Цим матеріалом ми розпочинаємо огляд законодавства в галузі охорони праці саме в площині нововведень, що уможливить уникнути непорозумінь з перевіряльниками (у цьому числі «Бібліотеки «ЗіБ» уміщено підбірку загальних нормативно-правових актів у цій галузі).

Після набуття чинності з 1 квітня законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 №1105-ХІУ минуло не так уже й багато часу. Однак, як засвідчує редакційна пошта, в читачів з'явилося багато запитань щодо застосування його положень.

Найчастіше порушуються питання фінансової відповідальності підприємства перед потерпілим, взаємовідносин з органами контролю та порядку обчислення ставок внесків на цей вид страхування.

Два закони— «подвійний» контроль

Насамперед звернімо увагу, що з набуттям чинності зазначеним законом №1105-ХІУ виникли численні колізії з базовим законом «Про охорону праці» від 14.10.92 №2694-ХИ. Адже до цього часу на підприємство покладалася повна відповідальність за створення безпечних умов праці і, відповідно, власник самотужки відшкодовував працівникам шкоду, заподіяну каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Навіть наявність вини потерпілого щодо порушень вимог нормативних актів про охорону праці лише частково знижувала матеріальні витрати підприємств (у частині зменшення до 50% одноразової допомоги, ч.4ст.11 закону №2694-ХІІ).

Від 1 квітня, на перший погляд, підприємствам можна зітхнути з полегшенням. Проте новий закон збільшив і кількість контролерів: до державних інспекторів Держкомнаглядохорон-праці (та інших перевіряльників, зазна-ченихуст.44 закону №2694-ХІІ) додалися страхові експерти Фонду соціального страхування вщнещаснихвипадків. Їхні повноваження з перевірки підприємств щодо дотримання вимог безпеки виробництва практично тотожні (ст.23 закону №1105-ХІУ та ст.45 закону №2694-Х1І), у тому числі в частині зупинки роботи на окремій ділянці виробництва та притягнення винних у порушенні вимог законодавчих актів про охорону праці до адміністративної відповідальності.

Яким чином вирішуватимуться розбіжності у висновках експерта та інспектора, у нововведеннях не уточнено. Як не враховано, що за одне й те саме порушення винна особа не може двічі притягатися до відповідальності, навіть — представниками різних структур (ст.61 Конституції).

Ймовірно, найближчим часом законодавець певним чином врегулює ситуацію «подвійного контролю» на користь

однієї зі структур. Адже на розгляді в парламенті вже перебувають зміни до закону «Про охорону пращ» (Відповідно аналіз нововведеньучастині контрольних функцій представників органів охорони праці відкладемо на наступні числа «ЗіБ»).

Кабмін - не законодавець

Вже не узгоджується з новим законом і низка підзаконних актів, пов'язаних з відшкодуванням працівникові заподіяної шкоди внаслідок виробничого травматизму чи профзахворювання. Зокрема, Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворюваньіаварій на підприємствах, в установах і організаціях (в редакції постанови КМУ від 17.06.98 №923) та Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків (затверджені постановою КМУ від 23.06.93 №472).

Не менше проблем і з порядком застосування фінансових санкцій до підприємств, передбачених ст.31 закону «Про охорону праці». Свого часу в неї заклали положення, за яким «конкретні розміри і порядок накладання штрафів визначаються законодавством». Оскільки під законодавством розумілися й підзаконніакти, постано
вою Кабміну від 17.09.93 №754 було затверджено Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи й організації за порушення нормативних актів про охорону праці.

Згодом термін «законодавство», хоч і в іншому контексті, отримав офіційне тлумачення Конституційного Суду. В рішенні щодо тлумачення п.22 ст.92 Конституції (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.2001 №7-рп/2001 наголошено, що «виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами». Насамперед це стосується санкцій, що застосовуються до фізичних осіб—робітників, посадових осіб. Та й «стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності» КС України вважає «неповним і таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави».

Підготував ЛевСЕМИШОЦЬКИЙ

P.S. У наступному матеріалі розглядатимуться законодавчі акти щодо притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за порушення вимог охорони праці.

По материалам газеты "ЗАКОН & БІЗНЕС"