Юридический Харьков плюс - внесення змін (постанова від 28.08.2013 N 632 /632-2013-п/) від 17.03.2014 N 1147-2011-п 951bd270057922615df243723a1336a7-2

Відповідно до статті 14 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (3164-15) Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Технічний регламент прогулянкових суден (далі - Технічний регламент) та план заходів щодо його застосування, що додаються.

2. Міністерству інфраструктури забезпечити впровадження Технічного регламенту та здійснення контролю за дотриманням його вимог.

3. Ця постанова набирає чинності через шість місяців з дня її опублікування.

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ

прогулянкових суден

Загальна частина

1. Цей Технічний регламент визначає основні вимоги до прогулянкових суден.

Цей Технічний регламент розроблений з урахуванням вимог Директиви 94/25/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи від 16 червня 1994 року.

2. У цьому Технічному регламенті наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

прогулянкове судно (далі - судно) - судно будь-якого типу, призначене для відпочинку або занять спортом, з корпусом завдовжки від 2,5 до 24 метрів. Довжина такого судна визначається згідно з відповідними національними стандартами незалежно від типу пропульсивної установки. Дія цього Технічного регламенту поширюється також на судна, що можуть використовуватися для виконання чартерних або навчально-тренувальних рейсів, під час введення їх в обіг;

пропульсивна установка - механічний пристрій, гвинт чи водомет, призначений для забезпечення руху судна і керування ним;

пропульсивний двигун - двигун внутрішнього згоряння із запаленням від свічки чи від стиснення, який використовується для створення пропульсивної (рушійної) сили, у тому числі дво- та чотиритактові двигуни, рушійно-стернові двигуни із вбудованим вихлопним трубопроводом або без нього та підвісні двигуни;

судно для індивідуального користування (водні мотоцикли і подібні до них судна) - судно завдовжки менш як 4 метри, на якому встановлено двигун внутрішнього згоряння з водометним насосом, що є основним джерелом пропульсивної (рушійної) сили, спроектоване для керування ним в положенні стоячи, зокрема на колінах, або сидячи;

типове судно - судно, що має сертифікат перевірки типу, складається з корпусу та стаціонарного або рушійно-стернового двигуна без вбудованого випускного трубопроводу, конструкційні параметри та рівень шуму якого відповідають вимогам до сертифікованих типових суден;

частково укомплектоване судно - судно, укомплектоване не в повному обсязі, передбаченому технічною документацією.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про підтвердження відповідності" (2406-14) , "Про стандартизацію" (2408-14) , "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (3164-15) і "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" (2407-14) .

3. Дія цього Технічного регламенту поширюється на:

1) прогулянкові і частково укомплектовані судна;

2) судна для індивідуального користування;

3) судна з підвісними двигунами без вбудованого випускного трубопроводу або стаціонарних пропульсивних установок;

4) судна з рушійно-стерновими двигунами без вбудованого випускного трубопроводу чи із стаціонарною пропульсивною установкою, які значно модернізовані;

5) складові частини суден, якщо вони вводяться в обіг окремо чи вбудовані в судна, у тому числі:

обладнання для захисту від пожежі стаціонарних та рушійно-стернових двигунів;

пристрої для захисту підвісних двигунів від запуску;

стерна, стернові механізми і троси;

паливні цистерни, призначені для стаціонарного монтажу, і паливні шланги;

люки та ілюмінатори;

6) пропульсивні двигуни, встановлені чи спеціально призначені для встановлення на прогулянкових суднах та суднах для індивідуального користування;

7) пропульсивні двигуни, встановлені на суднах, на яких проведена значна модернізація;

8) підвісні та рушійно-стернові двигуни із вбудованим випускним трубопроводом, призначені для встановлення на судна.

На продукцію, зазначену в підпунктах 2-4 і 6-8 цього пункту, дія Технічного регламенту поширюється після введення в обіг та/або експлуатацію.

