Видавець - лише за реєстром

ДПАУ довела, що газети не є видавничою продукцією

Не завжди роз'яснення Державної податкової адміністрації України щодо незастосування пільг, встановлених законом, до окремих платників податків порушує права останніх. Така, несподівано вигідна для більшості редакцій друкованих видань — платників податків, позиція ДПАУ викладена в листі від 24.09.2001 №12762/7/15-1217 щодо порядку застосування норм пп.7.19 та 7.20 закону "Про оподаткування прибутку підприємств", що внесені законом від 17.05.2001 N52410-111.

Для кого пільги?

Нагадаємо, що Верховна Рада, ухваливши означені зміни до закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94 (в редакції закону від 22.05.97 №283/97-ВР), начебто надала (щоправда, тимчасово — до 1.01.2003) певні пільги суб'єктам видавничої справи. Однак, як зазначалося в нашому виданні (див. "ЗІБ" №21'2001) таке рішення законодавця інакше ніж "троянським дарунком" й не назвеш. Тому майже одразу в більшості редакційних колективів друкованих ЗМІ виникло бажання відхреститися від "благодійництва" парламенту.

Єдиною "зачіпкою" було доведення того, що періодичні друковані видання не підпадають під визначення "видавнича продукція". Адже згідно з п.7.19 закону "не включаються до складу валових доходів платника податку доходи, отримані від продажу видавничої продукції замовнику або безпосередньому споживачу".

Водночас п.7.20 закону встановлено, що "невключення до валових доходів" спричиняє і не включення до складу валових витрат таких платників податку витрат, що понесені в зв'язку з одержанням таких звільнених доходів. Тобто фактично всі інші доходи редакцій (у тім числі й головне джерело зменшення передплатної ціни для читачів—доходи від розміщення реклами) автоматично обкладалися б податком на прибуток майже в повному обсязі. Адже механізму, що дозволив би точно виокремити витрати, пов'язані з одержанням оподатковуваних доходів, і скоригувати валовий дохід на суму збитків від реалізації видань, закон не містив.

Так само закон не дозволяв враховувати у зменшення скоригованого валового доходу згідно з п.3.1 ст.З суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для отримання таких звільнених доходів. У разі коли основні фонди використовуються як для одержання звільнених доходів, так і для інших доходів, що підлягають включенню до складу валових доходів згідно з цим законом на загальних підставах, ско-ригований валовий дохід платника податку підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так само відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як і сума доходів, що підлягає включенню до складу валових доходів відповідно до цього закону на загальних підставах, відноситься до загальної суми валових доходів з урахуванням звільнених.

Щоправда, залишалася можливість довести правомірність застосування такого ж порядку, що передбачений для амортизації, для віднесення до валових витрат частки понесених витрат, пропорційної до частки отриманих оподатковуваних доходів. Але податкові органи навряд чи погодилися б з такою аналогією. Проте згаданим листом ДПАУ сама довела, що на редакції періодичних друкованих видань нововведення не поширюється. І хоча аргументи не безспірні, це той випадок, коли економічно вигідніше підтримати висновки, ніж їх заперечувати.

Позиція ДПАУ

Як відомо, ст.1 закону «Про видавничу справу» від 5.06.97 №318/97-ВР визначає, що:

• видавнича продукція —сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями);

• видавець — фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання;

• виготовлювач видавничої продукції — фізична чи юридична особа, яка здійснює виготовлення замовленого тиражу видання;

• розповсюджувач видавничої продукції — фізична чи юридична особа, яка займається розповсюдженням видавничої продукції;

• замовник — фізична чи юридична особа, яка замовляє видавничу продукцію, беручи на себе фінансові зобов'язання.

Замовниками будь-якої видавничої продукції можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав. При цьому видавцем можуть прийматися замовлення на редакційно-видавниче опрацювання, виготовлення та випуск у світ творів від авторів (співавторів), упорядників (співупо-рядників), перекладачів, які є замовниками перед ним (ст.17 закону).

Видавець має право бути замовником перед виготовлювачем та розповсюджувачем видавничої продукції.

Відповідно до ст.21 закону "Про видавничу справу" виготовлювач приймає замовлення на виготовлення видавничої продукції за умови наявності у замовника документа про внесення його до Державного реєстру як суб'єкта видавничої справи. До суб'єктів видавничої справи належать видавці, виготовлювачіта розповсюджувачі видавничої продукції.

Державний реєстр видавців

Статтею 12 закону визначено, що з метою обліку суб'єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.

Відповідно до статей 12 та 14 закону Кабінетом Міністрів прийнято постанову "Про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції" від 28.09.98 №1540, якою затверджено Положення про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

Положення поширюється на суб'єктів видавничої справи незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, за винятком видавців та розповсюджувачів друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до ст. 1 закону "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16.11.92 №2782-XII (зі змінами і доповненнями) піддрукованими засобами масової інформації (пресою) розуміються періодичні й такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) упродовж року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Без внесення до Державного реєстру діяльність у видавничій справі здійснюється:

органами законодавчої, виконавчої, судової влади — для випуску в світ офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно-правового характеру, бюлетенів судової та арбітражної практики;

підприємствами, організаціями, навчальними закладами, науковими установами , творчими спілками .іншими юридичними особами — для випуску в світ і безоплатного розповсюдження інформаційних, бібліографічних, реферативних, рекламних видань, видань, що містять нормативні акти з виробничо-практичних питань, службових та методичних матеріалів, документації для потреб статутної діяльності їхнього видавця, а також матеріалів на правах рукопису, що розмножені за допомогою технічних засобів.

"Пільга" — для зареєстрованих

Оскільки діяльність з друкування вищезазначених матеріалів є законною, однак водночас не основною видавничою діяльністю, тому що не відбувається включення до названого Державного реєстру, то вказана пільга не поширюється на платників податків, які здійснюють друкування подібної інформації.

Виходячи з викладеного, норми пп.7.19 та 7.20 закону про прибуток поширюються на платників податків, що отримали доходи від продажу книг, брошур, буклетів та інших подібних видань, включаючи словники та енциклопедії, карти та атласи, музичні видання (ноти), за умови включення таких платників до вищезгаданого Державного реєстру. Водночас дія цих пунктів не поширюється на платників податків, що отримали доходи від продажу газет, журналів та інших періодичних публікацій, тобто на видавців, виготовлювачів та розповсюджувачів друкованих засобів масової інформації.

Щодо видань рекламного характеру, то відповідно до п.7.19 закону про прибуток передбачено звільнення від оподаткування доходу від продажу видавничої продукції, тобто без обмежень стосовно її конкретного різновиду (довідкова, рекламна, інформаційна тощо). Оскільки ст.1 закону «Про систему оподаткування» від 25.06.91 №1251-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, то коло платників, які можуть користуватися пільгою, встановленою п.7.19, прямо визначено законом і може змінюватися тільки після внесення змін до чинного податкового законодавства.

Звітність

Доходи від продажу видавничої продукції відображаються, як і раніше, в рядку 1.1 додатку А до декларації про прибуток підприємства. Одночасно сума таких доходів відображається в рядку 10.9 додатку Є до декларації. Таким чином, сума доходів, одержаних від продажу видавничої продукції, не збільшує скоригований валовий дохід (рядок 11 декларації) підприємства.

Що стосується відображення валових витрат, понесених продавцем видавничої продукції у зв'язку з одержанням таких звільнених доходів, то такі витрати відповідно до п.7.20 закону про прибуток не включаються до складу валових витрат і в зв'язку із цим не відображаються в декларації.

Аналогічно не враховуються у зменшенні скоригованого валового доходу та не відображаються у декларації суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що не використовуються для отримання таких звільнених доходів.

Підготував Лев СЕМИШОЦЬКИЙ

По материалам газеты "ЗАКОН & БІЗНЕС"