КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ФІНАНСІВ
І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Л И С Т
N 06-10/638 від 07.11.2001
Щодо деяких питань застосування частини 2 статті 36
Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом"
У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і
банківської діяльності розглянуто лист щодо деяких питань
застосування частини 2 статті 36 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ).
Відповідно до частини 2 статті 36 вищезазначеного Закону у
разі коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті
35 цього Закону, передбачають розстрочення чи відстрочення або
прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення
зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків,
зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з
метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При
цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом
повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи
про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та
списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які
виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви
про порушення справи про банкрутство до господарського суду
календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується
на умовах мирової угоди.
Тобто у цій нормі йдеться про податкові зобов'язання чи
податковий борг, який був визначений відповідно до Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) до початку
процедур, встановлених Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ).
Як випливає з листа, у процедурі банкрутства виникло питання
щодо кредиторської заборгованості за неповернуту бюджетну позику.
Частина 2 статті 36 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) у викладеному випадку не може бути застосована,
оскільки кредиторська заборгованість не має у своєму складі
податкового боргу, а орган стягнення (виключно податковий орган)
не бере участі у процедурі банкрутства.
У випадку, де кредитором за бюджетну позичку виступає
підрозділ Державного казначейства у процедурах банкрутства, в тому
числі укладення мирової угоди з розстроченням (відстроченням)
та/або прощенням (списанням) боргів, повинні застосовуватися
загальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) з урахуванням
норм Закону України "Про врегулювання заборгованості за бюджетними
позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським
підприємствам усіх форм власності і господарювання через
обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та
реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового
комплексу" ( 2237-14 ).
Голова Комітету В.Альошин
"Галицькі контракти - Документи для роботи", N 48, 26.11.2001 р.