Юридический Харьков плюс - приєднання (закон від 11.01.2006 N 3302-IV /3302-15/) від 11.01.2006 N 995

І ТОМУ ВИЗНАЮЧИ важливість прийняття єдиних правил для створення правової бази, яка сприятиме міжнародному факторингу, підтримуючи справедливу рівновагу інтересів між різними сторонами, які беруть участь у факторингових операціях,

ДОМОВИЛИСЬ про таке:

Розділ I. Сфера застосування та загальні положення

Стаття 1

1. Ця Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, зазначені в цьому розділі.

2. Для цілей цієї Конвенції "договір факторингу" означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого:

(a) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання;

(b) фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій:

- фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів;

- ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості;

- пред'явлення до сплати грошових вимог;

- захист від несплат боржників;

(с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги.

3. У цій Конвенції посилання на "товари" та "продаж товарів" включають також послуги та надання послуг.

4. Для цілей цієї Конвенції:

(a) письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов'язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене;

(b) "письмове повідомлення" включає телеграми, телекси і будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не обмежується ними;

(с) письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом.

Стаття 2

1. Ця Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і:

(a) такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами; або

(b) як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави.

2. Посилання в цій Конвенції на місце здійснення господарської діяльності сторони, якщо вона здійснює свою діяльність більш, ніж в одному місці, означатиме, що йдеться про те місце діяльності, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договором і його виконанням, беручи до уваги обставини, відомі або передбачені сторонами у будь-який час перед укладенням або при укладенні такого договору.

Стаття 3

1. Застосування цієї Конвенції може виключатися:

(a) сторонами договору факторингу; або

(b) сторонами договору купівлі-продажу товарів стосовно грошових вимог, що випливають тоді, коли фактор був письмово повідомлений про це виключення або після цього.

2. Якщо застосування цієї Конвенції виключається відповідно до попереднього пункту, то таке виключення може бути зроблене тільки до Конвенції в цілому.

Стаття 4

1. При тлумаченні цієї Конвенції слід враховувати її об'єкт і мету, визначені в преамбулі, її міжнародний характер і необхідність сприяння одноманітності у її застосуванні, а також дотриманню добросовісності у міжнародній торгівлі.

2. Проблеми, які стосуються питань, що регулюються цією Конвенцією, і які недостатньо чітко вирішені в ній, повинні вирішуватися відповідно до загальних принципів, на яких базується Конвенція, або, у разі відсутності таких, відповідно до закону, що застосовується в силу дії норм міжнародного приватного права.

Розділ II. Права та обов'язки сторін

Стаття 5

У відносинах між сторонами договору факторингу:

(a) положення договору факторингу, що передбачає відступлення існуючих або майбутніх грошових вимог, не може бути визнано недійсним внаслідок того, що вимоги не були зазначені в договорі окремо, якщо під час укладення договору або під час набуття ним чинності вони могли бути визначені у договорі;

(b) положення договору факторингу, згідно з яким майбутні грошові вимоги відступаються, діють для відступлення грошових вимог фактора у міру їх виникнення без потреби укладання будь-якого нового акта про відступлення права вимоги.

Стаття 6

1. Відступлення права грошової вимоги постачальником фактору є дійсним, незважаючи на будь-яку угоду між постачальником і боржником, яка забороняє таке відступлення.

2. Проте таке відступлення не є чинним стосовно боржника, якщо під час укладення договору купівлі-продажу товарів він здійснював господарську діяльність на території Договірної держави, яка зробила заяву відповідно до статті 18 цієї Конвенції.

3. Ніщо у пункті 1 не впливає на будь-які зобов'язання добросовісності постачальника перед боржником або будь-яку відповідальність постачальника перед боржником щодо відступлення вимоги, здійсненого з порушенням умов договору купівлі-продажу товарів.

Стаття 7

Договір факторингу може правомірно передбачати у відносинах між його сторонами, за наявності нового акта відступлення або без нього, відступлення всіх або будь-яких прав постачальника, що випливають із договору купівлі-продажу товарів, включаючи вигоду від будь-якого положення договору купівлі-продажу товарів, яке зберігає за постачальником його право власності на товар або передбачає право кредитора вступати у володіння власністю, запропонованою як гарантія.

