Схвалити Стратегію розвитку морських портів України на період до 2015 року, що додається.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 16 липня 2008 р. N 1051-р

Ефективне функціонування морського транспорту є необхідною умовою становлення України як морської держави, сталого розвитку її транспортного комплексу та економіки в цілому.

Географічне розташування України сприяє розвиткові її транспортного потенціалу, інтеграції у світову транспортну систему, насамперед як держави, що має можливість забезпечити транзитне перевезення вантажів через центр Європи найкоротшим шляхом.

Морські торговельні порти є складовою частиною транспортної і виробничої інфраструктури держави з огляду на їх розташування на напрямках міжнародних транспортних коридорів. Від ефективності функціонування портів, рівня їх технологічного та технічного оснащення, відповідності системи управління та розвитку інфраструктури сучасним міжнародним вимогам залежить конкурентоспроможність українського транспортного комплексу на світовому ринку.

Морські торговельні порти як суб'єкти міжнародних взаємовідносин відіграють провідну роль у забезпеченні безпеки судноплавства в територіальному морі та внутрішніх водах України.

Терміни, що вживаються у цій Стратегії, мають таке значення:

акваторія порту - відведена у постійне користування державній адміністрації порту частина водного об'єкта (об'єктів), обмежена природними, штучними або умовними кордонами і призначена у своїй судноплавній частині для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден;

державна адміністрація порту - державне комерційне підприємство, що має відведену в установленому порядку територію та акваторію морського порту;

інфраструктура порту - спеціалізований майновий комплекс, а також складські приміщення і майданчики, навантажувально-розвантажувальні механізми та інше майно;

морська адміністрація порту - державна некомерційна організація, що виконує відповідно до законодавства функції державного портового нагляду за безпекою судноплавства в акваторії морського порту, території морських порту та термінала, підхідних каналах і фарватерах та інші функції;

морський порт - належним чином облаштований транспортний комплекс, розташований на відведених в установленому порядку державній адміністрації порту території та акваторії із встановленими межами і призначений для обслуговування суден, пасажирів і вантажів, проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, надання транспортно-експедиторських, спеціалізованих та інших послуг, а також забезпечення безпечного судноплавства та стоянки суден;

морський термінал - виробничо-перевантажувальний комплекс, який розташований на території морського порту або за її межами, але на території, що прилягає до акваторії порту, і включає інженерні споруди, підйомно-транспортне та інше устатковання, необхідне для забезпечення безпечної стоянки, навантаження-розвантаження суден і обслуговування пасажирів;

портовий оператор - суб'єкт господарювання, який на договірних засадах проводить на території і в акваторії морського порту або на території морського термінала навантажувально-розвантажувальні роботи, забезпечує зберігання вантажу, обслуговування суден та пасажирів, здійснює операції з вантажами, а також провадить інші пов'язані з цим види діяльності;

спеціалізовані послуги - послуги, що надаються в морському порту або на території морського термінала і мають пов'язані з організацією судноплавства особливості;

спеціалізований майновий комплекс - сукупність державного майна, яке не підлягає приватизації і призначене для забезпечення надання послуг у морському порту. До складу зазначеного комплексу входять підхідні канали, причали, причальні споруди і пірси усіх категорій незалежно від призначення, огороджувальні та захисні гідротехнічні споруди, пасажирські вокзали, навігаційне обладнання, портові системи сигналізації, енерговодопостачання і водовідведення, портовий флот, автомобільні дороги, залізничні колії, технологічні проїзди та інші інженерні засоби;

територія порту - сукупність земельних ділянок, відведених у постійне користування державній адміністрації порту для провадження портової діяльності, зокрема штучно створені ділянки (намиті, насипані, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій), зайняті акваторією порту ділянки земель водного фонду.

Термін "морський торговельний порт" вживається у цій Стратегії в значенні, наведеному у Кодексі торговельного мореплавства України (176/95-ВР) .

Метою Стратегії є створення умов для досягнення у найближчій перспективі морськими портами України рівня розвитку, необхідного для забезпечення їх функціонування як повноправних суб'єктів міжнародної транспортної системи, а також задоволення потреб економіки України у транспортному сервісі.

