Угода
між Урядом України і Урядом Федеративної Республіки
Німеччина про морське судноплавство
Дата підписання: 10.06.1993
Дата набуття чинності: 11.01.1995
Уряд України і Уряд Федеративної Республіки Німеччина
Прагнучи забезпечити гармонійний розвиток відносин між
Україною і Федеративною Республікою Німеччина у галузі морського
судноплавства, що мають базувати на обопільній зацікавленості цих
країн і свободі їх зовнішньої торгівлі, та якомога зміцнити
міжнародне співробітництво в цій галузі,
У розумінні того, що двосторонній обмін товарами має
супроводжуватися дієвим обміном послугами,
Домовилися про таке:
Стаття 1. Визначення понять
У цій Угоді мається на увазі
1. під поняттям "компетентна установа морського транспорту"
а) в Україні - Міністерство транспорту
б) у Федеративній Республіці Німеччина - Міністерство
транспорту та підлеглі йому установи.
2. під поняттям "судно Договірної Сторони" кожне судно, яке
плаває у відповідності до правових норм цієї Договірної Сторони
під її прапором і занесене до реєстру військових та риболовецьких
суден. З огляду на застосування статей 2, 5, 8, 9, 10, 12, 13 і 14
під "судном Договірної Сторони", мається на увазі також кожне
судно під прапором третьої держави, яке використовується
установою морського транспорту однієї з Договірних Сторін;
3. під поняттям "установа морського транспорту Договірної
Сторони" транспортне підприємство, котре використовує морські
судна, має своє постійне розташування на території цієї Договірної
Сторони і визнається у відповідності до її юридичних норм як
"установа морського транспорту";
4. під поняттям "член екіпажу" капітан і будь-яка особа,
котра виконує під час рейсу завдання або службу на борту судна і
чиє прізвище занесене до судової ролі.
Стаття 2. Свобода руху
1. Договірні Сторони погоджуються сприяти розвиткові
морського судноплавства між обома своїми країнами.
Вони утримуються від будь-якого заходу, котрий міг би
зашкодити безборонним міжнародним морським перевезенням, а також
необмеженій участі підприємств морського транспорту обох
Договірних Сторін у перевезенні вантажів у рамках двосторонньої
зовнішньої торгівлі та морським перевезенням між їхніми країнами
та третіми державами.
2. Судна кожної Договірної Сторони мають право здійснювати
рейси між портами обох Договірних Сторін, відкритими для
міжнародного торговельного транспорту, та перевозити пасажирів і
вантажі як поміж двома Договірними Сторонами, так і поміж кожною
із Договірних Сторін і третіми країнами.
3. Підприємства морського транспорту третіх країн, а також
судна під прапором третьої держави можуть без обмежень брати
участь у перевезенні вантажів у рамках двосторонньої зовнішньої
торгівлі між Договірними Сторонами. Зафрахтовані підприємствами
морського транспорту Договірних Сторін судна користуються тими ж
пільгами, що й ті, які плавають під прапором однієї з Договірних
Сторін.
Стаття 3. Міжнародні зобов'язання
1. Ця Угода не стосується зобов'язань, що випливають з інших
міжнародних угод, укладених Договірними Сторонами, перед усім з
Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 6 квітня 1974 року про
кодекс поведінки у лінійних конференціях ( 995_020 ), і, зокрема,
тих зобов'язань, що випливають для Федеративної Республіки
Німеччина з її членства у Європейському Співтоваристві.
2. Практичні подробиці, що випливають з виконання Конвенції
про кодекс поведінки у лінійних конференціях ( 995_020 ), мають
регулюватися підприємствами морського транспорту, котрі беруть
участь у двосторонніх перевезеннях, і належать до відповідних
лінійних конференцій.
3. Обидві Договірні Сторони прагнутимуть ратифікувати
відповідні міжнародні конвенції про безпеку суден, про соціальні
умови моряків, про перевезення небезпечних вантажів та про захист
морського навкілля.
Стаття 4. Уникнення дискримінації підприємства
морського транспорту
Обидві Договірні Сторони не застосовуватимуть у міжнародному
морському судноплавстві дискримінаційних дій будь-якого характеру,
котрі зачіпали б інтереси морського судноплавства іншої Договірної
Сторони або могли б зашкодити вільному вибору підприємства
морського транспорту всупереч принципам вільної конкуренції.
Стаття 5. Режими у портах і територіальних водах
1. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної
Сторони у своїх портах, територіальних водах та інших підлеглих її
юрисдикції водоймах на основі взаємності таке ж ставлення, як і до
власних суден, що беруть участь у міжнародних перевезеннях,
зокрема під час заходу до порту, перебування там і виходу з порту,
у використанні портових споруд для вантажних і пасажирських
перевезень, а також у доступі до всіх послуг та інших існуючих
закладів.