Стаття 8

1. Боржник зобов'язаний сплатити фактору, в тому і лише в тому випадку, якщо боржник не знає про переважне право іншої особи на платіж і якщо письмове повідомлення про відступлення права вимоги:

(a) надане боржнику постачальником або фактором під керівництвом постачальника;

(b) обґрунтовано визначає дебіторську заборгованість, яка була передана, і фактор, якому або на рахунок якого боржник зобов'язаний здійснити платіж; та

(с) стосується права грошової вимоги, яке випливає з договору купівлі-продажу товарів, укладеного під час або до того, як зроблено повідомлення.

2. Незалежно від будь-яких інших підстав, відповідно до яких платіж боржника фактору звільняє боржника від відповідальності, платіж є дійсним для цих цілей, якщо він здійснений відповідно до попереднього пункту.

Стаття 9

1. При висуненні фактором боржнику вимоги про сплату грошової заборгованості, що випливає з договору купівлі-продажу товарів, боржник може використовувати у відносинах з фактором усі засоби захисту, які випливають з такого договору, і якими він міг би скористатися у випадку, якби таку вимогу висунув постачальник.

2. Боржник може також заявляти фактору про право на залік стосовно вимог до постачальника, на чию користь виникла дебіторська заборгованість, і яку боржник може задовольнити на момент отримання ним письмового повідомлення про відступлення права вимоги відповідно до статті 8 (1).

Стаття 10

1. Без шкоди для прав боржника згідно зі статтею 9, саме лише невиконання або неналежне виконання, або прострочення виконання договору купівлі-продажу товарів не дає права боржнику вимагати повернення суми, сплаченої ним фактору, якщо боржник має право отримати цю суму від постачальника.

2. Боржник, який має таке право вимагати від постачальника суму, сплачену фактору стосовно відступлення права вимоги, має проте право вимагати повернення цієї суми від фактора настільки, наскільки:

(a) фактор не виконав своє зобов'язання здійснити постачальнику платіж, пов'язаний із відступленням права вимоги;

(b) фактор здійснив такий платіж тоді, коли він знав про невиконання або неналежне виконання, або прострочення виконання постачальником своїх зобов'язань щодо товарів, яких стосуються платежі боржника.

Розділ III. Подальші відступлення права грошової вимоги

Стаття 11

1. Якщо постачальник відступає право грошової вимоги фактору відповідно до договору факторингу, який регулюється цією Конвенцією, то:

(a) норми, визначені у статтях 5-10, відповідно до підпункту (b) цієї статті, застосовуються до всіх подальших відступлень прав грошової вимоги фактором або подальшим правонаступником;

(b) положення статей 8-10 застосовуються так, якби подальший правонаступник був фактором.

2. Для цілей цієї Конвенції, повідомлення боржнику про подальше відступлення права вимоги також є повідомленням про подальше відступлення права вимоги фактору.

Стаття 12

Ця Конвенція не застосовується до подальшого відступлення права грошової вимоги, яке забороняється за умовами договору факторингу.

Розділ IV. Прикінцеві положення

Стаття 13

1. Ця Конвенція відкрита для підписання на заключному засіданні Дипломатичної конференції з прийняття проектів Конвенцій УНІДРУА про Міжнародний Факторинг і Міжнародний Фінансовий Лізинг і залишається відкритою для підписання всіма державами в Оттаві до 31 грудня 1990 року.

2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами, що її підписали.

3. Ця Конвенція відкрита для приєднання всіх держав, які її не підписали, починаючи з дати її відкриття для підписання.

4. Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюються шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідного офіційного документа.

Стаття 14

1. Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після дати здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

2. Для кожної держави, яка ратифікує, приймає, затверджує цю Конвенцію або приєднується до неї після здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання, ця Конвенція набуває чинності стосовно такої держави в перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після дати здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

Стаття 15

Ця Конвенція не має переважної сили стосовно будь-якого договору, який вже укладено чи буде укладено.

Стаття 16

1. Якщо Договірна держава має дві або більше територіальні одиниці, в яких застосовуються різні системи права стосовно питань, про які йдеться в цій Конвенції, то вона може під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання заявити, що ця Конвенція поширюється на всі її територіальні одиниці або тільки на одну чи більше з них, і може замінити свою заяву іншою заявою у будь-який час.

