З метою забезпечення однозначного тлумачення окремих норм статті 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", керуючись статтею 2 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII (509-12) "Про державну податкову службу в Україні", підпунктом 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 року N 494 (494-2001-п) "Про затвердження Порядку надання податкових роз'яснень", НАКАЗУЮ:

1. Затвердити податкове роз'яснення щодо окремих питань застосування абзацу п'ятого підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (додається).

<...>

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державної податкової

адміністрації  України від

9 вересня 2002 р. N 423

З метою забезпечення однозначного розуміння абзацу п'ятого підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон) в частині зазначених у абзаці "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону випадків самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платників податків слід керуватися наступним.

Згідно з абзацом п'ятим підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону встановлено, що якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу замість десятиденного терміну, визначеного в абзаці першому цього підпункту.

Одночасно у абзаці "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону передбачено, що контролюючий орган повинен самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо згідно із законами з питань оподаткування такий орган є особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу). Обов'язки самостійного визначення суми податкового зобов'язання окремих платників податків покладено на контролюючі органи Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 (13-92) "Про прибутковий податок з громадян" із змінами і доповненнями та Законом України від 3 липня 1992 року N 2535-XII (2535-12) "Про плату за землю" із змінами і доповненнями (в редакції Закону України від 19 вересня 1996 року N 378/96-ВР (378/96-ВР) .

Відповідно до вказаного Декрету податковими органами обчислюються податкові зобов'язання наступних платників прибуткового податку:

- громадян, які протягом календарного року разом з доходами за основним місцем роботи (служби, навчання) одержують доходи від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб;

- суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності, сукупна річна сума прибуткового податку яких згідно з частиною четвертою статті 12 розділу III Декрету обчислюється податковими органами на підставі поданих ними декларацій;

- громадян, які одержують протягом календарного року доходи від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також громадян, які одержують інші доходи, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III Декрету (13-92) , прибутковий податок яких згідно з абзацом "б" пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету обчислюється податковими органами на підставі поданих ними декларацій про очікуваний (оціночний) дохід у поточному році або про фактично одержані у звітному календарному році доходи;

- іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні і одержують доходи як в Україні, так і за її межами, прибутковий податок яких згідно з пунктом 2 статті 18 розділу VI Декрету (13-92) обчислюється податковими органами на підставі поданих ними декларацій про очікувані у поточному році або про фактично одержані доходи за місцем здійснення діяльності в Україні.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 14 розділу 6 Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-XII (2535-12) "Про плату за землю" державні податкові інспекції також зобов'язані нараховувати земельний податок громадянам - власникам земельних ділянок та землекористувачам.

Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства, визначення податкових зобов'язань платників податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, здійснюється органами державної податкової служби переліченим платникам податків.

У разі коли такі платники податків вважають, що сума податкового зобов'язання визначена невірно, вони мають право звернутися до контролюючого органу із скаргою, яка повинна бути подана протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу.