Юридический Харьков плюс - втрата чинності (закон від 21.03.2017 N 1965-VIII /1965-19/) від 12.04.2017 N 545-15 a95e7e6c2b16763c218cc6a5c17d00cc-4

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 17, ст.140 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 406-VII (406-18) від 04.07.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.712 N 901-VIII (901-19) від 23.12.2015, ВВР, 2016, N 4, ст.44 )

Верховна Рада України постановляє:

Затвердити Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації (додається).

ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА АВІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Державна програма авіаційної безпеки цивільної авіації (далі - Програма) розроблена відповідно до конвенцій про міжнародну цивільну авіацію (995_038) , про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (995_167) , про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (995_165) , про злочини та деякі інші акти, що вчинюються на борту повітряних суден (995_244) , та про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення (995_016) , а також інших міжнародних актів.

Програма враховує вимоги Ради Безпеки ООН про спрямування спільних зусиль на запобігання і припинення терористичних актів, зокрема резолюції від 28 вересня 2001 року N 1373 (995_854) .

2. Програма розроблена на підставі Додатка 17 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію "Безпека. Захист міжнародної цивільної авіації від актів незаконного втручання" та Керівництва з безпеки для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання.

Розділ II

ТЕРМІНИ ТА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

3. Терміни, що застосовуються в цій Програмі, вживаються в такому значенні:

авіаційна безпека - комплекс заходів, а також людські та матеріальні ресурси, призначені для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання в її діяльність;

авіаційне підприємство - авіатранспортне підприємство, яке пропонує або експлуатує повітряне сполучення;

авіація загального призначення - цивільна авіація, діяльність якої не стосується регулярних авіаперевезень та нерегулярних авіатранспортних операцій, що виконуються за плату або за наймом;

агент з організації обслуговування авіаперевезень (далі - агент авіаперевезень) - персонал служби пасажирського обслуговування, який здійснює реєстрацію пасажирів та оформлення їх багажу за правилами авіаперевізника та діючими технологіями;

аеродром, гідроаеродром - визначена ділянка земної, водної поверхні, включаючи будь-які будівлі, споруди і обладнання, призначена повністю чи частково для прибуття, відправлення, руху, стоянки та обслуговування повітряних суден;

аеропорт - комплекс споруд, що призначений для приймання/відправлення повітряних суден, обслуговування повітряних перевезень, проведення авіаційних робіт і має для цих цілей аеродром, аеровокзал, інші наземні споруди та необхідне обладнання;

акт незаконного втручання - це:

насильство стосовно особи, яка перебуває на борту повітряного судна під час польоту, якщо такі дії можуть загрожувати безпеці цього повітряного судна;

руйнування повітряного судна, яке перебуває в експлуатації, або його пошкодження, що може вивести судно з ладу або загрожує його безпеці під час польоту;

розміщення або спроби розміщення в повітряному судні, яке перебуває в експлуатації, пристрою або речовини, що можуть його зруйнувати або призвести до пошкодження, яке загрожує безпеці повітряного судна під час польоту;

руйнування або пошкодження об'єктів радіонавігаційного забезпечення чи втручання в їх експлуатацію, якщо будь-яка зазначена дія загрожує безпеці повітряного судна під час польоту;

повідомлення свідомо неправдивих відомостей, що можуть спричинити загрозу безпеці повітряного судна під час польоту;

незаконне та навмисне використання пристрою, речовини або зброї:

для здійснення акту насильства стосовно особи в аеропорту, на аеродромі, що завдає або може завдати шкоди її здоров'ю чи заподіяти смерть;

для руйнування або серйозного пошкодження обладнання чи споруд аеропорту, аеродрому, його служб і розташованих в аеропорту, на аеродромі повітряних суден;

для загрози безпеці польотів в аеропорту, на аеродромі;

багаж - речі пасажирів, членів екіпажу, що перевозяться на борту повітряного судна за угодою з експлуатантом;

багажний контейнер - місткість, куди завантажується багаж для перевезення на борту повітряного судна;

багаж, що перевозиться кількома перевізниками, - багаж пасажирів, що підлягає перевантаженню з повітряного судна одного експлуатанта на повітряне судно іншого під час перевезення пасажирів;

бортові припаси - предмети, що надаються експлуатантом для використання або продажу на борту повітряного судна під час польоту, у тому числі продукти харчування;

вантаж - майно, крім бортових припасів та багажу, що перевозиться на борту повітряного судна;

вантажна зона - ділянка землі, а також будівлі, обладнання, призначені для оброблення вантажу: перон, вантажні склади та сховища, місця стоянки транспортних засобів і пов'язані з ними шляхи сполучення тощо;

вантажний склад - будівля, де перебуває вантаж на етапі між повітряним і наземним перевезеннями і де знаходяться засоби оброблення вантажу або зберігається вантаж до його повітряного чи наземного перевезення;

воєнізована охорона - спеціальний підрозділ служби авіаційної безпеки аеропорту з особливими статутними завданнями, створений для охорони повітряних суден, об'єктів державної власності та розміщеного на них майна підприємств цивільної авіації, а також для підтримання необхідного внутрішнього об'єктового режиму;

експлуатант - юридична особа, що експлуатує повітряні судна чи пропонує свої послуги в цій галузі;

загроза вибуху - загроза, повідомлення про яку надійшло анонімно або іншими каналами і яка містить правдиву чи неперевірену інформацію про те, що безпеці повітряного судна в польоті або на землі, аеропорту, засобу цивільної авіації чи особі може загрожувати вибух від застосування вибухової речовини чи інших предметів або пристроїв;

зал вильоту - простір між місцем реєстрації та місцем чекання контрольованої зони;

зареєстрований агент, експедитор вантажу - зареєстрована відповідним уповноваженим органом виконавчої влади юридична особа, яка провадить комерційну діяльність з експлуатантом і забезпечує контроль на безпеку, стосовно вантажу, кур'єрських і поштових відправлень;

засланий багаж - багаж, що ненавмисно або через неуважність відокремлений від пасажирів чи екіпажу;

зворотні дії - визначені стандартами, нормами, правилами заходи, що здійснюються для запобігання та/або врегулювання кризової ситуації, припинення акту незаконного втручання, іншого протиправного посягання на нормальну, регулярну, безпечну діяльність цивільної авіації;

зона обмеженого доступу - зона аеропорту, споруди та засоби, доступ до яких обмежений або контролюється з метою забезпечення авіаційної безпеки та безпеки польотів;

зона технічного обслуговування повітряних суден - ділянка землі, а також засоби і обладнання, передбачені для технічного обслуговування суден: перони, ангари, будівлі та майстерні, місця стоянки наземних автотранспортних засобів і пов'язані з ними шляхи сполучення;

інвалід - особа, можливість пересування якої обмежена через фізичні вади, розумову відсталість, вік чи захворювання і яка потребує особливої уваги з боку відповідних служб;

контрольована зона - робоча площа авіапідприємства, аеропорту, прилегла до неї територія, а також розташовані поблизу них приміщення, доступ до яких контролюється;

контроль на безпеку - спеціальні заходи щодо запобігання внесенню в контрольовану зону та на борт повітряного судна зброї, вибухових речовин та інших небезпечних предметів, які можуть бути використані для вчинення акту незаконного втручання;

кризова ситуація - ситуація, яка склалася внаслідок вчинення протиправних і навмисних дій, пов'язаних з посяганням на нормальну, регулярну і безпечну діяльність цивільної авіації, що спричинили нещасні випадки з людьми, майнові збитки, акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації або які створили реальну загрозу настанню таких наслідків;

кур'єрські відправлення - перевезення пасажиром-кур'єром багажу на борту повітряного судна, яке виконує регулярні авіаперевезення;

міжнародний аеропорт - аеропорт, визначений державою на її території для приймання і відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні повітряні перевезення, в якому здійснюються митні, імміграційні, санітарні, карантинні стосовно тварин і рослин та інші процедури, передбачені законодавством;

місце зберігання багажу - місце, де зберігається зареєстрований багаж до його відправлення на повітряні судна, а також засланий, незапитаний, невпізнаний багаж до його відправлення за призначенням, запитання, знищення чи вилучення;

