Юридический Харьков плюс - прийняття від 12.02.2009 N 276-2009-р aafabe351d13b5ffee5546dcceed66ef-1

1. Схвалити Концепцію Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива, що додається.

Визначити НАЕР державним замовником Програми.

2. НАЕР разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Національною академією наук розробити і подати у двомісячний строк на розгляд Кабінету Міністрів України проект Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива.

КОНЦЕПЦІЯ

Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива

Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована Програма

Країни з розвиненим промисловим виробництвом потребують великої кількості енергоресурсів. Водночас забезпеченість ними в кожній країні різна. Більшість країн, зокрема Україна, імпортують енергоносії з-за кордону. З метою зменшення залежності від імпортних енергоносіїв здійснюється пошук відновлюваних джерел енергії. Сьогодні більш як 50 країн світу законодавчо підтримують розвиток відновлюваних джерел енергії, шукаючи альтернативи традиційному паливу. Одними з альтернативних видів є біологічні види палива (далі - біопаливо), які отримують під час переробки органічної сировини, зокрема біогаз, біоетанол та дизельне біопаливо.

В Україні обсяг імпорту енергоносіїв становить близько 50 відсотків, а рівень потенціального використання біопалива - 0,8 відсотка.

Наслідками такого стану є загроза монопольного підвищення країною-експортером цін на енергоносії або введення обмежень на їх постачання в разі погіршення міждержавних стосунків; зменшення обсягів поставок енергоносіїв внаслідок падіння їх видобутку; тривалі перебої в постачанні енергоносіїв на випадок серйозних аварій на магістральних нафтогазопроводах.

Проблема, на розв'язання якої спрямована Програма, полягає у необхідності вирішення питань щодо критичної залежності енергетики і економіки від імпортних поставок енергоносіїв, зменшення антропогенного та техногенного навантаження на навколишнє природне середовище.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом

Структура виробничо-технічної бази, яка склалася в Україні ще з радянських часів, базувалася на низьких внутрішніх цінах на нафту і газ. Дешеві енергоносії не стимулювали їх ефективного використання.

На сьогодні енергоємність внутрішнього валового продукту України у 2,5-3 рази перевищує середній рівень енергоємності внутрішнього валового продукту країн світу і є наслідком наявної структури промислового виробництва з перевагою енергоємних галузей (чорної металургії і хімічної промисловості), зношеності основних виробничих фондів, низьких темпів впровадження енергоефективних технологій.

Результати порівняльної оцінки енергоспоживання, енергоємності та екологічності національного виробництва в Україні і світі свідчать, що однією з найбільш ефективних можливостей диверсифікації джерел постачання енергоносіїв є зміна структури паливно-енергетичного балансу, зокрема за рахунок альтернативних джерел енергії на умовах їх ефективного використання та урахування необхідності посилення охорони навколишнього природного середовища.

З метою диверсифікації джерел енергії, зокрема відновлюваних, Урядом затверджено програму "Етанол" та Програму розвитку виробництва дизельного біопалива відповідно постановами Кабінету Міністрів України від 4 липня 2000 р. N 1044 (1044-2000-п) (Офіційний вісник України, 2000 р., N 27, ст. 1126) і від 22 грудня 2006 р. N 1774 (1774-2006-п) (Офіційний вісник України, 2006 р., N 52, ст. 3497).

На виконання передбачених програмою "Етанол" (1044-2000-п) заходів було організовано виробництво біоетанолу на державних спиртових заводах концерну "Укрспирт" та розроблено ряд нормативно-технічних документів на бензини моторні сумішеві з певним вмістом біоетанолу. Спиртовими заводами протягом 1998-2004 років виготовлено близько 54 тис. тонн біоетанолу. Проте через відсутність законодавчого врегулювання обов'язковості використання біоетанолу для виробництва бензинів моторних сумішевих, суттєве подорожчання сировини (меляси) та у зв'язку з виявленням на ринку палива значної кількості підробок виробництво біоетанолу було припинено з 1 січня 2005 року.