4. Дія цього Технічного регламенту не поширюється на:

1) судна, призначені виключно для перегонів, у тому числі гребні гоночні човни і тренувальні гребні човни, позначені як такі виробником;

2) каное, байдарки, гондоли і водні велосипеди;

3) дошки для серфінгу, зокрема з вітрилом чи приводами;

4) антикварні та історичні судна, їх копії, що спроектовані до 1950 року, виготовлені здебільшого з оригінальних матеріалів і позначені як такі виробником;

5) експериментальні судна;

6) судна, призначені для перевезення пасажирів з комерційною метою;

7) підводні апарати;

8) судна на повітряних подушках;

9) судна на підводних крилах;

10) парові судна з двигунами зовнішнього згоряння;

11) пропульсивні двигуни, встановлені чи призначені для встановлення на судна, зазначені в підпункті 1 і підпунктах 5-9 цього пункту, антикварні пропульсивні двигуни та копії історичних пропульсивних двигунів, виготовлених до 1950 року, які не виготовляються серійно і встановлюються на антикварних, історичних суднах та їх копіях, що спроектовані до 1950 року, виготовлені здебільшого з оригінальних матеріалів і позначені як такі виробником, та суднах, побудованих для власного користування, за умови, що протягом п'яти років вони не будуть введені в обіг.

5. Введення в обіг продукції, зазначеної у пункті 3 цього Технічного регламенту, дозволяється за умови дотримання вимог цього Технічного регламенту.

6. Перед уведенням в обіг продукції на кожну одиницю продукції або її упакування (та/або у супровідній документації) наноситься національний знак відповідності.

Класифікація суден за конструкцією

7. За конструкцією судна поділяються на такі класи:

1) клас А - океанський - судна, що розраховані на тривале плавання, під час якого можуть спостерігатися вітер силою вісім балів, хвилі заввишки понад 4 метри (за винятком надзвичайних умов), і характеризуються високим ступенем автономності;

2) клас В - морський - судна, що розраховані на морське плавання, під час якого можуть спостерігатися вітер силою до восьми балів і хвилі заввишки до 4 метрів;

3) клас С - прибережний - судна, розраховані на плавання в прибережних водах, великих затоках, естуаріях, озерах та річках, у яких можуть спостерігатися вітер силою до шести балів і хвилі заввишки до 2 метрів;

4) клас D - для захищених вод - судна, розраховані на плавання в прибережних захищених водах, малих бухтах, малих озерах, річках і каналах, у яких можуть спостерігатися вітер силою чотири бали та хвилі заввишки до 0,3 метра, наприклад, від суден, що проходять поруч.

8. Судно повинне відповідати таким вимогам:

1) містити маркування - ідентифікаційний номер, який включає:

код країни виготовлення;

код виробника;

індивідуальний серійний номер;

рік виготовлення;

рік введення в обіг;

2) бути оснащене стаціонарною табличкою виробника (окремо від ідентифікаційного номера судна), яка містить такі відомості:

найменування виробника;

національний знак відповідності;

клас судна за конструкцією;

визначене виробником максимальне навантаження, за винятком ваги повних стаціонарних баків;

визначена виробником кількість осіб, на перевезення якої розраховано судно;

3) проектування судна залежно від класу здійснюється виходячи з необхідності запобігання падінню за борт і забезпечення можливості підняття на борт;

4) стернова рубка на моторних суднах розміщується у спосіб, який в умовах експлуатації (швидкість і навантаження), передбачених технічною специфікацією, забезпечує кругову видимість для особи, що керує судном;

5) на судні повинна зберігатися складена державною мовою інструкція з його експлуатації, що містить попередження про можливу небезпеку виникнення пожежі чи затоплення, відомості, наведені в підпункті 2 цього пункту, підпункті 6 пункту 9 і пункті 10 цього Технічного регламенту, а також про масу порожнього судна в кілограмах.