місце сортування багажу - місце, де сортується багаж, який підлягає відправленню, для його розподілу за рейсами;

місце стоянки повітряного судна - ділянка на пероні, призначена для стоянки повітряних суден;

місце чекання пасажирами в контрольованій зоні - простір між залом вильоту та виходом з аеровокзалу до контрольованої зони;

небезпечний вантаж - вироби або речовини, які під час повітряного перевезення можуть спричинити загрозу здоров'ю людей, безпеці польоту чи майну;

невпізнаний багаж - багаж, що прибув до аеропорту з багажною биркою або без неї і не був одержаний або впізнаний пасажиром;

незапитаний багаж - багаж, що прибув до аеропорту і не був запитаний пасажиром;

неконтрольована зона - зона аеропорту та споруди з вільним доступом до них;

несупроводжуваний багаж - багаж, що перевозиться як вантаж на іншому або на тому ж повітряному судні, де перебуває його власник;

об'єкт радіонавігаційного забезпечення - сукупність інженерно-технічних споруд, наземного радіонавігаційного обладнання, устаткування електропостачання, що забезпечує радіонавігаційною інформацією повітряні судна і органи управління повітряним рухом;

обладнання для забезпечення безпеки - спеціальні пристрої, призначені для самостійного використання або використання як частини будь-якої системи для забезпечення захисту від актів незаконного втручання;

огляд - процедура контролю на безпеку із застосуванням технічних або інших засобів, призначена для виявлення зброї, вибухових речовин, предметів або пристроїв, що можуть бути використані для вчинення акту незаконного втручання;

орендарі аеропорту - юридичні та фізичні особи: концесіонери, підприємства громадського харчування, ремонтно-технічні та інші служби, які в установленому законодавством порядку орендують приміщення аеропорту для провадження своєї діяльності;

основний (стаціонарний) аварійний оперативний центр - спеціально обладнане приміщення в контрольованій зоні аеропорту, призначене для розміщення штабу керівництва операцією під час урегулювання кризової ситуації;

особа без права на в'їзд - особа, якій відповідними уповноваженими органами держави відмовлено в праві на в'їзд до цієї країни;

пасажирська зона - ділянка землі, а також засоби та обладнання, призначені для роботи з пасажирськими потоками: перон, будівлі аеровокзалу, місця стоянки автотранспортних засобів і пов'язані з ними шляхи сполучення;

перепустка - документ, що видається особам, які працюють в аеропортах, або тим, кому з інших причин необхідний окремий допуск в аеропорт чи будь-яку зону обмеженого доступу, а також документ на транспортні засоби;

перон - частина території аеродрому, призначена для розташування повітряних суден з метою посадки або висадки пасажирів, завантаження чи розвантаження кур'єрських і поштових відправлень, вантажу, заправлення, стоянки або технічного обслуговування повітряних суден;

повітряне судно - апарат, що підтримується в атмосфері за рахунок взаємодії з повітрям, виключаючи взаємодію з повітрям, відбитим від земної поверхні;

поштові відправлення - кореспонденція та інші речі, відправлені відповідно до законодавства;

програма авіаційної безпеки - заходи, що вживаються для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання;

пряма пересадка - пересадка трансферних пасажирів з одного рейсу на інший в одному і тому ж аеропорту;

реєстрація пасажирів, вантажу, багажу - процес оформлення експлуатантом перевезень на визначений рейс;

робоча площа аеродрому - частина аеродрому, призначена для зльоту, посадки, руху та розміщення повітряних суден, що складається з площадки маневрування і перону;

рухомий аварійний оперативний центр - причіп або самохідний транспортний засіб, обладнаний необхідними засобами зв'язку для роботи штабу керівництва під час урегулювання кризової ситуації;

ручна поклажа - речі пасажира, які знаходяться під час перевезення під його наглядом;

сертифікація аеропорту, аеродрому, авіапідприємства, експлуатанта - процедура підтвердження відповідності аеропорту, аеродрому, авіапідприємства, експлуатанта встановленим вимогам забезпечення авіаційної безпеки;

сертифікація персоналу - підтвердження відповідності персоналу кваліфікаційним вимогам з питань авіаційної безпеки;

стерильна зона - зона між пунктом контролю на безпеку і повітряним судном, доступ до якої контролюється;

супроводжуваний багаж - предмети, оформлені як вантаж, що належить пасажирам повітряного судна, які перевозяться в багажному відділенні цього повітряного судна;

транзитні пасажири - пасажири, які відправляються з аеропорту тим самим рейсом, яким вони прибули;

трансферний багаж - багаж, який перевантажується з одного рейсу на інший;

трансферні пасажири - пасажири, які здійснюють пересадку з одного рейсу на інший;

тривога, пов'язана із загрозою вибуху, - стан тривоги, оголошений уповноваженим органом з метою нейтралізації можливих наслідків, пов'язаних з надходженням загрози від анонімного джерела, або обумовлений виявленням підозрілого пристрою чи предмета на борту повітряного судна, в аеропорту або в межах розташування будь-якого об'єкта, засобу чи служби цивільної авіації;

уразлива точка - засіб, споруда чи обладнання, пошкодження або знищення яких може призвести до порушення діяльності аеропорту;

фізичний контроль - процедура здійснення контролю на безпеку уповноваженими особами шляхом фізичного огляду ручної поклажі та багажу без використання технічних засобів контролю на безпеку;

член екіпажу - особа, призначена експлуатантом для виконання визначених обов'язків на борту повітряного судна протягом польоту.

У цілях Програми терміни "авіаційне підприємство", "аеропорт (аеродром)", "експлуатант" визначаються далі як "авіаційний суб'єкт".

Розділ III

МЕТА ТА ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ

4. Метою Програми є створення організаційно-правових засад щодо забезпечення авіаційної безпеки та ефективності діяльності цивільної авіації.

5. Основним завданням Програми є здійснення заходів із забезпечення захисту, охорони та безпеки пасажирів, членів екіпажу, авіаційного персоналу, повітряних суден, об'єктів аеропорту та об'єктів радіонавігаційного забезпечення незалежно від їх форм власності та підпорядкованості.

6. Підтримка відповідного рівня авіаційної безпеки здійснюється за такими основними напрямами:

жодне повітряне судно, занесене до державного реєстру цивільних повітряних суден, не може вилітати за відсутності документів, які дають право на провадження господарської і комерційної діяльності в галузі цивільної авіації;

жодна особа або транспортний засіб не може увійти або заїхати в контрольовану, стерильну зони та зону обмеженого доступу без перепустки та проходження контролю на безпеку;

жодна особа не може бути допущена на борт повітряного судна без відповідного дозволу;

предмети та обладнання, а також ручна поклажа, багаж, вантаж, кур'єрські та поштові відправлення, бортові припаси не можуть бути взяті на борт повітряного судна без проходження контролю на безпеку;

під час виконання авіаційних робіт на тимчасових аеродромах забезпечення авіаційної безпеки покладається на командира повітряного судна або особу, призначену керівником експлуатанта;

юридичні особи, діяльність яких пов'язана із забезпеченням авіаційної безпеки, повинні мати відповідне свідоцтво (сертифікат);

авіаційний персонал та інші спеціалісти (особи), робота яких стосується авіаційної безпеки, можуть бути допущені до виконання такої роботи лише на підставі свідоцтва (сертифіката);

міжнародні угоди про повітряне сполучення, укладені Україною з іншими державами, повинні містити вимоги з авіаційної безпеки відповідно до стандартів і рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації;

співробітництво України з іншими державами з питань запобігання, відвернення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації України за межами її державного кордону здійснюється на підставі угод про співробітництво у сфері авіаційної безпеки.

Розділ IV

ОРГАНИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ

7. Виконання визначених пунктом 8 цієї Програми заходів забезпечує спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації - урядовий орган державного управління діяльністю цивільної авіації у складі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту.

