Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Кащук Тетяни Іванівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII

Другий сенат Конституційного Суду України у складі суддів:

Тупицького Олександра Миколайовича - головуючого, доповідача,

Городовенка Віктора Валентиновича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Лемака Василя Васильовича,

Мойсика Володимира Романовича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Кащук Тетяни Іванівни щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (889-19) (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43).

Заслухавши суддю-доповідача Тупицького О.М. та дослідивши матеріали справи, Другий сенат Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають статті 8, частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 58, статті 64 Конституції України, положення статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" (889-19) від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі -Закон № 889).

У статті 90 Закону № 889 передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) зі змінами.

За підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 (889-19) визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (3723-12) зі змінами (далі - Закон № 3723), крім статті 37, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10, 12 цього розділу.

Із аналізу конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається, що Кащук Т.І. звернулася до Залізничного районного суду міста Львова з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі міста Львова (далі - Управління) щодо відмови в перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців та зобов'язати Управління провести відповідний перерахунок і виплату пенсії державного службовця. Залізничний районний суд міста Львова постановою від 26 грудня 2016 року задовольнив позов Кащук Т.І., а Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 травня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні її* позову, аргументуючи своє рішення змінами в законодавстві, яке регулює відповідні правовідносини, та посилаючись на положення статті 90 Закону № 889. Вказаний суд також зазначив, що відмова Управління щодо перерахунку пенсії Кащук Т.І. не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

На думку автора клопотання, набрання чинності Законом № 889 (889-19) , зокрема його оспорюваними положеннями, призвело до позбавлення державних службовців, які вийшли на пенсію до набрання чинності Законом № 889 (889-19) , права на перерахунок пенсії, передбаченого статтею 37-1 Закону № 3723, тобто до звуження змісту та обсягу їх прав, що є порушенням частин другої, третьої статті 22 Конституції України.

Також Кащук Т.І. вважає, що положення статті 90 та підпункту 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 (889-19) не відповідають принципам правової визначеності та розумної стабільності правового регулювання суспільних відносин.

Обґрунтовуючи свої твердження, суб'єкт права на конституційну скаргу посилається на положення Конституції України (254к/96-ВР) , Закону № 3723 (3723-12) у всіх редакціях, юридичні позиції Конституційного Суду України, викладені в його рішеннях, рішення Європейського суду з прав людини тощо.

2. Другий сенат Конституційного Суду України, розглядаючи питання про відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з постановлениям не одностайно Другою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України Ухвали від 20 квітня 2018 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) , виходить з такого.

2.1. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) у конституційній скарзі зазначається обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими або наявне зловживання правом на подання скарги (частина четверта статті 77).

Цитуючи окремі положення Конституції України (254к/96-ВР) , нормативно-правових актів, юридичні позиції Конституційного Суду України, Кащук Т.І. не вказала, у чому полягає зв'язок між оспорюваними положеннями Закону № 889 (889-19) та статтею 8, частиною третьою статті 22, статтею 46, частиною першою статті 58, статтею 64 Конституції України, а також не навела логічних аргументів щодо того, яким чином зазначені норми Закону № 889 (889-19) зумовили звуження змісту та обсягу соціальних гарантій державних службовців в аспекті перерахунку призначених їм пенсій, чим не дотримала вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) .

Відсутність зв'язку між оспорюваними положеннями Закону № 889 (889-19) та відповідними положеннями Конституції України (254к/96-ВР) дає підстави для висновку, що конституційна скарга Кащук Т.І. є очевидно необгрунтованою.

Стверджуючи про неконституційність оспорюваних положень, Кащук Т.І. також висловлює своє розуміння щодо того, на кого поширюється їх дія та які нормативно-правові акти мають застосовуватися до правовідносин, учасником яких вона є. Отже, порушені автором клопотання питання пов'язані зі сферою правозастосування, і їх вирішення не належить до компетенції Конституційного Суду України.

Крім того, суб'єкт права на конституційну скаргу вказує, що, на його думку, законодавець порушив юридичну техніку при визнанні Закону № 3723 (3723-12) таким, що втратив чинність. Однак питання дотримання юридичної техніки належить до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні й непідвідомче Конституційному Суду України.

Отже, є підстави для відмови у відкритті конституційного провадження у справі за пунктами 2, 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційній скарзі; неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України (254к/96-ВР) , на підставі статей 7, 32, 36, 55, 61, 62, 67, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) , відповідно до § 45, § 54 Регламенту Конституційного Суду України (1861-17) Другий сенат Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою громадянки Кащук Тетяни Іванівни щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (889-19) на підставі пунктів 2, 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційній скарзі; неприйнятність конституційної скарги.

2. Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України є остаточною.