Відповідно до частини другої статті 18 Указу Президента України від 7 серпня 1998 р. N 857 (857/98) "Про деякі зміни в оподаткуванні" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість.

2. Державній податковій адміністрації забезпечити контроль за виконанням цієї постанови.

3. Ця постанова набирає чинності з дня її офіційного опублікування.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 18 грудня 1998 р. N 1997

1. Цей Порядок встановлює процедуру і форми застосування органами державної податкової служби непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість (далі - оподатковувані операції).

2. Під непрямим методом визначення обсягу оподатковуваних операцій розуміється метод відстеження операцій, пов'язаних з господарською діяльністю платника податку на додану вартість (далі - платник податку), за допомогою інформації, отриманої з джерел інших, ніж звіти, декларації та записи і регістри бухгалтерського обліку, а також ретельний аналіз отриманої інформації з метою визначення доходу і відповідно розміру податкових зобов'язань такого платника податку. При встановленні бази оподаткування та визначенні суми податку на додану вартість непрямими методами використовуються також факти і докази, зазначені в матеріалах бухгалтерського та податкового обліку платника податку, дані бухгалтерського та податкового обліку, подані іншими особами, які вступали у відносини з платником податку, обсяг оподатковуваних операцій якого визначається непрямими методами.

3. Непрямі методи для встановлення бази оподаткування застосовуються у разі:

1) виявлення порушень вимог до ведення бухгалтерського та податкового обліку, фактів знищення, втрати чи неподання бухгалтерських документів;

2) неведення обліку фактичних витрат виробництва;

3) виявлення фактів приховування доходу (прибутку), а саме:

постійного звітування платника податку про збитковість або про неведення господарської діяльності;

невідповідності рівня життя керівників, засновників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та членів їхніх сімей задекларованим доходам;

наявності відносин з фіктивними структурами;

надання, отримання, погашення кредитів (позик);

безпідставного збільшення обсягу здійснення операцій за готівкові кошти тощо.

4. Джерелом інформації для визначення бази оподаткування непрямими методами можуть бути дані, отримані в установленому законодавством порядку від органів державної влади, в тому числі митних органів, органів внутрішніх справ, банківських установ; звітні документи платника податку; результати попередніх перевірок, перевірок - обстежень виробничих, складських, торгівельних та інших приміщень; відомості, затребувані в осіб, які вступали у відносини з таким платником податку, або інформація, отримана від третіх осіб.

5. У разі встановлення розбіжності між задекларованим доходом та доходом, визначеним із застосуванням непрямих методів, орган державної податкової служби у письмовій формі пропонує платнику податку документально обгрунтувати виявлену розбіжність. Якщо платник не в змозі виконати цю вимогу шляхом використання легалізованих джерел, орган державної податкової служби має право самостійно кваліфікувати її як дохід та обчислити у зв'язку з цим суму податку на додану вартість.

6. Основними формами застосування непрямих методів визначення обсягу оподатковуваних операцій платника податку є:

1) обчислення податку на додану вартість шляхом визначення обсягів виробництва та реалізації продукції.

Підрахунок обсягів виробництва та реалізації продукції проводиться виходячи з виробничих потужностей, показників використання сировини, електричної та теплової енергії, води, кількості робітників та виплаченої заробітної плати, а також наявної інформації щодо відносин між платником податку, пов'язаними з ним особами та третіми особами.

Для визначення обсягів реалізації продукції та суми отриманої виручки використовуються відомості про середню одноденну виручку підсумком за 10 діб, обраних працівниками органів державної податкової служби самостійно. Виручка визначається шляхом підрахунку обсягів реалізації з використанням засобів вимірювання або без них. При цьому забезпечується постійна присутність протягом контрольної доби (робочого часу) представника органу державної податкової служби. Визначена таким чином виручка порівнюється із середньою добовою виручкою за попередні періоди. У разі відхилення визначеної середньої добової виручки від задекларованої вона приймається для визначення обсягів реалізованої продукції та суми отриманої виручки за звітні періоди, а різниця вважається прихованою виручкою, з якої додатково нараховується відповідний податок;

2) обчислення податку на додану вартість шляхом прямої перевірки руху продукції платника податку.

Цей метод грунтується на визначенні обсягів реалізації та придбання продукції.

Визначення обсягів реалізації та придбання продукції здійснюється на підставі аналізу інвентарних запасів цієї продукції на початок та кінець звітного періоду.

У разі встановлення за наслідками проведеної інвентаризації розбіжностей з даними обліку, різниця включається до обсягу оподатковуваних податком на додану вартість операцій;

3) обчислення податку на додану вартість шляхом визначення оподатковуваного доходу (прибутку).

Цей метод полягає у зіставленні суми одержаних (задекларованих) валових доходів з рівнем життя, обсягом накопичених керівниками, засновниками підприємств та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності майна і коштів. Величина приховуваного доходу встановлюється шляхом визначення джерел отримання коштів та їх використання (вкладення); аналізу банківських депозитів та чеків; визначення "чистої" вартості майна і коштів; визначення процентних показників; визначення кількості товарів тощо. Перевищення фактичних валових витрат над задекларованими валовими доходами дає підстави для встановлення вірогідної суми доходу платника податку.

Результати застосування методу можуть бути використані з метою визначення бази оподаткування та належної до сплати суми. Дохід, обчислений непрямими методами, є підставою для обчислення податку на додану вартість, за винятком тих випадків, коли платник податку може навести документально підтверджені докази, що цей додатковий дохід було отримано завдяки легалізованим джерелам доходу. При цьому елементи, які утворюють дохід і використовуються для цілей обкладення податком на додану вартість, мають бути відокремлені від тих елементів, які не використовуються для цієї мети (наприклад операції, звільнені від оподаткування згідно із статтею 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) );

4) обчислення податку на додану вартість шляхом порівняння діяльності платників податку, які займаються аналогічною діяльністю.

Для визначення обсягу оподатковуваних операцій необхідно встановити ознаки аналогічного виду діяльності, тобто однакові умови господарювання, зокрема вид діяльності, період зайняття цією діяльністю, місце проведення діяльності, забезпеченість матеріалами, сировиною та замовленнями, умови реалізації продукції (місце реалізації, кому реалізується чи здається на реалізацію готова продукція), кількість робочих днів у місяці та чи є ця діяльність основним джерелом доходу;

5) обчислення податку на додану вартість шляхом виявлення операцій з фіктивними структурами.

У разі встановлення фактів перерахування платником податку коштів фіктивним структурам валові витрати такого платника податку зменшуються на зазначені суми. При цьому відшкодування податку на додану вартість з цих операцій не провадиться.

7. У разі визначення обсягу оподатковуваних операцій непрямими методами право на податковий кредит платникові податку не надається.

8. На підставі встановленого непрямими методами прихованого об'єкта обкладання податком на додану вартість посадові особи органу державної податкової служби складають акт в установленому порядку.

9. Визначена непрямими методами сума податку на додану вартість вважається донарахованою за результатами перевірки, а до платників податку застосовуються фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) .