8. До повноважень спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації належить:

підготовка разом з іншими центральними органами виконавчої влади проектів нормативно-правових актів, що стосуються реалізації державної політики у сфері авіаційної безпеки;

реалізація єдиної державної політики у сфері авіаційної безпеки, захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання;

організація виконання центральними органами виконавчої влади, установами, організаціями, підприємствами, а також авіаційними суб'єктами вимог у сфері авіаційної безпеки;

проведення реєстрації та сертифікації суб'єктів забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації, а також оцінки з питань авіаційної безпеки підрозділів, що займаються авіаційною діяльністю;

розроблення вимог щодо рівня кваліфікації та професійної підготовки авіаційного персоналу з питань авіаційної безпеки;

проведення сертифікації навчальних закладів цивільної авіації та участь у сертифікації інших навчальних закладів з підготовки спеціалістів цивільної авіації, які мають відношення до забезпечення авіаційної безпеки;

участь у службових розслідуваннях авіаційних подій з цивільними повітряними суднами на території України та в установленому законодавством порядку - з цивільними повітряними суднами інших держав, а також актів незаконного втручання;

здійснення контролю за станом забезпечення авіаційної безпеки;

проведення експертизи проектів будівництва нових і реконструкції діючих аеропортів щодо дотримання вимог авіаційної безпеки.

9. Національна поліція забезпечує керівництво відповідними підрозділами в аеропортах і координацію їх діяльності щодо забезпечення безпеки цивільної авіації, громадян, громадського порядку, запобігання, виявлення і припинення злочинів на об'єктах авіаційних суб'єктів та на прилеглій території, виявлення осіб, які можуть становити загрозу для цивільної авіації, та контроль за ситуацією в разі виникнення правопорушень і надзвичайних ситуацій.

10. Міністерство оборони України забезпечує здійснення заходів з відвернення або ліквідації наслідків актів незаконного втручання у військових секторах аеродромів спільного використання та вживає заходи щодо виявлення і знешкодження вибухових пристроїв.

11. Центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я здійснює заходи щодо запобігання занесенню в Україну повітряним транспортом особливо небезпечних хвороб.

12. Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи надає на замовлення авіаційних суб'єктів або спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки послуги з виявлення та знешкодження вибухових пристроїв.

13. Центральний орган виконавчої влади з питань охорони державного кордону забезпечує здійснення прикордонного контролю в міжнародних аеропортах та аеропортах, відкритих для міжнародних польотів.

14. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, здійснює митний контроль, надає допомогу службам авіаційної безпеки міжнародних аеропортів у запобіганні незаконному розміщенню на повітряних суднах, які виконують міжнародні рейси, зброї, вибухових, отруйних, радіоактивних та інших небезпечних речовин і предметів, а також перевезенню заборонених вантажів.

15. Служба безпеки України здійснює відповідно до закону заходи щодо виявлення та припинення актів незаконного втручання на повітряному транспорті, у передбачених законом випадках використовує озброєні підрозділи для запобігання таким актам або ліквідації їх наслідків.

16. Міжвідомча комісія з питань урегулювання кризових ситуацій у разі вчинення актів незаконного втручання та забезпечення авіаційної безпеки в діяльності цивільної авіації (далі - Комісія) координує дії з авіаційної безпеки.

17. Повноваження Комісії визначаються положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

18. Забезпечення авіаційної безпеки в авіаційному суб'єкті покладається на службу авіаційної безпеки. Порядок організації, структура, завдання та функції зазначеної служби, а також правила її сертифікації (z0716-06) визначаються нормативно-правовими актами, затвердженими спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

19. Відповідальність за виконання цієї Програми в аеропорту покладається на керівника аеропорту, який безпосередньо звітує перед спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації про розроблення і здійснення заходів авіаційної безпеки.

20. В аеропортах, на аеродромах спільного використання розроблення програми авіаційної безпеки забезпечує керівник аеропорту за погодженням з командиром військової частини.

21. До обов'язків керівника аеропорту в межах цієї Програми належить:

розроблення і виконання програми авіаційної безпеки аеропорту;

призначення за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації посадової особи, яка має статус його заступника і на яку покладаються обов'язки з виконання програми забезпечення авіаційної безпеки аеропорту;

утворення аеропортового комітету з авіаційної безпеки відповідно до вимог цієї Програми;

внесення спеціально уповноваженому органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації пропозицій щодо прийняття нормативно-правових актів з питань авіаційної безпеки;

доведення до відома юридичних і фізичних осіб, які перебувають в аеропорту і яким необхідний доступ до контрольованої зони або зони обмеженого доступу, відповідних інструкцій, положень і схем розташування та призначення цих зон;

доведення до відома всіх заінтересованих юридичних і фізичних осіб вимог програми забезпечення авіаційної безпеки аеропорту в частині, що їх стосується, та контроль за виконанням цих вимог;

негайне інформування спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації та інших центральних органів виконавчої влади про акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації;

щорічне подання до спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації узагальненої інформації про акти незаконного втручання, вжиті заходи, результати їх аналізу.

22. Експлуатанти, які виконують польоти до/із України, а також внутрішні рейси в межах держави, розробляють та виконують програму авіаційної безпеки відповідно до вимог цієї Програми. Програма авіаційної безпеки експлуатанта погоджується із спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

Іноземні експлуатанти з питань авіаційної безпеки керуються вимогами цієї Програми, своєї національної програми, програми авіаційної безпеки аеропорту, а також положеннями угод про повітряне сполучення і двостороннє співробітництво в галузі авіаційної безпеки, укладених з Україною.

Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації може запитати в іноземного експлуатанта, який провадить господарську і комерційну діяльність в Україні, програму його авіаційної безпеки для ознайомлення.

23. У програмі авіаційної безпеки авіаційного суб'єкта визначаються заходи щодо захисту пасажирів, членів екіпажу, багажу, вантажу, кур'єрських і поштових відправлень, бортових припасів, наземного персоналу, повітряного судна та служб забезпечення діяльності експлуатанта від актів незаконного втручання. До штатної структури авіаційного суб'єкта вводиться посада заступника керівника з авіаційної безпеки, кандидатура якого погоджується із спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

24. Взаємовідносини експлуатанта із замовником, орендарем повітряного судна та аеропортом, аеродромом регулюються відповідним договором (угодою), яким передбачається відповідальність сторін за дотримання авіаційної безпеки стосовно пасажирів, членів екіпажу повітряного судна, ручної поклажі, багажу, вантажу, бортових припасів, кур'єрських і поштових відправлень тощо.

25. Орендарі аеропорту, що провадять діяльність у контрольованій зоні аеропорту, повинні бути ознайомлені з цією Програмою під розпис.

26. Орендарі аеропорту відповідають за виконання умов доступу через приміщення, що їм належать, до контрольованої зони аеропорту.

27. Обов'язки і відповідальність орендарів аеропорту у сфері авіаційної безпеки включаються до програми авіаційної безпеки відповідного аеропорту. Орендарі аеропорту несуть відповідальність згідно із законом за виконання такої програми в частині, що їх стосується.

28. Аеропортовий комітет з авіаційної безпеки створюється в кожному аеропорту.

29. Основною метою аеропортового комітету з авіаційної безпеки є розроблення, координація та здійснення заходів щодо забезпечення безпеки в аеропорту.

30. Положення про аеропортовий комітет з авіаційної безпеки затверджується керівником аеропорту.

31. До повноважень аеропортового комітету з авіаційної безпеки належить:

координація заходів щодо реалізації цієї Програми в аеропорту;

здійснення нагляду за реалізацією програми авіаційної безпеки аеропорту, в тому числі за виконанням заходів, що вживаються керівництвом авіаційних суб'єктів;

визначення та систематичний перегляд уразливих точок в аеропорту, розроблення заходів щодо їх надійного захисту;

забезпечення адекватності заходів авіаційної безпеки рівню загрози;

забезпечення виконання рекомендацій щодо здійснення заходів авіаційної безпеки;

інформування щокварталу спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації про заходи, вжиті для забезпечення безпеки в аеропорту, плановані зміни, а також проблеми із захисту аеропорту і його служб, що не можуть бути розв'язані на місцевому рівні;

організація навчання та підготовки авіаперсоналу з питань авіаційної безпеки;

контроль за врахуванням вимог авіаційної безпеки в разі розширення та реконструкції аеропорту.

