ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

                             Л И С Т

 N 01-8/25 від 24.01.97
     м.Київ

 vd970124 vn01-8/25
                                         Арбітражним судам України


          Про окремі рішення, прийняті нарадою з питань
                       арбітражної практики


          ( Із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого
                                     господарського суду
            N 01-8/1042 ( v1042600-01  ) від 02.10.2001 )


     На нараді  з  питань арбітражної практики Вищого арбітражного
суду України  обговорені  питання,   що   доводяться   до   відома
арбітражних судів разом з прийнятими рішеннями.
     1. До якої категорії спорів слід віднести спір  про  визнання
такою, що  не  підлягає  виконанню платіжної вимоги митного органу
про стягнення у безспірному порядку суми недоплаченого мита?
     Виходячи зі  змісту  статті  12  АПК   України  (  1798-12 ),
згаданий спір не підпадає під  ознаки  спорів,  що  виникають  при
укладанні,  зміні, розірванні і виконанні господарських договорів,
а  також  спорів  про  визнання  недійсними  актів  ненормативного
характеру  і  тому його слід відносити до спорів,  що виникають "з
інших підстав".
     Отже у  випадках,  коли  позивач  звертається до арбітражного
суду з  вимогою  про  визнання такою, що  не  підлягає   виконанню
платіжної вимоги   митного  органу  про  стягнення  у  безспірному
порядку суми  недоплаченого  мита  і  не   ставить   питання   про
повернення вже стягнутих коштів, така позовна заява має немайновий
характер. Вона повинна оплачуватись державним митом відповідно  до
підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про державне мито" ( 7-93 ).

     (   Абзац   пункту  1  виключено  на  підставі  Листа  Вищого
господарського суду N 01-8/1042 ( v1042600-01 ) від 02.10.2001 )

     2. Чи  можливе  прийняття  арбітражним  судом   рішення   про
визнання договору  недійсним,  якщо  сторони  домовились  про його
розірвання до розгляду справи по суті?
     Домовленність сторін  про  розірвання  договору  не  виключає
проведення між ними розрахунків за зобов'язаннями,  що виникли  до
розірвання договору,  у  тому  числі застосування заходів майнової
відповідальності за  невиконання  чи   неналежне   виконання   цих
зобов'язань. Недійсна  ж  угода  за  загальним правилом вважається
недійсною з моменту її укладення  (стаття  59  Цивільного  кодексу
України ( 1540-06 ) і не створює будь-яких правових наслідків.
     Таким чином,  якщо сторони домовились про розірвання договору
до вирішення   спору,   пов'язаного  з  визнанням  цього  договору
недійсним, арбітражний суд  повинен вирішити такий  спір  по  суті
незалежно від домовленості сторін.



 Заступник  Голови Вищого
 арбітражного суду України                           А.Осетинський