Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Абзац четвертий частини другої статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 47, ст. 646) викласти в такій редакції:

"майнові права інтелектуальної власності".

2. У Законі України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782-12) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 1, ст. 1; 2004 р., N 7, ст.51):

1) частину першу статті 36 викласти в такій редакції:

"Редакція зобов'язана використовувати авторські матеріали, твори літератури, науки і мистецтва з дотриманням законодавства з питань інтелектуальної власності";

2) частину другу статті 41 доповнити пунктом 10 такого змісту:

"10) порушення законодавства з питань інтелектуальної власності".

3. У Законі України "Про телебачення і радіомовлення" (3759-12) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 10, ст. 43; 1996 р., N 5, ст. 18; 1997 р., N 15, ст. 115; 1999 р., N 41, ст. 373):

1) у частині третій статті 30 слова "без погодження з власником авторського права" замінити словами "без погодження з суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав";

2) статтю 36 викласти в такій редакції:

"Стаття 36. Особисті немайнові та майнові права телерадіоорганізацій

Телерадіоорганізації та їх правонаступники є суб'єктами суміжних прав.

Телерадіоорганізація має право вимагати згадування свого найменування у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою телерадіоорганізацією.

До майнових прав телерадіоорганізації належить її виключне право на використання своїх програм будь-яким способом та виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції;

фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення;

публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.

Телерадіоорганізація також має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе її програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Майнові права телерадіоорганізації можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку поширюються передані права, тощо.

Майнові права телерадіоорганізації можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок припинення юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.

Без згоди телерадіоорганізації допускається використання її програм і передач у випадках, передбачених статтею 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) ;

3) абзац шістнадцятий частини першої статті 46 викласти в такій редакції:

"порушення прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав".

4. У Законі України "Про видавничу справу" (318/97-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 32, ст. 206):

1) у статті 17:

абзаци восьмий і дев'ятий частини другої викласти в такій редакції:

"перекладів, обробок, анотацій, резюме, оглядів, інсценізацій, інших переробок творів і обробок фольклору (похідних творів) без заподіяння шкоди охороні творів, які зазнали перекладу, адаптації чи іншої переробки;

збірників творів, збірників обробок фольклору, енциклопедій та антологій, збірників звичайних даних, інших складених творів за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини";

частину п'яту викласти в такій редакції:

"Умови виконання замовлення на видавничу продукцію, права та обов'язки сторін визначаються договорами між автором (співавторами), їх спадкоємцями чи особами, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права на об'єкт замовлення, замовником, видавцем, виготовлювачем та розповсюджувачем, укладеними відповідно до законодавства";

2) частину першу статті 20 викласти в такій редакції:

"Права та обов'язки видавця у відносинах з автором (співавторами) твору в галузі науки, літератури і мистецтва, їх спадкоємцями чи з особою, якій автори чи їх спадкоємці передали авторські майнові права, чи з особами, яким належать права на інші об'єкти права інтелектуальної власності, визначаються законодавством України з питань інтелектуальної власності";

3) останній абзац частини другої статті 28 викласти в такій редакції:

"реалізовувати видавничу продукцію без дозволу її власника (співвласників), а також з порушенням законодавства України з питань інтелектуальної власності".

5. У Законі України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" (554/97-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 52, ст. 312; 2001 р., N 41, ст. 199):

1) абзац п'ятий частини другої статті 4 викласти в такій редакції:

"гарантує професійний та соціальний захист членів творчих спілок, охорону їх авторських та суміжних прав";

2) частину першу статті 9 доповнити абзацом такого змісту:

"здійснювати управління майновими правами членів спілки, які є суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав згідно із Законом України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) ;

3) абзаци третій і сьомий статті 21 викласти в такій редакції:

"винагороди за управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) ;

"спеціальні відрахування до фондів творчих спілок, якщо вони встановлені Кабінетом Міністрів України, за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням".

7. Розділ VI Закону України "Про архітектурну діяльність" (687-14) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 31, ст. 246) викласти в такій редакції:

Стаття 29. Об'єкти та суб'єкти авторського права в галузі архітектури

Відносини, що виникають під час створення і використання об'єктів архітектури як об'єктів авторського права, регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) , цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Об'єктами авторського права в галузі архітектури є твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, а також плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури.

Особа (особи), творчою працею якої (яких) створено об'єкти архітектури як об'єкти авторського права, вважається автором (співавторами) цих об'єктів.

Співавторами не можуть бути особи, які подають автору об'єкта архітектури технічну, консультаційну чи організаційну допомогу або такі, що здійснюють організацію проектування і будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту), контроль за виконанням зазначених робіт.

Стаття 30. Майнові права на об'єкт архітектури

Майнові права на об'єкт архітектури як об'єкт авторського права, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права на об'єкт архітектури як об'єкт авторського права, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта або замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Обов'язкові умови договорів щодо розпорядження майновими правами на об'єкт архітектури як об'єкт авторського права визначаються Цивільним кодексом України (435-15) та Законом України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) .

Автор проекту твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює, а також на внесення змін до не завершеного будівництвом чи збудованого твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції.

Використання проекту твору архітектури, містобудування чи садово-паркового мистецтва для реалізації допускається тільки одноразово, якщо інше не обумовлено договором, згідно з яким створено проект. Повторне використання такого проекту і розробленої на його основі робочої документації здійснюється виключно за згодою автора з виплатою йому або його правонаступникам авторської винагороди.

Автор об'єкта архітектури як об'єкта авторського права має право на одержання у встановленому законодавством порядку авторської винагороди за його створення і використання.

Стаття 31. Особисті немайнові права автора (співавторів) об'єкта архітектури

Автору (співавторам) об'єкта архітектури як об'єкта авторського права належать особисті немайнові права, визначені Законом України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) .

Особисті немайнові права на об'єкт архітектури як об'єкт авторського права належать його автору (співавторам) незалежно від умов договору (контракту) між автором та замовником або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює".

8. Частину другу статті 4 Закону України "Про народні художні промисли" (2547-14) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 41, ст. 199) доповнити абзацом такого змісту:

"забезпечує охорону авторських прав суб'єктів народних художніх промислів".

9. У Законі України "Про рекламу" (270/96-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 8, ст. 62):

1) статтю 4 викласти в такій редакції:

"Стаття 4. Використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав у рекламі

Використання у рекламі об'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється відповідно до вимог законодавства України про авторське право і суміжні права";

2) статтю 6 викласти в такій редакції:

"Застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до чинного законодавства України про мови.

Знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до чинного законодавства, зокрема статті 6 quinquies Паризької конвенції про охорону промислової власності (995_123) ".

10. Пункт 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року N 46-93 (46-93) "Про стандартизацію і сертифікацію" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 27, ст. 289; 2000 р., N 5, ст. 34; 2003 р., N 16, ст. 128) виключити.

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.