2. Згадана у пункті 1 взаємність розповсюджується також на
право підприємства морського транспорту обох Договірних Сторін на
доступ до здійснення та використання агентських послуг у
відповідності до законів, чинних з боку кожної Договірної Сторони.
Стаття 6. Свобода перерахувань
Кожна Договірна Сторона забезпечує підприємствам морського
транспорту іншої Договірної Сторони право застосовувати доходи від
послуг морського транспорту у територіальних водах першої
Договірної Сторони для платежів, пов'язаних із судноплавством або
перераховувати їх у вільно конвертованій валюті за кордон.
Перераховування мають здійснюватися за офіційним обмінним курсом і
у звичний термін.
Стаття 7. Галузі, виключені зі сфери застосування цієї Угоди
Ця Угода не зачіпає чинних юридичних норм кожної із
Договірних Сторін щодо:
а) переважного права власного прапора для національного
каботажного судноплавства, рятувальної, буксирної, лоцманської та
інших служб, котрі передбачені для її власних підприємств
морського транспорту чи інших або громадян; проте про прибережне
судноплавство не йдеться, якщо судно однієї з Договірних Сторін
здійснює рейс поміж портами Договірної Сторони, щоб висадити
пасажирів або вивантажити чи взяти на борт або перевезти вантаж чи
пасажирів третьої країни;
б) зобов'язання для суден брати на борт лоцмана;
в) транспортних засобів, котрі виконують завдання державної
служби;
г) морських розвідувальних робіт;
д) переважного права вимірювання морських глибин у
територіальних водах.
Стаття 8. Дотримання юридичних норм іншої Договірної Сторони
в її територіальних водах
1. Судна кожної Договірної Сторони, а також їхні екіпажі,
пасажири та вантажі підпадають у територіальних водах іншої
Договірної Сторони під дію чинних там юридичних норм.
2. Судна підприємств морського транспорту кожної із
Договірних Сторін, перебуваючи у територіальних водах іншої
Договірної Сторони, підпадають під дію чинних там законів і інших
правових норм про захід у її територіальні води та вихід з них, а
також про експлуатацію та керування суднами, що беруть участь у
міжнародних перевезеннях.
3. Пасажири, члени екіпажу та відправники вантажів мусять
дотримуватися чинних у територіальних водах кожної із Договірних
Сторін законів та інших юридичних норм щодо в'їзду, перебування
та виїзду пасажирів і екіпажів, а також ввіз, вивіз та складування
товарів, зокрема правил оформлення звільнення на берег,
імміграції, митних, податкових та карантинних правил.
Стаття 9. Заходи з метою полегшення морського судноплавства
Договірні Сторони вживуть у межах своїх законів і правил
портового розпорядку всіх необхідних заходів з метою полегшення і
розвитку морських перевезень, уникнення зайвих затримок стоянки
суден та, за змогою, прискорення і спрощення митних та інших
портових формальностей, а також полегшення використання існуючих
очисних устаткувань.
Стаття 10. Взаємне визнання обмірних посвідчень та
інших суднових документів
1. Виготовлені однією з Договірних Сторін визнані у
відповідності до міжнародних конвенцій відповідні суднові
документи, що перебувають на борту судна цієї Договірної Сторони,
визнаються також іншою Договірною Стороною.
2. Судна однієї з Договірних Сторін, що мають обмірні
посвідчення, оформлені згідно правилам, звільняються від
повторного обмірювання у портах іншої Договірної Сторони.
Обчислення портових зборів відбувається на основі цих документів.
Стаття 11. Особисті посвідчення членів екіпажів
1. Кожна з Договірних Сторін визнає виготовлені компетентними
установами іншої Договірної Сторони особисті посвідчення і надає
власникам цих документів права, передбачені в статті 12.
2. Особисті посвідчення для України є посвідчення особи
моряка згідно статті 4 Конвенції МОП N 108 ( 993_120 ), для
Федеративної Республіки Німеччина - закордонний паспорт або
мореплавська книжка.
Стаття 12. В'їзд, транзит і перебування членів екіпажу
1. Кожна Договірна Сторона дозволяє членам екіпажу судна
іншої Договірної Сторони, котрі є власниками вказаних у статті 11
особистих посвідчень, сходити на берег протягом стоянки у порту
іншої Договірної Сторони без оформлення дозволу на перебування
(візи) у відповідності до чинних в країні перебування законів та
інших відповідних правил та перебувати в районі портового міста.
У таких випадках необхідні:
- в Україні - тимчасова перепустка
- у Федеративній Республіці Німеччина - посвідчення про
звільнення на берег.
2. Кожен член екіпажу, маючи вказані у статті 11 особисті
посвідчення, має право після одержання дозволу (візи) на
перебування пересікати територію іншої Договірної Сторони у
випадках:
- з метою повернення додому;
- переїзду на інше судно або прямування на своє судно;
- а також з іншою метою, визнаною за поважну компетентними
установами іншої Договірної Сторони.
