Уряди-учасники цієї Угоди, надалі поіменовані Сторони,

усвідомлюючи необхідність створення правових норм, які запобігають взаємним претензіям і гарантують захист прав власності Сторін, їх громадян і юридичних осіб,;

розглядаючи регулювання прав власності як найважливішу умову для налагодження повноцінних міждержавних відносин,

з метою створення умов для ефективного розвитку виробництва та збереження, виходячи із доцільності, єдиних технологічних комплексів;

домовились про наступне:

Сторони взаємно визнають здійснений перехід у їх власність, відповідно до їх національного законодавства, майна, у тому числі фінансових ресурсів підприємств, установ, організацій, структурних одиниць та підрозділів підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, розташованих на територіях Сторін.

Кожна з Сторін визнає права власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філії, долі, акції та інше майно), які на 1 грудня 1990 року перебували у віданні органів державного управління, а також були власністю інших юридичних та фізичних осіб іншої Сторони, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форсмажорних обставин.

Права власності на пасажирські та транспортні судна регулюються спеціальними угодами Сторін.

Права власності на землю та інші природні ресурси регулюються законодавством Сторони, на території якої знаходяться об'єкти власності, якщо друге не передбачено іншими угодами Сторін.

Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (за винятком об'єктів житлово-комунального господарства) або відповідні долі участі в цих об'єктах - санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів республіканського бюджету іншої Сторони, а також коштів підприємств та організацій республіканського та колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони.

Інші об'єкти соціальної сфери можуть бути предметом цієї Угоди по взаємній домовленості Сторін.

Сторони вважають доцільним надавати на своїй території земельні ділянки у користування та володіння як для діючих, так і для тих що створюються, об'єктів соціальної сфери іншої Сторони, її юридичних і фізичних осіб. Надання земельних ділянок іншій Стороні, а також платня за їх використання здійснюються на загальних підставах, які визначаються законодавством Сторони місцезнаходження об'єкта.

Кожна Сторона має право продати, обміняти, передати у заклад, здати в оренду, передати безкоштовно або на договірних засадах свою власність іншій Стороні, її фізичним і юридичним особам.

Реалізація положень цієї статті здійснюється органами державного управління, уповноваженими розпоряджатися державним майном кожної з Сторін, відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження об'єктів власності, якщо друге не передбачено іншими угодами Сторін.

Сторони домовились сприяти збереженню раніше створених підприємств, організацій і товариств, в тому числі акціонерних товариств, з дольовою або спільною формою власності Сторін.

Якщо засновником таких підприємств, організацій і товариств, майно яких розташоване на території Сторін, було міністерство, відомство колишнього Союзу РСР або підприємство колишнього союзного підпорядкування, їх установчі документи підлягають уточненню органами, уповноваженими управляти державним майном відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження підприємств, організацій і товариств.

Сторони можуть створювати за спільним рішенням органів, уповноважених розпоряджатися державним майном, підприємства з дольовою та спільною формою власності, в тому числі на базі підприємств, організацій і установ колишнього союзного підпорядкування та їх структурних підрозділів, які розташовані на територіях Сторін.

Порядок заснування та діяльності вказаних підприємств регулюється законодавством Сторони, на території якої вони створюються, якщо друге не передбачено іншими угодами Сторін.

Сторони домовилися, що об'єкти незавершеного будівництва, які розташовані на їх території і фінансувалися раніше органами колишнього Союзу РСР, за рішенням Сторони місцезнаходження об'єкта можуть передаватися в дольову і спільну власність Сторони місцезнаходження об'єкта та іншої Сторони, їх юридичних осіб, які взяли на себе зобов'язання по завершенню робіт із створенням на базі майна цих об'єктів спільних підприємств. Рішення з даного питання приймається органами Сторін, уповноваженими розпоряджатись державним майном.

Сторони забезпечать безперешкодне переведення після сплати податків та зборів, передбачених законодавством Сторони місцезнаходження підприємства, організації, установи законно одержаних доходів і платежів в результаті діяльності спільних підприємств і підприємств, які є власністю іншої Сторони, її юридичних та фізичних осіб.

Сторони домовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю однієї Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Діяльність підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, перелічених у статтях 2 і 4 цієї Угоди регулюються у відповідності до законодавства Сторони, на території якої вони розташовані.

Сторони гарантують, що власність Сторін, їх юридичних і фізичних осіб в межах цієї Угоди, підлягає повному і безумовному правовому захисту. Ця власність не може підлягати примусовому вилученню, крім як у виняткових випадках, передбачених законодавчими актами Сторони її місцезнаходження. У випадках примусового вилучення згаданої власності, її власнику державою виплачується компенсація, яка відповідає реальній вартості вилученої власності, у строки, встановлені законодавством Сторони її місцезнаходження.

Сторони визнають, що їх юридичні і фізичні особи, які здійснюють інвестиції, розглядаються на території одна одної як іноземні інвестори. Їх діяльність на території кожної із Сторін здійснюється відповідно до їх законодавства про іноземні інвестиції та міжнародних угод, у яких беруть участь обидві Сторони.

Регулювання майнових питань Збройних Сил, військ урядового зв'язку, прикордонних, внутрішніх, залізничних військ та інших військових підрозділів здійснюється спеціальними угодами між Сторонами з урахуванням положень законодавства Сторін.

Суперечки між Сторонами, відносно тлумачення і вживання норм цієї Угоди, мають вирішуватися шляхом взаємних консультацій та переговорів на різних рівнях.

За взаємною домовленістю Сторони можуть вносити до цієї Угоди необхідні доповнення та зміни, які оформлюються відповідними протоколами і виступають невід'ємною частиною цієї Угоди.

Угода підлягає ратифікації у відповідності до процедури, встановленої національним законодавством Сторін.

Угода набуває чинності від дня обміну ратифікаційними грамотами.

Здійснено в м.Тбілісі 5 листопада 1996 року у двох примірниках, кожний українською, грузинською та російською мовами, причому всі тексти є автентичними. У випадку будь яких розбіжностей щодо тлумачення положень Угоди, переважатиме текст російською мовою.

 За Уряд України                                    За Уряд Грузії