2. Про ці заяви повинно бути повідомлено депозитарію і в них повинні чітко зазначатись територіальні одиниці, на які поширюється Конвенція.

3. Якщо, на підставі заяви, зробленої відповідно до цієї статті, ця Конвенція поширюється на одну або більше, але не на всі територіальні одиниці Договірної держави, і якщо місце здійснення господарської діяльності сторони розташоване на території цієї держави, це місце здійснення господарської діяльності вважається, для цілей цієї Конвенції, розташованим не на території Договірної держави, якщо воно не розташоване на території територіальної одиниці, на яку поширюється Конвенція.

4. Якщо Договірна держава не робить заяви відповідно до пункту 1, Конвенція має поширюватись на всі територіальні одиниці такої держави.

Стаття 17

1. Дві або більше Договірні держави, які мають такі самі або тісно пов'язані правові норми стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією, можуть у будь-який час заявити, що Конвенція не застосовується, якщо постачальник, фактор або боржник здійснюють господарську діяльність на території цих держав. Такі заяви можуть бути зроблені спільно або шляхом взаємних односторонніх заяв.

2. Договірна держава, яка має такі самі правові норми стосовно питань, які регулюються цією Конвенцією, що і норми однієї або більше держав, які не є Договірними державами, або тісно пов'язані норми, може у будь-який час заявити, що Конвенція не повинна застосовуватися, якщо постачальник, фактор або боржник займаються господарською діяльністю на території цих держав.

3. Якщо держава, яка є об'єктом заяви, зробленої відповідно до попереднього пункту, пізніше стає Договірною державою, зроблена заява, з дати набуття чинності Конвенцією стосовно нової Договірної держави, набуде чинності як заява, зроблена відповідно до пункту 1, за умови, що така нова Договірна держава приєднується до такої заяви або робить взаємну односторонню заяву.

Стаття 18

Договірна держава може у будь-який час зробити заяву відповідно до статті 6(2) про те, що відступлення вимоги згідно зі статтею 6(1) не є чинним стосовно боржника, якщо під час укладення договору купівлі-продажу товарів він здійснює свою господарську діяльність на території такої держави.

Стаття 19

1. Заяви, зроблені відповідно до цієї Конвенції під час підписання, підлягають підтвердженню після ратифікації, прийняття або затвердження.

2. Заяви і підтвердження заяв повинні мати письмову форму і повинні бути офіційно повідомлені депозитарію.

3. Заява набуває чинності одночасно з набуттям чинності цією Конвенцією стосовно відповідної держави. Проте декларація, офіційне повідомлення про яку депозитарій отримує після такого набуття чинності, набуває чинності в перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після дати її отримання депозитарієм. Взаємні односторонні заяви відповідно до статті 17 набувають чинності в перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після отримання останньої заяви депозитарієм.

4. Будь-яка держава, яка робить заяву відповідно до цієї Конвенції, може відкликати її у будь-який час шляхом письмового офіційного повідомлення, адресованого депозитарію. Таке відкликання набуває чинності в перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після дати отримання повідомлення депозитарієм.

5. Відкликання заяви, зроблене відповідно до статті 17, робить недійсною стосовно держави, яка відкликає, з дати набуття чинності відкликанням, будь-яку спільну або взаємну односторонню заяву, зроблену іншою державою відповідно до цієї статті.

Стаття 20

Не допускаються жодні застереження, крім тих, які чітко дозволені в цій Конвенції.

Стаття 21

Ця Конвенція застосовується, коли вимога, відступлена відповідно до договору факторингу, випливає з договору купівлі-продажу товарів, укладеного на дату набуття Конвенцією чинності або після цього, стосовно Договірних держав, згаданих в статті 2(1)(a), або стосовно Договірної держави або держав, згаданих в пункті 1(b) зазначеної статті, за умови, що:

(a) договір факторингу укладається на дату набуття чинності Конвенцією або після цього; або

(b) сторони договору факторингу домовилися про застосування Конвенції.

Стаття 22

1. Ця Конвенція може бути денонсована будь-якою Договірною державою у будь-який час після дати набуття нею чинності для такої держави.

2. Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідного документа.

3. Денонсація набуває чинності у перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після здачі на зберігання депозитарію документа про денонсацію. Якщо в документі про денонсацію зазначений більш тривалий термін набуття чинності денонсацією, то вона набуває чинності після закінчення такого більш тривалого терміну після здачі документа на зберігання депозитарію.

Стаття 23

1. Ця Конвенція знаходиться на зберіганні Уряду Канади.

2. Уряд Канади:

(a) інформує всі держави, які підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, та Президента Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (УНІДРУА) про:

(i) кожне нове підписання або здачу на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання та про їхні дати;

(ii) кожну заяву, зроблену відповідно до статей 16, 17 і 18;

(iii) відкликання будь-якої заяви, зробленої відповідно до статті 19(4);

(iv) дату набуття чинності цією Конвенцією;

(v) здачу на зберігання документа про денонсацію цієї Конвенції, дату його здачі і дату набуття ним чинності;

(b) передає засвідчені копії цієї Конвенції всім державам, які її підписали, всім державам, які приєднуються до Конвенції, і Президенту Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (УНІДРУА).

НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані повноважні представники, належним чином уповноважені їхніми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в Оттаві двадцять восьмого травня, тисяча дев'ятсот вісімдесят восьмого року в одному примірнику, англійський і французький тексти якого є рівно автентичними.

Конвенция

UNIDROIT по международным факторным операциям

Государства - участники настоящей Конвенции, сознавая, что международные факторные операции играют значительную роль в развитии международной торговли, признавая, таким образом, значение принятия единых правил, устанавливающих юридические рамки, облегчающие международные факторные операции, и контроля за равновесием интересов различных участников при факторных операциях, договорились о нижеследующем.

Глава I

ПРИМЕНЕНИЕ И ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

Статья 1

1. Настоящая Конвенция регулирует контракты по факторным операциям и переходам права требования, описанным в настоящей главе.

2. По смыслу настоящей Конвенции подразумевают под "контрактом по факторным операциям" контракт, заключенный между одной стороной (поставщиком) и другой стороной (фирма по факторным операциям, именуемая в дальнейшем цессионарий), в соответствии с которым:

а) поставщик может или должен уступить цессионарию обязательственные требования, вытекающие из контрактов по продаже товаров, заключаемых между поставщиком и его заказчиками (дебиторами), за исключением тех, которые относятся к товарам, закупленным в основном для их личного пользования, семейного или домашнего;

б) цессионарий должен взять на себя не менее двух следующих обязанностей:

- финансирование поставщика, в частности, заем или досрочный платеж;

- ведение счетов по обязательственным требованиям;

- предъявление к оплате дебиторских задолженностей;

- защита от неплатежеспособности дебиторов.

Уступка дебиторских задолженностей должна сообщаться дебиторам.

3. В настоящей Конвенции положения, применяющиеся к товарам и их продаже, распространяются также на работы и услуги.

4. В целях настоящей Конвенции:

а) необязательно, чтобы письменное уведомление было подписано, но оно должно иметь указание, кем или от имени кого оно составлено;

б) письменное уведомление включает также телеграммы, телексы, а также другие средства связи, оставляющие материальный след;

в) письменное уведомление представляется, если оно получено получателем.

Статья 2

1. Настоящая Конвенция применяется в случае, если обязательственные требования, уступленные по контракту по факторным операциям, вытекают из контракта по продаже товаров между поставщиком и дебитором, которые имеют свое заведение в различных государствах и:

а) эти государства, а также государство, в котором цессионарий имеет свое заведение, являются государствами - контрактантами; или

б) контракт на продажу товаров и контракт по факторным операциям регулируются законом страны - контрактанта.

2. Заведение, на которое ссылается настоящая Конвенция, указывает, если одна из сторон имеет более одного предприятия, то предприятие (заведение), которое имеет самую тесную связь с контрактом и о котором идет речь, и его выполнение в связи с обстоятельствами, известными сторонам или предусмотренными ими в какой-то определенный момент до заключения или во время заключения этого контракта.

