Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Радушевської Лівії Андріївни щодо відповідності Конституції України(конституційності) пункту 3 частини першої статті 477 Кримінального процесуального кодексу України

Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Мельника Миколи Івановича - головуючого,

Саса Сергія Володимировича - доповідача,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянула питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Радушевської Лівії Андріївнищодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) пункту З частини першої статті 477 Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Caca С.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія судців Першого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Радушевська Л.А. -звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статті 40, частині другій статті 51, частині першій статті 62 Конституції України (конституційність) пункт 3 частини першої статті 477 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс), згідно зяким кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтею 185 (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою), статтею 186 (грабіж, крім грабежу, вчиненого організованою групою), статтею 189 (вимагання, крім вимагання, вчиненого організованою групою, атакож поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи),статтею 190 (шахрайство, крім шахрайства, вчиненого організованоюгрупою), статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння нимшляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованоюгрупою, або шкода від якого завдана державним інтересам), статтею 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою),частинами першою або другою статті 289 (289) (незаконне заволодіннятранспортним засобом без особливо обтяжуючих обставин), статтею 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток,заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовимстановищем або їх пошкодження) Кримінального кодексу України (2314-14) - якщовони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, Іншим близьким родичемчи членом сім'ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодопотерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власностіпотерпілого.

Радушевська Л.А. звернулася до поліції в інтересах своєї матері Болдог О.І. із заявою про вчинення кримінального правопорушення,передбаченого статтею 190 Кримінального кодексу України, внучкою Болдог О.І. Оскільки відомості до Єдиного реєстру досудових розслідуваньна підставі вказаної заяви не були внесені, Радушевська Л.А. оскаржилабездіяльність слідчого до суду. ВиноградІвський районний суд Закарпатськоїобласті ухвалою від 12 березня 2018 року у задоволенні зазначеної скаргивідмовив у зв'язку з тим, що з заявою про вчинення кримінальногоправопорушення звернулася не потерпіла Болдог О.І., а її дочка, яка не надала доказів недієздатності Болдог О.І. Незважаючи на те, що ця ухвала оскарженню не підлягала, Радушевська Л.А. подала апеляційну скаргу доапеляційного суду Закарпатської області, який ухвалою від 4 квітня2018 року відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскількиапеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню вапеляційному порядку. Верховний Суд ухвалою від 23 квітня 2018 року з цієїж підстави відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційноюскаргою Радушевської Л.А.

Автор клопотання вважає, що внаслідок застосування судами України положень пункту 3 частини першої статті 477 Кодексу "відбулось порушеннязагальних прав людини на звернення до органів державної влади (стаття 40 Конституції України), права на піклування про своїх непрацездатних батьків(частина друга статті 51 Конституції України) та права на забезпеченняневинуватості без обвинувального вироку суду "презумпція невинуватості"(частина друга статті 62 Конституції України)".

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду Українивиходить з такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду Україниписьмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) закону України (його окремих положень), щозастосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права наконституційну скаргу; у конституційній скарзі зазначається обґрунтуваннятверджень щодо неконституційності закону України (його окремихположень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією Україниправ (254к/96-ВР) людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазналопорушення внаслідок застосування закону (частина перша, пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною,зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (2136-19) (абзац перший частини першої статті 77).

Зі змісту конституційної скарги вбачається, що автор клопотання, обґрунтовуючи неконституційність пункту 3 частини першої статті 477 Кодексу, обмежився цитуванням положень Конституції України (254к/96-ВР) , Кодексу тапозицій Європейського суду з прав людини.

Однак цитування приписів Конституції України (254к/96-ВР) , наведення змісту положень законів, інших нормативно-правових актів, посилання на рішенняЄвропейського суду з прав людини без аргументації невідповідностіКонституції України оспорюваних положень закону не є обґрунтуваннямтверджень щодо їх неконституційності ( ухвали Конституційного Суду України від 27 грудня 2011 року № 66-у/2011 (v066u710-11) , від 27 березня 2013 року № 10-у/2013 (v010u710-13) , від 8 липня 2015 року № 29-у/2015 (v029u710-15) , від 21 грудня 2017 року № 13-у/2017 (v013u710-17) , ухвали Великої палати Конституційного Суду України від 24 травня 2018 року № 23-у/2018 (v023u710-18) , від 24 травня 2018 року № 24-у/2018 (v024u710-18) , від 31 травня 2018 року № 27-у/2018 (v027u710-18) , від 7 червня 2018 року № 34-у/2018 (v034u710-18) ).

Суб'єкт права на конституційну скаргу, стверджуючи про невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) пункту 3 частини першої статті 477 Кодексу, аналізує судові рішення у власній справі, дає їм оцінку тависловлює незгоду з результатами правозастосування оспорюванихположень Кодексу слідчим та судами України, що також не єобґрунтуванням неконституційності зазначених положень.

Крім того, вказуючи на порушення прав, гарантованих статтею 40, частиною другою статті 51, частиною першою статті 62 Конституції України,внаслідок застосування положень пункту 3 частини першої статті 477 Кодексу судами України, Радушевська Л.А. не зазначила, в чому полягаєпорушення саме її конституційних прав, і не обґрунтувала взаємозв'язку міжоспорюваними положеннями Кодексу та вказаними нормами Конституції України (254к/96-ВР) .

Таким чином, автор клопотання не навів обґрунтування тверджень щодо неконституційності пункту 3 частини першої статті 477 Кодексу, аотже, не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) . Зазначене є підставою для відмови увідкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону (2136-19) - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 58, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) , відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (1861-17) Друга колегія суддів Першогосенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі законституційною скаргою Радушевської Лівії Андріївни щодо відповідностіКонституції України (конституційності) пункту 3 частини першої статті 477 Кримінального процесуального кодексу України на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) - неприйнятність конституційної скарги.

2. Ця Ухвала є остаточною.