Відповідний дозвіл на перебування (віза) має бути виданий у
якомога короткий термін.
3. Компетентні установи Договірних Сторін дають дозвіл на
перебування, необхідне для стаціонарного лікування членові
екіпажу, доставленого до лікарні на території однієї з Договірних
Сторін.
4. Обидві Договірні Сторони зберігають за собою право
забороняти в'їзд на свою територію персонам нон грата, навіть якщо
ці особи мають вказані у статті 11 особисті посвідчення.
5. Службовці дипломатичних місій та консульських
представництв однієї Договірної Сторони, а також капітан і члени
екіпажу суден цієї Договірної Сторони мають право, дотримуючись
чинних у державі перебування відповідних законів та інших правил,
зустрічатися і вступати у контакт один з одним.
6. Вищезазначені положення не порушують правила Договірних
Сторін щодо в'їзду, перебування та виїзду іноземців.
Стаття 13. Пригоди на морі
1. Якщо судно однієї Договірної Сторони зазнає в
територіальних водах іншої Договірної Сторони корабельної аварії
або пошкодження, сяде на мілину або потрапить якимсь чином у біду
на морі, то установи цієї іншої Договірної Сторони забезпечать
капітанові, членам екіпажу, пасажирам, а також самому судну і
вантажу такий же захист і допомогу, як і суднам під власним
прапором. Вказані в 1-му реченні пригоди розслідуватимуться
установами Договірної Сторони, названими одна одній, якщо існує
громадська зацікавленість, але в усякому разі у тому випадку, якщо
під час такої пригоди транспортний засіб затонув або був покинутий
напризволяще чи хтось загинув. Наслідки розслідування за змогою
будуть повідомлені названими установами іншої Договірної Сторони
якнайшвидше.
2. Договірні Сторони не вимагатимуть у разі пригоди на морі
або аварії судна оплати ввізного мита, податків або будь-яких
інших відрахувань, яким підлягають вантаж, оснащення, матеріали,
запаси та інші суднові приладдя, якщо ці предмети не
використовуватимуться і не витрачатимуться на території іншої
Договірної Сторони.
3. Розділ 2 не виключає застосування законів та інших
правових норм Договірних Сторін стосовно тимчасового складування
товарів.
Стаття 14. Змішана комісія з морського судноплавства і
консультації
1. З метою забезпечення ефективної реалізації цієї Угоди буде
утворено Змішану комісію з морського судноплавства, яка
складатиметься з представників компетентних установ морського
транспорту Договірних Сторін, представників відповідальних ділових
кіл та експертів.
2. Ця комісія розглядатиме питання, що становлять обопільний
інтерес, зокрема питання, пов'язані з
- сприянням співробітництву в галузі морського транспорту між
Україною і Федеративною Республікою Німеччина;
- діяльністю підприємств морського транспорту і суден
Договірних Сторін, задіяних у морському сполученні між Договірними
Сторонами, зокрема у зв'язку з діяльністю, котра випливає із
застосування Конвенції про кодекс поведінки на лінійних
конференціях ( 995_020 );
- дотримання усіх умов правильного виконання морських
перевезень підприємствами морського транспорту кожної Договірної
Сторони;
- двосторонніми консультаціями підприємств і установ
морського транспорту обох Договірних Сторін;
- лагідним влаштуванням суперечок аж до тих, що стосуються
тлумачення цієї Угоди.
3. Змішана комісія з морського судноплавства збирається на
вимогу однієї з Договірних Сторін не пізніше трьох місяців від дня
подання заяви.
4. Обидві Договірні Сторони зобов'язуються дотримуватися
принципів взаємної вигоди та недискримінаційного ставлення до
підприємств морського транспорту і суден обох Договірних Сторін.
Стаття 15. Технічне співробітництво
Обидві Договірні Сторони заохочуватимуть пароплавства та
установи обох країн, причетні до судноплавства, шукати і розвивати
всі можливі форми співпраці, зокрема в підготовці кадрів і
вирішенні технічних питань, таких як створення Класифікаційної
спілки в Україні.
Стаття 16. Набуття чинності Угоди
Ця Угода набуває чинності у той день, коли Договірні Сторони
обміняються нотами про те, що виконано всі внутрідержавні
передумови, необхідні для набуття чинності цієї Угоди. Днем
набуття чинності вважатиметься день надходження останньої ноти.
Стаття 17. Строк дії та розірвання Угоди
1. Ця Угода укладається на необмежений строк.
2. Ця Угода може бути розірвана кожною Стороною з додержанням
шестимісячного терміну попередження шляхом нотифікації.
Укладено у м.____ 10 червня 1993 р. у двох примірниках, кожен
українською і німецькою мовами, причому обидва тексти мають
однакову силу.
За Уряд України За Уряд Федеративної
Республіки Німеччина
( підпис ) ( підпис )