Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"

Національний банк України розглянув запит громадської організації "Ліга підприємців Харківщини" від 27.04.2000 за N 99-11/003 щодо роз'яснення положень чинного валютного законодавства про здійснення резидентами України операцій згідно з пунктом 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 за N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", і повідомляє.

Згідно з п.4 (г) ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 за N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" використання іноземної валюти на території України як застави потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

На сьогодні чинним законодавством України поняття "використання іноземної валюти на території України як застави" не визначено, а роз'яснення цього поняття надане у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.04.97 за N 5 (v0005700-97) "Про практику застосування судами законодавства щодо порушеним правил про валютні операції". Так Пленум визначив, що використання валютних цінностей як застави полягає в їх передачі та прийнятті в рахунок забезпечення зобов'язань.

Необхідно також зауважити, що відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 24.12.99 за N 02-5/602 (v_602800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу", виходячи з правової природи коштів, що знаходяться на рахунках банківських установах, вони не можуть бути предметом застави за правилами, які регулюють заставу речей. Водночас, питання про заставу таких коштів може вирішуватись за правилами розділу 5 наведеного Закону України "Про заставу" (2654-12) стосовно застави майнових прав.

Враховуючи наведене, питання про заставу коштів у іноземній валюті, що знаходяться на рахунках у банківських установах, може вирішуватись лише за правилами стосовно застави майнових прав. Операції щодо застави майнових прав відповідно до Декрету не потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

В той же час, у наведеному випадку мова іде лише про кошти, що знаходяться на рахунках у банківських установах. Що стосується готівкових коштів у іноземній валюті, а також інших валютних цінностей, які підпадають під поняття "іноземної валюти" згідно з зазначеним Декретом, то вони можуть бути надані у заставу на території України лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з п.5 ст. 5 зазначеного Декрету (15-93) одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Виходячи з наведеного, індивідуальну ліцензію на використання іноземної валюти як застави на території України може отримати будь-яка сторона цієї операції, у зв'язку з чим санкції за проведення вказаної операції без належної ліцензії можуть бути застосовані до обох сторін.

Однак, якщо договором передбачено обов'язок отримати індивідуальну ліцензію однією з сторін, то, з нашої точки зору, відповідальність у разі неотримання такої ліцензії має нести саме ця сторона.

Крім цього, вважаємо, що з цього питання має висловити свою думку Державна податкова адміністрація України, оскільки, відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 27.06.99 за N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 за N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Згідно з п.2 ст.5 зазначеного Декрету, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Отже, наявність у банку генеральної ліцензії не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно із ст.5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Декрету (15-93) , до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України. Валютні операції, що потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України, перелічені в п.4 ст.5 названого Декрету.

При здійсненні резидентом-посередником подальшого перерахування іноземної валюти, яка надійшла на їх рахунки від нерезидентів, на рахунки резидентів - суб'єктів підприємницької діяльності на підставі відповідних договорів (доручення, комісії тощо), не відбувається переходу права власності на вказані кошти до резидента-посередника, Тобто така операція не містить ознак валютної.

Враховуючи викладене, вважаємо, що на здійснення вказаних операцій індивідуальна ліцензія Національного банку України не потрібна.