9. Конструкція судна повинна відповідати таким вимогам:

1) матеріали, з яких виготовлені конструкційні елементи судна, і його конструкція повинні забезпечувати міцність судна, передбачену для відповідного класу;

2) остійність і висота надводного борта судна повинні відповідати його класу;

3) плавучість судна повинна відповідати його класу. Плавучість багатокорпусних суден з приміщеннями для проживання повинна бути достатньою для того, щоб в перекинутому стані вони залишалися на поверхні води. Судна завдовжки до 6 метрів, які під час використання можуть затоплюватися, повинні бути оснащені необхідними засобами тримання на воді;

4) отвори в корпусі, палубі (палубах) і надбудовах не повинні впливати на цілісність судна, а в зачиненому стані - на герметичність. Вікна, ілюмінатори, двері та люкові кришки повинні витримувати можливий тиск води і навантаження, пов'язані з вагою осіб, що перебувають на судні. Фітинги в корпусі судна, призначені для приймання чи видалення води з корпусу і розташовані нижче ватерлінії, повинні бути оснащені засобами відсікання з вільним доступом до них;

5) кокпіти повинні бути самоосушувальними або обладнані засобами, що унеможливлюють потрапляння води всередину судна;

6) вентиляційні пристрої повинні бути обладнані засобами, що унеможливлюють потрапляння води всередину судна;

7) видалення води із судна здійснюється насосами чи іншими засобами;

8) максимальне навантаження, на яке розраховано судно, зазначається у технічній документації виробником залежно від класу, остійності, висоти надводного борта, плавучості та непотоплюваності;

9) на суднах завдовжки понад 6 метрів повинно бути передбачене місце (місця) для рятувальних плотів, що можуть вмістити осіб у кількості, на яку судно розраховано згідно з технічною документацією виробника, і забезпечено вільний доступ до нього;

10) багатокорпусні судна завдовжки понад 12 метрів оснащуються засобами евакуації на випадок перекидання судна та пожежі;

11) судна оснащуються одним чи кількома укріпленими засобами, що забезпечують постановку на якір, швартування та буксирування вантажів.

10. Конструкція судна повинна забезпечувати його маневреність, зокрема у разі встановлення найбільш потужного двигуна з числа зазначених в технічній документації виробника.

11. Будівництво суден здійснюється з дотриманням таких вимог:

1) до двигунів і зони розташування двигуна:

стаціонарні двигуни, що монтуються на борту судна, повинні розміщуватися у відсіку, відокремленому від житлових відсіків;

монтування стаціонарних двигунів здійснюється таким чином, щоб запобігти виникненню або поширенню пожежі, а також потраплянню токсичної пари, тепла, шуму чи вібрації в житлові відсіки;

ізоляція у відсіку, в якому розміщено стаціонарний двигун, повинна бути непошкодженою;

до деталей стаціонарного двигуна і приладів, які потребують частого обстеження та/або обслуговування, забезпечується вільний доступ;

машинне відділення оснащується засобами вентиляції, вмонтованими у спосіб, що унеможливлює потрапляння води крізь впускні отвори;

забезпечується ізоляція незахищених рухомих частин двигуна або частин, що нагріваються, якщо двигун не захищений корпусом чи власним кожухом;

судна з підвісними двигунами обладнуються пристроєм, який забезпечує запобігання запуску двигуна за умови ввімкненого зчеплення, за винятком випадків, коли статична тяга, яку розвиває двигун, не перевищує 500 Н і двигун має обмежувач дроселювання до 500 Н у момент його запуску;

судно для індивідуального користування повинно бути спроектовано таким чином, щоб двигун автоматично вимикався або був умонтований автоматичний пристрій для зменшення швидкості судна та його руху вперед, по колу у разі, коли особа, що керує судном, залишила його борт, або у випадку падіння за борт;

2) до паливної системи:

проектування і монтаж обладнання для заправлення паливом, зберігання, постачання палива та вентиляції здійснюються виходячи з необхідності запобігання виникненню пожежі та/або вибуху;

паливні цистерни, трубопроводи і шланги повинні бути відокремлені та захищені від джерел тепла. Матеріал, з якого виготовляються цистерни, та спосіб виготовлення повинні відповідати їх об'єму і типу палива, а відсік з цистерною повинен бути оснащений засобами вентиляції;

бензин повинен зберігатися в цистернах, які не є частинами корпусу;