32. До складу аеропортового комітету із забезпечення авіаційної безпеки входять:

керівник і заступник керівника аеропорту з авіаційної безпеки;

представники:

підрозділу територіального органу Національної поліції;

підрозділу органу доходів і зборів;

підрозділу територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань охорони державного кордону;

військової частини (у разі спільного використання аеродрому);

медичної частини;

підрозділу територіального органу Служби безпеки України;

експлуатантів.

У разі потреби до складу аеропортового комітету можуть бути включені представники інших юридичних осіб, що провадять свою діяльність в аеропорту.

33. Головою аеропортового комітету із забезпечення авіаційної безпеки є керівник аеропорту, а за його відсутності обов'язки голови виконує заступник керівника аеропорту з авіаційної безпеки.

Співробітництво з іноземними державами та міжнародними організаціями

34. З питань авіаційної безпеки Україна співпрацює з іноземними державами та міжнародними організаціями.

35. У рамках співробітництва Україна надає на запит іноземної держави інформацію щодо вимог цієї Програми.

36. Запити іноземних держав щодо запровадження спеціальних заходів з авіаційної безпеки стосовно рейсів, що виконуються експлуатантами цих держав до/із України, повинні здійснюватися за рахунок коштів держави-замовника. Такі запити подаються до спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

37. Рішення щодо задоволення запиту іноземної держави про надання допомоги в подоланні кризової ситуації та ліквідації її наслідків приймається Кабінетом Міністрів України.

38. У разі виникнення потреби надання допомоги іноземною державою Україні щодо ліквідації акту незаконного втручання такий запит подається від імені Кабінету Міністрів України на адресу уряду відповідної держави, якщо запити спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації чи Міністерства закордонних справ України не були задоволені.

39. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації може призначати свого представника в державах з високою інтенсивністю авіаційних перевезень і робіт та в регіонах з високим ризиком для безпеки цивільної авіації зареєстрованих в Україні експлуатантів. Положення про представника спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації в іншій країні затверджується центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.

40. У разі отримання інформації про наявність загрози авіаційній безпеці іноземної держави спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації повідомляє відповідний уповноважений орган цієї держави.

41. Україна співпрацює з іноземними державами та міжнародними організаціями з питань розроблення програм підготовки персоналу у сфері авіаційної безпеки і обміну інформацією, що стосується цих програм.

42. Двосторонні міжнародні угоди про повітряне сполучення між Україною та іншими державами повинні містити вимоги з авіаційної безпеки згідно з рекомендаціями типової статті, прийнятої на доповнення до резолюції Ради Міжнародної організації цивільної авіації від 25 червня 1986 року.

43. Під час укладання Україною угод з іншими державами щодо співробітництва у сфері авіаційної безпеки враховуються рекомендації Міжнародної організації цивільної авіації LE3/32-89/76 від 15 серпня 1989 року.

44. Україна співпрацює з іноземними державами та міжнародними організаціями у сфері науково-дослідної діяльності з питань розроблення нових зразків і технологій щодо виробництва обладнання для забезпечення безпеки цивільної авіації.

45. Співробітництво спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації з міжнародними організаціями цивільної авіації здійснюється за такими напрямами:

участь у розробленні проектів міжнародних конвенцій та багатосторонніх угод у сфері авіаційної безпеки;

подання пропозицій щодо вдосконалення міжнародних нормативно-правових актів, що стосуються авіаційної безпеки;

розроблення пропозицій щодо підвищення авіаційної безпеки;

участь на постійній або тимчасовій основі в роботі органів міжнародних організацій цивільної авіації (рад, комітетів, груп експертів), до завдань яких віднесено питання забезпечення авіаційної безпеки.

46. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації співпрацює з міжнародними організаціями цивільної авіації, у тому числі в рамках механізму надання державам технічної, фінансової, матеріальної допомоги у сфері авіаційної безпеки, з метою:

приведення законодавства з авіаційної безпеки у відповідність з міжнародними стандартами;

отримання від міжнародних організацій цивільної авіації консультацій щодо організації та методів роботи у сфері авіаційної безпеки;

проведення на конфіденційній основі під егідою міжнародних організацій цивільної авіації обстеження і оцінки стану авіаційної безпеки;

отримання від міжнародних організацій цивільної авіації рекомендацій щодо навчальних програм у сфері авіаційної безпеки, практичного навчання і участі авіаперсоналу в практикумах, регіональних та субрегіональних навчальних семінарах, що проводяться міжнародними організаціями цивільної авіації;

придбання через міжнародні організації цивільної авіації обладнання для забезпечення авіаційної безпеки, навчальних засобів та іншого обладнання, застосування якого підвищує рівень авіаційної безпеки.

47. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації подає до міжнародних організацій цивільної авіації письмові звіти про акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

48. З метою обміну інформацією з питань авіаційної безпеки з міжнародними організаціями цивільної авіації та іншими міжнародними організаціями спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації на основі локальної інформативної мережі створює автоматизовану інформаційну систему управління "Авіаційна безпека" з базою даних, яка сприяє оперативному вирішенню питань безпечного функціонування цивільної авіації та використовується під час виникнення кризової ситуації.

49. Під час створення автоматизованої інформаційної системи управління "Авіаційна безпека" розробляється комплекс заходів щодо забезпечення конфіденційності інформації та її захисту від несанкціонованого доступу. Така інформація надається на запит іншій заінтересованій державі, з якою Україна уклала відповідну угоду.

Захист аеропортів, повітряних суден, аеронавігаційних засобів та служб

50. Керівники аеропортів разом із заінтересованими орендарями аеропорту визначають контрольовані та стерильні зони і зони обмеженого доступу, де виконуються важливі роботи для забезпечення безпечної діяльності цивільної авіації в аеропорту. Розміщення цих зон позначається на плані-схемі аеропорту, що є частиною програми забезпечення авіаційної безпеки аеропорту.

Керівники кожної із сторін подають керівнику аеропорту список осіб для оформлення перепусток, за якими надається дозвіл на перебування у відповідній зоні аеропорту.

51. Допуск до контрольованої території регламентується пропускним та внутрішнім об'єктовим режимами в авіаційних суб'єктах та на об'єктах радіонавігаційного забезпечення.

52. В аеропортах, де відкрито пункти пропуску через державний кордон чи яким надано дозволи на здійснення міжнародних польотів, введення пропускного та внутрішнього об'єктового режимів узгоджується з центральним органом виконавчої влади з питань охорони державного кордону України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

53. Особа, яка затримана на контрольованій території, а також на об'єктах радіонавігаційного забезпечення, які знаходяться за межами авіаційних суб'єктів, доступ до яких є контрольованим і обмеженим, несе відповідальність згідно із законом.

54. Відомості про зони, що знаходяться за межами аеропорту і визначені як контрольовані зони, викладаються в програмі авіаційної безпеки аеропорту. До таких зон можуть належати:

місця розташування радіолокаційних засобів;

місця розташування навігаційних засобів;

антенні поля;

склади пально-мастильних матеріалів тощо.

Відповідальність за забезпечення контролю за доступом до таких зон покладається на юридичних осіб, яким належать ці зони.

55. Захист контрольованих, стерильних зон та зон обмеженого доступу здійснюється підрозділами воєнізованої охорони із застосуванням технічних засобів охорони.

56. У кожному аеропорту встановлюється пропускна система, що затверджується керівником аеропорту. Персонал експлуатантів, орендарів аеропорту, інших організацій, який має допуск до контрольованої території, зобов'язаний мати спеціальні перепустки з визначенням зон, у яких він може перебувати.

57. Управління пропускною системою, виготовлення та видачу перепусток до контрольованої території здійснює уповноважена керівником аеропорту особа.

58. Порядок доступу до зон прикордонного та митного контролю в міжнародних аеропортах (на аеродромах) визначається підрозділами територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань охорони державного кордону України і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, що знаходяться в аеропорту, за погодженням з керівником аеропорту.

59. Відповідальність за доступ осіб до контрольованої зони аеропорту несе служба авіаційної безпеки.

60. Керівник аеропорту визначає кількість та місця розташування контрольно-пропускних пунктів у периметрі контрольованої території аеропорту.