За програмою виробництва дизельного біопалива проведено наукові дослідження щодо відпрацювання технологій вирощування ріпаку для різних кліматичних зон України; виготовлені та випробувані дослідні лінії з виробництва біопалива; розширено площі вирощування ріпаку та інших олійних культур із впровадженням нових технологій їх вирощування.

У більшості регіонів розпочато організаційну роботу, що пов'язана з будівництвом виробничих об'єктів з виготовлення дизельного біопалива.

Розробляється ряд нормативних документів щодо виробництва та використання дизельного біопалива. Проте цикл досліджень ще не завершено, не відпрацьовано ряд технологічних рішень.

Розвиток виробництва біопалива можливий шляхом розроблення та виконання Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива (далі - Програма), яка буде розв'язувати завдання у комплексі з іншими проблемами, зокрема з виробництва і використання біогазу.

Мета Програми

Метою Програми є комплексне розв'язання проблеми виробництва і використання енергетичних ресурсів, підвищення рівня екологічної та енергетичної безпеки країни, зменшення обсягу використання природного газу та нафтопродуктів за рахунок запровадження екологічно чистих технологій на основі використання відновлюваних джерел енергії, підвищення рівня охорони навколишнього природного середовища.

Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Розв'язання енергетичної проблеми можливе за чотирма варіантами, які передбачають:

перший - розвиток вугільної галузі. Розвідані запаси вугілля в Україні становлять майже 52,6 млрд. тонн - цілком достатньо для забезпечення потреби країни на сотні років. Проте річні обсяги видобутку вугілля постійно зменшуються (із 165 млн. тонн - з 1990 року до 75 млн. тонн - у 2007 році). Не в останню чергу це пов'язано з глибоким заляганням та підвищеною крутизною падіння вугільних пластів, що ускладнює їх видобуток, та необхідністю негайного технологічного переобладнання шахт. Крім того, промислові підприємства, які використовують вугілля, мають низький рівень екологічної безпеки;

другий - розвиток нафто- та газодобувної галузей. Діяльність цих галузей більш стабільна порівняно з іншими галузями. Проте їх розвиток потребує значних додаткових капіталовкладень, зважаючи на те, що ефект від раніше вкладених у ці галузі інвестицій вичерпується, внаслідок вичерпання старих фондів постає реальна небезпека значного падіння видобутку нафти і газу вже найближчим часом.

Видобуток вуглеводнів в Україні характеризується різким погіршенням показників сировинної бази - як якісних (зростання частки важкодобувних запасів), так і кількісних (скорочення обсягів). Інтенсивна експлуатація газотранспортної системи призвела до того, що значна частина магістральних газопроводів потребує реконструкції. Більшість парку встановлених на компресорних станціях газоперекачувальних агрегатів є морально зношеними та фізично застарілими, внаслідок чого на власні потреби газотранспортної системи (як палива) використовується до 7 відсотків обсягів транспортованого газу. Крім того, підприємства, які виробляють і використовують вуглеводні, є екологічно небезпечними;

третій - розвиток атомної енергетики. Україна не має власного замкнутого циклу виробництва ядерного палива, а також технологій і потужностей для переробки/утилізації відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів. Всі тепловидільні елементи постачаються з Росії, що ставить енергогенеруючі підприємства у залежність від цих поставок;

четвертий - розвиток технологій застосування біопалива.

Як свідчить світовий досвід, деякі альтернативні джерела енергії можуть бути відновленими в процесі виробництва та мають значно кращі екологічні властивості порівняно з традиційними. їх використання не призводить до значних змін екологічного балансу на планеті.

Одним з найбільш перспективних напрямів розвитку альтернативних джерел енергії в Україні є біоенергетика, економічно доцільний потенціал якої оцінюється близько 24 млн. тонн умовного палива на рік. Промислове використання в енергетиці мають такі види біопалива: біомаса, яку використовують методом прямого спалювання у котлах; біогаз, який може бути отриманий з гною, на полігонах твердих побутових відходів та шляхом анаеробного зброджування, а також біоетанол та дизельне біопаливо.