цистерни повинні бути ізольовані від машинного відділення, джерел займання і відокремлені від житлових відсіків;

допускається зберігання дизельного палива в цистернах, які є частинами корпусу;

3) до системи енергозабезпечення:

проектування і монтаж системи енергозабезпечення здійснюються з урахуванням необхідності забезпечення належного функціонування судна в нормальних умовах експлуатації, запобігання виникненню пожежі та ураженню електричним струмом;

електричне коло, крім кола запуску двигуна, яке живиться від батарей, повинне бути захищене від перевантаження і короткого замикання;

для запобігання накопиченню газів, які можуть виділяти батареї, приміщення, в якому вони встановлені, оснащується засобами вентиляції;

батареї повинні бути закріплені та захищені від потрапляння води;

4) до стернової системи:

проектування, виготовлення і монтаж стернової системи здійснюються у спосіб, що забезпечує передачу стернового навантаження в умовах експлуатації, передбачених технічною документацією виробника;

вітрильні та моторні судна з одним стаціонарним двигуном і стерновим механізмом з дистанційним керуванням оснащуються аварійними засобами керування судном на малій швидкості;

5) до системи газопостачання:

система газопостачання для побутових потреб обладнується приладами видалення пари палива з метою запобігання витоку газу, вибуху та підлягає випробуванню на герметичність;

вибір матеріалів, з яких виготовляються прилади для видалення пари палива, здійснюється з урахуванням виду газу, що застосовується, і навантаження, зазначеного у технічній документації виробника;

кожний газовий прилад, що входить до складу зазначеної системи, повинен бути оснащений детектором відсутності полум'я на пальниках, з'єднуватися окремим трубопроводом з розподільною системою і контролюватися за допомогою окремого вимикача;

для запобігання витоку газу і утворенню продуктів згоряння приміщення, в яких встановлено газові прилади, обладнуються засобами вентиляції;

на суднах із стаціонарною системою газопостачання повинні бути передбачені відокремлені від житлових відсіків приміщення для газових балонів, які мають зовнішній вхід і оснащені приладами зовнішньої вентиляції для витоку газу за борт;

стаціонарна система газопостачання після монтажу підлягає випробуванню;

6) до системи протипожежного захисту:

не допускається прокладення електричної проводки над ділянками, що нагріваються;

судна оснащуються протипожежними засобами у спеціально відведених і позначених місцях. Введення в експлуатацію судна, не оснащеного протипожежними засобами, забороняється. У відсіку, в якому розміщено бензиновий двигун, установлюється система пожежогасіння, увімкнення якої може здійснюватися без відкривання відсіку. Якщо на судні передбачена наявність переносних вогнегасників, вони встановлюються у спосіб, що забезпечує вільний доступ до них. При цьому один з таких вогнегасників розміщується поблизу стернової рубки;

7) сигнально-розпізнавальні вогні повинні відповідати нормам Конвенції про міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року (995_137) та/або Правилам судноплавства на внутрішніх водних шляхах України (z0872-04) ;

8) під час будівництва судна необхідно передбачати його оснащення засобами для запобігання викидам за борт забруднювальних речовин (мастило, паливо тощо).

Судна, обладнані туалетами, оснащуються збірними баками. При цьому стаціонарні збірні баки оснащуються стандартним вихідним патрубком для приєднання їх до труб для відведення відходів. Труби для відведення відходів оснащуються клапанами, які повинні герметично закриватися.

12. Пропульсивні двигуни повинні відповідати таким вимогам:

1) містити чітке маркування із зазначенням:

торговельної марки чи найменування виробника;

типу двигуна, його ідентифікаційного номера та національного знака відповідності.

Маркування кріпиться на ту частину двигуна, що не підлягає заміні та необхідна для його експлуатації протягом передбаченого строку, таким чином, щоб після того, як двигун буде змонтований з усіма необхідними для експлуатації деталями, його можна було легко прочитати.

