КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇН8И З ПИТАНЬ ФІНАНСІВ
І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Л И С Т
N 06-10/443 від 18.07.2001 р.
В Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і
банківської діяльності розглянуто лист ЗАТ щодо застосування
пункту 12.2 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ), яким визначено особливості покриття
безнадійної заборгованості банками та небанківськими фінансовими
установами.
Підпунктом 12.2.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) передбачено, що будь-який банк
зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування
можливих втрат по основному боргу (без процентів і комісій) за
всіма видами кредитів та інших активних операцій, які відносяться
до його господарської діяльності. Межу розміру страхового резерву,
що створюється за рахунок валових витрат платника податку, а також
базу заборгованості, з якої цей резерв розраховується, встановлено
підпунктом 12.2.3 статті 12 зазначеного Закону.
Зокрема, встановлений підпунктом 12.2.3 Закону ( 334/94-ВР )
розмір страхового резерву, що створюється за рахунок валових
витрат платника податку (у 2001 році він складає ЗО відсотків),
розраховується від суми боргових вимог, а саме сукупної
заборгованості за кредитами, гарантіями та перуками, фактично
наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий
день звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 12.2.2 Закону ( 334/94-ВР ) створення
страхового резерву здійснюється банком самостійно у розмірі,
достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного
боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними
нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків
Національним банком України, а також за кредитами (іншими видами
заборгованості), визнаними безнадійними згідно з нормами цього
Закону, з урахуванням положень підпункту 12.2.3. Із вищенаведених
норм Закону випливає, що створення страхового резерву за рахунок
валових витрат платника податку здійснюється розрахункове від
сукупної суми заборгованості за всіма видами кредитів (як
стандартними, так і нестандартними).
У разі коли за наслідками звітного податкового періоду
відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або
безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з Їх
переведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу
валових витрат платника податку, або при зменшенні сум боргових
вимог, що використовується як база для визначення обмежень,
встановлених підпунктом 12.2.3 цього пункту, надлишкова сума
страхового резерву направляється на збільшення валового доходу
банку за наслідками такого звітного періоду.
Таким чином, пунктом 12.2 статті 12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) визначено:
- по-перше, що базою, від якої розраховується розмір
страхового резерву, що відноситься до складу валових витрат
платника податку, є сума всіх боргових вимог (сукупної
заборгованості за кредитами, гарантіями та порухами, фактично
наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий
день звітного податкового періоду);
- по-друге, - цільове спрямування коштів страхового резерву,
а саме, на покриття ризиків неповернення основного боргу за
кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними
за методикою Національного банку України, а також за кредитами
(іншими видами заборгованості), визнаними безнадійними. Стосовно
нормативних актів Національного банку України, які регулюють
порядок форму вання і використання банками страхових резервів, то
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено
повноваження Національного банку України лише в частині розробки
методики віднесення кредитів до нестандартних.
Голова Комітету В.Альошин
"Бухгалтерія", N 33/1, 13.08.2001 р.