ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 6847/7/15-1117|3565/6/15-1116 від 25.05.2001
Про деякі операції з купівлі-продажу товарів
із застосуванням простих векселів
У зв'язку з набранням 04.05.2001 р. чинності Законом України
від 05.04.2001 р. N 2374-III ( 2374-14 ) "Про обіг векселів в
Україні" (далі - Закон N 2374) Державна податкова адміністрація
України переглянула лист від 17.04.2001 р. N 4965/7/15-1117
( v4965225-01 ) та з урахуванням положень зазначеного Закону
повідомляє.
1. Відповідно до ст.4 Закону N 2374 ( 2374-14 ) видавати
переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового
боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані
послуги.
Таким чином, датою збільшення валових витрат у емітента
простого векселя - покупця товарів (робіт, послуг) згідно з
пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) із змінами та доповненнями (далі - Закон N 283) буде
оприбуткування товарів (робіт, послуг) за ціною, визначеною
договором купівлі-продажу, а для продавця (отримувача векселя)
згідно з пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 цього Закону датою збільшення
валового доходу буде відвантаження товарів (робіт, послуг).
Аналогічно датою виникнення права на податковий кредит у
емітента простого векселя - покупця товарів (робіт, послуг) згідно
з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) "Про податок на додану вартість" із змінами та
доповненнями (далі - Закон N 168) буде дата отримання податкової
накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів
(робіт, послуг), а для продавця (отримувача векселя) згідно з
пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього Закону датою збільшення валового доходу
буде відвантаження товарів (робіт, послуг).
У ст.4 Закону N 2374 ( 2374-14 ), пп.4.2.10 п.4.2 ст.4 Закону
N 283 ( 283/97-ВР ) та у п.4.8 ст.4 Закону N 168 ( 168/97-ВР )
емісія простого векселя розглядається як забезпечення або
підтвердження (оформлення) заборгованості покупця товарів -
емітента векселя перед кредитором (продавцем товарів).
При цьому номінальна вартість простого векселя, взятого
кредитором на облік від покупця товарів, не включається до валових
доходів кредитора, тобто не відображається в податковому обліку
продавця товарів. Також векселі отримані, але не оплачені
платником податку, або видані, але не оплачені платником податку,
не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту
такого платника податку незалежно від видів операцій, по яких такі
векселі використовуються. Якщо вексель передбачає сплату боржником
процентів, то лише нарахування (одержання) власником векселя
процентів включається до його валових доходів на підставі пп.4.1.4
п.4.1 ст.4 Закону N 283 ( 283/97-ВР ) та збільшує базу
оподаткування податком на додану вартість на підставі п.4.8 ст.4
Закону N 168 ( 168/97-ВР ).
Добровільна згода власника простого векселя прийняти меншу
суму платежу за векселем, тобто з урахуванням дисконту, не зменшує
його валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану
вартість від операцій з продажу товарів (робіт, послуг), на
договірну вартість яких і було ним одержано простий вексель від
покупця (векселедавця).
Враховуючи вищезазначене, при продажу товарів (робіт, послуг)
під забезпечення боргових зобов'язань покупця векселем дисконт або
інші знижки з номіналу такого векселя ніяким чином не впливають на
валові доходи та податкові зобов'язання з податку на додану
вартість продавця таких товарів, а також на валові витрати та
податковий кредит покупця товарів (робіт, послуг) - емітента
простого векселя.
2. Статтею 4 Закону N 2374 ( 2374-14 ) встановлено, що у разі
видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються
грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають
грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Таким чином, у покупця - емітента простого векселя виникає
просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму,
вказану у простому векселі з припиненням зобов'язань за договором
купівліпродажу.
Відповідно до ст.39 Уніфікованого закону про переказні
векселі та прості векселі ( 995_009 ) (далі - Уніфікований закон)
утримувач векселя не може відмовитися від прийняття часткового
платежу. При цьому ст.40 Уніфікованого закону встановлено, що
утримувач векселя не може бути примушений прийняти платіж за ним
до настання строку платежу. Трасат, який здійснює платіж до
настання строку платежу, робить це на свій власний страх і ризик.
Отже, якщо утримувач простого векселя погоджується прийняти
частковий платіж за векселем від емітента до настання строку
платежу і при цьому за згодою сторін борг за векселем вважається
погашеним, тобто зобов'язання векселедавця оплаченим, то частина
боргу за векселем у розмірі знижки (фактично несплаченої за
домовленістю частини повної суми векселя) є безповоротною
фінансовою допомогою у платника за векселем. Ця безповоротна
фінансова допомога визнається валовим доходом такого платника на
підставі пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 та п.1.22 ст.1 Закону N 283
( 283/97-ВР ).
У зв'язку з наданням цього роз'яснення лист Державної
податкової адміністрації України від 17.04.2001 р.
N 4965/7/15-1117 ( v4965225-01 ) не застосовується.
Заступник Голови Г.М.Оперенко
"Вісник податкової служби України", N 21, червень, 2001 р.