Кріплення маркування у формі наклейки чи таблички повинно забезпечувати його збереження протягом строку експлуатації двигуна та унеможливлювати від'єднання без пошкодження наклейки чи таблички;

До двигунів додаються інструкція з монтажу та обслуговування, що містить інформацію за результатами ресурсних випробувань, які проводилися виробником на основі специфікаційного експлуатаційного циклу і розрахунків утоми механізмів, та інструкція з експлуатації, складена державною мовою, що містить інформацію про заходи щодо забезпечення належного функціонування двигуна протягом строку експлуатації, його потужність згідно з національними стандартами;

3) строк експлуатації становить:

стаціонарних і рушійно-стернових двигунів із вбудованим випускним трубопроводом або без нього - 480 годин безперервної роботи, або 10 років;

двигунів, що встановлюються на суднах для індивідуального користування, - 350 годин безперервної роботи, або п'ять років;

підвісних двигунів - 350 годин безперервної роботи, або 10 років.

Для силових установок з двома та більше двигунами будь-якого типу збільшення максимально допустимої величини рівня звукового тиску не повинно перевищувати 3 дБ.

Альтернативним методом визначення рівня шуму є:

застосування числа Фруда стосовно параметра довжини судна. Судна із стаціонарним або рушійно-стерновим двигуном без вбудованого випускного трубопроводу вважаються такими, що відповідають вимогам стосовно рівня шуму, якщо число Фруда менше або дорівнює 1,1, а співвідношення потужності двигуна Р (кВт) і водотоннажності (P/D) менше або дорівнює 40 за умови, що двигун і випускна система встановлені відповідно до технічної документації виробника;

установлення відповідності ключових конструкційних параметрів судна параметрам типових суден, що мають сертифікат перевірки типу, в межах допусків, зазначених у національних стандартах.

14. До судна із стаціонарним або рушійно-стерновим двигуном без вбудованого випускного трубопроводу та судна для індивідуального користування повинна додаватися інструкція з експлуатації згідно з підпунктом 5 пункту 8 цього Технічного регламенту.

До підвісних двигунів повинна додаватися інструкція з експлуатації згідно з підпунктом 2 пункту 12 цього Технічного регламенту.

Процедури оцінки відповідності

15. Для введення в обіг та/або в експлуатацію продукції, зазначеної у пункті 3 цього Технічного регламенту, застосовуються процедури оцінки відповідності, наведені у пунктах 16-19 цього Технічного регламенту.

У разі коли виробник судна (його уповноважений представник) не виконує своїх обов'язків щодо забезпечення відповідності продукції вимогам цього Технічного регламенту, оцінка судна після завершення його будівництва може проводитися під власну відповідальність фізичною чи юридичною особою, яка є резидентом України і вводить продукцію в обіг та/або в експлуатацію, шляхом подання призначеному органові заявки на проведення оцінки відповідності продукції разом з технічною документацією та іншими документами, необхідними для введення в обіг продукції на ринку країни походження.

Призначений орган проводить перевірку продукції, зокрема необхідні розрахунки та оцінку її відповідності вимогам цього Технічного регламенту, за результатами якої складає звіт та інформує заявника про його обов'язки.

Заявник складає декларацію про відповідність за формою, затвердженою Мінекономрозвитку, і наносить на продукцію національний знак відповідності із зазначенням органу, який провів оцінку відповідності.

Наклейка чи табличка виробника повинна містити напис "Сертифікат виданий після виготовлення".

16. Залежно від конструкції продукції, зазначеної у підпунктах 1, 2 і 5 пункту 3 цього Технічного регламенту, виробник чи уповноважений представник застосовує відповідно до вимог законодавства такі процедури (модулі) оцінки відповідності (далі - модулі):

1) для суден класу А і В:

з корпусом завдовжки від 2,5 до 12 метрів - модуль А1 з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 22 цього Технічного регламенту, чи модуль В у комбінації з модулем С з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 23 цього Технічного регламенту;

з корпусом завдовжки від 12 до 24 метрів - модуль В у комбінації з модулем С з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 23 цього Технічного регламенту;

2) для суден класу С:

з корпусом завдовжки від 2,5 до 12 метрів - модуль А чи модуль А1 з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 22 цього Технічного регламенту, чи модуль В у комбінації з модулем С з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 23 цього Технічного регламенту;

3) для суден класу D з корпусом завдовжки від 2,5 до 24 метрів - модуль А чи модуль А1 з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 22 цього Технічного регламенту, чи модуль В у комбінації з модулем С з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 23 цього Технічного регламенту;

4) для суден індивідуального користування - модуль А чи модуль А1 з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 22 цього Технічного регламенту, чи модуль В у комбінації з модулем С з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 23 цього Технічного регламенту;

5) для суден усіх класів та їх складових частин може застосовуватися будь-який з таких модулів або їх комбінації: В+С, B+D, B+F, G, Н.

17. Визначення параметрів викидів відпрацьованих газів стосовно продукції, зазначеної у підпунктах 6 і 7 пункту 3 цього Технічного регламенту, здійснюється виробником чи уповноваженим представником із застосуванням модуля В у комбінації з модулем С з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 23 цього Технічного регламенту, чи будь-якого з таких модулей або їх комбінацій: B+D, B+E, B+F, G, H.

18. Визначення рівня шуму стосовно продукції, зазначеної у підпунктах 3 і 4 пункту 3 цього Технічного регламенту, здійснюється виробником чи уповноваженим представником із застосуванням таких модулей:

1) у разі дотримання вимог національних стандартів - модуль А1 з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 22 цього Технічного регламенту, чи модуль G або Н;

2) у разі використання числа Фруда та співвідношення P/D - модуль А чи модуль А1 з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 22 цього Технічного регламенту, чи модуль G або Н;

3) у разі використання інформації про сертифіковані типові судна, які пройшли оцінку відповідності, - модуль А чи модуль А1 з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 22 цього Технічного регламенту, чи модуль G або Н.

19. Визначення рівня шуму стосовно продукції, зазначеної у підпункті 8 пункту 3 цього Технічного регламенту, здійснюється виробником чи уповноваженим представником із застосуванням модуля А1 з додатковими вимогами, зазначеними в пункті 22 цього Технічного регламенту, чи модуля G або Н.

20. Виробник зобов'язаний підготувати технічну документацію, яка включає всі стадії проектування, виробництва та експлуатації суден, дає змогу оцінити їх відповідність вимогам цього Технічного регламенту і містить:

1) дані про методи, які використовувалися виробником для перевірки відповідності продукції вимогам цього Технічного регламенту;

2) опис конструкції, інформацію про виробництво, експлуатацію продукції та оцінку її відповідності;

3) загальний опис типу продукції;

4) конструкторські, технологічні креслення і схеми складових частин двигуна, монтажних компонентів, циклів роботи, а також описи і пояснення, необхідні для його експлуатації;

5) список застосованих повністю або частково стандартів, включених до переліку національних стандартів, які відповідають європейським гармонізованим стандартам та добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності продукції вимогам цього Технічного регламенту;

6) розрахунки елементів конструкції судна та результати проведених перевірок;

7) звіт про випробування чи розрахунки остійності, проведені відповідно до підпунктів 2 і 3 пункту 9 цього Технічного регламенту;

8) звіт про випробування стосовно обсягу викидів відпрацьованих газів, результати яких підтверджують відповідність продукції вимогам пункту 12 цього Технічного регламенту;

9) звіт про випробування рівня шуму чи посилання на дані про судно, які підтверджують його відповідність вимогам пункту 13 цього Технічного регламенту.

Технічна документація зберігається разом з декларацією про відповідність протягом 10 років після виготовлення останньої одиниці продукції і подається на вимогу органів ринкового нагляду для перевірки.

21. Виробник зобов'язаний подавати на запити органів ринкового нагляду звіти про відповідність продукції вимогам, що зазначені у пункті 8 цього Технічного регламенту, складені призначеним органом.

22. Здійснення внутрішнього контролю за виробництвом передбачає проведення виробником чи його уповноваженим представником випробувань на остійність, плавучість та рівень шуму (щодо суден із стаціонарним або рушійно-стерновим двигуном без вбудованого випускного трубопроводу і суден для індивідуального користування) під відповідальність обраного ним призначеного органу на одному або кількох суднах згідно з модулем А1.