61. Пасажири прямують на посадку в повітряне судно тільки через зал вильоту стерильної зони в разі пред'явлення документа, що посвідчує особу, та оформленого проїзного документа, а від місця чекання стерильної зони до повітряного судна - у супроводі працівника служби авіаційної безпеки та агента авіаперевезень.

62. Перепустка встановленого зразка до контрольованої зони видається персоналу аеропорту на підставі наказу керівника аеропорту про прийняття на роботу або тим, кому з інших причин необхідний санкціонований допуск.

Персоналу орендаря аеропорту, що провадить свою діяльність на території аеропорту, перепустки видаються на підставі письмової заяви.

63. Члени екіпажу прямують до свого повітряного судна після пред'явлення завдання на політ та документа, що посвідчує особу, з обов'язковим проходженням огляду.

64. Керівники аеропорту встановлюють систему заходів щодо впорядкування пропускного і внутрішнього об'єктового режимів, виготовлення, видачі, обліку та контролю за використанням перепусток для допуску транспортних засобів до контрольованих територій.

65. З метою дотримання авіаційної безпеки повітряні судна повинні мати:

конструкцію дверей та перегородки до кабін льотного екіпажу, які надійно захищають льотний екіпаж від проникнення сторонніх осіб;

систему внутрішнього зв'язку між салоном, вантажним відсіком і кабіною екіпажу; пасажирські повітряні судна, крім того, - налагоджену систему сигналізації "небезпека";

засув на дверях з внутрішнього боку кабіни екіпажу та оглядове вічко;

штатні пристрої проти угону;

поворотне дзеркало, маркери для маркування перевірених місць, ліхтарі та інші прилади.

66. Експлуатанти несуть відповідальність за забезпечення безпеки своїх повітряних суден.

67. Якщо повітряні судна не використовуються і не обслуговуються, їх двері мають бути зачинені, а обладнання для посадки прибране. У разі, якщо повітряне судно не здано під охорону службі авіаційної безпеки аеропорту, експлуатант призначає особу, яка несе відповідальність за доступ до нього сторонніх осіб.

68. Перед початком підготовки повітряного судна до вильоту експлуатант повинен здійснити його передпольотну перевірку з метою виявлення зброї, вибухових чи інших небезпечних предметів та пристроїв.

69. Експлуатанти повинні вживати заходів для виключення можливості залишення пасажирами будь-яких предметів і речей на борту повітряного судна, у тому числі під час транзитних зупинок.

70. У разі надходження повідомлення про загрозу здійснення акту незаконного втручання особа, яка отримала таку інформацію, зобов'язана повідомити всі заінтересовані сторони згідно із схемою оповіщення, що розробляється для таких випадків у кожному авіаційному суб'єкті.

71. Експлуатант у разі потреби проводить перевірку повітряного судна за участю відповідних фахівців. Для виконання таких перевірок експлуатант розробляє відповідні інструкції, що затверджуються керівником аеропорту.

72. В аеропорту вживаються належні заходи для охорони повітряного судна, у тому числі повітряних суден авіації загального призначення, згідно з відповідною інструкцією, затвердженою керівником аеропорту.

73. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації має право в разі отримання інформації про знаходження на борту повітряного судна небезпечних предметів та речовин доручити керівнику аеропорту з метою забезпечення безпеки польоту здійснити перевірку пасажирів, ручної поклажі, багажу, вантажу, кур'єрських і поштових відправлень, що прибувають з аеропортів, розташованих у регіонах з підвищеним рівнем загрози, або з тих, де контроль на безпеку не виконувався належним чином.

74. У разі отримання перед вильотом інформації про знаходження на борту повітряного судна небезпечних предметів і речовин це повітряне судно повинно бути розвантажене, а пасажири та екіпаж з ручною поклажею та багажем за дорученням керівника аеропорту повинні бути висаджені. Завантаження і продовження польоту такого повітряного судна може бути дозволено тільки після повторної перевірки та складення відповідного акта.

75. З метою охорони об'єктів радіонавігаційного забезпечення засобів і служб від актів незаконного втручання керівник Українського державного підприємства з обслуговування повітряного руху (далі - Украерорух) забезпечує розроблення та погоджує із спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації програму безпеки своїх об'єктів та несе відповідальність за її реалізацію.

Захист об'єктів радіонавігаційного забезпечення засобів і служб здійснюється шляхом:

встановлення огорожі за периметром об'єктів радіонавігації;

введення пропускного режиму на об'єктах радіонавігації;

використання технічних засобів охорони;

здійснення охорони працівниками служби охорони;

використання службових собак.

Керівник Украероруху:

визначає перелік об'єктів радіонавігаційного забезпечення, що підлягають охороні;

визначає дублюючі об'єкти радіонавігаційного забезпечення на випадок виходу з ладу основних;

відповідає за стан доріг до віддалених об'єктів радіонавігації для забезпечення оперативного прибуття групи реагування в разі надходження інформації про спробу проникнення сторонніх осіб до цих об'єктів.

Розділ V

КОНТРОЛЬ НА БЕЗПЕКУ

76. Контроль на безпеку здійснюється стосовно членів екіпажу, пасажирів, їх ручної поклажі та багажу, вантажу, кур'єрських і поштових відправлень, бортприпасів, включаючи бортове харчування.

77. Контроль на безпеку здійснюється за технологією, затвердженою керівником аеропорту, розробленою відповідно до вимог інструкції (z1555-04) з організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

Мінімальні вимоги до забезпечення контролю на безпеку повинні включати огляд членів екіпажу, пасажирів, їх ручної поклажі та багажу, але не обмежуватися цим.

78. Пасажири повинні пройти контроль на безпеку до отримання дозволу піднятися на борт повітряного судна або до того, як пройти до стерильної зони.

79. Ручна поклажа і багаж, які члени екіпажу та пасажири мають при собі, повинні бути пред'явлені для проходження контролю на безпеку.

80. Стерильні зони, до яких проходять пасажири після контролю на безпеку, оснащуються надійними запорами та засобами контролю за всіма доступами до стерильної зони. Перед пропуском пасажирів до стерильної зони служба авіаційної безпеки аеропорту повинна здійснити її ретельну перевірку.

Контроль за входом та виходом із стерильної зони покладається на старшого зміни підрозділу контролю на безпеку служби авіаційної безпеки аеропорту, а із зон паспортного контролю в міжнародних аеропортах - на старшого зміни підрозділу територіального органу центрального органу з питань охорони державного кордону.

81. Контроль на безпеку до посадки в повітряне судно здійснюється уповноваженими особами служби авіаційної безпеки з використанням як технічних засобів, так і ручного огляду.

82. Для належного забезпечення контролю на безпеку застосовується вибірковий ручний огляд пасажирів, ручної поклажі та багажу.

83. Предмети, заборонені для перевезення повітряним транспортом, вилучаються персоналом, який здійснює контроль на безпеку, із складенням відповідного акта. У разі виявлення зброї, вибухових речовин і пристроїв, інших предметів, що можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання, про це повідомляється органам Національної поліції.

Перелік предметів, заборонених до перевезення повітряним транспортом (723-2007-п) , затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

84. Вилучені предмети, заборонені для перевезення в салоні, але дозволені для перевезення повітряним транспортом, можуть перевозитись як окрема одиниця багажу в багажному відсіку повітряного судна і повертатися пасажиру в кінцевому пункті призначення.

85. Особа, яка відмовляється від контролю на безпеку або пред'явлення для такого контролю ручної поклажі, багажу, що їй належить, до перевезення повітряним судном не допускається.

86. Заходи щодо забезпечення безпеки польотів повинні виключати можливість контакту між пасажирами, які пройшли контроль на безпеку, і особами, які не пройшли такого контролю, у тому числі з авіаційним персоналом, який не має відношення до обслуговування даного рейсу.

87. У разі контакту між пасажирами, які пройшли контроль на безпеку, і особами, які не пройшли такого контролю, обов'язково виконуються такі дії:

стерильна зона повністю звільняється, і працівники відповідного уповноваженого органу чи служби авіаційної безпеки здійснюють її ретельний огляд;

пасажири підлягають повторному контролю на безпеку;

якщо пасажири, які готуються до вильоту, увійшли до повітряного судна після випадкового контакту з іншими пасажирами, у такому судні проводиться спеціальний огляд з метою забезпечення безпеки.