Завданнями Стратегії є:

забезпечення випереджального розвитку економіки в галузі торговельного мореплавства;

підвищення рівня забезпечення безпеки судноплавства та ефективності охорони довкілля;

забезпечення участі суб'єктів господарювання усіх форм власності у портовій діяльності на принципах добросовісної конкуренції;

підвищення ефективності використання транзитного потенціалу держави;

прискорення інтеграції транспортної системи України до світової та європейської транспортних систем;

залучення міжнародних трейдерів, спроможних здійснити інвестування у проекти модернізації та розвитку нової інфраструктури морських портів, що мають розвинуту логістичну мережу.

Основною проблемою функціонування морських торговельних портів є невідповідність рівня ефективності управління їх діяльністю сучасним міжнародним вимогам, попиту на портові послуги.

Удосконалення інфраструктури морських перевезень, незважаючи на збільшення обсягу вантажопотоків, здійснюється повільно; існує значна диспропорція в розвитку окремих торговельних портів, відсутні умови для забезпечення випереджального розвитку і використання в повному обсязі їх потенціалу.

Рівень проведення робіт з оновлення основних фондів морських торговельних портів за рахунок як власних, так і залучених коштів, незадовільний. Технічні характеристики портів (глибина підхідних каналів та акваторій, технічний стан причалів, навантажувально-розвантажувальних механізмів, систем автоматизації і комп'ютеризації) відповідають рівню розвитку галузі торговельного мореплавства у 90-ті роки минулого сторіччя.

Строк експлуатації більшості портальних кранів у середньому перевищує нормативний у 2,5 раза. Наявний дефіцит допоміжного портового флоту, призначеного для забезпечення безпечного судноплавства, - криголамного, буксирного, природоохоронного.

Стан шляхів сполучення, що використовуються для доставки вантажів до (з) морських портів, припортових станцій, дорожньої інфраструктури, майданчиків для накопичення і сортування контейнерів та інших вантажів у цілому не відповідає сучасним вимогам транспортної логістики.

Державна система забезпечення безпеки судноплавства, належний стан якої є визначальною умовою конкурентоспроможності українських морських торговельних портів на світовому ринку, не повною мірою відповідає вимогам міжнародних стандартів, зокрема стосовно виконання міжнародних зобов'язань України у галузі торговельного мореплавства.

Система державного управління діяльністю морських торговельних портів залишається незмінною протягом двадцяти років. На порти, зокрема, покладено наглядові та реєстраційно-дозвільні функції, що істотно впливає на прийняття адміністраціями таких портів рішень стосовно інших суб'єктів господарювання.

Структура управління діяльністю морських торговельних портів внаслідок невідповідності вимогам економічної конкуренції створює правові та організаційні перешкоди для її розвитку. Крім того, потребує удосконалення нормативно-правова база, що регламентує діяльність портових операторів, насамперед у частині розроблення порядку створення та функціонування морських терміналів.

У Кодексі торговельного мореплавства України не визначені, зокрема, такі поняття, як "морський термінал", "портова діяльність", "портовий оператор", "інфраструктура порту", "спеціалізований майновий комплекс", "спеціалізовані послуги", що перешкоджає проведенню ринкових перетворень у галузі торговельного мореплавства, морського і річкового транспорту в цілому.

Укрморрічфлот на сьогодні не має можливості забезпечити проведення на належному рівні аналізу макроекономічних показників роботи морського і річкового транспорту, розроблення пропозицій щодо її покращення. Протягом останніх десяти років чисельність працівників зазначеного органу зменшено вдвічі, ліквідовано структурні підрозділи, до завдань яких належать безпосередня організація державного управління діяльністю морських торговельних портів, інших підприємств морського транспорту, організація та контроль за виконанням міжнародних договорів України в галузі торговельного мореплавства.

Удосконалення державної системи забезпечення безпеки судноплавства та механізму виконання міжнародних зобов'язань України здійснюється повільно внаслідок відсутності міжвідомчої координації дій з організації пошуку та рятування на морі, невизначеності основних засад морської політики.