Тверді види біопалива. Результати проведеного аналізу економічних показників роботи котелень, які експлуатуються на деревині і підключені до централізованого теплопостачання, свідчать, що зазначений напрям є рентабельним.

Біогаз. Рентабельність виробництва біогазу зростає у разі комплексного підходу до переробки тваринницьких відходів, маючи на увазі, що крім біогазу значний дохід можна отримати і під час використання органічних добрив.

Значні обсяги біогазу можна отримати з полігонів твердих побутових відходів. Строк окупності міні-ТЕЦ на біогазі, що отриманий з цих полігонів, становить три - чотири роки.

Біоетанол та дизельне біопаливо. При потребі українського ринку в бензині (близько 5,5 млн. тонн) та дизельному паливі (близько 6,5 млн. тонн) Україна має потужний сільськогосподарський потенціал.

Біоетанол може бути використаний як добавка до бензину із вмістом до 6 відсотків об'ємних одиниць і до 10-12 відсотків як добавка до дизельного палива. У цьому разі щорічна потреба в біоетанолі становитиме 1 млн. тонн.

Шляхи та способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми

Програма спрямована на диверсифікацію джерел енергії, використання потенціалу аграрного виробництва та переробної промисловості шляхом запровадження та використання біотехнологій, технологій переробки органічної сировини, в тому числі побутових і промислових відходів.

З метою забезпечення успішного виконання Програми під час її розроблення повинні бути вирішені питання щодо створення механізму нормативно-правового, фінансового, наукового, організаційного забезпечення та системи моніторингу.

Проблему передбачається розв'язати шляхом:

удосконалення законодавства щодо виробництва та використання біопалива на основі економічних та фінансових стимулів;

розроблення єдиної з країнами ЄС системи кодів на біоетанол і дизельне біопаливо, що полегшить здійснення імпортно-експортних операцій;

забезпечення з урахуванням розвитку теплових мереж населених пунктів та техніко-економічного обґрунтування заміни котлів, які працюють на природному газі, мазуті та вугіллі, на енергоефективні котли та теплогенератори, які працюють на біопаливі;

забезпечення використання потенціалу біогазу полігонів твердих побутових відходів та біогазу з відходів тваринництва шляхом встановлення біогазових установок;

оцінки ресурсного потенціалу для виробництва біопалива та розвитку сировинної бази;

удосконалення технологій одержання етил-трет-бутилового ефіру та забезпечення його виробництва з одночасним виключенням з виробництва метил-трет-бутилового ефіру;

удосконалення технологій виробництва біоетанолу та дизельного біопалива;

сприяння будівництву об'єктів з виробництва біогазу, дизельного біопалива, біоетанолу, а також перепрофілювання частини підприємств харчової та переробної промисловості на виробництво біопалива;

розвитку новітніх технологій та впровадження інноваційних розробок виробництва біопалива другого покоління.

Строк виконання Програми - 2010-2014 роки.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

У результаті виконання Програми передбачається збільшити частку біопалива в загальному енергетичному балансі до 5-7 відсотків, а також підвищити рівень екологічної безпеки в 2 рази.

Виконання Програми дасть змогу:

встановити понад 70 тис. одиниць сучасних енергоефективних котлів загальною тепловою потужністю 9180 МВт, замістити до 5 млрд. куб. метрів на рік природного газу;

збільшити обсяги використання біогазу, отриманого з гною, до 130 млн. куб. метрів;

зменшити обсяги викидів діоксиду вуглецю на 9 млн. тонн на рік; викидів метану на 3 млн. тонн на рік;

знизити за рахунок використання дизельного біопалива як моторного палива емісію вуглеводнів і твердих часток на 50 відсотків, оксидів вуглецю - на 40-45, оксидів азоту - на 5-10, сажі - на 60 відсотків;

Про схвалення Концепції Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива