ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 14062/7/17-0517 від 18.10.2001
ДПА України розглянула лист стосовно оподаткування доходів,
одержуваних найманими працівниками, які перебувають у трудових
відносинах з фізичними особами - суб'єктами підприємницької
діяльності - платниками єдиного податку, і повідомляє.
Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727 ( 727/98 )
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від
28.06.99 р. N 746/99 ( 746/99 ) встановлено, що фізична особа -
платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому
розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної
реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від
20 до 200 грн. на місяць, і розмір єдиного податку не залежить від
результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого
доходу від такої діяльності за умови, що обсяг виручки від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500
тис. грн. за календарний рік. Якщо фізична особа - суб'єкт малого
підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності,
для яких встановлено різні ставки єдиного податку, нею
придбавається одне Свідоцтво і сплачується єдиний податок за
більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою
радою за місцем її державної реєстрації як суб'єкта
підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює вона
підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за
місцем державної реєстрації.
У разі якщо суб'єкт малого підприємництва - фізична особа
прийняв рішення щодо збільшення своєї бази оподаткування шляхом
залучення до підприємницької діяльності найманих працівників,
включаючи членів сім'ї, то тоді розмір єдиного податку для такого
суб'єкта збільшується на 50 відсотків за кожну найману особу.
Отже, платником єдиного податку є саме фізична особа -
суб'єкт малого підприємництва, а не наймані працівники, їх
кількість лише впливає на розмір єдиного податку, який сплачує ця
особа. Згідно із ст.2 (частина 8 Указу Президента ( 727/98 ) саме
доходи, отримані цією особою від здійснення підприємницької
діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до її
сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.
Громадяни, які перебувають з платником єдиного податку в трудових
відносинах, отримують від нього відповідну винагороду за виконану
роботу, а не дохід від здійснення підприємницької діяльності.
Статтею 6 Указу ( 727/98 ) встановлено, що безпосередньо
платник єдиного податку - фізична особа - суб'єкт малого
підприємництва звільняється, зокрема, від сплати податку на доходи
фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) з доходів,
одержуваних ним від здійснення підприємницької діяльності, які
обкладаються єдиним податком.
Разом з цим фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності - платники єдиного податку не звільняються від
покладеного на них обов'язку нарахування (утримання,
перерахування) прибуткового податку з громадян із сум заробітної
плати (винагороди), що виплачується ними найманим працівникам,
включаючи членів їх сімей, оскільки в такому випадку платниками
прибуткового податку є вже не фізичні особи - суб'єкти
підприємницької діяльності, а безпосередньо працівники, що
перебувають з ними у трудових відносинах, включаючи членів їх
сімей.
Статтями 9, 12, 14 та 19 Декрету КМУ від 26.12.92 р. N 13-92
( 13-92 ) "Про прибутковий податок з громадян" (з відповідними
змінами та доповненнями) на підприємства, установи та організації
всіх форм власності та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, які провадять виплати громадянам, покладено обов'язок
своєчасного і в повному обсязі нарахування, утримання та
перерахування до бюджету сум податку з доходів громадян, що
підлягають оподаткуванню, і до цих статей змін стосовно фізичних
осіб - платників єдиного податку не вносилось, тому вони повинні
нараховувати, утримувати і перераховувати до бюджету прибутковий
податок з доходів, що сплачуються ними найманим працівникам.
Порядок оподаткування прибутковим податком доходів громадян,
зокрема, і тих, що їх отримують від фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності, в тому числі від платників єдиного
податку, за трудовим договором викладений у відповідних розділах
Декрету залежно від того, чи є робота за трудовим договором
основним місцем роботи такого працівника (з веденням фізичною
особою суб'єктом підприємницької діяльності трудової книжки на
найманого працівника) чи неосновним місцем роботи.
Трудові відносини громадян регулюються Кодексом законів про
працю України ( 322-08 ), Законом України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) та іншими нормативними актами з цього питання.
Згідно із ст.48 Кодексу законів про працю України ( 322-08 )
з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.99 р.
N 1356-XIV ( 1356-14 ) "Про внесення змін до Кодексу законів про
працю України", фізичні особи, поряд з підприємствами, установами,
організаціями, мають право ведення трудових книжок на всіх
працюючих у них понад п'ять днів працівників.
Укладений у письмовій формі трудовий договір між фізичною
особою - суб'єктом підприємницької діяльності і працівником, що
зареєстрований у державній службі зайнятості за місцем проживання
підприємця у порядку, визначеному Міністерством праці та
соціальної політики України (ст.24 КЗпП ( 322-08 ), у тижневий
строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи, є
підставою для ведення фізичною особою - суб'єктом підприємницької
діяльності трудової книжки найманого працівника у разі, якщо цей
найманий працівник не має місця роботи, де вже ведеться трудова
книжка.
Цим законодавством не передбачено обов'язковості ведення
обліку, збереження, видачі трудових книжок та внесення записів до
них фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без
створення юридичної особи, які використовують найману працю, саме
в тому порядку, який поширюється на юридичних осіб.
З метою створення умов, які б дозволяли найманій особі
записом у трудовій книжці підтвердити факт своєї роботи у фізичної
особи - суб'єкта підприємницької діяльності, Міністерством праці
та соціальної політики України (наказ від 08.06.2001 р. N 260
( z0554-01 ) було розроблено та затверджено окремий механізм
порядку укладення трудового договору між працівником і фізичною
особою - суб'єктом підприємницької діяльності, форму трудового
договору та порядок його реєстрації у державній службі зайнятості,
а також внесено відповідні доповнення щодо ведення трудових книжок
таких працівників до інструкції про порядок ведення трудових
книжок на підприємствах, в установах і організаціях.
Заступник Голови Г.Бондаренко
"Бухгалтерія", N 49/1, 03.12.2001 р.