Звернення
Харківської обласної ради до Верховної Ради України,
обласних, міських міст Києва і Севастополя рад
щодо відзначення пам'ятних дат у 2009 році
25 грудня 2008 року Верховною Радою України було прийнято постанову про відзначення пам'ятних дат в Україні в 2009 році. Серед запропонованих дат - ювілеї вкрай одіозних політичних фігур, які заплямували себе як зрадники інтересів України та її народу, що засуджені сучасниками й нинішнім поколінням українців.
Проте, в постанові, підготовленій фракцією БЮТ, не знайшлося місця таким пам'ятним датам як 65–річчя визволення України від фашистської окупації чи святкування Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Верховна Рада, вслід за Президентом, вдалася до спроби переписати історію, нав'язати суспільству бачення нашого минулого через призму націоналістичної моралі й ідеології, агресивної русофобії.
Депутати законодавчого органу нашої держави повинні бути взірцем дотримання норм Конституції і законів України, а Верховна Рада України натомість приймає постанову, якою зобов'язує відмічати 100-літній ювілей С. Бандери. Тож, хіба депутати не знають, що немає жодного законодавчого акта України, який би давав право вшановувати цього «політичного» діяча чи організацій ОУН-УПА? Для переважної більшості народу України Бандера - фашистський прибічник і зрадник українського народу, патологічний убивця й терорист. Коли ви цього не знаєте, то зверніться до офіційного документа – Звіту робочої групи істориків на чолі з С. Кульчицьким при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА (далі Звіт). Там, у пункті 2 зазначено: «Тому після нападу Німеччини на СРСР ОУН активно виступила на боці Вермахту, розгортаючи передусім диверсійно-підривні й розвідувальні дії в тилу Червоної армії», а у пункті 4 написано: «Співробітництво УВО і ОУН з абвером почалося ще в часи Веймарської республіки. Націоналісти вбачали в Німеччині союзника». Далі в пункті 5 сказано: «Чи існувало реальне співробітництво ОУН зі спецслужбами рейху? Б е з с у м н і в н о, націоналісти висловлювали готовність співробітничати, охоче приймали фінансову і матеріальну допомогу з боку абверу».
Проаналізувавши діяльність оунівського керівництва, провідні історики України зробили відповідні висновки.
Перший звучить так: "Намагання українських націоналістів посилити своє протистояння Радянському Союзу встановленням союзницьких відносин з Німеччиною, заштовхали їх у табір, який воював з Об'єднаними націями".
Другий висновок: "Українські націоналісти домагалися встановлення союзницьких відносин з державою, яка уже таємно виношувала плани германізації їхньої батьківщини".
Незважаючи на бажання істориків якимось чином виправдати «бандерівців», вони не змогли замовчати терористичну суть націоналістів, їх намагання знищити польське населення на українських територіях, тобто проведення політики геноциду. Пункт 11: «11липня відбулися скоординовані напади загонів ОУН (б) одночасно на 167 польських поселень. У масових винищувальних акціях брали участь цивільні з косами і сокирами». Сьогодні називають понад 100 тис. жертв такої діяльності бандерівців.
Не змогли історики заперечити й той факт, що бандерівці були найбільш послідовними прибічниками фашистського режиму. В пункті 12 зазначається: «Як і раніше, військове спорядження і зброя обмінювалися на розвідувальні дані. Але в обміні сталися якісні зміни. Коли УПА перебувала в їхньому тилу, німці поставляли зброю в помірних кількостях. Коли УПА опинилася в радянському тилу, німці виявили готовність давати зброю в будь яких кількостях і навіть без компенсації. Були налагоджені повітряні мости, якими літаки Люфтваффе перекидали українським повстанцям військове спорядження, зброю».
Тобто, УПА свідомо залишилася в таборі, що воював проти Об'єднаних націй, не дивлячись на те, що німці розтоптали ідею створення незалежної держави Україна.
Вам, безумовно, відомо, що нацистський режим Німеччини, його верхівка були засуджені Нюрнбергським трибуналом, а відтак - і всією світовою спільнотою. Були піддані осуду і союзники, і прибічники нацистського режиму. То чому ж ті, хто голосував за ганебну постанову, намагаються зобов'язати український народ вшановувати нацистських злочинців і вбивць мирних людей українського й інших народів? Чому намагаєтесь заштовхати Україну в міжнародну ізоляцію як державу, де реабілітуються і прославляються ідеї фашизму, вшановуються воєнні злочинці?
Не менш суперечливою і одіозною видається й кандидатура С. Петлюри, запропонована «коаліцією» як взірець «українськості» і гідної наслідування. З історії він відомий як один з керівників УНР, що жорстоко розправився з повсталими робітниками заводу «Арсенал», у результаті чого було вбито близько 600 чол., та організатор єврейських погромів. Пізніше Петлюра був убитий у Франції. Тож, з огляду на злочини, скоєні Петлюрою, що пізніше були визначені як геноцид, його вбивцю було виправдано у суді.
Спроби з боку Президента, а тепер і ВРУ героїзувати зрадника Мазепу викликають відразу у більшості громадян України. Спробувавши прислужитися загарбнику, шведському королю Карлу XII, Мазепа обманом повів у стан ворогів лише незначну кількість козаків, які потім почали покидати зрадника. Закінчив своє життя у вигнанні. Був проклятий не тільки російським царем, але й козаками, і переважною більшістю українського народу. Церква наклала на нього «анафему».
Депутатам Харківської обласної ради не зрозуміло, чому в Україні певні сили ведуть спроби втовкмачити у свідомість людей, що ідеалом для українця повинні стати постаті зрадників, посібників фашистських окупантів, терористів, воєнних злочинців, прибічників фашистської ідеології, що засуджена на рівні ООН.
З огляду на викладене, Харківська обласна рада заявляє, що виконання такої постанови означатиме ігнорування історичної правди, суспільної моралі, і звертається до Голови Верховної Ради України В.М. Литвина та всіх депутатів ради з проханням переглянути Постанову Верховної Ради України від 25 грудня 2008 року.
Перестаньте ганьбити перед світом Україну й український народ!
Схвалено
рішенням обласної ради
від 29 січня 2009 року № 1073-V (1073-5-рр)
(XXXVIІI сесія V скликання)