Випробування на рівень шуму підвісних та рушійно-стернових двигунів проводяться їх виробником чи уповноваженим представником під відповідальність обраного ним призначеного органу на одному чи кількох двигунах кожного типу згідно з модулем А1.

У разі проведення випробування кількох двигунів одного типу застосовується статистичний метод перевірки його відповідності згідно з пунктом 24 цього Технічного регламенту.

23. Оцінка відповідності двигунів, зазначених у цьому Технічному регламенті, вимогам щодо норм викидів відпрацьованих газів за відсутності у виробника системи управління якістю, здійснюється шляхом проведення перевірки відповідно до встановленої призначеним органом періодичності.

У разі коли норми викидів відпрацьованих газів не відповідають установленим вимогам або відомості, подані виробником призначеному органу, потребують перевірки, застосовується процедура, що передбачає обкатку відповідно до специфікації виробника будь-якого двигуна з відповідної серії продукції, призначеної для випробування, згідно з пунктом 12 цього Технічного регламенту. У разі перевищення двигуном норм викидів відпрацьованих газів виробник звертається до призначеного органу з метою проведення замірів на кількох двигунах такої серії з урахуванням показників двигуна, що не пройшов випробування.

24. Перевірка відповідності двигунів вимогам цього Технічного регламенту може проводитися із застосуванням статистичного методу, який передбачає:

1) відбір зразків з відповідної серії двигунів у кількості (n), що визначається виробником за погодженням з призначеним органом;

2) визначення середнього арифметичного значення (X) показників, отриманих за результатами перевірки зразків, яке розраховується окремо для кожного з регламентованих компонентів відпрацьованих газів та рівня шуму.

Найменування заходу	Відповідальні за виконання	Строки виконання
Підготовчий етап
1. Формування та опублікування переліку національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту прогулянкових суден (далі - Технічний регламент)	Мінекономрозвитку Мінінфраструктури	щороку
2. Приведення нормативно-правових актів міністерств у відповідність з положеннями Технічного регламенту	Мінінфраструктури Мінекономрозвитку	2012-2013 роки
3. Популяризація впровадження Технічного регламенту в засобах масової інформації, шляхом проведення семінарів, конференцій	- " -	щороку
4. Підготовка вітчизняних підприємств до виготовлення продукції відповідно до вимог Технічного регламенту	- " -	2012-2015 роки
5. Підготовка органів з оцінки відповідності до виконання робіт з підтвердження відповідності продукції вимогам Технічного регламенту	Мінекономрозвитку Мінінфраструктури	2011-2012 роки
Добровільне застосування Технічного регламенту
6. Добровільне застосування Технічного регламенту підприємствами з проведенням процедури оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом	Мінінфраструктури	2012-2015 роки
7. Поетапне розроблення, актуалізація та впровадження національних стандартів, які відповідають європейським гармонізованим стандартам, відповідно до щорічних планів державної стандартизації; доопрацювання та внесення змін до національних стандартів відповідно до щорічних планів державної стандартизації	Мінінфраструктури Мінекономрозвитку	щороку
8. Визначення органів для проведення оцінки відповідності прогулянкових суден вимогам Технічного регламенту	Мінекономрозвитку Мінінфраструктури	2011-2012 роки
Обов'язкове застосування Технічного регламенту
9. Підготовка проектів щодо внесення змін до Технічного регламенту за результатами його добровільного застосування (у разі потреби)	Мінінфраструктури Мінекономрозвитку	2015 рік
10. Забезпечення обов'язкового застосування підприємствами, установами та організаціями Технічного регламенту	- " -	постійно, починаючи з 2016 року

Про затвердження Технічного регламенту прогулянкових суден

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ

прогулянкових суден

Загальна частина

Класифікація суден за конструкцією

Процедури оцінки відповідності

ПЛАН

заходів щодо застосування Технічного регламенту прогулянкових суден на 2011-2015 роки