88. У разі надходження інформації після вильоту повітряного судна про неналежне виконання заходів контролю на безпеку під час підготовки міжнародного рейсу спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації терміново інформує про це відповідний уповноважений орган цивільної авіації аеропорту до прибуття повітряного судна.

89. Керівництво авіаційних суб'єктів, що виконують пасажирські перевезення, зобов'язане включати до своїх програм відповідні заходи з метою попередження доставки на борт повітряного судна транзитними і трансферними пасажирами заборонених предметів і речовин.

Зазначені заходи включають будівництво стерильних залів для транзитних і трансферних пасажирів, що виключають можливість контакту між особами, які не пройшли контролю на безпеку. У разі відсутності таких залів транзитні та трансферні пасажири, їх ручна поклажа і багаж підлягають контролю на безпеку, як в аеропорту вильоту.

Керівництво аеропортів повинно забезпечувати обладнання приміщень аеровокзалів таким чином, щоб спростити процедуру контролю на безпеку транзитних і трансферних пасажирів.

90. У разі надходження достовірної інформації про прибуття до аеропорту транзитних пасажирів з аеропорту, в якому неналежним чином проводився контроль на безпеку, керівник транзитного аеропорту забезпечує проведення повторного контролю на безпеку пасажирів, їх ручної поклажі та багажу з метою виявлення предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним судном.

91. Пасажири, які мають дипломатичний статус, проходять контроль на безпеку на загальних підставах.

Контроль на безпеку дипломатичної пошти та консульських валіз здійснюється тільки із застосуванням технічних засобів контролю на безпеку.

Дипломатична пошта та консульська валіза не підлягають розпечатуванню та затримці. Усі відправлення, що становлять дипломатичну пошту, та консульська валіза повинні мати видимі зовнішні ознаки, що визначають їх характер, та можуть містити лише дипломатичні документи, службову кореспонденцію або предмети, призначені для службового користування. У разі виявлення серйозних підстав вважати, що в дипломатичній пошті або консульській валізі міститься щось інше, уповноважені органи можуть вимагати, щоб дипломатична пошта або консульські валізи були розпечатані уповноваженим представником дипломатичного представництва або консульської установи іноземної держави в Україні. У разі, якщо такий представник відмовляється виконати цю вимогу, дипломатична пошта та консульська валіза повертаються відправнику.

92. Від проходження контролю на безпеку звільняються:

особи, що охороняються державою згідно із Законом України "Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб" (160/98-ВР) ;

офіційні особи іноземних держав, які згідно з протоколом перебування в Україні підлягають державній охороні;

ручна поклажа, багаж, що належать зазначеним особам.

93. Порядок організації, виконання та забезпечення повітряних перевезень осіб, зазначених у пункті 92, визначається Кабінетом Міністрів України.

94. Контроль на безпеку інвалідів та осіб, які їх супроводжують, а також ручної поклажі та багажу таких пасажирів проводиться окремо від основного потоку пасажирів.

Зазначені особи супроводжуються до повітряного судна безпосередньо після здійснення контролю на безпеку.

95. Пасажири, які мають електронні пристрої для стимуляції серцевої діяльності, підлягають особистому контролю на безпеку без використання технічних засобів.

96. Перевезення зброї регламентується інструкцією (z0378-05) , затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань транспорту за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України.

97. Агент авіаперевезень з реєстрації авіаквитків повідомляє службу авіаційної безпеки аеропорту та експлуатанта про реєстрацію пасажира, який на законних підставах має при собі зброю. Особи, які мають при собі вогнепальну або холодну зброю, повинні під час реєстрації авіаквитків заявити про це і здати холодну зброю, а також вогнепальну зброю в розрядженому стані і окремо набої до неї для збереження на період польоту відповідальній особі служби авіаційної безпеки аеропорту вильоту.

98. Відповідальна особа служби авіаційної безпеки аеропорту:

здійснює перевірку наявності в пасажира права на носіння зброї;

перевіряє, чи зброя розряджена;

заповнює картку за формою, встановленою спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, один примірник якої передає пасажиру, другий - агенту авіаперевезень з реєстрації авіаквитків, третій - командиру повітряного судна;

поміщає зброю та боєприпаси у встановленому місці повітряного судна.

99. Експлуатант повітряного судна, на якому перевозиться пасажир із зброєю:

забезпечує зберігання зброї на борту повітряного судна в місці, недоступному для пасажирів під час польоту;

сповіщає службу авіаційної безпеки аеропорту призначення про перевезення зброї для організації зустрічі даного рейсу;

не обслуговує спиртними напоями в польоті пасажирів, зброя яких перевозиться даним рейсом.

100. Відповідальна особа служби авіаційної безпеки аеропорту призначення:

отримує зброю від командира повітряного судна під розпис у картці;

видає зброю власнику в спеціальному приміщенні поза контрольованою зоною аеропорту під розпис у картці.

101. Перевезення пасажирів із зброєю в салоні повітряного судна допускається у випадках, передбачених законодавством (перевезення спеціальної пошти, вантажів, конвоювання осіб). Такі пасажири повинні мати спеціальний дозвіл уповноважених органів.

Пасажири, які перебувають із зброєю в салоні повітряного судна, попереджаються експлуатантом про порядок застосування зброї.

Екіпаж інформують про наявність озброєних пасажирів та їх місця в салоні.

102. Вогнепальну та холодну зброю військових нарядів (караулів, спортивних команд, геологічно-пошукових партій) дозволяється перевозити повітряним транспортом як зареєстрований багаж у разі наявності відповідних документів.

Зброя повинна бути в розрядженому стані та запакована окремо від набоїв. Така зброя перевозиться на повітряному судні в місці, недоступному для всіх осіб, у спеціальному контейнері.

103. Дозвіл на право ввезення та вивезення зброї повітряними суднами цивільної авіації за межі України надається у встановленому законодавством порядку.

104. У разі підвищеної загрози безпеці цивільної авіації на борту повітряного судна України під час виконання рейсу може знаходитись озброєна охорона з числа підготовлених співробітників правоохоронних органів, які мають відповідний дозвіл.

105. Контроль на безпеку зареєстрованого багажу здійснюється відповідно до вимог технології, затвердженої керівником аеропорту.

106. Багаж для перевезення повітряним транспортом приймається тільки від пасажирів, які мають авіаквитки на відповідний рейс.

107. Після реєстрації багажу відповідальність за його збереження і запобігання доступу до нього сторонніх осіб до завантаження у повітряне судно несуть відповідні служби аеропорту, а після завантаження - перевізник.

108. Доступ до зон накопичення багажу і до пунктів його перевантаження дозволяється тільки особам, яким надано дозвіл на перебування у відповідній зоні.

109. Багаж пасажирів доставляється на борт повітряного судна після здійснення контролю на безпеку. У разі надходження інформації про неналежне здійснення контролю на безпеку багаж пасажирів може бути вивантажений для проведення повторного контролю на безпеку, у тому числі в транзитному аеропорту.

110. Зареєстрований багаж у разі відмови пасажира від проходження контролю на безпеку підлягає поверненню його власнику.

Агент авіаперевезень зобов'язаний повідомити про такого пасажира відповідний підрозділ територіального органу Національної поліції в аеропорту.

111. У кожному аеропорту створюються умови для зберігання засланого, незапитаного, невпізнаного багажу на період, необхідний для його досилання, запитання або знищення.

112. Вантаж, кур'єрські та поштові відправлення, призначені для перевезення пасажирськими рейсами, підлягають обов'язковому контролю на безпеку до завантаження їх на борт повітряного судна.

113. Вантаж, кур'єрські та поштові відправлення, призначені для перевезення пасажирськими рейсами, до яких не був застосований контроль на безпеку, не приймаються до перевезення та завантаження на борт повітряного судна.

114. Контроль на безпеку вантажу, призначеного для перевезення вантажними рейсами, здійснюється шляхом перевірки перевізних документів, фізичного огляду стану упаковки та визначення зареєстрованих агентів, експедиторів вантажу, але не обмежується цими заходами.

115. Затвердження зареєстрованих агентів, експедиторів вантажу здійснюється спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації за поданням експлуатантів та аеропортів.