Статья 3

1. Применение настоящей Конвенции может быть исключено:

а) сторонами по контракту по факторным операциям; или

б) сторонами по контракту продажи товаров в отношении обязательственных требований, появляющихся в этот момент или после того, как письменное уведомление об этом исключении было сделано цессионарию.

2. Если применение настоящей Конвенции исключается в соответствии с предыдущим параграфом, это исключение может касаться только всей Конвенции.

Статья 4

1. Для толкования настоящей Конвенции учитываются ее предмет, ее цели, как это указано в ее преамбуле, ее международный характер и необходимость развивать единообразие, ее применение, а также обеспечение доверия в международной торговле.

2. Вопросы, касающиеся областей, регулируемых настоящей Конвенцией, и которые не решаются специально ей, будут регулироваться по общим принципам, которыми она руководствуется, или, а за отсутствием таковых принципов, в соответствии с законом, применяемым на основании правил частного международного права.

Глава II

ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ СТОРОН

Статья 5

В отношениях сторон по контракту по факторным операциям:

а) условие контракта по факторным операциям, предусматривающее передачу существующих или будущих обязательственных требований, действительно даже в отсутствие их индивидуального обозначения, если во время заключения контракта или во время подготовки его они определимы;

б) условие контракта по факторным операциям, в силу которого будущие обязательственные требования уступаются, совершает их перевод цессионеру при их подготовке без необходимости нового акта о передаче.

Статья 6

1. Уступка обязательственного требования поставщиком цессионарию может быть осуществлена несмотря на любое соглашение между поставщиком и дебитором, запрещающее такую уступку.

2. Однако эта уступка не имеет силы по отношению к дебитору, который во время заключения контракта о продаже товаров имеет свое предприятие в стране - контрактанте, которая сделала заявление, предусмотренное в статье 18 настоящей Конвенции.

3. Положения параграфа 1 не наносят ущерб ни одному обязательству доверия, которое возлагается на поставщика в отношении дебитора, или любой ответственности поставщика в отношении дебитора руководителя цессии, осуществленной в нарушение условий контракта продажи товара.

Статья 7

Только в отношениях между сторонами по контракту по факторным операциям контракт может законно предусмотреть непосредственно перевод или новым актом всех или части прав поставщика в результате продажи товара, включая прибыль любого положения контракта по продаже товара, оставляя за поставщиком собственность товаров или передавая ему любую другую гарантию.

Статья 8

1. Дебитор обязан уплатить цессионарию, если он не знает другого преимущественного права и если письменное уведомление цессии:

а) дается дебитору поставщиком или цессионарием в силу полномочий, переданных поставщиком;

б) уточняет достаточным образом уступленные обязательственные требования и цессионария, которому или от имени которого дебитор должен сделать платеж; и

с) касается обязательственных требований, которые вытекают из контракта на продажу товара, заключенного или до или в момент, когда уведомление дано.

2. Платеж дебитором цессионарию является погашающим, если он выполнен в соответствии с предыдущим параграфом без ущерба для любой другой формы платежа, также погашающего.

Статья 9

1. В случае, если цессионарий составляет против него требование об оплате, денежное требование, вытекающее из контракта на продажу товаров, дебитор может использовать против цессионария все средства защиты, вытекающие из контракта, которые он мог бы противопоставить, если требование сделано поставщиком.

2. Дебитор может также осуществить против цессионария любое компенсационное право или действия, имеющиеся против цессионария, в пользу которого создано обязательственное требование, и которое он может использовать в то время, когда письменное уведомление цессии было дано в соответствии с положениями параграфа 1 статьи 8.

Статья 10

1. Не нарушая прав, данных дебитору статьей 9, невыполнение или плохое или запоздавшее выполнение контракта продажи товара не дает возможности дебитору вернуть платеж, который он сделал цессионарию, если он располагает требованием в повторение сумм, уплаченным поставщику.

2. Тем не менее, дебитор, располагающий таким требованием против поставщика, может вернуть платеж, который он сделал цессионарию, в той мере, в какой:

а) цессионарий не выполнил свое обязательство уплатить поставщику уступленные обязательственные требования; или

б) цессионарий заплатил в какой-то момент, когда он узнал о невыполнении или плохом или позднем выполнении поставщиком контракта на продажу, имеющему отношение к товарам, по которым он получил платеж от дебитора.

Глава III

ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНЫЕ ЦЕССИИ

Статья 11

1. Если поставщик уступает цессионарию обязательственные требования в соответствии с контрактом по факторным операциям, который руководствуется настоящей Конвенцией:

а) при условии положений абзаца б) настоящего параграфа правила, упомянутые в статьях с 5 по 10, применяются к любой последовательной цессии обязательственного требования цессионарием или последовательным цессионарием;

б) положения статей 8 - 10 применяются, как если бы последовательный цессионарий был предприятием по факторным связям.

2. В целях настоящей Конвенции уведомление дебитору о последовательной цессии составляет также уведомление о цессии фирмы по факторным операциям.

Статья 12

Настоящая Конвенция не распространяется на последовательную цессию, запрещенную контрактом по факторным операциям.

Глава IV

ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ

Статья 13

1. Настоящая Конвенция будет открыта для подписи на заключительном заседании Дипломатической конференции по принятию проектов Конвенции Юнидруа по международным факторным операциям по международной аренде и будет открыта для подписания всех Государств в Оттаве до 31 декабря 1990 г.

2. Настоящая Конвенция должна быть ратифицирована, принята или одобрена государствами, которые ее подписали.

3. Настоящая Конвенция будет открыта для присоединения всех государств, которые ее не подписали, с даты, с которой она открыта для подписания.

4. Ратификация, принятие, одобрение или присоединение производятся подачей документа по надлежащей форме депозитарию.

Статья 14

1. Настоящая Конвенция вступает в силу в первый день месяца, следующего за истечением периода в шесть месяцев после даты подачи третьего документа о ратификации, принятии, одобрении или присоединении.

2. Для каждого государства, которое ратифицирует, принимает, одобряет или присоединяется, Конвенция вступает в силу по отношению к этому государству в первый день месяца, следующего за истечением периода шести месяцев после даты подачи документа о ратификации, принятии, одобрении или присоединении.

Статья 15

Настоящая Конвенция не превалирует над каким-либо уже заключенным или заключаемым соглашением.

Статья 16

1. Любое государство - контрактант, включающее две или несколько территориальных единиц, в которых различные правовые системы применяются в областях, руководствующихся настоящей Конвенцией, может в момент подписания, ратификации, принятия, одобрения или присоединения заявить, что настоящая Конвенция будет применяться ко всем территориальным единицам или только к одной или нескольким из них, и может в любой момент изменить эту декларацию новой декларацией.

2. Эти декларации должны быть сообщены депозитарию со специальным указанием территориальных единиц, на которые распространяется Конвенция.

3. Если в соответствии с декларацией, выполненной по настоящей статье, настоящая Конвенция распространяется на одну или несколько территориальных единиц государства - контрактанта, но не на все и если предприятие одной стороны расположено в этом государстве, это предприятие будет рассматриваться, с целью настоящей Конвенции, как не расположенное в государстве, подписавшем Конвенцию, если только оно не расположено в территориальной единице, на которую распространяется Конвенция.

4. Если государство - контрактант не делает заявления в соответствии с параграфом 1, Конвенция распространяется на всю территорию этого государства.

Статья 17

1. Два или несколько государств - контрактантов, которые по этому вопросу управляются настоящей Конвенцией, применяют юридические правила, идентичные или сходные, могут в любой момент заявить, что Конвенция не применяется, если поставщик, цессионарий и дебитор имеют свои предприятия в этих государствах. Такие декларации могут быть сделаны совместно или быть односторонними или взаимными.

2. Любое государство - контрактант, которое в такой деятельности руководствуется настоящей Конвенцией, применяет юридические правила, идентичные или сходные с теми правилами одного или нескольких государств - неконтрактантов, может в любой момент заявить, что Конвенция не применяется, если поставщик, цессионарий и дебитор имеют предприятия в этих государствах.

3. Если государство, по отношению к которому была сделана декларация в соответствии с предыдущим параграфом, становится в дальнейшем государством - контрактантом, указанная декларация будет действительна с даты, с которой настоящая Конвенция вступит в силу в отношении этого нового государства - контрактанта, как декларация, сделанная в соответствии с параграфом 1, при условии, что новое государство - контрактант присоединяется или делает одностороннюю декларацию в порядке обоюдности.

Статья 18

Государство - контрактант может в любой момент заявить в соответствии с параграфом 2 статьи 6, что цессия в соответствии с параграфом 1 статьи 6 не имеет силы в отношении дебитора, который при заключении контракта о продаже товара имеет свое предприятие в этом государстве.

Статья 19

1. Декларации, сделанные в силу настоящей Конвенции, при подписании подлежат подтверждению при ратификации, принятии или одобрении.

2. Декларации и подтверждение деклараций должны быть сделаны письменно и формально сообщены депозитарию.

3. Декларации будут действительны в день вступления в силу настоящей Конвенции в отношении декларирующего государства. Однако декларации, по которым депозитарий получит уведомление формально после этой даты, будут действительны с первого дня месяца, следующего за истечением периода в шесть месяцев с даты их получения депозитарием. Односторонние или взаимные декларации в силу статьи 17 будут действительными в первый день месяца, следующего за истечением периода в шесть месяцев после даты получения последней декларации депозитарием.

4. Любое государство, которое делает декларацию в силу настоящей Конвенции, может в любой момент отозвать формальным уведомлением, адресованным письменно депозитарию. Этот отзыв начинает действовать в первый день месяца, следующего за истечением периода в шесть месяцев после даты получения депозитарием уведомления.

5. Отзыв декларации, сделанной в силу статьи 17, сделает недействительной в отношении государства, которое произвело отзыв с даты вступления в силу, любую совместную декларацию, одностороннюю и взаимную, сделанную другим государством в силу этой же статьи.

Статья 20

Не разрешена ни одна оговорка, кроме тех, которые специально санкционированы настоящей Конвенцией.

Статья 21

Настоящая Конвенция применяется, если уступленные долги в силу контракта о факторных операциях вытекают из контракта на продажу товаров, заключенного после вступления в силу Конвенции в государствах - контрактантах, упомянутых в параграфе а) пункта 1 статьи 2, или в государстве или в государствах - контрактантах, упомянутых в параграфе в) пункта 1 этой статьи, при условии, что:

а) факторный контракт будет заключен после этой даты; или

б) стороны по факторному контракту договорятся, что Конвенция распространяется.

Статья 22

1. Настоящее соглашение может денонсироваться одним или другим государством - контрактантом в любой момент, считая с даты ее вступления в силу по отношению к этому государству.

2. Денонсация производится подачей соответствующего документа депозитарию.

3. Денонсация вступает в силу в первый день месяца, следующего за истечением периода в шесть месяцев с даты подачи документа о денонсации депозитарию. Если указан более долгий период для вступления в силу денонсации в документе о денонсации, эта последняя вступает в силу по истечении указанного периода после подачи документа о денонсации депозитарию.

Статья 23

1. Настоящая Конвенция подается Правительству Канады.

2. Правительство Канады:

а) информирует все государства, которые подписали настоящую Конвенцию или которые к ней присоединились, и Президента Международного института по унификации частного права (Юнидруа):

і) о каждой новой подписи или каждой подаче документа о ратификации, приеме, одобрении или присоединении и о дате такого подписания или подачи;

іі) о любой декларации, сделанной в силу статей 16, 17 и 18;

ііі) отзыве любой декларации, сделанной в силу параграфа 4 статьи 19;

iv) о дате вступления в силу настоящей Конвенции;

vi) о подаче любого документа по денонсации настоящей Конвенции, а также о дате такой подачи и о дате вступления в силу денонсации;

б) передает удостоверенные копии настоящей Конвенции всем государствам, ее подписавшим, и всем государствам, присоединившимся, и Президенту Международного института по унификации частного права (Юнидруа).

В силу чего полномочные нижеподписавшиеся, должным образом уполномоченные их правительствами, подписали настоящую Конвенцию.

Совершено в Оттаве двадцать восьмого мая 1988 г. в одном подлинном экземпляре, причем тексты на английском и французском языках имеют одинаковую силу.

Настоящую Конвенцию подписали следующие государства:

Гана, Гвинея, Нигерия, Филиппины, Танзания, Марокко, Франция, Чехословакия, Финляндия, Италия, Бельгия, США, Панама;

Конвенція УНІДРУА

про міжнародний факторинг