Діюча система управління діяльністю морського торговельного порту не відповідає сучасним вимогам, оскільки на нього одночасно покладено виконання таких функцій:

забезпечення проведення портових робіт (обслуговування суден і пасажирів, перевантаження, складування, сортування вантажів тощо);

утримання і раціональне використання об'єктів інфраструктури порту, зокрема спеціалізованого майнового комплексу;

забезпечення безпеки судноплавства в порту і на підхідних каналах;

здійснення державного нагляду за мореплавством в порту, розслідування аварійних морських подій;

реєстрація суден, видача посвідчень особи моряка, суднових документів, дипломів тощо (реєстраційно-дозвільні функції).

Збереження діючої системи управління морськими торговельними портами та державного управління морським транспортом у цілому призвело до виникнення ряду системних протиріч, які не можуть бути усунуті в рамках чинного законодавства.

Основними напрямами реалізації Стратегії є:

забезпечення супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про морські порти" та розроблення нової редакції Кодексу торговельного мореплавства України, внесення змін до інших нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії;

врегулювання на законодавчому рівні:

- відносин, пов'язаних із наданням на території державного підприємства - морського порту або морського термінала державними підприємствами, установами і організаціями, що уповноважені Мінтрансзв'язку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціалізованих послуг, до яких належать: лоцманське проведення суден; регулювання руху суден; організація утримання підхідних каналів та акваторій портів у належному стані; координація та проведення аварійно-рятувальних робіт;

навігаційно-гідрографічне забезпечення; картографічне забезпечення; нагляд за станом портових гідротехнічних споруд (незалежно від форми власності) і засобів навігаційного обладнання та їх утримання; проведення робіт з вимірювання глибин; водолазні, швартовні, криголамні та буксирувальні роботи; прийняття із суден забруднених, стічних, баластних вод, сміття; запобігання і ліквідація розливу забруднюючих речовин; забезпечення охорони суден та портових засобів; а також пов'язаних із функціонуванням загальнодержавного ринку спеціалізованих послуг, що надаються у державних підприємствах - морських портах;

- питання встановлення заборони щодо будівництва суб'єктами господарювання причальних гідротехнічних споруд в акваторіях, відведених державним підприємствам - морським портам, без погодження з ними для забезпечення пріоритетного права державних підприємств - морських портів будувати у відведених їм відповідно до законодавства акваторіях нові причальні гідротехнічні споруди за рахунок власних коштів;

- питання надання у користування державним підприємствам - морським портам земель водного фонду в межах відведених їм відповідно до законодавства акваторій;

забезпечення:

- права державного підприємства - морського порту залучати інвесторів для будівництва нових причальних гідротехнічних споруд на договірних засадах за умови погодження в установленому порядку інвестиційного проекту та закріплення побудованих причальних гідротехнічних споруд у державній власності;

- відведення акваторій державним підприємствам - морським портам для торговельного мореплавства;

проведення структурних перетворень, спрямованих на модернізацію системи управління в галузі торговельного мореплавства;

формування інфраструктури морських портів та забезпечення її розвитку відповідно до світових стандартів;

збереження у державній власності території та акваторії портів, а також спеціалізованих майнових комплексів;

залучення інвестицій у розвиток морських портів шляхом надання портовим операторам об'єктів інфраструктури портів (крім спеціалізованих майнових комплексів) в оренду та концесію або відчуження таких об'єктів виключно на конкурсних засадах із застосуванням процедури відкритих аукціонів за рішенням Кабінету Міністрів України;

здійснення заходів щодо приєднання України до деяких міжнародних договорів у галузі морського транспорту;

реформування основних засад функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства, систем державного управління морським транспортом та управління діяльністю морських торговельних портів.

При цьому застосовуються принципи наукової обґрунтованості, економічної доцільності, добросовісної конкуренції та додержання вимог відповідних міжнародних стандартів.

Реформування системи управління морськими торговельними портами передбачає створення на їх базі державних і морських адміністрацій портів з віднесенням зазначених адміністрацій до сфери управління Мінтрансзв'язку для забезпечення запобігання дублюванню дозвільних і контрольних функцій, зменшення їх кількості.

На державні адміністрації портів передбачається покласти такі функції:

управління спеціалізованим майновим комплексом та іншими об'єктами інфраструктури порту, що перебувають у державній власності;

забезпечення використання акваторії, у тому числі тієї, що прилягає до причалів морського термінала та території порту, за цільовим призначенням;

забезпечення безпеки судноплавства в акваторії порту та охорони суден і портових засобів;

справляння портових зборів (крім маякового і адміністративного) на утримання спеціалізованого майнового комплексу та забезпечення безпеки судноплавства;

видання зводу звичаїв порту.

На морські адміністрації портів передбачається покласти такі функції:

здійснення державного нагляду за судноплавством, лоцманським проведенням, станом морських шляхів, безпечною експлуатацією спеціалізованого майнового комплексу, безпечним плаванням і стоянкою суден у морському порту, на підхідних каналах та у фарватерах;

проведення реєстрації морських суден;

видача посвідчень особи моряка, суднових та інших передбачених законодавством документів;

розслідування аварійних морських подій;

справляння адміністративного портового збору;

видання у межах своїх повноважень обов'язкових постанов, що регулюють питання діяльності порту.

Крім того, до завдань реформування системи управління морськими торговельними портами належить:

удосконалення порядку провадження портовими операторами діяльності в порту або на території морського термінала;

запровадження механізму ефективного використання портовими операторами об'єктів інфраструктури порту, залучення інвестицій для її розвитку;

визначення на законодавчому рівні особливих умов розвитку і функціонування розташованих на напрямках міжнародних транспортних коридорів морських портів, що мають стратегічне значення для держави;

запровадження економічно обґрунтованих ставок портових зборів, ставок і тарифів на послуги, що надаються у портах, відповідно до нових умов організації діяльності, розміру ставок і тарифів в іноземних морських портах;

удосконалення порядку проведення митних, екологічно-санітарних та інших контрольних процедур у портах, приведення режиму роботи пунктів пропуску через державний кордон у відповідність з вимогами міжнародних стандартів;

підвищення ефективності реалізації кадрової політики, зокрема у частині визначення кваліфікаційних вимог до працівників морського транспорту.

У результаті реалізації цієї Стратегії управління портовою діяльністю та державною системою забезпечення безпеки судноплавства здійснюватимуть:

Мінтрансзв'язку;

державна адміністрація морського і річкового транспорту;

державні адміністрації портів (на чолі з начальниками портів);

морські адміністрації портів (на чолі з капітанами портів);

державне підприємство, що здійснює організаційне та інформаційно-аналітичне забезпечення управління морським і річковим транспортом;

державні підприємства, установи та організації, що забезпечують функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства;

державні морська лоцманська служба та служба утримання судноплавних шляхів;

державна морська аварійно-рятувальна служба;

державна навігаційно-гідрографічна служба;

організації, що виконують реєстраційно-дозвільні функції на морському транспорті.

Державну адміністрацію морського і річкового транспорту в складі Мінтрансзв'язку планується утворити на базі Укрморрічфлоту. Структура і чисельність працівників зазначеного органу повинні забезпечувати виконання функцій державного управління в галузі морського і річкового транспорту, організацію роботи державної системи забезпечення безпеки судноплавства, виконання зобов'язань за міжнародними договорами в галузі торговельного мореплавства. Функції морської адміністрації, які виконує Мінтрансзв'язку, планується покласти на державну адміністрацію морського і річкового транспорту.

Державне підприємство, що здійснює інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення управління морським і річковим транспортом, утворюється для виконання таких завдань:

проведення постійного моніторингу діяльності в морських портах, пов'язаної із здійсненням експортно-імпортних операцій та міжнародним транзитним перевезенням вантажів;

налагодження взаємодії адміністрацій портів з підприємствами залізничного і автомобільного транспорту, розроблення механізму оптимального розподілу традиційних та залучення нових вантажопотоків;

розроблення і коригування генерального плану розвитку портів, виконання інших завдань інформаційно-аналітичного та організаційного характеру, пов'язаних з організацією діяльності у морських портах.

