Д Е К Л А Р А Ц І Я
                   прав національностей України

     Верховна Рада України, виходячи з  Декларації  про  державний
суверинітет України, з  Акта  проголошення  незалежності  України,
куруючись Загальною  декларацією  прав  людини  та  ратифікованими
Україною міжнародними пактами про права та свободи особистості;
     прагнучи утвердження  в  незалежній,  демократичній   Україні
священних принціпів свободи, гуманізму, соціальної справедливості,
рівноправності всіх етнічних груп народу України;
     беручи до уваги, що на території України проживають громадяни
понад  100  національностей,  які  разом  з  українцями  складають
п'ятдесятидвохмільйонний народ України, приймає цю Декларацію прав
національностей України:

     Стаття 1.

     Українська  держава  гарантує  всім  народам,    національним
групам,  громадянам,  що  приживають  на  її   території,    рівні
політичні, економічні, соціальні та культурні права.
     Представники  народів  та  національних  груп  обираються  на
рівних правах до органів державної  влади  всіх  рівнів,  займають
будь-які  посади  в  органах  управління,  на  підприємствах,    в
установах та організаціях.
     Дискримінація  за  національною  ознакою   забороняється    й
карається за законом.

     Стаття 2.

     Українська держава гарантує  всім  національностям  права  на
збереження  іх  традіційного  розселення  і  забеспечує  існування
національно-адміністративних  одиниць,  бере  на  себе   обов'язок
створювати належні умови для  розвитку  всіх  національних  мов  і
культур.

     Стаття 3.

     Українська  держава  гарантує  всім  народам  і  національним
групам право вільного користування рідними мовами  в  усіх  сферах
суспільного життя,  включаючи  освіту,  виробництво,  одержання  і
розповсюдження інформації.
     Верховна Рада України тлумачить статтю 3 Закону "Про  мови  в
Українській    РСР"    таким    чином,    що        в        межах
адміністративнотериторіальних одиниць, де компактно проживає певна
національність, може функціонувати її  мова  нарівні  з  державною
мовою.
     Українська Держава забезпечує право своїм громадянам вільного
користування російською мовою. В регіонах, де  проживає  компактно
кілька національних груп, нарівні з  державною  українською  мовою
може функціонувати мова,  прийнятна  для  всього  населення  даної
місцевості.

     Стаття 4.

     Усім громадянам України  кожної  національності  гарантується
право сповідувати свою релігію, використовувати  свою  національну
символіку, відзначати  свої  національні  свята,  брати  участь  у
традиційних обрядах своїх народів.

     Стаття 5.

     Пам'ятки історії та культури народів та національних груп  на
території України охороняються законом.

     Стаття 6.

     Українська  держава  гарантує  всім  національностям    право
створювати  свої  культурні   центри,    товариства,    земляцтва,
об'єднання.  Ці  організації  можуть   здійснуювати    діяльність,
спрямовану  на  розвиток  національної  культури,   проводити    в
установленому законом порядку  масові  заходи,  сприяти  створенню
національних  газет,  журналів,  видавництв,   музеїв,    художніх
колективів, театрів, кіностудій.

     Стаття 7.

     Національні  культурні  центри  і  товариства,   представники
національних меншин  мають  права  на  вільні  контакти  із  своєю
історичною батьківщиною.

Верховна Рада України


 м. Київ
 1 листопада 1991 року

 N 1771-ХІІ