116. Зареєстрований агент, експедитор вантажу визначає особу, яка відповідає за забезпечення авіаційної безпеки, що погоджується із спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

117. Контроль на безпеку вантажу, кур'єрських і поштових відправлень здійснюється відповідно до вимог технології, затвердженої керівником аеропорту.

118. Центральний орган виконавчої влади з питань зв'язку забезпечує встановлення в місцях міжнародного поштового обміну відповідного обладнання для здійснення контролю за вкладеннями поштових відправлень та несе відповідальність за їх безпеку.

119. Багаж, вантаж, кур'єрські та поштові відправлення повинні оброблятися та зберігатися в захищених приміщеннях для запобігання вкладенню в них зброї, вибухових пристроїв та інших небезпечних предметів.

120. У вантажних терміналах аеропортів з метою обмеження доступу до них сторонніх осіб вводиться пропускний режим.

121. Транспортування багажу, вантажу, кур'єрських і поштових відправлень у межах контрольованої зони аеропорту здійснюється в супроводі персоналу служби авіаційної безпеки спільно з поліцейськими, що працюють в аеропортах (на аеродромах) відповідно до правил супроводження в контрольованих зонах авіапідприємств матеріальних цінностей і пасажирів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.

122. Бортове харчування і бортприпаси до завантаження на борт повітряного судна підлягають контролю на безпеку з метою запобігання перевезенню зброї, вибухових пристроїв та інших небезпечних предметів.

Відповідальність за якість бортового харчування, організацію запобігання його навмисному отруєнню несуть керівники підприємств, що його поставляють.

Розділ VI

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ

123. В аеропортах України для забезпечення безпеки використовується таке обладнання:

для захисту від проникнення до контрольованої зони та об'єктів аеропорту - захисні огорожі, пропускні пункти, автоматизовані системи контролю за доступом, кодові замки тощо;

для виявлення та індексації випадків проникнення до контрольованої зони - сигналізація за периметром, охоронна сигналізація, замкнута телевізійна система спостереження тощо;

захисні укриття з насипом для знешкодження вибухонебезпечних предметів і речовин, транспортні засоби для перевезення вибухонебезпечних предметів і речовин тощо;

засоби зв'язку - телефонні апарати з функцією визначення номера абонента, інші засоби;

для проведення контролю на безпеку - рентгенотелевізійні інтроскопи, стаціонарні металошукачі, портативні (ручні) металодетектори, детектори вибухових речовин, інші засоби виявлення зброї і вибухових речовин.

124. Технічні засоби контролю на безпеку повинні мати сертифікат, визнаний спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

125. Рентгенівське обладнання для контролю на безпеку застосовується відповідно до норм радіаційної безпеки.

126. Засоби вимірювальної техніки для обслуговування обладнання для забезпечення безпеки підлягають випробуванню відомчою метрологічною службою згідно з вимогами державних стандартів.

127. Технічні засоби контролю на безпеку повинні відповідати державним стандартам України. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації згідно із законодавством розробляє нові стандарти та в разі потреби вносить зміни до чинних.

128. У програмі авіаційної безпеки авіаційних суб'єктів повинні міститися дані про обладнання для забезпечення безпеки цивільної авіації, що використовується, періодичність його перевірок.

129. Авіаційні суб'єкти, які використовують технічні засоби контролю на безпеку, зобов'язані складати графіки профілактичного технічного обслуговування та ремонту цих технічних засобів і мати сертифікований персонал для їх здійснення.

Розділ VII

ПЕРСОНАЛ АВІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

130. Вимоги до персоналу з питань авіаційної безпеки стосовно його загальної і спеціальної освіти, віку, набутого досвіду та стану здоров'я визначаються положенням про службу авіаційної безпеки, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.

З метою якісного підбору персоналу, який виконує обов'язки у сфері авіаційної безпеки, уповноважені особи аеропортів, експлуатантів, орендарів, відповідальні за підбір цього персоналу, зобов'язані організувати перевірки кандидатів у порядку, визначеному законодавством, за напрямами:

за попереднім місцем роботи чи навчання;

у правоохоронних органах;

за станом здоров'я;

у пунктах наркологічного контролю.

131. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації організовує розроблення, реалізацію та контроль за виконанням програм підготовки персоналу з питань авіаційної безпеки.

132. Сертифікація навчальних закладів, які готують персонал з питань авіаційної безпеки, а також авіаперсоналу, який пройшов навчання в таких закладах, здійснюється відповідно до правил сертифікації (z0063-06) , що розробляються спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації та затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.

133. Персонал, який не має відповідного сертифіката, не може бути допущений до виконання робіт, пов'язаних із забезпеченням авіаційної безпеки.

134. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації здійснює контроль та надає допомогу під час проведення навчальними закладами семінарів і курсів з питань авіаційної безпеки.

135. З метою визначення рівня підготовки персоналу з питань авіаційної безпеки спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації здійснює перевірки відповідності організації та проведення навчального процесу затвердженим програмам.

Розділ VIII

КООРДИНАЦІЯ ДІЙ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

136. Операція щодо врегулювання кризової ситуації, пов'язаної із захопленням та угоном повітряних суден, здійснюється на підставі заходів щодо запобігання і припинення захоплення та угону повітряних суден цивільної авіації, затверджених центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.

137. У кожному аеропорту (на аеродромі) розробляється відповідний план на вирішення кризової ситуації.

138. У плані зазначаються керівники операції, склад керівного штабу, кількість особового складу від відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що залучається до операції, необхідне обладнання і засоби зв'язку, функції відповідного підрозділу та порядок їх дій за етапами операції.

139. У разі захоплення повітряного судна українського експлуатанта на території іншої держави або повітряного судна експлуатанта іншої держави на території України відповідна сторона керується положеннями як національного, так і міжнародного законодавства.

140. З метою визначення ефективності планів, призначених для врегулювання кризових ситуацій, і підтримання практичних навичок керування діями у відповідь на вчинення актів незаконного втручання проводяться практичні заняття, які є формою спільної підготовки підрозділів заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

141. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації подає пропозиції щодо проведення практичних занять. Відповідальними за їх підготовку і проведення є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, зазначені в плані дій у відповідь на вчинення актів незаконного втручання в частині, що їх стосується.

142. Керівники авіаційних суб'єктів несуть відповідальність за підготовку свого персоналу до зворотних дій.

143. У ході врегулювання кризової ситуації всі запити щодо отримання інформації з урегулювання кризової ситуації повинні передаватися і опрацьовуватися уповноваженою особою.

144. Відповідна інформація стосовно повітряного судна іноземного експлуатанта, щодо якого вчинено акт незаконного втручання на території України, передається через Міністерство закордонних справ України:

державі реєстрації повітряного судна;

державі експлуатанта повітряного судна;

державі, громадяни якої загинули, поранені або затримані в результаті акту незаконного втручання.

145. У разі вчинення чи спроби вчинення акту незаконного втручання в діяльність цивільної авіації спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації готує та передає до Міжнародної організації цивільної авіації:

попереднє сповіщення про акт незаконного втручання протягом 30 діб з дня вчинення акту;

остаточне сповіщення про акт незаконного втручання протягом 60 діб з дня вчинення акту.

146. Після врегулювання кризової ситуації командир та члени екіпажу повітряного судна, щодо якого була вчинена спроба або акт незаконного втручання, письмово інформують керівника авіаційного суб'єкта про заходи, вжиті для запобігання або ліквідації наслідків такого акту.

Керівник авіаційного суб'єкта подає до спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації узагальнену інформацію про вчинення спроби або акту незаконного втручання.

Розділ IX

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАХИЩЕНОСТІ АВІАЦІЙНИХ СУБ'ЄКТІВ ВІД АКТІВ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ

147. З метою визначення захищеності авіаційних суб'єктів, підготовки персоналу до зворотних дій проводяться інспекційні перевірки стану авіаційної безпеки.

148. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації здійснює планові, комплексні, сертифікаційні та позапланові перевірки. У разі потреби можуть здійснюватися перевірки стану авіаційної безпеки групи або окремих авіаційних суб'єктів. Кожний авіаційний суб'єкт підлягає перевірці не більше одного разу на рік. Щорічні узагальнені звіти про підсумки перевірок стану авіаційної безпеки використовуються для розроблення заходів щодо підвищення рівня авіаційної безпеки та подаються до правоохоронних органів за їх запитом.

149. Планові перевірки стану авіаційної безпеки в авіаційних суб'єктах проводяться один раз на рік. Перевіряються наявність документації з питань авіаційної безпеки, її відповідність законодавству, а також ефективність практичних заходів із забезпечення авіаційної безпеки. За результатами перевірки складається звіт, який повинен містити:

відомості про стан реалізації програми забезпечення авіаційної безпеки авіаційних суб'єктів;

дані про стан огорожі між контрольованою та неконтрольованою зонами із зовнішнього та внутрішнього боків;

опис процедур регулювання доступу до контрольованої, стерильної зон та зони обмеженого доступу, а також функціонування пропускної системи;

заходи захисту контрольованої, стерильної зон та зони обмеженого доступу;

заходи, передбачені для охорони повітряних суден, об'єктів радіонавігаційного забезпечення, служби обслуговування повітряного руху, електрогенераторного та розподільного обладнання, авіаційних паливних складів, мережі водопостачання, засобів зв'язку тощо;

дані про ефективність систем сигналізації та спостереження;

дані про ефективність систем освітлення з огляду забезпечення безпеки вразливих точок;

результати контролю на безпеку пасажирів, їх ручної поклажі, багажу, а також захисту стерильної зони;

заходи безпеки, що застосовуються під час обробки та зберігання зареєстрованого багажу, кур'єрських і поштових відправлень та бортприпасів;

заходи безпеки в пунктах приготування бортового харчування і бортприпасів, що доставляються на повітряні судна;

опис процедур забезпечення авіаційної безпеки експлуатантів, що провадять свою діяльність в аеропорту;

опис процедур, запроваджених в аеропорту на випадок кризової ситуації;

дані про діяльність рухомого, основного (стаціонарного) аварійного оперативного центру аеропорту з огляду на їх розташування, доступ, наявність необхідних засобів, резервного забезпечення;

дані про організацію діяльності підрозділу, відповідального за забезпечення авіаційної безпеки в аеропорту;

програми навчання і підготовки співробітників служби авіаційної безпеки та іншого персоналу аеропорту;

дані про регулярність проведення навчань для відпрацювання заходів безпеки;

дані про потребу авіаційних суб'єктів у підготовці персоналу з питань авіаційної безпеки;

дані про періодичність проведення нарад, персональний склад і повноваження аеропортового комітету безпеки;

дані про реалізацію рекомендацій контролюючого органу, висловлених під час попередніх перевірок.

150. До звіту про підсумки перевірки стану авіаційної безпеки включаються також плани та графічні матеріали, що детально відображають функції та конфігурацію конкретних зон аеропорту.

151. Порядок проведення перевірки стану авіаційної безпеки в авіаційних суб'єктах здійснюється відповідно до інструкції, яка затверджується спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

152. З метою визначення ефективності виконання програм забезпечення авіаційної безпеки авіаційних суб'єктів спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації проводяться комплексні перевірки дотримання авіаційної безпеки. Для цього складають поточні та перспективні плани комплексних перевірок, які охоплюють усі аспекти діяльності авіаційних суб'єктів стосовно забезпечення авіаційної безпеки.

153. Комплексні перевірки проводять один раз на три роки.

154. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації може залучати для проведення комплексних перевірок працівників служб авіаційної безпеки інших авіаційних суб'єктів, а також незалежних спеціалістів і експертів.

155. Порядок проведення комплексних перевірок авіаційних суб'єктів з питань забезпечення авіаційної безпеки затверджується спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації. Сертифікаційні перевірки стану авіаційної безпеки здійснюються згідно з правилами сертифікації авіаційних суб'єктів, затвердженими центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.

156. Позапланові перевірки здійснюються з метою оцінки стану готовності авіаційних суб'єктів до захисту від акту незаконного втручання, а також у разі отримання повідомлення про загрозу здійснення такого акту та в інших випадках.

157. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації згідно із законодавством застосовує санкції до авіаційних суб'єктів, які неналежним чином виконують вимоги програм забезпечення авіаційної безпеки.

158. Керівники авіаційних суб'єктів проводять перевірки стану забезпечення авіаційної безпеки щороку згідно з власними планами. За результатами перевірок визначаються заходи щодо усунення виявлених недоліків.

Керівники авіаційних суб'єктів забезпечують подання до спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації звітів про стан забезпечення авіаційної безпеки та результати роботи служб авіаційної безпеки:

щокварталу - до 5 числа першого місяця наступного кварталу;

щороку - до 10 числа першого місяця наступного року.

Заходи щодо забезпечення авіаційної безпеки повинні бути адекватними рівню існуючої загрози.

159. Аналіз та узагальнення інформації, визначення рівня забезпечення авіаційної безпеки здійснює спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

160. Інформація про загрозу авіаційній безпеці, отримана з будь-якого джерела, терміново передається Службі безпеки України.

161. Інформація про загрозу авіаційній безпеці носить конфіденційний характер і доводиться спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації до кожної заінтересованої юридичної особи в частині, що її стосується.

162. Оцінка загрози авіаційній безпеці авіаційних суб'єктів здійснюється відповідним уповноваженим органом або особою на підставі інформації, отриманої від спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації, правоохоронних органів, з інших джерел, у тому числі анонімних.

163. Оцінка рівня загрози здійснюється на підставі Інструкції оцінки рівня загрози безпеці цивільної авіації (далі - Інструкція), де визначаються критерії загрози, включаючи інформацію про діяльність міжнародних і внутрішніх терористичних угруповань, а також перелік адекватних заходів, що вживаються спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації, аеропортом, експлуатантом для відповідного рівня загрози.

164. Інструкція розробляється спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації та затверджується центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.

165. Додаткові заходи щодо забезпечення авіаційної безпеки можуть бути вжиті як на постійній, так і на тимчасовій основі залежно від отриманої інформації про загрозу, а також щодо аеропорту, окремої його зони або об'єкта, повітряного судна.

166. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації призначає комісію для проведення розслідувань актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

167. У разі спроби або вчинення акту незаконного втручання на території України щодо повітряних суден іноземних експлуатантів урядову комісію з розслідування такого акту призначає Кабінет Міністрів України.

168. Розслідування акту незаконного втручання проводиться відповідно до правил проведення службових розслідувань актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації (z0106-11) , що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.

169. У разі, якщо акт незаконного втручання в діяльність цивільної авіації стосується інтересів іншої держави, Кабінет Міністрів України за ініціативою спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації може дати дозвіл на участь у розслідуванні такого акту уповноваженим представникам цієї держави.

Висновки за результатами розслідування від імені України надаються цій державі в установленому порядку.

170. Розслідування акту незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, вчиненого за межами України проти повітряного судна, що знаходиться у державному реєстрі цивільних повітряних суден України, проводиться згідно із законодавством держави, на території якої вчинено акт незаконного втручання. За згодою уповноваженого органу такої держави для участі в розслідуванні можуть бути направлені уповноважені представники України.

171. Комісія, призначена для проведення розслідування акту незаконного втручання, після його закінчення складає акт за результатами розслідування з визначенням причин, заходів для підвищення рівня авіаційної безпеки, пропозицій щодо подальшого запобігання здійсненню таких актів та внесенням корективів до відповідних програм безпеки.

172. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації доводить результати проведення розслідування акту незаконного втручання до відома всіх заінтересованих сторін у частині, що їх стосується.

Розділ X

ФІНАНСУВАННЯ ВИТРАТ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АВІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

173. Фінансування витрат на забезпечення авіаційної безпеки здійснюється відповідно до Положення про державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях, що затверджується Кабінетом Міністрів України, у межах коштів, що надходять до спеціального фонду державного бюджету на відповідний рік для забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні та участі України в міжнародних організаціях, а також на утримання спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

174. Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність створюється за рахунок зборів, добровільних внесків та інших надходжень згідно з Положенням про цей фонд.

Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації