезення кормів, обладнання та інвентарю з неблагополучних пташників та з території неблагополучного птахогосподарства (ферми, відділення);

вхід на територію неблагополучного птахогосподарства і вихід із нього персоналу без повної санітарної обробки та зміни одягу та взуття;

відвідування неблагополучного птахогосподарства (двору) сторонніми особами.

5.7. У неблагополучних відносно хвороби Ньюкасла птахогосподарствах вживають такі заходи щодо ліквідації захворювання:

а) всю клінічно хвору птицю та молодняк неблагополучних приміщень забивають безкровним методом та утилізують;

здорову птицю з благополучних пташників забивають на м'ясо; ветеринарно-санітарну оцінку м'яса птиці після забою проводять згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 7 червня 2002 року N 28 (z0524-02) та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 за N 524/6812;

забій птиці проводять з дотриманням ветеринарно-санітарних правил під контролем спеціалістів ветеринарної медицини з наступною дезінфекцією місць забою, інвентарю та обладнання;

б) яйця, одержані від хворої та підозрюваної в захворюванні птиці хворобою Ньюкасла, знищують.

Яйця, отримані від клінічно здорової птиці, знезаражують проварюванням не менше 10 хвилин і використовують на території даного неблагополучного птахогосподарства;

в) при відсутності у птахогосподарствах забійного цеху птицю вивозять на птахопереробні підприємства;

г) птицю неблагополучного птахогосподарства вакцинують та ревакцинують згідно з показниками сероконтролю.

5.8. При встановленні діагнозу на хворобу Ньюкасла птиці, що належить населенню, усю хвору і підозрювану в захворюванні птицю неблагополучних дворів знищують шляхом спалювання; умовно здорову птицю сусідніх дворів забивають, тушки проварюють і використовують для харчування.

Пух, пір'я і внутрішні органи забитої птиці спалюють.

Сприйнятливу до хвороби птицю неблагополучного населеного пункту щеплюють проти хвороби Ньюкасла вакцинами, керуючись при цьому настановами щодо їх застосування.

5.9. У неблагополучному і сусідніх з ним пташниках, на вигулах, у підсобних приміщеннях, дворах проводять ретельне механічне очищення і дезінфекцію у відповідності до Інструкції (n0017400-88) дезінфекційними засобами, дозволеними в Україні.

5.10. Послід і підстилку від хворої птиці неблагополучних пташників (дворів) знищують шляхом спалювання.

Послід та підстилка із благополучних пташників неблагополучного птахогосподарства підлягає біотермічному знезараженню.

Послід складують у бурти на ізольованому майданчику для подальшого знезараження біотермічним методом. При активному біотермічному процесі бурт витримують не менше 45 діб. При температурі навколишнього повітря нижче 0 град. С, коли біотермічні процеси сповільнюються, - термін знезараження збільшують до 90 діб.

5.11. У неблагополучному птахогосподарстві роблять перерву в інкубації та проводять санацію інкубаторію.

5.12. Дезінфекції піддають усі транспортні засоби, зайняті на обслуговуванні неблагополучного птахогосподарства. Сміття, підстилку, а також дерев'яні сідала, годівниці з рештками корму, малоцінний дерев'яний інвентар, картонні короби, прокладки, ящики для транспортування яєць підлягають знищенню. Обладнання, інвентар та оборотну тару з пластмаси та металу, не стійкого до їдких лугів і хлорного вапна, дезінфікують аерозольним або вологим методом, розчином формальдегіду.

5.13. Питання про використання клінічно здорової птиці неблагополучних птахогосподарств вирішує державна служба ветеринарної медицини на підставі результатів лабораторних досліджень. З метою прискорення ліквідації хвороби Ньюкасла розпорядженням головного інспектора ветеринарної медицини району (області) за згодою керівника (власника) птахогосподарства надається дозвіл на забій усієї птиці відділення, ферми, птахогосподарства не чекаючи закінчення терміну експлуатації.

5.14. Клінічно здоровий молодняк неблагополучного птахогосподарства вирощують до відповідних кондицій та потім забивають на м'ясо при дотриманні належних умов у птахогосподарствах чи вивозять на м'ясопереробні підприємства.

5.15. Пух і перо, отримані від забою клінічно здорової птиці, дезінфікують та реалізовують на загальних підставах.

5.16. Після забою птиці проводять механічну очистку та миття пташників, обладнання, виробничих територій, транспорту, інших об'єктів та дезінфікують їх дезінфікуючими засобами, дозволеними та зареєстрованими в Україні згідно з настановами щодо їх застосування.

5.17. У птахогосподарствах і населених пунктах загрозливої зони керівники птахогосподарств разом з представниками відповідних служб державної ветеринарної медицини вживають заходів, які забезпечують охорону птахогосподарств, населених пунктів від занесення до них збудників хвороби Ньюкасла:

а) організовують карантинні пости на межі з неблагополучними пунктами, щоб не допустити вивезення з них птиці і птахопродуктів, кормів, обладнання та інвентарю;

б) забезпечують контроль за санітарним станом птахогосподарств, прибиранням посліду, підстилки та їх знезараження, а також за своєчасним проведенням щеплень та інших заходів, передбачених цією Інструкцією;

в) проводять роз'яснювальну роботу серед населення про заходи щодо попередження та ліквідації хвороби Ньюкасла.

5.18. У птахогосподарствах і населених пунктах, розміщених у загрозливій зоні, все сприйнятливе поголів'я птиці щеплюють проти хвороби Ньюкасла в залежності від напруги імунітету.

5.19. У великих птахогосподарствах, які перебувають у загрозливій зоні, з дозволу Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України і під контролем головного інспектора ветеринарної медицини району при дотриманні ветеринарно-санітарних правил може проводитись:

вивезення птиці для забою на м'ясопереробних підприємствах;

вивезення продезінфікованих харчових яєць на переробку;

інкубація яєць для внутрішньогосподарських потреб;

вивезення пір'я та пуху на переробні підприємства після дезінфекції.

5.20. Перед зняттям карантину головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району в місті зобов'язаний перевірити в птахогосподарствах (на підприємствах різної форми власності, у населених пунктах) обсяги проведених заходів, зазначених у даній Інструкції щодо ліквідації хвороби Ньюкасла птиці.

5.21. Карантин з неблагополучного птахогосподарства, населеного пункту знімають через 21 добу після останнього випадку виявлення хворої або підозрілої у захворюванні птиці та проведення заключних ветеринарно-санітарних заходів і висновків Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини про відсутність циркуляції епізоотичного штаму вірусу хвороби Ньюкасла в карантинному осередку.

5.22. У разі застосування в неблагополучному щодо хвороби Ньюкасла пункті "стемпінг-ауту" карантин знімають через 21 добу після проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів проведення заключної дезінфекції пташників, допоміжних об'єктів і території.

6.1. При проведенні карантинних, санаційних заходів у неблагополучних на хворобу Ньюкасла птахогосподарствах, знищення забитої хворої птиці, інших робіт, пов'язаних з контактом із заразним матеріалом, необхідно дотримуватися виконання правил техніки безпеки.

Обслуговувальний персонал забезпечується мийними та дезінфекційними засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіратори, окуляри, рукавички, спецодяг, спецвзуття), які мають попереджувати інфікування, додатково проводиться роз'яснювальна робота щодо дотримання правил особистої гігієни.

6.2. Спецодяг та спецвзуття після кожної зміни знезаражують у параформаліновій камері, разовий одяг спалюють.

6.3. Особи, що працюють з деззасобами, повинні чітко дотримуватись правил особистої гігієни.

Під час використання препаратів, що подразнювально діють на слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а при контакті з концентрованими розчинами необхідно користуватися гумовими рукавичками.

6.4. В аптечках першої допомоги повинні бути нейтралізувальні розчини дезінфекційних речовин, що використовуються в кожному окремому випадку.

6.5. Курити та вживати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами забороняється. Після проведення дезінфекції обличчя та руки необхідно вимити теплою водою з милом.

7.1. За невиконання заходів щодо карантину птиці суб'єкти господарювання несуть відповідальність згідно із законодавством України.