Організації, що належать до системи управління портовою діяльністю та державної системи забезпечення безпеки судноплавства, фінансуються за рахунок:

державна адміністрація морського і річкового транспорту - частини коштів, що надійшли до спеціального фонду державного бюджету в результаті сплати адміністративного портового збору;

морські адміністрації портів - частини коштів, що надійшли до спеціального фонду державного бюджету в результаті сплати адміністративного портового збору, внесення плати за виконання реєстраційно-дозвільних функцій, та інших передбачених законодавством надходжень;

державні адміністрації портів - коштів, що надійшли в результаті сплати цільових портових зборів (крім адміністративного і маякового), канального збору, оплати послуг, пов'язаних з експлуатацією спеціалізованого майнового комплексу, надходжень від портових операторів за використання об'єктів інфраструктури портів;

державне підприємство, що здійснює організаційне та інформаційно-аналітичне забезпечення управління морським і річковим транспортом, - коштів, що надійшли в результаті оплати виконаних ним робіт, а також інших не заборонених законодавством надходжень;

державна морська лоцманська служба та служба утримання судноплавних шляхів - коштів, що надійшли в результаті оплати лоцманських послуг та сплати канального збору;

державна морська аварійно-рятувальна служба - власних коштів, коштів спеціального фонду державного бюджету, державних і морських адміністрацій портів;

державна навігаційно-гідрографічна служба - коштів, що надійшли в результаті сплати маякового портового збору;

організації, які виконують реєстраційно-дозвільні функції на морському транспорті, - коштів, що надійшли за надання ними послуг відповідно до законодавства.

У результаті реалізації Стратегії очікується:

збільшення обсягу:

- щорічних надходжень від сплати суднових портових зборів;

- доходів суб'єктів господарювання від переробки додаткової кількості вантажів, що перевозяться підприємствами морського, залізничного та автомобільного транспорту;

- надходжень до державного бюджету від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

забезпечення сталого розвитку морського транспорту, підвищення ефективності реалізації транспортної політики;

підвищення конкурентоспроможності вітчизняного морського транспорту на міжнародному ринку;

активізація процедури залучення недержавних інвестицій, створення конкурентного середовища в морських портах;

забезпечення раціонального використання коштів, що надходять від використання об'єктів інфраструктури порту, та коштів державного бюджету;

приведення у відповідність з вимогами міжнародних стандартів:

- державних систем управління морським транспортом та забезпечення безпеки судноплавства;

- системи управління діяльністю морських торговельних портів;

створення умов для випереджального розвитку морських портів і портових операторів, оновлення інфраструктури порту;

удосконалення законодавчої бази в галузі морського транспорту;

збільшення обсягу транзитних вантажопотоків.

Реалізація Стратегії здійснюється шляхом:

будівництва нових причальних гідротехнічних споруд державними підприємствами - морськими портами за рахунок власних коштів;

реалізації інвестиційних проектів, якими передбачається будівництво та експлуатація морських перевантажувальних комплексів на землях, що межують з територією та акваторією морських портів, за умови будівництва та експлуатації причальних гідротехнічних споруд державними підприємствами - морськими портами;

забезпечення силами та засобами державних підприємств - морських портів обслуговування суден, що прямують до причалів, розташованих у відведених таким підприємствам акваторіях;

оновлення наявних та будівництво нових суден і плавучих споруд для обслуговування суден, розташованих в акваторіях державних підприємств - морських портів.

Фінансування реалізації Стратегії передбачається здійснювати за рахунок:

коштів державних підприємств - морських портів - у частині розроблення Генерального плану розвитку портів і планів (програм) розвитку портів, а також розвитку спеціалізованих майнових комплексів;

коштів, що надійшли від сплати цільових портових зборів відповідно до їх цільового призначення, зборів та плати за спеціалізовані послуги - у частині забезпечення безпеки судноплавства;

інвестицій - у частині будівництва нових перевантажувальних комплексів відповідно до затверджених програм розвитку державних підприємств - морських портів з урахуванням державних інтересів;

коштів державних підприємств - морських портів та державного бюджету - у частині реформування та розвитку державної системи забезпечення безпеки судноплавства, національної системи пошуку і рятування на морі;

інших джерел фінансування.